КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року м.Київ № 320/3542/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.01.2021 №104650007307 щодо відмови у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 17.06.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі № 540/6906/21 зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву Позивача, від 08.07.2021 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. На виконання рішення суду відповідач повторно розглянуто заяву позивача від 08.07.2021 та прийнято рішення від 20.01.2022 № 104650007307 про відмову в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу у зв'язку з не зарахуванням трудової книжки НОМЕР_1 на підставі порушення вимог інструкції ведення трудових книжок. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його до суду.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що станом на 20.01.2022 згідно наданих позивачем документів розраховано, страховий стаж 16 років 03 місяці 20 днів. Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. З огляду на зазначене, рішенням № 104650007307 від 20.01.2022 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років. Відповідач, звертав увагу суду, що з відмов у призначенні пенсії від 15.07.2021 №104650007307 та від 20.01.2022 №104650007307 жодного зауваження щодо не зарахування періодів роботи до страхового стажу, позивачем не було відпрацьовано. Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що підстави для призначення пенсії відсутні. За наявного страхового стажу право на призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач набуде при досягнення 65 років, тобто з 16.06.2026.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_3 , виданим 02.10.1996 Старобешевським РВ УМВС України в Донецькій області.
Відповідно до записів трудових книжок серії НОМЕР_1 від 16.05.1961 та серії НОМЕР_4 від 22.01.2002, позивач:
- з 27.01.1978 до 15.10.1979 - прийнятий учнем слюсаря у цех емальованого посуду, працював слюсарем з ремонту обладнання на Металургійному заводі ім.Войкова;
- з 31.10.1979 до 30.11.1981 - проходив службу у Радянській армії;
- з 17.02.1982 до 05.04.1984 - працював судовим поваром у Риболовецькому колгоспі МРХ СРСР;
- з 27.07.1984 до 03.02.1986 - працював слюсарем механіко-збірних робіт на Металургійному заводі ім.Войкова;
- з 12.02.1986 до 31.10.1986 - працював матросом, поваром у "ЮГРИБПОИСК";
- з 05.11.1986 до 06.07.1990 - працював водієм категорії "В" та "С" на станції по боротьбі з хворобами тварин;
- з 10.08.1990 до 15.10.1995 - працював комерційним директором на сумісному українсько-російському підприємстві "ІНФОРМ-ЛАЗУРИТ";
- з 20.11.1995 до 27.06.1996 - працював комерційним директором у приватному малому підприємстві "МИРАЖ";
- з 01.07.1996 до 31.12.1997 - працював водієм категорії "В" та "С" у ТОВ "НИКЄЛ";
- з 03.01.1998 до 29.12.1998 - отримував виплати по безробіттю;
- з 04.01.1999 до 14.05.1999 - проходив навчання у Професійному технічному училищі №5 м.Керч;
- з 06.09.1999 до 08.09.2000 - працював охоронцем у ДП "Центр 1000 послуг";
- з 29.12.2000 до 07.06.2001 - отримував виплати по безробіттю;
- з 24.12.2001 до 25.12.2001 - працював водієм категорії "В" та "С" у ТОВ "СВТ ФОРТУНА";
- з 22.01.2002 до 19.05.2004 - працював комерційним директором У ТОВ "СЕМЕРАМ";
- з 01.06.2004 до 10.04.2008 - працював начальником платної автостоянки КП "Автопарк-Сервіс";
- з 06.01.2011 до 06.08.2013 - працював директором ТОВ "Преміум-Центр";
- з 05.04.2016 до 03.08.2016 - отримував виплати по безробіттю;
- з 04.08.2016 до 11.03.2020 - працював головним адміністратором ТОВ "Фірма "Гарант";
- з 14.05.2020 до 29.06.2021 - працював головним адміністратором ТОВ "Фірма Гарант";
- з 01.07.2021 - прийнятий на посаду директора ТОВ "Житлово-сервісна компанія".
