УХВАЛА
27 вересня 2023 року Справа № 580/8940/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в особі судді Л.В.Трофімової у письмовому провадженні розглянув заяву про забезпечення позову в адміністративній справі № 580/8940/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (пр-т Шевченка 63, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202, ЄДРПОУ 09904476) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, постановив ухвалу.
26.09.2023 вх. № 41041/23 ОСОБА_1 (представник - адвокат Павленко Сергій Іванович за ордером серії СА №1060055) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, просить: визнати протиправними дії Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оголошеної 24.02.2022 відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 №69/2022, згідно із абз. 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ; зобов'язати Звенигородський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно розглянути питання надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оголошеної 24.02.2022 Указом Президента від 24.02.2022 №69/2022, відповідно до абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ.
До позовної заяви додається заява від 21.09.2023 про забезпечення позову, де позивач просить: забезпечити адміністративний позов шляхом заборони Звенигородському районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки в особі начальника вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час дії мобілізації, оголошеної 24.02.2022 Указом Президента від 24.02.2022 №69/2022, до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
Згідно із ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення позову має на меті гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має встановити зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, а також встановити, що певний захід забезпечення позову відповідає обраному способу судового захисту, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Верховний Суд 06.02.2019 у справі №826/13306/18 зазначив: обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, що свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Рішення суду про визнання протиправним та скасування правового акта індивідуальної дії, яке набрало законної сили, означає, що такий акт не породжує правових наслідків від моменту його прийняття, у тому числі до набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Верховний Суд у справі №640/16224/19 (провадження №К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Інститут забезпечення адміністративного позову є механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, що неможливий без негайного втручання суду. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише у межах позовних вимог, адекватних та співмірних з позовними вимогами.
Суд повинен враховувати співвідношення прав та інтересу, про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, бо забезпечення позову сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.
Суд зазначає, що очевидна протиправність рішень суб'єкта владних повноважень - це прийняття таких рішень, що не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб'єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері, проте таких доводів у заяві від 03.04.2023 вх.12560/23 не окреслено.
Незгода заявника із рішеннями/висновками уповноваженого суб'єкта владних повноважень та звернення до суду із позовом не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Поважними підставами забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Позивач як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову покликається на можливість його призову на військову службу під час мобілізації, проте доказів на підтвердження вжиття відповідачем заходів щодо його призову на військову службу під час мобілізації не надає.
Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно може бути порушено у майбутньому, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Подібна позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18. Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Заявником не висловлено аргументів та не долучено до заяви про забезпечення позову жодних доказів очевидності небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі у контексті неможливості відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, чи того, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства та цілей, що спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (без обгрунтування щодо рішення комісії, яка не визначена учасником спору); або є очевидні ознаки протиправності висновків суб'єкта владних повноважень у контексті порушення яких саме прав/інтересів ОСОБА_1 , який не обрав спосіб захисту згідно ст.5 КАС України, звернувшись до суду про визнання протиправними дій Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у відмові надати відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з огляду на наявний індивідуальний акт - витяг з протоколу від 07.09.2023 №31, де зазначається про рішення комісії - відмовити в наданні відстрочки, як такому, що не прийшов медичне обстеження для визначення ступеня придатності, а також, що заявник не надав документи щодо відсутності інших, осіб які відповідно до закону можуть утримувати ОСОБА_2 (1978 р.н.).
Суд, оцінивши доводи заявника, зважаючи на предмет і підстави позову, доходить висновку, що відсутні підстави для забезпечення позову, у зв'язку з чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 241-243, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подана одночасно з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили негайно після підписання.
Копію ухвали направити позивачеві.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА