ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2023м. ХарківСправа № 922/2083/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Пономар Є. А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків (адреса: 61057, м.Харків, майдан Театральний,1), 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківський національний університет радіоелектроніки, м.Харків (адреса: 61166, м.Харків, просп. Науки, 14)
до Фізичної особи-підприємця Абу-Шінді Осама Ахмад, м.Харків (адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення 233139,61 грн та повернення майна
за участю представників :
позивача - Зучек Є.Н. (самопредставництво згідно з витягом);
3-ї особи - не з'явився;
відповідача - Шаповалов І.І (адвокат, ордер серія АХ №1143163 від 07.08.2023 року).
ВСТАНОВИВ:
19.05.2023 року позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Абу-Шінді Осама Ахмад, в якому просить суд стягнути з відповідача 233139,61 грн, з яких: 16315,43 грн - орендна плата; 215192,64грн - неустойка; 1631,54 грн - штраф, а також зобов'язати повернути державне окреме індивідуально визначене майно: кім.№21 на першому поверсі 9-типоверхової будівлі гуртожитку, реєстровий номер майна 02071197.1.ЯГЛКУС025 (інв.№85701, літ. "А-9") загальною площею 73,4 м2, за адресою: м.Харків, пл.Л.Свободи, 51-Б, балансоутримувачу - Харківському національному університету радіоелектроніки (просп.Науки,14, м.Харків, 61166).
Ухвалою Господарського суду Харківської області (далі - ухвала суду) від 24.05.2023 року відкрито провадження у справі №922/2083/23 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.06.2023 року.
30.05.2023 року позивач надав до суду заяву (вх.№13664) про зміну предмету позову та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 31.05.2023 року прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову (вх.№13664 від 30.05.2023), відмовлено в задоволенні заяви позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Протокольними ухвалами суду від 20.06.2023 року та 04.07.2023 року було відкладено підготовче засідання на 04.07.2023 року та 18.07.2023 року відповідно.
Телефонограмами від 19.06.2023, 21.06.2023, 05.07.2023 року повідомлено відповідача про розгляд справи №922/2083/23, телефонограми прийняті відповідачем особисто.
10.07.2023 року позивач надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№17849).
17.07.2023 року відповідач надав до суду клопотання (вх.№18602) про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою суду від 18.07.2023 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 08.08.2023 року, яке було відкладено на 22.08.2023 року.
08.08.2023 року відповідач надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№20988).
08.08.2023 року представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення судового засідання (вх.№21032) та про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№21033).
22.08.2023 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№22367) та клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву (вх.№22370).
Протокольною ухвалою суду від 22.08.2023 року задоволено клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву, прийнято відзив до розгляду та долучено до матеріалів справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2023 року.
04.09.2023 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№23563).
Всі надані сторонами документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
07.09.2023 року представник відповідача надав до суду клопотання (вх.№24119) про долучення доказів, в якому просить долучити до матеріалів справи копію довідки Військової частини НОМЕР_1 та копію договору на безкоштовне тимчасове користування приміщеннями №1 від 17.07.2023 року.
Також 07.09.2023 року представник відповідача надав клопотання (вх.№24120) про витребування доказів.
Ухвалою суду від 07.09.2023 року клопотання представника відповідача (вх.№24119 від 07.09.2023) про долучення доказів та клопотання (вх.№24120 від 07.09.2023) про витребування доказів залишено без розгляду на підставі ч.2 ст.207 ГПК України.
Ухвалою суду від 07.09.2023 року відкладено судове засідання на 20.09.2023 року.
20.09.2023 року представник відповідача надав до суду клопотання (вх.№25459) про повернення справи на стадію підготовчого провадження.
Протокольною ухвалою суду від 20.09.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача (вх.№25459) про повернення справи на стадію підготовчого провадження.
Представник позивача у судовому засіданні 20.09.2023 року позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.09.2023 року проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.
Представник 3-ої особи не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням наявним в матеріалах справи (а.с.221).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.
25.08.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного манна України по Харківській області (далі - позивач, орендодавець, регіональне відділення) та Фізичною особою - підприємцем Абу-Шінді Осама Ахмад (далі - відповідач, ФОП Абу-Шінді Осама Ахмад, орендар) було укладено договір оренди №5953-Н на державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення кім. № 21 на першому поверсі 9-типоверхової будівлі гуртожитку, реєстровий номер майна 02071197.1.ЯГЛКУС025 (інв. № 85701, літ. "А-9") загальною площею 73,4 м2, за адресою: м.Харків, просп. Л. Свободи, 51-Б, що перебуває на балансі Харківського національного університету радіоелектроніки (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість оцінки на 24.03.2015 року і становить за незалежною оцінкою 274000,00 грн.
Згідно з пунктом 1.2. договору оренди майно передається в оренду з метою: розміщення буфету, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Відповідно до пункту 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Згідно з ч.1 ст.284 Господарського кодексу України встановлено, що істотною умовою договору оренди є зокрема орендна плата з урахуванням її індексації.
На виконання зазначеного пункту договору оренди, 25.08.2015 року сторонами було підписано акт приймання-передачі орендованого майна.
30.01.2020 року сторонами було укладено Договір №5 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.08.2015 №5953-Н.
Відповідно до пункту 3.1. договору (в редакції договору № 5 від 30.01.2020), орендна плата була визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2018 року - 2738,27 грн.
Відповідно до пункту 3.6 договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами- у розмірі 50%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50%.
Згідно з пунктом 5.3 договору оренди орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Відповідно до пункту 5.9 договору оренди орендар зобов'язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.
Однак, як свідчать матеріали справи, вказані зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач всупереч пунктів 5.3, 5.9 договору оренди, належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати за період з вересня 2019 року по 25 серпня 2020 року, в розмірі 16315,43 грн.
Пунктом 3.8 договору оренди (в редакції договору №5 від 30.01.2020) унормовано, що на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж на три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Позивач на підставі пункту 3.8 договору нараховує штраф у розмірі 1631,54 грн.
24.09.2020 року регіональним відділенням на адресу відповідача було направлено заяву № 20-03-02-08554 про припинення дії договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 року.
Лист від 29.09.2020 року № 20-03-02-08554 ФОП Абу-Шінді Осама Ахмад не отримав (відділенням поштового зв'язку № 74 у м. Харкові проставлена відмітка про повернення поштового листа у зв'язку із закінченням терміну зберігання).
Відповідно до п. 10.9. договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 року (в редакції договору №5 від 30.01.2020), у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів Орендар повертає Балансоутримувачу.
Згідно з п. 10.10. договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 року (в редакції договору № 5 від 30.01.2020) майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання між Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання про повернення майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.
Позивач зазначає, що Державне майно по договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 року з боку ФОП Абу-Шінді Осама Ахмада Балансоутримувачу не повернуто, хоча регіональне відділення повідомляло орендаря про обов'язок повернути об'єкт оренди (заява № 20-03-02-08554 від 29.09.2020, лист № 20-05-01477 від 11.04.2023).
Пунктом 10.11. договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 року (в редакції договору № 5 від 30.01.2020) передбачено, що якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення, порядок нарахування та сплати якої передбачено розділом 3 даного договору.
Оскільки акт приймання-передавання із оренди нежитлового приміщення до теперішнього часу не підписано, регіональне відділення просить стягнути з ФОП Абу-Шінді Осама Ахмада неустойку за період з 03.10.2020 по 31.03.2023 року в сумі 215192,64 грн.
11.04.2023 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист №20-05-01477 щодо наявної заборгованості з орендної плати станом на 11.04.2023 у розмірі 16513,43 грн, нарахування штрафу у розмірі 1613,54 грн, неустойки у розмірі 215192,64 грн та вимога про повернення об'єкта оренди балансоутримувачу за актом приймання-передавання. Разом з листом було направлено акт звіряння взаєморозрахунків орендної плати по договору оренди від 25.08.2015 №5953-Н.
Однак, як зазначає позивач, відповіді на лист не надано, майно не повернуто та заборгованість не сплачена, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо клопотання (вх.№25459) про повернення справи на стадію підготовчого провадження.
Нормами ГПК України не передбачено підстав, за яких є можливим повернення до підготовчого провадження на стадії судового розгляду справи, після закриття підготовчого провадження.
Суд звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №204/6085/20, у якій зазначено, що відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
В даному випадку судом не встановлено підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження.
Зазначені відповідачем у клопотанні обставини також не є вагомими підставами для повернення до стадії підготовчого провадження.
Суд звертає увагу, що при розгляді даної справи судом з власної ініціативи було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, для належної підготовки справи для розгляду по суті, а також враховуючи неявку представника відповідача в перші три підготовчі засідання, судом поновлено відповідачу строку на подання відзиву, а суд тому не вбачає підстав для визнання поважними та обґрунтованими причини для повернення до стадії підготовчого провадження.
Отже, враховуючи неодноразове відкладення підготовчого засідання та продовження судом строку проведення підготовчого провадження, у відповідача було достатньо часу реалізувати свої процесуальні права під час підготовчого провадження у справі.
Враховуючи викладене, суд не вважає наведені відповідачем обставини для повернення на стадію підготовчого провадження - вагомими, у зв'язку з чим відмовив в задоволенні клопотання відповідача до повернення до стадії підготовчого провадження.
Щодо заборгованості з орендної плати.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
На виконання зазначеного пункту договору оренди, 25.08.2015 року сторонами було підписано акт приймання-передачі орендованого майна.
Згідно з ч.1 ст.284 ГК України встановлено, що істотною умовою договору оренди є зокрема орендна плата з урахуванням її індексації.
Відповідно до пункту 3.1. договору (в редакції договору № 5 від 30.01.2020) орендна плата була визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2018 року - 2738,27 грн.
Відповідно до пункту 3.6 договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами- у розмірі 50%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50%.
Частиною 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Згідно з пунктом 5.3 договору оренди орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Відповідно до пункту 5.9 договору оренди орендар зобов'язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.
Однак, як свідчать матеріали справи, вказані зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач всупереч пунктів 5.3, 5.9 договору оренди, належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати за період з вересня 2019 року по 25 серпня 2020 року, в розмірі 16315,43 грн.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно з ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до статей 526 та 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Отже враховуючи те, що відповідач зобов'язання щодо сплати орендної плати за період з вересня 2019 року по 25 серпня 2020 року не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати заборгованості з орендної плати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 16315,43 грн підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення штрафу у розмірі 1631,54 грн суд зазначає наступне.
Пунктом 3.8 договору оренди (в редакції договору №5 від 30.01.2020) унормовано, що на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж на три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Розмір штрафу, нарахований на підставі пункту 3.8 договору оренди становить 1631,54 грн.
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перевірку розрахунку штрафу у розмірі 1631,54 грн на суму боргу у відповідності до умов договору оренди за зазначений у розрахунку період та встановлено, що нарахування штрафу здійснено вірно, відповідає вимогам законодавства, отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо повернення майна.
Строк дії договору оренди від 25.08.2015 року №5953-Н (в редакції договору №5 від 30.01.2020) було продовжено до 25.08.2020 року.
Як вже зазначалось судом та підтверджується матеріалами справи, 24.09.2020 року позивачем на адресу відповідача було направлено заяву № 20-03-02-08554 про припинення дії договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 року.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України від 03.10.2019 року № 157-ГУ "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.
Частиною 1 статті 25 Закону України від 03.10.2019р. № 157-ГУ "Про оренду державного та комунального майна" встановлено: у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Відповідно до п. 10.9. договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 року (в редакції договору №5 від 30.01.2020) у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів Орендар повертає Балансоутримувачу.
Відповідно до п. 10.10. договору оренди № 5953-Н від 25 .08.2015 року (в редакції договору №5 від 30.01.2020) майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання між Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання про повернення майна.
Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.
Таким чином, у зв'язку з припиненням дії договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 року, регіональне відділення вимагає від ФОП Абу-Шінді Осама Ахмада повернення державного окремого індивідуально визначеного майна: нежитлові приміщення кім. № 21 на першому поверсі 9-типоверхової будівлі гуртожитку, реєстровий номер майна 02071197.1.ЯГЛКУС025 (інв. № 85701, літ. "А-9") загальною площею 73,4 м2, за адресою: м. Харків, пл. Л. Свободи, 51-Б, балансоутримувачу - Харківському національному університету радіоелектроніки.
На час розгляду справи відповідачем об'єкт оренди не повернутий, акт приймання-передавання про повернення майна не підписано.
Враховуючи закінчення строку дії договору, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо повернення спірного державного індивідуально визначеного майна Балансоутримувачу.
Щодо стягнення неустойки суд зазначає наступне.
Позивачем на адресу відповідача та балансоутримувача (3-ої особи) направлено лист №20-05-01477 від 11.04.2023 року щодо нарахування неустойки в порядку ст.785 ЦК України.
Відповідно до п.10.10. договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 (в редакції договору №5 від 30.01.2020) майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання між орендарем та балансоутримувачем акту приймання-передавання про повернення майна.
Пунктом 10.11. договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 (в редакції договору №5 від 30.01.2020) передбачено, якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення, порядок нарахування та сплати якої передбачено розділом 3 даного договору.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частина 2 статті 785 ЦК України безпосередньо встановлює, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
З огляду на те, що орендоване державне майно до теперішнього часу не повернуто Балансоутримувачу за актом приймання-передачі, відповідну вимогу відповідачем проігноровано, враховуючи належним чином надіслану відповідачу заяву Регіонального відділення від 24.09.2020 року №20-03-02-08554 про припинення договору оренди, за час прострочення повернення об'єкта оренди Позивачем правомірно нараховано неустойку за період з 03.10.2020 по 31.03.2023 року в сумі 215192,64 грн, що підтверджується Довідкою нарахування неустойки за час прострочення повернення об'єкту оренди за договором оренди та Актом звірки розрахунків за Договором станом на 11.04.2023 року.
