ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/4917/23
20 вересня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.05.2023 року, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком з доданими документами згідно розписки - повідомлення.
Рішенням №191950016107 від 19.05.2023 р., позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. 30.05.2023 р. позивач повторно звернувся з заявою про детальне роз'яснення згаданого рішення, на яку отримав відповідь з детальним роз'ясненням №4773- 4827/Г-02/8-1900/23.
Позивач не погоджується з такою відмовою відповідачів, вважає її неправомірною та такою, що не відповідає чинному законодавству і порушує його право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 14.08.2023 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 04.09.2023. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 15.10.1987 до страхового стажу позивача не може бути зараховано період роботи з 15.10.1987 по 31.12.1991, оскільки записи зроблено із порушенням норм Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме - відсутні підстави про прийняття та звільнення з роботи (дата та номери відповідних наказів).
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992:
- призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання (ч. 1 ст. 6 Угоди);
- для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (ч. 1 ст. 6 Угоди);
- необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав-учасниць СНД і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди).
11 червня 2022 року російська федерація вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
29 листопада 2022 року Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення» від 29.11.2022 №1328).
Крім того, 23.12.2022 набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією, дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифіковано Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифіковано Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР.
Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року.
Додатково зазначає, що при обчисленні стажу періоди роботи з 02.01.2010 враховано до страхового стажу за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, пропорційно до сплачених страхових внесків.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить суд взяти до уваги те, що періоди з 24.03.2010 по 11.03.2011, з 16.07.1976 по 02.11.1976 зараховано до стажу роботи позивача.
Оскільки страховий стаж враховується в одинарному розмірі, правові підстави для повторного зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача відсутні.
Враховуючи зазначене, страховий стаж позивача складає 10 років 07 місяців 08 днів (враховано по 31.03.2023), що є недостатнім для призначення пенсії за віком. А тому в задоволенні позову слід відмовити.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Суд, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Позивачу 03 травня 2023 року виповнилось 65 років.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , він працював:
з 15.10.1987 по 19.12.2003 роки в Торгово-комерційній фірмі «Шар» на посаді водія, 16 р. 2 м. 4 дні;
02.01.2010 по 22.02.2010 роки в ТзОВ «Сільпо-48» на посаді двірник господарського відділу, 1 м. 25 днів;
24.03.2010 по 11.03.2011 роки в ТОВ «Фоззі-фуд» в подальшому переведений до ТОВ «Шен-Сервіс» на посаді пакувальник стосів господарського відділу, 11 м. 15 днів;
16.08.2013 по 27.02.2015 роки в ТОВ «Шен-Сервіс» на посаді пресувальник картону господарського відділу, 1 р. 6м. 11 днів;
20.11.2015 по 24.12.2015 роки в ТОВ «Шен-Сервіс» на посаді пресувальник картону господарського відділу, 1 м, 4 дні;
26.01.2016 по 02.09.2016 роки в ТОВ «Шен-Сервіс» на посаді двірник господарського відділу, 8м. 15днів;
11.05.2017 по 08.06.2018 роки в «Парку національного відродження» на посаді підсобного робітника, 1р. 21 днів;
22.06.2018 по 01.04.2019 роки в ПП «Вікторія» на посаді слюсар-сантехнік, 10м. 21 днів;
01.04.2020 по 16.04.2021 роки в ДП «Регіон» на посаді слюсар-сантехнік, 1 р. 15 днів;
19.04.2021 по 10.05.2021 роки в ДП «Східний масив плюс» на посаді слюсар-сантехнік, 22 днів;
Згідно довідки ТзДВ «Тернопільське АТП 16154» №61 від 16.11.2021 р. прийнятий на роботу 16.07.1976р. та звільнений 02.11.1976 р.;
Згідно довідки Козівського районного комунального архіву №254 від 15.05.2018 р. в колгоспі «За мир» протягом 1973, 1974, 1975 років;
Згідно довідки ТзОВ «Коменерго-Тернопіль 5» №130 від 10.11.2021 р. працює з 09.07.2021 р. по цивільно-правовому договорі по теперішній час.
12.05.2023 року, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком з доданими документами згідно розписки - повідомлення.
Рішенням №191950016107 від 19.05.2023 р., позивачу відмовлено в призначені пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
30.05.2023 р. позивач повторно звернувся з заявою про детальне роз'яснення згаданого рішення, на яку отримав відповідь з детальним роз'ясненням №4773- 4827/Г-02/8-1900/23.
Не погодившись з такою відмовою відповідачів, позивач вважає її неправомірною та такою, що не відповідає чинному законодавству і порушує її право на пенсійне забезпечення.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону № 1788-ХІІ за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За приписами ч.3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 65 років і при стажі роботи не менше 15 років.
У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що «пенсія за віком» - це свого роду «державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.
Пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11,2005 року № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Зокрема, Законом №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Закон №1788-ХII гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 1 Закону №1788-ХІІ визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом, згідно ст. 2 призначаються, зокрема, трудові пенсії, серед яких визначено пенсію по інвалідності та пенсію за віком.