08.07.2021 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян № 11 (сервісний центр) ГУ ПФУ у Київській області із заявою щодо призначення пенсії за віком. До заяви долучено: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; паспорт; військовий квиток; свідоцтво про навчання; довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення; трудові книжки.
15.07.2021 ГУ ПФУ в Херсонській області прийнято рішення № 10465007307, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком у зв'язку з тим, що до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_5 від 16.05.1995, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка, як це передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. Період роботи в трудовій книжці починається з 27.01.1978 в металургійному комбінаті ім. Войкова, на титульній сторінці трудової книжки, дата заповнення якої 16.05.1996 печатка ВАТ "Керченський" металургійний комбінат. На дату заповнення трудової книжки (16.05.1996) працює в приватному малому підприємстві "Міраж" з 20.11.1995 по 27.06.1996. Підстав для зарахування до страхового стажу записів, які містяться у ній, немає. Незараховані періоди роботи за записами трудової книжки необхідно підтвердити уточнюючими довідками.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі №540/6906/21 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) від 15.07.2021 № 104650007307 щодо відмови ОСОБА_1 у в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2021 р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача від 08.07.2021 та прийняв рішення від 20.01.2022 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
На підставі цього позивач 15.04.2022 подав скаргу до Пенсійного фонду України, який за наслідком розгляду скарги надав відповідь від 12.05.2022, в якій зазначив, що відповідач виконав усі дії, які були покладені на нього в цьому судовому рішенні.
Вважаючи рішення протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII; тут та надалі в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.
Згідно статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом досліджено трудові книжки позивача та встановлено, що у них містяться такі записи про роботу позивача:
- з 27.01.1978 до 15.10.1979 - прийнятий учнем слюсаря у цех емальованого посуду, працював слюсарем з ремонту обладнання на Металургійному заводі ім.Войкова;
- з 31.10.1979 до 30.11.1981 - проходив службу у Радянській армії;
- з 17.02.1982 до 05.04.1984 - працював судовим поваром у Риболовецькому колгоспі МРХ СРСР;
- з 27.07.1984 до 03.02.1986 - працював слюсарем механіко-збірних робіт на Металургійному заводі ім.Войкова;
- з 12.02.1986 до 31.10.1986 - працював матросом, поваром у "ЮГРИБПОИСК";
- з 05.11.1986 до 06.07.1990 - працював водієм категорії "В" та "С" на станції по боротьбі з хворобами тварин;
- з 10.08.1990 до 15.10.1995 - працював комерційним директором на сумісному українсько-російському підприємстві "ІНФОРМ-ЛАЗУРИТ";
- з 20.11.1995 до 27.06.1996 - працював комерційним директором у приватному малому підприємстві "МИРАЖ";
- з 01.07.1996 до 31.12.1997 - працював водієм категорії "В" та "С" у ТОВ "НИКЄЛ";
- з 03.01.1998 до 29.12.1998 - отримував виплати по безробіттю;
- з 04.01.1999 до 14.05.1999 - проходив навчання у Професійному технічному училищі №5 м.Керч;
- з 06.09.1999 до 08.09.2000 - працював охоронцем у ДП "Центр 1000 послуг";
- з 29.12.2000 до 07.06.2001 - отримував виплати по безробіттю;
- з 24.12.2001 до 25.12.2001 - працював водієм категорії "В" та "С" у ТОВ "СВТ ФОРТУНА";
- з 22.01.2002 до 19.05.2004 - працював комерційним директором У ТОВ "СЕМЕРАМ";
- з 01.06.2004 до 10.04.2008 - працював начальником платної автостоянки КП "Автопарк-Сервіс";
- з 06.01.2011 до 06.08.2013 - працював директором ТОВ "Преміум-Центр";
- з 05.04.2016 до 03.08.2016 - отримував виплати по безробіттю;
- з 04.08.2016 до 11.03.2020 - працював головним адміністратором ТОВ "Фірма "Гарант";
- з 14.05.2020 до 29.06.2021 - працював головним адміністратором ТОВ "Фірма Гарант";
- з 01.07.2021 - прийнятий на посаду директора ТОВ "Житлово-сервісна компанія".
