ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/5092/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо відмови позивачеві у нарахуванні та виплаті 15% надбавки за службу в умовах режимних обмежень згідно підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 7 розділу П Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, за весь період проходження служби в Національній поліції України з 23.11.2015 до 06.01.2023;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити позивачеві 15% надбавки за службу в умовах режимних обмежень згідно підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 7 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, за весь період проходження служби в Національній поліції України з 23.11.2015 до 06.01.2023;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачеві у повному обсязі за весь період служби в Національній поліції України з 07.11.2015 до 06.01.2023 премій, згідно підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 12 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, які щомісячно нараховувались та виплачувались у складі грошового забезпечення, з урахуванням належних до виплати надбавок за службу в умовах режимних обмежень згідно підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015№988 «Про грошове забезпечення поліцейських з Національної поліції» та у відповідності до пункту 7 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області перерахувати та виплати позивачеві в повному обсязі премії за весь період служби в Національній поліції України з 07.11.2015 до 06.01.2023 згідно підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 12 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, які щомісячно нараховувались та виплачувались у складі грошового забезпечення, з урахуванням належних до виплати надбавок за службу в умовах режимних обмежень згідно підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 7 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток, у зв'язку з звільненням 06.01.2023 з Національної поліції України, за весь період проходження служби в Національній поліції України, а саме з 07.11.2015 до 06.01.2023;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області, з урахуванням рішення суду за цим позовом в частині позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати 15% надбавок за роботу в умовах режимних обмежень і перерахунку та виплати в повному обсязі премій, нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток, у зв'язку з звільненням 06.01.2023 з Національної поліції України, за весь період проходження служби в Національній поліції України, а саме з 07.11.2015 до 06.01.2023;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті доплат за службу в нічний час за весь період служби в Національній поліції України з 07.11.2015 до 06.01.2023, згідно підпункту 3 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 11 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (надалі Порядку), затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити доплати за службу в нічний час за весь період служби в Національній поліції України з 07.11.2015 до 06.01.2023, згідно підпункту 3 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 11 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (надалі Порядку), затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у відповідності до пунктів 2, 6 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, з урахуванням належних до виплати надбавок за службу в умовах режимних обмежень згідно підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 7 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, а також з урахуванням належних до виплати повних сум премій згідно підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 12 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, які є складовими грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області перерахувати та виплатити в повному обсязі одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у відповідності до пунктів 2, 6 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, з урахуванням належних до виплати надбавок за службу в умовах режимних обмежень згідно підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до п.7 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, а також з урахуванням належних мені до виплати повних сум премій згідно підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 12 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, які є складовими щомісячного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо відмови у виплаті позивачеві відшкодування за невиплату у день звільнення у повному обсязі належних всіх сум при звільненні 06.01.2023 з Національної поліції України, у відповідності до ст. 117 Кодексу Законів про працю України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі середнього заробітку;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області, з урахуванням рішення суду за цим позовом в частині позовних вимог які стосуються нарахування та виплати 15% надбавок за роботу в умовах режимних обмежень і перерахунку та виплати в повному обсязі премій, виплатити позивачеві відшкодування за невиплату у день звільнення у повному обсязі належних всіх сум при звільненні 06.01.2023 з Національної поліції України, у відповідності до ст. 117 Кодексу Законів про працю України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі середнього заробітку позивача;
- стягнути з Головного управління Національної поліції України понесені судові витрати.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що після його звільнення зі служби в поліції, посадовими особами відповідача проведено з останнім розрахунок при звільненні та відповідно виплачені певні належні суми, проте - на думку позивача такі суми виплачені в неналежному розмірі.
Зокрема, звертав увагу суду на те, що листом звернувся до ГУНП в Чернівецькій області з проханням нарахувати та виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток, відповідно до вимог статті 24 Закону України "Про відпустки". Разом з тим, у відповідь отримав лист в якому зазначено, що правових підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток немає, а відтак у нарахуванні та здійсненні цих виплат відмовлено.
