ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/530/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові, позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оформлене листом від 02.02.2023 року за №415-319/Л-17/8- 2400/23;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню та передбачена пунктом 7-1 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про зарахування періоду роботи з 01 вересня 2008 року по 04 листопада 2011 року на посаді викладача англійської мови в Глибоцькому професійному ліцеї до спеціального страхового стажу роботи на посадах, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту є статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Також просила нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підпадає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До заяви ОСОБА_1 додала оригінал довідки Глибоцького професійного ліцею №23 від 11.01.2023 року щодо її педагогічного навантаження. Листом від 02.02.2023 року відповідач відмовив ОСОБА_1 у задоволенні її заяви, посилаючись на те, що до спеціального страхового стажу, який визначає право на призначення одноразової грошової допомоги, зараховуються періоди за основним місцем роботи. Зазначено, що у зв'язку з відсутністю за наявними документами необхідного страхового стажу на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, правових підстав для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" немає.
Позивач вважає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги є протиправною та такою, що порушує норми Конституції України та пенсійного законодавства, тому просила суд задовольнити її позовні вимоги.
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік №909).
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Для призначення грошової допомоги подаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників про підтвердження стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, в яких має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; форма власності установи, організації (державна, комунальна, приватна); періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати (із зазначенням причини) та у відпустках по догляду за дитиною; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких надана зазначена довідка.
Відповідач зазначає, що при перевірці документів позивача органом Пенсійного фонду України розраховано страховий стаж роботи, що становить 27 років 3 місяці 15 днів.
Таким чином відповідач вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій щодо розрахунку стажу позивача, а тому просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рух справи у суді
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
В матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 11-29).
Згідно відомостей форми ОК-5 зазначено відомості про застраховану особу та відомості про сплачені страхові внески (а.с. 30-38).
Листом Управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області від 22.07.2022 року № 2400-1702-8/24872 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону у зв'язку із відсутністю за наявними документами необхідного страхового стажу на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років. (а.с. 39-41).
Згідно відомостей форми - РС загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 42 роки 4 місяці, стаж як працівника освіти та охорони здоров'я складає 27 років 3 місяці 15 днів. (а.с. 42-43).
В матеріалах справи міститься звернення ОСОБА_1 та відповідь на її звернення Головного Управління Пенсійного Фонду у Чернівецькій області від 21.09.2022 року № 2461-2606/Л-17/8-2400/22 в якому зазначалось, що робота, зокрема, на посадах викладача та асистента Чернівецького навчально -консультативного центру Одеської національної юридичної академії з 05.10.2007 по 31.08.2013 не дає право для зарахування до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги (а.с. 44-46).
Відповідно до наданої довідки Глибоцького професійного ліцею від 11.01.2023 року №25 зазначено, що ОСОБА_1 у період з 2008 року по 2011 рік здійснювала педагогічну діяльність та педагогічне навантаження становило: 2008-2009 р.р. - 600 годин (0,83 ставки), за 2009-2010 р.р. - 358 годин (0,497 ставки), за 2010-2011 р.р. - 473 години (0,66 ставки), за 2011-2012 р.р. - 34 години (0,05 ставки). (а.с.47).
На підставі довідок виданих Глибоцьким професійним ліцеєм від 13.07.2022 №267, від 08.11.2022 №430 підтверджено, що у період з 01.09.2008 року (наказ № 181 від 01.09.2008 року) по 04.11.2011 року (наказ №364 від 04.11.2011 року) позивач працювала на посаді викладача англійської мови за сумісництвом та зазначено відомості про нараховану за цей період заробітну плату та нараховані страхові внески. (а.с. 48, 51-54).
В оскаржуваній відмові про призначення грошової допомоги листом Управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області від 02.02.2022 року № 415-313/Л-17/8-2400/23 позивачу зазначалось, що до спеціального трудового стажу, який визначає право на призначення одноразової грошової допомоги, зараховуються періоди за основним місцем роботи, тому період роботи з 01.09.2008 року по 04.11.2011 року на посаді викладача англійської мови Глибоцького професійного ліцею за сумісництвом не може бути зарахований. (а.с. 55).