Право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом,, мають, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України (п. а) абз. 1 ст. 3 Закону №1788-ХІІ).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (ст. 7 Закону №1788-ХІІ).
Відповідно до п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, й також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (п. 18 Порядку №637).
Порядок ведення трудових книжок був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, яка діяла до 29.07.1993 та відповідно до п.п. 2.3, 2.4, 2.5 цієї Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону; усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); усі записи в трудовій книжці щодо прийняття на роботу, переведення та звільнення у випадку встановлення неправильного або неточного запису про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагороди та заохочення та інше виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка визначена як основний документ про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2 Інструкції № 162 визначено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пункт 2.3 Інструкції № 162 передбачає, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день , звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження)...
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (п. 2.4 Інструкції № 162).
Відповідно до п. 2.8 Інструкції № 162 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження... (п. 2.9 Інструкції №162).
В наступному, діяла з 29.07.1993, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція № 58), яка за своїм змістом та поняттями є аналогічною змісту та поняттям викладених в Інструкції №162.
Таким чином, суд дійшов висновку, що записи в трудовій книжці вносяться безпосередньо адміністрацією підприємства, установи чи організації, з якою перебуває в трудових відносинах особа, та усі можливі неточності чи помилки, які внесені та містяться в трудовій книжці можуть , бути виправлені саме адміністрацією роботодавця та якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Відповідно чинне законодавство не покладає на особу робітника чи вивільненого працівника відповідальність за внесені у трудову книжку відомості.
Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та формує, відповідно до покладених на нього завдань веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі реєстр застрахованих осіб) та у складі зазначеного реєстру реєстр платників страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (п. 4 Положення №280); здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення №280).
Відповідно, в ст. 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Права та обов'язки виконавчої дирекції Пенсійного фонду та її територіальних органів визначені ст. 64 №1058-IV.
Відповідно в п. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх і праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Щодо періодів зарахування стажу позивача, а саме з 24.03.2010 по 11.03.2011 роки в ТОВ «Фоззі-фуд» в подальшому переведений до ТОВ «Шен-Сервіс» на посаді пакувальник стосів господарського відділу, 11 м. 15 днів та згідно довідки ТзДВ «Тернопільське АТП 16154» №61 від 16.11.2021 р. прийнятий на роботу 16.07.1976р. та звільнений 02.11.1976 р. 3 м. 17 днів, то суд зазначає наступне.
У своєму відзиві представник відповідача вказав, що періоди з 24.03.2010 по 11.03.2011, з 16.07.1976 по 02.11.1976 ним уже враховані до стажу роботи позивача.
Так, суд погоджується з цим на рахунок періоду роботи в ТзДВ «Тернопільське АТП 16154» з 16.07.1976 по 02.11.1976 рік і зазначає, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, правові підстави для повторного зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача відсутні.
А щодо роботи позивача з 24.03.2010 по 11.03.2011 роки в ТОВ «Фоззі-фуд» в подальшому переведений до ТОВ «Шен-Сервіс» на посаді пакувальник стосів господарського відділу, то суд зазначає, що відповідно до розрахунку форми РС-право, відповідач частково врахував період роботи 7 місяців 11 днів, а потрібно зарахувати 11 місяців 15 днів, тому суд приходить до висновку, що даний період є не повністю зарахований до стажу роботи позивача та підлягає зарахуванню.
Відтак, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача на пенсію буде зарахування періодів роботи: з 15.10.1987 по 19.12.2003 роки в Торгово-комерційній фірмі «Шар» на посаді водія, 16 р. 2 м. 4 дні; та з 24.03.2010 по 11.03.2011 роки в ТОВ «Фоззі-фуд» в подальшому переведений до ТОВ «Шен-Сервіс» на посаді пакувальник стосів господарського відділу, 11 м. 15 днів;
Водночас, щодо позовних вимог про «зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, призначити ОСОБА_1 , 1958 р.н. пенсію за віком на підставі ч.3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення до відповідача, то суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження ГУ ПФУ у Вінницькій області та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Однак, зважаючи на те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності в частині оскаржуваного рішення, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.05.2023 про призначення пенсії за віком на підставі ч.3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні.
За наведених обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 536,80 грн, сплачений відповідно до квитанції від 01.08.2023.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №191950016107 від 19.05.2023 року «Про відмову в призначенні пенсії за віком» ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача наступні періоди:
з 15.10.1987 по 19.12.2003 роки в Торгово-комерційній фірмі «Шар» на посаді водія, 16 р. 2 м. 4 дні;
з 24.03.2010 по 11.03.2011 роки в ТОВ «Фоззі-фуд» в подальшому переведений до ТОВ «Шен-Сервіс» на посаді пакувальник стосів господарського відділу, 11 м. 15 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.05.2023 року про призначення пенсії за віком на підставі ч.3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 22 вересня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).
Головуючий суддя Подлісна І.М.