Позивач вважає, що відмова ГУНП в Чернівецькій області у здійсненні нарахування та виплати грошової компенсації при звільненні за всі невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток під час проходження служби в Національній поліції України з 07.11.2015 до 06.01.2023, є незаконною і є нічим іншим, як протиправною бездіяльністю та такою, що порушує права і законні інтереси з наступних підстав.
Зокрема, позивачеві незаконно та систематично, щомісячно, не нараховувалась і не виплачувалась 15% надбавка за службу в умовах режимних обмежень згідно підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та на підставі п.7 розділу II Порядку. Належні до отримання кошти незаконно не виплачені за весь вказаний вище період в розмірі надбавки, встановленої вказаними нормативними актами.
При цьому також зазначив, що ним направлено листа до ГУНП в Чернівецькій області з законодавчо обґрунтованим проханням нарахувати та виплатити надбавку за роботу в умовах режимних обмежень згідно підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та у відповідності до пункту 7 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260 за весь період служби в Національній поліції України.
Разом з тим, отримав відповідь, про відмову у виплаті вказаної надбавки з-за відсутності на це правових підстав, з посиланням на те, що підставою для її нарахування і виплати не є сам по собі факт наявності допуску до державної таємниці, а цією підставою відповідно до абз.4 п.7 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260 є наказ керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів заступників керівника органу - керівникам структурних або відокремлених підрозділів органу поліції - іншим поліцейським, погоджених з режимно-секретним органом, за умови надання допуску таким поліцейським та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.
Позивач вважає, що відмова ГУНП в Чернівецькій області у здійсненні нарахування та виплати надбавки за службу в умовах режимних обмежень згідно підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" і у відповідності до п.7 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, за весь період проходження служби останнього в Національній поліції України з 23.11.2015 до 06.01.2023, є протиправною та такою, що порушує права і законні інтереси.
Водночас, звертав увагу суду на те, що якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов'язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов'язаний призначити таку надбавку у розмірі, визначеному Положенням , видавши відповідний розпорядчий документ.
Також, з наведеного слідує, що факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці.
А тому, на думку позивача, доводи ГУНП в Чернівецькій області про відсутність правових підстав для нарахування надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за відсутності наказів про встановлення такої надбавки за займаною посадою, є необґрунтованими, оскільки позивач мав допуск до державної таємниці, а характер роботи останнього передбачав роботу по забезпеченню режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а отже є підставою для отримання надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби в Національній поліції України з 23.11.2015 до 06.01.2023.
Зауважив, що факт того, що у вказаний період не видавалися наказ (накази) про встановлення і виплату позивачеві надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не може бути свідченням невиконання ним роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки.
Також, на переконання позивача безпідставні посилання ГУНП в Чернівецькій області на те, що не видавалися наказ (накази) про встановлення і виплату надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, а тому відсутні підстави для нарахування надбавки - до уваги брати не можна, оскільки недотримання самим ГУНП в Чернівецькій області Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським, визначеного наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016, не може бути підставою для позбавлення поліцейського гарантованої підпунктом 3 пункту 5 постанови КМУ №988 від 11.11.2015 доплати.
Враховуючи всі наведені вище обставини позивач вважає, що у даному випадку наявна протиправна бездіяльність ГУНП в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 07.11.2015 до 25.03.2020 в розмірі 15% від посадового окладу.
Відтак, позивач зауважує, що під час його служби в поліції у період часу з 07.11.2015 до 06.01.2023 йому щомісячно виплачувалось грошове забезпечення, складовою якого були премії, при нарахуванні яких мали враховуватись надбавки які мають постійний характер, до яких згідно Порядку відноситься і надбавка за роботу в умовах режимних обмежень і враховуючи те, що вказані надбавки останньому незаконно не нараховувались, тому відповідно не в повному обсязі нараховувались і виплачувались премії.
