Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 р. № 520/15582/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши порядку закритого судового засідання в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ,03168) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті електрику-дизелісту відділення енергетичного забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року № 168, в розрахунку до 100000 гривень щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 06 березня 2022 року по 22 травня 2022 року та з 25 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити електрику дизелісту відділення енергетичного забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року № 168, в розмірі до 100000 гривень щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 06 березня 2022 року по 22 травня 2022 року та з 25 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана бездіяльність відповідача є протиправною та такою, що порушує права позивача.
Ухвалою суду від 26.06.2023 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
12.07.2023 року до суду від представника третьої особи - Міністерства оборони України, надійшли пояснення, в яких щодо задоволення позовних вимог також заперечував.
Представником відповідача 11.08.2023 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, Міністром оборони України було видано окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022 року, яке є чинним. Відповідно до вказаного доручення під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій. Водночас, представником відповідача зазначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Крім того, представником відповідача вказано, що начальником Генерального штабу Збройних Сил України затверджено Методичні рекомендації щодо заходів з організації документального підтвердження (оформлення) безпосередньої участі військовослужбовців в бойових діях від 14.05.2022 № НОМЕР_2 /С. В свою чергу, у відповідності до окремого доручення №912/з/29 від 23.06.2022 року МОУ, яке є чинним, щодо роз'яснення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів", а саме першого пункту - бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій, проте підлягає врахуванню факт того, що Військова частина НОМЕР_1 не входить до складу Угруповання об'єднаних сил, що знаходиться у нього в оперативному підпорядкуванні (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України). Відтак, будь-яких документів та доказів на право виплати в підвищеному розмірі 100000,00 грн. позивач до Військової частини НОМЕР_1 не надавав (крім двох днів, за які отримав виплати у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей) та Військова частина НОМЕР_1 не веде бойові дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), а тому відсутні правові підстави для виплати позивачу додаткової винагороди в підвищеному розмірі за виконання бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , проходить військову службу на посаді електрика-дизеліста відділення енергетичного забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , та з 06.03.2022 року по 22.05.2022 року та з 25.05.2022 року по 31.12.2022 року брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів на території Харківської області.
Суд зазначає, що на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 та "Про загальну мобілізацію" № 69/2022, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" № 168 (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.
У позовній заяві позивачем вказано, що з аналізу положень постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року № 168 слідує, що з 24.02.2022 року позивач має право на отримання додаткової винагороди, встановленої п.1 в розмірі до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. В порушення вказаного не зважаючи на те, що позивач безперервно, в період з 06 березня 2022 року по 22 травня 2022 року та з 25 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року, брав участь у бойових діях, у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуває безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у Харківській області, відповідачем позивачу додаткова винагорода, передбачена постановою №168, в розмірі до 100000,00 грн. не нараховувалась та не виплачувалась.
Виплата зазначеної додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), проте таких наказів видано не було, що свідчить про порушення прав позивача.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Приписами ст. 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з приписами ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Порядок проходження військової служби в Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Згідно п. 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Відповідно до положень ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно приписів ст.9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Також відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (із змінами) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях, або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, Міністром оборони України було видано окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022 року, яке чинне на даний момент.
Відповідно до вказаного доручення під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
На період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій вахтовий, навігаційно-вахтовий. навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, поза-термінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Крім того, начальником Генерального штабу Збройних Сил України затверджено Методичні рекомендації щодо заходів з організації документального підтвердження (оформлення) безпосередньої участі військовослужбовців в бойових діях від 14.05.2022 № НОМЕР_2 /С.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що виплата військовослужбовцю щомісячної додаткової винагороду у розмірі 10000,00 грн. можлива за наявності сукупності певних умов.
Представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідно до окремого доручення №912/з/29 від 23.06.2022 року МОУ, яке є чинним, щодо роз'яснення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів», а саме першого пункту - бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій, слід враховувати той факт, що Військова частина НОМЕР_1 не входить до складу Угруповання об'єднаних сил, що знаходиться у нього в оперативному підпорядкуванні (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), а отже будь-яких документів та доказів на право виплати в підвищеному розмірі 100000,00 (ста тисяч) грн. позивач не має, а Військова частина НОМЕР_1 не веде бойові дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), у зв'язку з чим відсутні правові підстави для виплати останньому додаткової винагороди в підвищеному розмірі за виконання бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій.
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що зі змісту наданих представником відповідача пояснень було встановлено, що оскільки Військова частина НОМЕР_1 не входить до складу Угруповання об'єднаних сил, що знаходиться у нього в оперативному підпорядкуванні, а отже будь-яких документів та доказів на право виплати додаткової винагороди в підвищеному розмірі 100000,00 грн. позивач не має. Тобто на переконання відповідача, оскільки позивачем не виконуються бойові завдання у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій, то останній не має права на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн.