Мотивувальна частина
За приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Закон № 1058-ІV регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 8 Закону №1058-VI передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
З аналізу наведених норм права вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад, в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"- "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-VI будь-якого іншого виду пенсії.
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року по справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-VI будь-якого іншого виду пенсії.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, до яких, належать викладачі вищих навчальних закладів І - ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 №78 "Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", частини першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту", частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту"" затверджено Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти.
Згідно п.4 Порядку №78 працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом - не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.
Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу з педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.
З аналізу вищезазначених норм слідує, що основною умовою зарахування стажу роботи за сумісництвом педагогічного працівника до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, є підтвердження того факту, що обсяг викладацької роботи за сумісництвом педагогічного працівника складає не менше ніж 180 годин на рік, або не менше ніж 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
Втім, як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 02.02.2023 року, відповідач вважає, що призначити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону немає можливості, оскільки в період з 01.09.2008 року по 04.11.2011 року ОСОБА_1 працювала на посаді викладача англійської мови за сумісництвом.
З такими твердженнями відповідача суд не погоджується, адже зарахування роботи на посаді вчителя до педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, чи було це основним місцем роботи особи, чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займала не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівник, який крім основної роботи працював за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
На підставі довідок виданих Глибоцьким професійним ліцеєм від 13.07.2022 №267, від 08.11.2022 №430 підтверджено, що у період з 01.09.2008 року по 04.11.2011 року позивач працювала на посаді викладача англійської мови за сумісництвом та зазначено відомості про нараховану за цей період заробітну плату та нараховані страхові внески. (а.с. 48, 51-54). Згідно відомостей Глибоцького професійного ліцею від 11.01.2023 року №25 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 2008 року по 2011 рік здійснювала педагогічну діяльність та педагогічне навантаження становило: 2008-2009 р.р. - 600 годин (0,83 ставки), за 2009-2010 р.р. - 358 годин (0,497 ставки), за 2010-2011 р.р. - 473 години (0,66 ставки), за 2011-2012 р.р. - 34 години (0,05 ставки). (а.с.47).
Таким чином, відповідачу було надано достатньо доказів на підтвердження відомостей про обсяг викладацької роботи ОСОБА_1 за сумісництвом педагогічного працівника, який складав не менше ніж 180 годин на рік і не менше ніж 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
У зв'язку із цим, робота позивача вчителем англійської мови за сумісництвом у спірний період зараховується до педагогічного стажу, тому ОСОБА_1 набула 30-річного стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відтак, пенсійний орган протиправно відмовив позивачці у виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів суду правомірність дій щодо відмови позивачу нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підпадає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". З вказаних підстав суд дійшов висновку про задоволення позову.
Судові витрати
Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що згідно умов договору на правову допомогу б/н від 14.10.2022 р. визначено розмір послуг адвоката (гонорару) в сумі 8000 грн, який позивач зобов'язується оплатити на наступний день після набрання судовим рішенням по даній справі законної сили. Таким чином, сторонами погоджено фіксовану суму витрат на послуги адвоката та визначено терміни оплати визначеного гонорару.
Суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. При цьому, на момент відкриття провадження по справі, судом встановлено можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі. Таким чином, судом встановлено, що обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідних для розгляду даної справи.
Водночас, матеріалами справи підтверджено можливі витати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 1000 грн, які співмірні із складністю справи; узгодженою судовою практикою з приводу спірних правовідносинах; виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); необхідним часом, які витрачає адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у зв'язку із задоволенням позову, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір.
Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ,-
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оформлене листом від 02.02.2023 року за №415-319/Л-17/8- 2400/23.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню та передбачена пунктом 7-1 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
4. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у розмірі 1073,30 грн згідно квитанції №13409 від 13.02.2023 р. та витрати на правничу допомогу в сумі 1000 гривень.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002) ЄДРПОУ 40329345.
Суддя Т.М. Брезіна