На думку позивача, в даному випадку наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахунку і виплаті в повному обсязі сум премій, які щомісячно нараховувались та виплачувались у складі грошового забезпечення за період часу з 07.11.2015 до 06.01.2023 і які мали розраховуватись з урахуванням надбавок за роботу в умовах режимних обмежень.
Крім того, позивач зазначив, що поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Відтак, на переконання позивача, ГУНП в Чернівецькій області було зобов'язане здійснювати доплату за відпрацьовані позивачем години у нічний час у розмірах і у строки, передбачені чинним законодавством.
При цьому, позивач вважає, що не варті уваги посилання ГУНП в Чернівецькій області на те, що до фінансового підрозділу довідки обліку несення ним служби в нічний час за відповідною формою не надходили, а тому відсутні підстави для нарахування доплати, оскільки недотримання самим ГУНП в Чернівецькій області Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським, визначеного наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016, не може бути підставою для позбавлення поліцейського гарантованої підпунктом 3 пункту 5 Постанови КМУ від 11.11.2015 №988 доплати.
В даному випадку, наявна протиправна бездіяльність ГУНП в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати позивачеві доплати за службу в нічний час за період проходження служби в ГУНП в Чернівецькій області з 07.11.2015 по 06.01.2023 у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Окрім іншого позивач зазначив, що при звільненні з Національної поліції України 06.01.2023, ГУНП в Чернівецькій області протиправно, не в повному обсязі нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні згідно ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" так як при її нарахуванні не були враховані належні до виплати надбавки за службу в умовах режимних обмежень, так як нарахування цієї допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення, а відтак, позивачеві протиправно не були нараховані та враховані при розрахунку і виплаті вихідної допомоги при звільненні надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, а відповідно невірно нараховані суми премій та сума грошового забезпечення в цілому.
Також, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у невиплаті останньому відшкодування згідно ст.117 КЗпП України, за весь час затримки виплат в повному обсязі належних при звільненні сум по день фактичного розрахунку у розмірі середнього заробітку.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Зокрема зверталась увага суду на те, що твердження позивача про право на отримання грошової компенсацію за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки, а також застосування до спірних правовідносин приписів трудового законодавства є помилкове.
При цьому наголосив на тому, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані нормами пункту 8 розділу III Порядку № 260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини (субсидіарно) або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відтак вважає, що аргументи позивача про те, що ГУНП зобов'язано виплатити грошову компенсацію за всі невикористані ним щорічні основні та додаткові відпустки, а також те, що до спірних правовідносин в цій частині повинні застосовуватися загальні приписи трудового законодавства, визначені КЗпП України та Законом України "Про відпустки" - є необґрунтованими та помилковими.
Також звертав увагу суду на те, що відповідно до абз. 13 п. 7 Розділу II Порядку № 260 установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів заступників керівника органу - керівникам структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції - іншим поліцейським, погоджених з режимно-секретним органом, за умови надання допуску таким поліцейським та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.
Отже, у зв'язку із тим, що таких рапортів від керівника структурного підрозділу, в якому проходив службу позивач, до ГУНП не надходило, тому підстави для нарахування та виплати зазначеної вище надбавки були відсутні.
Окрім іншого зазначив, що згідно приписів п. 11 Розділу II Порядку № 260 облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цього Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.
Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
За період служби в ГУНП керівництвом підрозділу, у якому проходив службу позивач, довідки за формою передбаченою Порядком № 260 на нього не подавались до фінансового підрозділу і відповідно позивачеві на нараховувалась і не виплачувалась доплата за службу у нічний час.
3. Також учасниками справи подано до суду відповідь на відзив на адміністративний позов та заперечення на відповідь на відзив, в яких наведені переважно подібні аргументи, які викладені в позовній заяві та відзиві на неї.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи в судовому засіданні.
2. В судовому засіданні судом ставилось а обговорення питання, щодо можливого відводу складу суду.
3. Усною ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача, про виклик свідків.