Суд, надаючи оцінку вказаному зазначає, що матеріали справи містять довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2023 року №747 за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 , згідно якої остання видана солдату ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 06.03.2022 року по 22.05.2022 року та з 25.05.2022 року по 31.12.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи в АДРЕСА_2 . В якості підстав для видачі довідки вказано: копії рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 про виконання бойових завдань вх.№ 439 від 31.03.2023 року, №438 від 31.03.2023, №437 від 31.03.2023, №436 від 31.03.2023, №434 від 31.03.2023, №435 від 31.03.2023 (зареєстровані в книзі реєстрації вхідної документації р.н. №57 від 01.01.2023; витяги із журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 (р.н. № НОМЕР_3 дск від 21.03.2023, р.н. № НОМЕР_4 дск від 21.03.2023).
Крім того, вказано, що зазначена довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
Відтак, суд зазначає, що довідка 17.05.2023 року №747 підтверджує участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України саме у період з 06.03.2022 року по 22.05.2022 року та з 25.05.2022 року по 31.12.2022 року.
Отже, під час розгляду справи встановлено, що позивач, який станом на час розгляду справи та у спірний період є електриком-дизелістом відділення енергетичного забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
Під час судового розгляду справи судом було досліджено копії бойових розпоряджень командира 302 зенітного ракетного полку № 31 дск/бг від 28.03.2022 року; № 105 дск/ бг від 30.04.2022 року; № 138 дск/бг від 09.05.2022 року; № 251 дск/бг від 24.06.2022 року; № 265 дск/бг від 07.07.2022 року; № 278 дск/бг від 29.07.2022 року; № 325 дск/бг від 17.08.2022 року; витягів з наказів № 282т/бг від 01.08.2022 року; № 343 т/бг від 20.08.2022 року; № 356 т/бг від 29.08.2022 року; № 362 т/бг від 30.08.2022 року; № 382 т/бг від 17.09.2022 року; № 383 т/бг від 17.09.2022 року; № 388 т/бг від 19.09.2022 року; № 400 т/бг від 24.09.2022 року; № 402 т/бг від 26.09.2022 року; № 407 т/бг від 29.09.2022 року; № 408 т/бг від 04.10.2022 року; № 411 т/бг від 13.10.2022 року; № 418 т/бг від 28.10.2022 року; № 426 т/бг від 05.11.2022 року; № 428 т/бг від 05.11.2022 року; № 431 т/бг від 13.11.2022 року; № 452 т/бг від 30.11.2022 року; № 455 т/бг від 01.12.2022 року; № 465 т/бг від 15.12.2022 року, журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , зокрема, але не виключно, журналів за інв. номерами 64т1/27дск (розпочато 24.02.2022 року та закінчено 31.07.2022 року), та 64т2/27дск (розпочато 01.08.2022 року та на даний час не закінчено), або журналів ведення оперативної обстановки або бойових донесень або постових відомостей, рапортів (донесень) про участь у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, що стосуються 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , та безпосередньо електрика-дизеліста відділення енергетичного забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , за період з 06.03.2022 року по 22.05.2022 року та з 25.05.2022 року по 31.12.2022 року.
Так, з досліджених під час розгляду справи журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 вбачається, що до бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 в період з 20.04.2022 року по 31.12.2023 належали: дії з переміщення комплексу згідно з бойовими розпорядженнями командира полку, дії з розгортання та налаштування ОВТ, заступлення на бойове чергування із переведенням у готовність №1, дії з прикриття об'єктів в межах зони поразки дивізіону із переведенням у готовність №1, дії за сигналами "Ракетна небезпека", "Повітряна тривога", "ОРК-200", "ОРЛАН 10", "Град 21", "Повітря 34", "ТУМАН", забезпечення прольоту своєї авіації, дії з зовнішньої периметрової охорони, дії щодо захоплення цілей на супроводження, здійснення пуску ракет.
В той же час, доводи представника відповідача стосовно того, що безпосередня участь позивача у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів має місце лише в момент ураження повітряної цілі не можуть вважатися належними та обґрунтованими, оскільки саме ураження повітряної цілі є фактично кінцевим результатом діяльності бойового розрахунку, успішному виконанню якого передує вчинення ряду дій та здійснення заходів щодо чергування такого бойового розрахунку.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що фактично діяльність позивача як електрика-дизеліста відділення енергетичного забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 безпосередньо пов'язана із виконанням бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження і вогневого ураження повітряних цілей, а також виконанням бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей, що згідно окремого доручення №912/з/29 від 23.06.2022 року входить до складу та розуміння терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів», про що позивачу і було видано довідку 17.05.2023 року №747.