У своєму рішенні, відповідач стверджує, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано стаж за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 16.05.1996, оскільки записи в трудову книжку внесені з порушенням Інструкції ведення трудових книжок, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, а саме на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства, на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Період роботи в трудовій книжці починається з 27.01.1978 в металургійному комбінаті ім. Войкова, а на титульній сторінці трудової книжки, дата заповнення якої 16.05.1996 - печатка ВАТ “Керченський” металургійний комбінат. На дату заповнення трудової книжки (16.05.1996) працює в приватному малому підприємстві “Міраж” з 20.11.1995 по 27.06.1996.
Для зарахування періодів зазначених в трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.05.1996 необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання роботи, або інші документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, або підтвердити належність трудової книжки заявнику у судовому порядку.
Отже, незарахування періодів роботи позивачки відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.05.1996 зумовлене внесенням записів в трудову книжку з порушенням Інструкції ведення трудових книжок, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Однак, розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В трудовій книжці Позивача зазначені всі необхідні реквізити, які вимагаються для її заповнення. Відповідальність за правильність заповнення трудової книжки покладається безпосередньо та виключно на роботодавця.
Відповідно до п. 2.4 розд. 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Крім того, суб'єктом владних повноважень не враховані положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в своїй постанові від 22.11.2018 по справі № 497/118/15-а де суд зазначив що відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
Також аналогічну позицію підтримує Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також такої позиції дотримується Верховний Суд, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018, та Верховний Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Відповідно до п. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Крім того, суд звертає увагу на те, що за приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У рішенні від 08 липня 2004 року у справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії, ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я. Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах Пічкур проти України, Ілашку та інші проти Молдови та Росії як джерело права відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 10 Порядку 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року.
З огляду на вищевикладене, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи в трудовій книжці.
Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Однак, суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача на підприємстві у спірні періоди. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами, які дають права для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Записи про спірний період роботи засвідчений відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають.
Додатково суд зазначає, що та обставина, що підприємство, на якому працював позивач, знаходяться на непідконтрольній українській владі території, у зв'язку з чим, позивач не має можливості надати довідки про пільговий характер роботи позивача на підставі первинних документів, не спростовує наявність у останнього пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з ч.1 ст.18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 ст.9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.
Суд, враховує, що позивач фактично позбавлений можливості надати такі довідки через знаходження підприємств на окупованій території, а неможливість відповідача провести перевірку відповідності запису довідки первинним документам, не може позбавляти позивача права на пенсійне забезпечення, оскільки надана позивачем трудова книжка містить усі необхідні реквізити та відомості про періоди роботи позивачки на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23 січня 2018 року у справі №583/392/17, від 30 жовтня 2018 року у справі №234/3038/17, від 14 лютого 2019 року в справі №234/18065/16-а.
З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто його рішення є необґрунтованим та протиправним.
Так, суд дійшов висновку про необхідність визнання противоправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.01.2012 №104650007307 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до ст. 26 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Позивач 16.06.1961 року народження та пенсійний вік у позивача виник 16.06.2021.
Також, відповідно до ст. 26 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії за вікон у особи повинно бути в наявності страховий з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Враховуючи досліджені докази у справі, та встановивши наявність у позивача страхового стажу більше 28 років, суд вважає, що зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи по трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 16.05.1996 та призначити позивачу пенсію за віком з 17.06.2021 (з наступного дня після досягнення віку 60 років) забезпечить ефективне відновлення його прав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до копії квитанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.01.2021 №104650007307 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548, вул.Саєнка Андрія, 10, м.Фастів, Київська область) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 16.05.1996 та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування починаючи з 17.06.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548, вул.Саєнка Андрія, 10, м.Фастів, Київська область) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.