4. Ухвалою суду в задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовлено.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. В судовому засіданні подав заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.
2. Представник відповідача в судовому засіданні подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві.
3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ
1. З 07.11.2015 до 06.01.2023 позивач проходив службу в Національній поліції України, що підтверджується матеріалами справи.
2. 01.12.2016 року, у зв'язку з організаційно - штатними змінами у ГУНП в Чернівецькій області, згідно наказу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №208 о/с від 01.12.2016 року позивача призначено на посаду заступника начальника слідчого управління ГУНП в Чернівецькій області - начальника відділу. На вказаній посаді позивач проходив службу до 06.01.2023 року.
3. Згідно наказу ГУНП в Чернівецькій власті № 11о/с від 05.01.2023 року відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" полковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника СУ ГУНП в Чернівецькій області - начальника відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи, звільнено зі служби в поліції.
4. 29.03.2023 року позивач звернувся листом до ГУНП в Чернівецькій області з вимогою надати письмову інформації про нараховані та виплачені суми при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати, як то передбачено ст.116 КЗпП України, так як до вказаного часу Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області це зроблено не було. Також, було запитано інформацію про невикористані позивачем щорічні основні та додаткові оплачувані відпустки за весь період служби в Національній поліції України.
5. 24.04.2023 року Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області надано письмову відповідь на вказаний вище запит від 29.03.2023 року, в якій зазначено, що 09.01.2023 за вих.№ 129/123/12/02-2023 поштовим зв'язком позивачеві, за адресою проживання, надіслано розрахунковий лист при звільненні з інформацією про нараховані суми всіх видів належних позивачеві грошових виплат при звільненні. Також зазначено, що 12.01.2023 вказаний розрахунковий лист додатково надіслано позивачу на месенджер "Ватсап".
Крім того, в листі зазначено інформацію стосовно невикористаних позивачем щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток за весь період служби в Національній поліції України, а саме з 07.11.2015 до 06.01.2023, зокрема: за 2015 рік залишок невикористаної відпустки складає 4 доби; за 2016 рік залишок невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки складає 20 діб та додаткової оплачуваної відпустки 15 діб; за 2017 рік залишок додаткової оплачуваної відпустки складає 15 діб; за 2018 рік залишок додаткової оплачуваної відпустки складає 5 діб; за 2019 рік залишок додаткової оплачуваної відпустки складає 15 діб; за 2021 рік залишок невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки складає 10 діб та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2022 залишок невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки складає 30 діб та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки.
6. Також судом досліджений наявний в матеріалах справи розрахунковий лист позивача за січень 2023 року із зазначенням сум нарахованих та виплачених позивачеві при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати. Зі змісту листа встановлено, що позивачеві не нараховувалась і не виплачувалась грошова компенсація за всі невикористані дні щорічних як основних так і додаткових оплачуваних відпусток.
7. 24.05.2023 року позивачем направлено листа до ГУНП в Чернівецькій області з проханням нарахувати та виплатити, зокрема: грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток відповідно до ч. 1 ст.24 Закону України "Про відпустки" та ч. 1 ст.83 КЗпП України, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень згідно підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та у відповідності до пункту 7 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260 за весь період служби в Національній поліції України; доплату за службу в нічний час згідно підпункту 3 пункту 5 Постанови КМУ від 11.11.2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" і відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку, за весь період служби в поліції.
8. Листом від 09.06.2023 вих. №Г-30/123/01/26-2023 ГУНП в Чернівецькій області повідомлено позивача про те, що відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачеві грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень та доплату за роботу в нічний час.
9. Також судом дослідженні наступні докази, які наявні в матеріалах справи, зокрема: трудова книжка ОСОБА_1 , послужний список ОСОБА_1 , функціональні обов'язки ОСОБА_1 , графіки несення служби.