У зв'язку з зазначеним командир Військової частини НОМЕР_1 , на виконання абзацу другого пункту 1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 зобов'язаний був прийняти наказ про виплату згаданої додаткової винагороди у період з з 06.03.2022 року по 22.05.2022 року та з 25.05.2022 року по 31.12.2022 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті електрику-дизелісту відділення енергетичного забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року № 168, в розрахунку до 100000 гривень щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 06 березня 2022 року по 22 травня 2022 року та з 25 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити електрику-дизелісту відділення енергетичного забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року № 168, в розмірі до 100000 гривень щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 06 березня 2022 року по 22 травня 2022 року та з 25 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум, суду для ефективного захисту прав позивача потрібно вийти за межі позовних вимог відновити порушені права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності командира Військової частини НОМЕР_1 щодо невинесення наказу про виплату про виплату додаткової винагороди, в розмірі до 100 000,00 грн. щомісячно, лектрику-дизелісту відділення енергетичного забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 06 березня 2022 року по 22 травня 2022 року та з 25 травня 2022.
Також задля належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути питання щодо прийняття наказу про призначення та виплату додаткової винагороди, в розмірі до 100 000,00 грн. щомісячно, лектрику-дизелісту відділення енергетичного забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 06 березня 2022 року по 22 травня 2022 року та з 25 травня 2022, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАСУ судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАСУ).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 139 КАСУ витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Судові витрати - це витрати, які, згідно з КАСУ, повинні здійснити сторони для розгляду та вирішення адміністративної справи у суді. Після вирішення справи в суді судові витрати, що здійснила сторона, яка виграла справу, як правило, компен суються їй стороною, яка програла справу.
Норми права, що регулюють процесуальні відносини, пов'язані із визначенням розміру, сплатою та розподілом судових витрат, у своїй сукупності становлять інститут судових витрат.
Інститут судових витрат в адміністративному судочинстві має щонайменше такі функції: стриму ючу, стимулюючу та компенсаційну.
Механізм дії стримуючої (або інакше - запобіжної, превентивної) функції поля гає у тому, що особа, перш ніж звертатися до суду, повинна дуже добре зважити свої шанси виграти справу, оскільки в разі програшу справи вона несе ризик втратити не лише кошти, понесені нею у зв'язку з розглядом справи, а й кошти, витрачені відпо відачем. Цими самими мотивами повинен керуватися відповідач, оскільки у багатьох випадках йому невигідно буде заперечувати проти адміністративного позову, тому що це може призвести до ще більших втрат у разі програшу справи. Таким чином, інститут судових витрат сприяє зменшенню кількості безпідставних адміністративних позовів та запобігає використанню судів не для вирішення спору, а для тиску на суб'єктів правовідносин шляхом створення судової тяганини.
З таких міркувань можна вивести й розуміння стимулюючої функції судових ви трат, яка полягає у тому, що сторонам у багатьох випадках вигідніше примиритися, не доводячи справу до судового розгляду, оскільки у разі продовження спору судові витрати лише зростуть. Тож інститут судових витрат стимулює сторони до швидкого і мирного врегулювання спору без судового розгляду справи по суті.
Компенсаційна функція судових витрат проявляється у тому, що інститут судових витрат передбачає за результатами розгляду справи відшкодування стороною, яка програла справу, витрат, що понесла сторона, яка виграла справу, а за допомогою судового збору державі частково компенсуються витрати на суди та здійснення судочинства.
Отже, у разі вирішення спору не на користь відповідача понесені ним судові витрати на правничу допомогу не компенсуються.
Крім того, відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.
Судом встановлено, що згідно рахунку на оплату № 24/05-02 від 19.06.2023 року по договору про надання професійної правничої допомоги №24/05-2 від 24.05.2023 року вартість послуг адвоката за надання правової допомоги становить 4500,00 грн.
Суд аналізуючи складність справи, кількість часу витраченого адвокатом на складання процесуальних документів, враховуючи те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 4500,00 грн., понесених у зв'язку з розглядом справи, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ,03168) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності командира Військової частини НОМЕР_1 щодо невинесення наказу про виплату додаткової винагороди, в розмірі до 100 000,00 грн. щомісячно, електрику-дизелісту відділення енергетичного забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 06 березня 2022 року по 22 травня 2022 року та з 25 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути питання щодо прийняття наказу про призначення та виплату додаткової винагороди, в розмірі до 100 000,00 грн. щомісячно, електрику-дизелісту відділення енергетичного забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 06 березня 2022 року по 22 травня 2022 року та з 25 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.