РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
26 вересня 2023 року Р і в н еСправа №460/7323/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши в порядку письмового провадження заяву державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі за адміністративним позовом
ОСОБА_1
доУправління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації (далі - Управління СЗН Сарненської РДА, відповідач) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням від 30.05.2022, яке набрало законної сили 30.06.2022, позов задоволено повністю.
14.03.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 22.12.2022 Рівненським окружним адміністративним судом у справі №460/7323/22, про зобов'язання Управління СЗН Сарненської РДА нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 12.08.2021 щомісячну грошову допомогу, встановлену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
12.09.2023 від державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №460/7323/22, яка обгрунтована тим, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем отримано повідомлення від Управління СЗН Сарненської РДА про те, що доплата, нарахована на виконання рішення суду у справі №460/7323/22, у сумі 10172,21 грн буде виплачена ОСОБА_1 за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України на дані цілі. За наведеного, державний виконавець просить встановити спосіб та порядок виконання рішення суду шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління СЗН Сарненської РДА заборгованості в розмірі 10172,21 грн.
Заява відповідає вимогам статей 166-167 КАС України та подана особою, якій ч. 1 ст. 378 КАС України надано право звернення з такою заявою.
На виконання вимог абзацу 10 частини першої статті 167 КАС України заявником долучено до такої заяви доказ її надсилання іншим учасникам справи.
Враховуючи введення на всій території України воєнного стану, суд з урахуванням вимог ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 378 КАС України розглянув заяву за відсутності учасників справи без здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у письмовому провадженні.
При вирішенні поданої заяви суд враховує таке.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 у справі №460/7323/22, яке набрало законної сили 30.06.2022, зобов'язано Управління СЗН Сарненської РДА нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 12.08.2021 щомісячну грошову допомогу, встановлену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Оцінюючи доводи державного виконавця, викладені у заяві про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №460/7323/22, суд вважає необхідним вказати таке.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закон №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частин першої, третьої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Аналіз вищевказаних правових норм статті 378 КАС України свідчить на користь того, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.
Зі змісту заяви державного виконавця суд встановив, що на виконання рішення суду у справі №460/7323/22 Управлінням СЗН Сарненської РДА нараховані кошти в сумі 10172,21 грн. При цьому, боржник покликаючись до відсутності відповідного фінансування на виплату такої заборгованості, зазначив, що вона буде виплачена стягувачу за наявності такого фінансування з Державного бюджету України.
Разом з тим, у такій заяві не зазначено, за який період ці кошти були нараховані боржником, чи у належному розмірі та чи продовжують нараховуватись і виплачуватись, адже рішенням суду у справі №460/7323/22 захищене та відновлене порушене право ОСОБА_1 на отримання щомісячної грошової допомога, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 12.08.2021 та без визначення кінцевого строку.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості по означеній щомісячній грошовій допомозі і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом враховуються при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 у справі №460/7323/22 має зобов'язальний характер, однак судом при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування позивачу заборгованості по означеній щомісячній грошовій допомозі.
Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Таким чином, зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.03.2018 у справі № 456/953/15-а, від 16.07.2020 у справі №130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15 та від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а.
Оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої грошової допомоги не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то суд дійшов висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив державний виконавець, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі №460/7323/22.
При цьому, суд зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості по щомісячній грошовій допомозі, які належать стягувачу, не є власністю Управління СЗН Сарненської РДА, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас, стягнення із суб'єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у справі №460/7323/22 залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання.
У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті позивачу заборгованості по щомісячній грошовій допомозі, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті означеної допомоги, то суд вважає безпідставними аргументи державного виконавця про наявність підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі №460/7323/22.
При цьому, суд враховує те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по вищевказаній допомозі не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду в такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по грошовій допомозі, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
З огляду на наведене, судом не встановлено підстав для зміни порядку і способу виконання судового рішення, а отже заява державного виконавця задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 166-167, 241, 256, 294, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №460/7323/22.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повну ухвалу складено 26 вересня 2023 року.
Суддя Н.О. Дорошенко