10. Згідно письмової відповіді ГУНП в Чернівецькій області від 20.03.2023 року № Б-11аз/123/02/23-2023 встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника начальника слідчого управління ГУНП в Чернівецькій області - начальника відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи, у період з 23.11.2015 року до моменту звільнення мав допуск до державної таємниці форми 2 (два) - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно" - здійснюючи свої функціональні обов'язки працював в умовах режимних обмежень.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Предметом розгляду даного спору є незгода позивача з бездіяльністю відповідача, зокрема щодо: відмови у нарахуванні та виплаті 15% надбавки за службу в умовах режимних обмежень, відмови у перерахунку та виплаті позивачеві у повному обсязі за весь період служби в поліції премій з урахуванням належних до виплати надбавок за службу в умовах режимних обмежень, відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток, у зв'язку з звільненням, відмови у перерахунку та виплаті в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням належних доплат, а також відмови у нарахуванні та виплаті доплат за службу в нічний час за весь період служби.
Звертаючись до суду аргументи позивача фактично зводились до того, що під час звільнення останнього зі служби в поліції, відповідачем протиправно всупереч вимогам Закону, не проведено з ним належні розрахунки.
2. Надаючи оцінку аргументам позивача, суд виходить з наступного.
Щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині не нарахування та невиплати позивачеві надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, у розмірі 15% за весь період проходження служби в поліції з 23.11.2015 року по 06.01.2023 року та обов'язок здійснити нарахування та виплату такої надбавки, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 7 Розділу II Порядку умов виплати грошового забезпечення поліцейським - поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов'язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації, в тому числі, відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків.
Установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу поліції на підставі мотивованих рапортів заступників керівника органу - керівникам структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції - іншим поліцейським, погоджених з режимно-секретним органом, за умови надання допуску таким поліцейським та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про державну таємницю", залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці, в тому числі, форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно", а також такі терміни дії допусків, в тому числі, для форми 2 - 7 років.
Частиною 7 статті 22 Закону України "Про державну таємницю" визначено, що передбачає надання допуску.
Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 26 Закону України "Про державну таємницю" скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про державну таємницю" у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Уряду від 15.06.1994 року №414 затверджено Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до п. 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації, в тому числі, відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків.
Згідно матеріалів справи судом встановлено, що позивач перебуваючи на посаді заступника начальника слідчого управління ГУНП в Чернівецькій області - начальника відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, у період з 23.11.2015 року до моменту звільнення мав допуск до державної таємниці форми 2 (два) - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно". Здійснюючи свої функціональні обов'язки, останній працював в умовах режимних обмежень з відомостями, що мали ступінь секретності "таємно", що власне не заперечувалось і відповідачем в судовому засіданні.
При цьому, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що в спірний період позивачеві припинявся чи/або скасовувався допуск до державної таємниці та доступ до роботи з інформацією, яка має ступінь секретності "цілком таємно" та "таємно".
Крім того, відповідно до наявного в справі розрахункового листа, вбачається про те, що позивачеві не нарахована та не виплачена надбавка за роботу в умовах режимних обмежень.
Пунктом 5 Положення № 414 визначено, що такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.
Приписами пункту 6 Положення визначено, що персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу виконавчої влади, де працюють ці особи.
Отже, положення статті 30 Закону України "Про державну таємницю", пунктів 2, 5 Положення № 414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці, а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов'язків, які вимагають доступу до державної таємниці, чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.
Матеріалами справи підтверджується допуск позивача до державної таємниці - ступінь секретності "цілком таємно", що передбачає право на 15 % надбавки. В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що під час перебування позивача на вищевказаній посаді в органах Національної поліції останньому було скасовано доступ до державної таємниці.
За таких обставин суд вважає, що якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер і умови її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов'язані з допуском до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов'язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ. При цьому, факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач у спірний період мав доступ до державної таємниці.
