ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову в забезпечені адміністративного позову
26 вересня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/6376/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спліт», яка подана до відкриття провадження у справі її представником -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ ТА ІСТОРІЯ ЗАЯВИ
1.1. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Спліт» (далі - заявник) подав 25.09.2023 року до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом:
- зупинення дії наказу ГУ ДПС у Чернівецькій області від 18 вересня 2023р. за №1107- п «Про проведення фактичної перевірки», заборонивши Головному управління ДПС у Чернівецькій області проводити фактичну перевірку та приймати за її результатами будь-які повідомлення-рішення.
1.2. Заява подана до Чернівецького окружного адміністративного суду до відкриття провадження у справі, відповідно до положень статей 25,150,152,153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
1.3. За своєю правовою природою рішення, яке просить зупинити заявник, є індивідуальним актом.
ІІ. АРГУМЕНТИ ЗАЯВНИКА
2.1. Так, 21 вересня 2023р. за адресою м. Чернівці, вул. Павла Каспрука, 19, де суб'єкт господарювання - ТОВ «Спліт» здійснює свою діяльність навідалися працівники ГУ ДПС у Чернівецькій області та повідомили про проведення ними фактичної перевірки. При цьому, пред'явили наказ ГУ ДПС у Чернівецькій області від 18 вересня 2023р. №1107-п «Про проведення фактичної перевірки», яким вирішено провести фактичну перевірку у ТОВ «Спліт» в магазині за адресою: м.Чернівці, вул. П.Каспрука, 19 за період фінансово-господарської діяльності з 26 травня 2022 року по 27 вересня 2023 року з питань здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахункових операцій, готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх з нульовими показниками, дотримання роботодавцем законодавства з питань укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками, наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, контролю за дотриманням вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін, граничних рівнів торгівельної надбавки.
2.2. Підставою прийняття вищевказаного наказу зазначено положення вимог статті 19-1, пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80, підпункти 69.2, 69.27 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.
2.3. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Спліт» вважає, що наказ відповідача про проведення фактичної перевірки від 18 вересня 2023р. №1107-п прийнятий безпідставно, не у спосіб що передбачений законом, а тому є протиправним, таким що підлягає скасуванню, про що одночасно подає позов до суду.
2.4. Таким чином стверджує, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову обумовлена тим, що у випадку проведення перевірки та прийняття ГУ ДПС у Чернівецькій області рішень за її результатами, прийняття такого рішення суду про задоволення позовних вимог - скасування наказу ГУ ДПС у Чернівецькій області від 18 вересня 2023р. № 1107-п «Про проведення фактичної перевірки» буде неможливим.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
3.1. Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
3.2. Так, відповідно до частин 1,2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
3.3. Згідно із частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
3.4. У частині 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
3.5. Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.
3.6. Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права.
3.7. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
3.8. Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року, №3-рн/2003 “У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора)” зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) (пункт 9 мотивувальної частини рішення).
3.19. Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, №19336/04 “Справа “East/West Alliance Limited” проти України”” вказав на те, що межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).
3.10. Окрім цього, в рішенні від 18.02.2010, № 54131/08 “Справа “Байсаков та інші проти України”” Європейський суд зазначив, " ... що процедура такого судового контролю становить, у принципі, ефективний засіб юридичного захисту у значенні статті 13 Конвенції стосовно скарг, пов'язаних з рішеннями про вислання та екстрадицію, але за умови існування можливості ефективної перевірки судами законності - з матеріально-правового та процесуального погляду - дискреційних дій органу виконавчої влади і можливості скасування ними такого рішення в разі необхідності (див. ухвалу у справі "Сливенко проти Латвії" [ВП], N 48321/99, п. 99, ЄСПЛ 2002-II). Однак, якщо заявник намагається запобігти своєму висланню з Договірної держави, такий засіб юридичного захисту буде ефективним лише в разі, якщо він автоматично зупиняє дію оскаржуваного рішення (див. рішення у справі "Жебремедин [Габерамадієн] проти Франції", N 25389/05, п. 66, ЄСПЛ 2007-V) (пункт 75).
3.11. Отже, підсумовуючи наведене, слід прийти до висновку, що існування інституту забезпечення позову, обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке на думку останньої є порушеним.
3.12. Водночас використання засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади.
3.13. Так, заявник стверджує, що наказ ГУ ДПС у Чернівецькій області від 18 вересня 2023р. №1107-п «Про проведення фактичної перевірки», носить очевидні ознаки протиправності, а отже суд має зупинити дію наказу та заборонити ГУ ДПС у Чернівецькій області приймати за результатами перевірки будь-які повідомлення-рішення.
3.14. Разом з цим суд наголошує, що на цій стадії судового процесу суд не може оцінювати наказ ГУ ДПС у Чернівецькій області від 18 вересня 2023р. №1107-п «Про проведення фактичної перевірки» та вважати його таким, що містить очевидні ознаки протиправності, оскільки в іншому випадку втрачається сенс розгляду самої справи по суті, під час якого такому наказу буде надана оцінка на предмет його правомірності.
3.15. Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.
3.16. Про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення контролюючого (податкового) органу наголосив Верховний Суд у постанові від 31 травня 2022 року у справі №600/6293/21-а.
3.17. Окрім цього, суд наголошує, що особливістю наказу ГУ ДПС у Чернівецькій області від 18 вересня 2023р. №1107-п «Про проведення фактичної перевірки» є те, що його реалізація можлива лише у визначений ним термін. Тому, забезпечуючи позов у запропонований заявником спосіб, суд фактично нівелює повноваження ГУ ДПС у Чернівецькій області, як суб'єкта владних повноважень, на проведення перевірки, без обґрунтованої підстави.
3.18. Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 відступаючи від позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 року, прийшла до наступного висновку: «у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права; неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки; при цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».
3.19. Суд наголошує, що заявник не позбавлений права оскаржувати наслідки проведення перевірки у тому числі з тих підстав, що контролюючим органом допущено процедуру її проведення.
3.20. Відтак, суд вважає, що заява представника з обмеженою відповідальністю «Спліт» про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, керуючись статтями 150,151,154,243,248,256 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви представника з обмеженою відповідальністю «Спліт» про забезпечення позову - відмовити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення (складання).
Суддя О.В. Анісімов