Відповідачем в судовому засіданні не заперечувався факт виконання позивачем роботи/завдання, які вимагають наявність доступу до державної таємниці. Відтак, суд вважає доведеними обставини стосовно того, що позивач до часу звільнення проходив службу в поліції на посаді заступника начальника слідчого управління ГУНП у Чернівецькій області - начальника відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи та перебуваючи на вказаній посаді відповідно до функціональних обов'язків працював в умовах режимних обмежень з відомостям, що мали ступінь секретності.
Таким чином, відповідачем не спростовано, що характер роботи (служби) на відповідних посадах позивачем не передбачав роботу по забезпеченню режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, що є підставою для отримання надбавки за роботу в умовах режимних обмежень.
Той факт, що посадовими особами відповідача не видавались наказ (накази) про встановлення і виплату позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за весь період наявності у позивача такого допуску, не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки.
Слід також зазначити й те, що робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов'язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов'язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв'язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону України "Про державну таємницю" виникає право на отримання компенсації.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.01.2021 року у справі №240/229/20, від 25.07.2019 року у справі №296/6615/17, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує під час застосування до спірних правовідносин.
3. Щодо вимог позивача з приводу бездіяльність відповідача в частині відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток, у зв'язку з звільненням 06.01.2023 з Національної поліції України, за весь період проходження служби в Національній поліції України, а саме з 07.11.2015 року до 06.01.2023 рік та зобов'язання здійснити нарахувати та виплати таку компенсацію, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (ст. 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст.16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст. 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1ст. 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 КЗпП України.
Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону № 580-VIII).
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1 - 4 ст. 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону № 580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Частинами 1 та 2 ст. 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби.
Суд вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність обов'язку щодо виплати позивачу при звільненні компенсації за невикористані відпустки (основну та додаткову) за роки, що передували року звільнення позивача зі служби у НП України, з огляду на те, що з аналізу ст. 93 Закону № 580-VIII та наведених вище норм трудового законодавства видно, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. У свою чергу, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику (поліцейському) використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Отже, у наступному календарному році, у тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в його праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч.ч. 2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону № 504/96-ВР.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР і ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні висновки висловлено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на правову позицію, сформовану Верховним Судом в постановах у справах № 818/1276/17, № 820/5122/17, відповідно до якої питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані спеціальними нормами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин без врахування загальних норм, визначених КЗпП України та Законом № 504/96-ВР, а тому виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.
У цьому контексті слід зазначити, що Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі № 160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого у зазначених вище рішеннях суду та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.
Судом встановлено, що позивач при звільненні з органів Національної поліції не використав всі дні передбаченої щорічної додаткової оплачуваної відпустки та щорічної основної оплачуваної відпустки, а тому набув право на отримання грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки за спірний період. Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
4. Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві доплати за службу в нічний час, у розмірі 35% посадового окладу, з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, за спірний період та обов'язок відповідача здійснити такі нарахування та виплати, суд зазначає наступне.
Виходячи з положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988 визначено обов'язок відповідача виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Відповідно до п.11 Розділу ІІ Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Відповідно до вимог вказаної постанови № 988 та положень Порядку № 260 доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час встановлений пп. 3 п. 5 Постанови № 988.
Згідно матеріалів справи судом встановлено, що позивач заступав на чергування, а також виконував покладені на нього обов'язки у нічний час.
Відтак, посилання відповідача на те, що нарахування та виплата доплати позивачу за службу в нічний час не здійснювалась, оскільки до фінансового відділу ГУНП не надходили довідки обліку несення служби в нічний час, суд вважає безпідставними, оскільки обов'язки по обліку таких періодів і часу покладається саме на відповідача, у якого повинна міститися інформація щодо періодів несення служби позивачем, зокрема, на підставі графіків нарядів та чергувань, затверджених наказами керівника підрозділу органу поліції, тощо.
Між тим, відповідач не заперечує несення позивачем служби в нічний час у спірному періоді.
Отже, доводи відповідача про ненадходження довідки обліку несення поліцейським служби в нічний час, суд вважає необґрунтованими, оскільки доказами по справі підтверджений факт несення позивачем служби в нічний час, а обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час встановлений пп. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", відтак позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню.
5. З приводу позовних вимог щодо здійснення перерахунку та виплати премії позивача за спірний період, з врахуванням надбавки за службу в умовах режимних обмежень та здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, суд вважає що такі вимоги є похідними і також підлягають задоволенню.
6. Щодо заявлених вимог про нарахування та виплату належних позивачеві сум недоотриманого грошового забезпечення за час затримки при звільненні за спірний період, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно вимог статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, що була підтримана у постанові від 13.05.2020 у справі № 810/451/17, висловлено правову позицію, відповідно до якої статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 26 січня 2022 року по справі № 240/12167/20.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
З урахуванням наведеної правової позиції, а також обставин справи, суд дійшов висновку про передчасність заявлених позовних вимог в цій частині, а відтак і про відмову в задоволенні таких вимог
5. Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ,
1. Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
2. Відтак, з огляду на те, що адміністративний позов задоволено частково, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 536,8 грн (з розрахунку 1073,60:2).
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті 15% надбавки за службу в умовах режимних обмежень згідно підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 7 розділу П Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, за весь період проходження служби в Національній поліції України з 23.11.2015 до 06.01.2023.
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 15% надбавки за службу в умовах режимних обмежень згідно підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 7 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, за весь період проходження служби в Національній поліції України з 23.11.2015 до 06.01.2023.
4. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 премії у повному обсязі за весь період служби в Національній поліції України з 07.11.2015 до 06.01.2023 премій, згідно підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 12 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, які щомісячно нараховувались та виплачувались у складі грошового забезпечення, з урахуванням належних до виплати надбавок за службу в умовах режимних обмежень згідно підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015№988 «Про грошове забезпечення поліцейських з Національної поліції» та у відповідності до пункту 7 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260.
5. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області перерахувати та виплати ОСОБА_1 в повному обсязі премії за весь період служби в Національній поліції України з 07.11.2015 до 06.01.2023 згідно підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 12 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, які щомісячно нараховувались та виплачувались у складі грошового забезпечення, з урахуванням належних до виплати надбавок за службу в умовах режимних обмежень згідно підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 7 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260.
6. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток, у зв'язку з звільненням 06.01.2023 з Національної поліції України, за весь період проходження служби в Національній поліції України, а саме з 07.11.2015 до 06.01.2023.
7. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток, у зв'язку з звільненням 06.01.2023 з Національної поліції України, за весь період проходження служби в Національній поліції України, а саме з 07.11.2015 до 06.01.2023, з урахуванням надбавки 15% за роботу в умовах режимних обмежень і перерахованих премій.
8. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті доплат за службу в нічний час за весь період служби в Національній поліції України з 07.11.2015 до 06.01.2023, згідно підпункту 3 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 11 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (надалі Порядку), затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260.
9. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за весь період служби в Національній поліції України з 07.11.2015 до 06.01.2023, згідно підпункту 3 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 11 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (надалі Порядку), затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260.
10. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у відповідності до пунктів 2, 6 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, з урахуванням належних до виплати надбавок за службу в умовах режимних обмежень згідно підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 7 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, а також з урахуванням належних до виплати повних сум премій згідно підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 12 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, які є складовими грошового забезпечення.
11. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у відповідності до пунктів 2, 6 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, з урахуванням належних до виплати надбавок за службу в умовах режимних обмежень згідно підпункту 2 пункту 5 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до п.7 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, а також з урахуванням належних до виплати повних сум премій згідно підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та у відповідності до пункту 12 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, які є складовими щомісячного грошового забезпечення.
12. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області судовий збір в сумі 536, 80 грн.
13. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області (вул. Головна, 24, м. Чернівці, 58008, код ЄДРПОУ:40109079).
Суддя О.В. Боднарюк