Перевіривши відповідний розрахунок, суд дійшов висновку про його арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, та про задоволення позовних вимог щодо стягнення 215192,64 грн неустойки за час прострочення повернення об'єкту оренди.
Щодо заперечень відповідача.
Відповідач заперечує проти стягнення заборгованості із сплати орендної плати в розмірі 16315,43 грн за договором №5953-Н від 25.08.2015 та стягнення штрафу в розмірі 1631,54 грн, посилаючись на позовну давність.
Відповідач у відзиві зазначає, що позовна давність щодо стягнення орендної плати за вересень 2019 року розпочинає свій перебіг з 15.10.2019 та припиняє 15.10.2022, щодо стягнення орендної плати за жовтень 2019 року розпочинає свій перебіг з 15.11.2019 та припиняє 15.11.2022, щодо стягнення орендної плати за листопад 2019 року розпочинає свій перебіг з 15.12.2019 та припиняє 15.12.2022, щодо стягнення орендної плати за грудень 2019 року розпочинає свій перебіг з 15.01.2020 та припиняє 15.01.2023, щодо стягнення орендної плати за січень 2020 року розпочинає свій перебіг з 15.02.2020 та припиняє 15.02.2023, щодо стягнення орендної плати за лютий 2020 року розпочинає свій перебіг з 15.03.2020 та припиняє 15.03.2023, щодо стягнення орендної плати за березень 2020 року розпочинає свій перебіг з 15.04.2020 та припиняє 15.04.2023, щодо стягнення орендної плати за квітень 2020 року розпочинає свій перебіг з 15.05,2020 та припиняє 15.05.2023.
Відповідач зазначає, що з огляду на те, що позивачем подано позов 19.05.2023, тобто, більше ніж через три роки з дня, коли у позивача виникло право на стягнення орендної плати за кожен з місяців у періоді часу з вересня 2019 по 15 квітня 2020, вимога про стягнення орендної плати за цей період задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідач заперечує проти стягнення штрафу в розмірі 1631,54 грн посилаючись на пропуск строку позовної давності.
Суд не погоджується з твердженням відповідача, з огляду на наступне.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
В пункті 1 частини 2 вказаної статті передбачено, зокрема, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16 березня 2020 року та № 239 від 25 березня 2020 року, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року.
У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, безперервно продовжувалася. Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) дію карантину продовжено до 30 червня 2023 року.
Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Закон України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року) викладені у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 25 серпня 2021 року у справі №914/1560/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 918/964/20, від 31 травня 2021 року у справі № 926/1812/21.
Оскільки дію карантину встановлено з 12.03.2020, тобто до спливу строку, встановленого ст. 258 ЦК України для звернення з даним позов до суду, суд доходить висновку, що позивачем подано позов в межах відповідного строку, а тому заява відповідача про застосування позовної давності відхиляється судом.
Крім того, відповідач заперечує проти стягнення неустойки в розмірі 215192,64грн, з огляду на наступне.
Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, з початку введення карантину відповідач не здійснював свою діяльність (з 12.03.2020 року), також у зв'язку із погіршенням стану здоров'я не мав можливості підписати акти приймання-передавання об'єкту оренди. Також, у відзиві відповідач зазначає, що неодноразово в телефонному режимі намагався зв'язатися, як з працівниками Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, так і Харківського національного університету радіоелектроніки з питання щодо складання акта приймання-передавання з урахуванням стану здоров'я відповідача, проте в телефонному режимі зробити це не вдалося. Відповідач також зазначає, що військова агресія російської федерації проти України, є безумовним форс-мажором, яка вплинула майже на всі сфери життєдіяльності людини в Україні, в тому числі і на можливість відповідача виконати свої зобов'язання за Договором оренди по складанню акту прийому-передавання об'єкту оренди.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів того, що відповідач не користувався об'єктом оренди та не здійснював свою діяльність.
Крім того, відповідачем не надано доказів звернення ФОП Абу-Шінді Осама Ахмад до балансоутримувача чи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області щодо повернення майна.
Відповідачем в судовому засіданні підтверджено, що письмових звернень до орендодавця чи балансоутримувача щодо повернення майна не було; акт приймання-передавання об'єкту оренди на даний час не підписано.
Отже, з урахуванням викладеного, суд відхиляє заперечення відповідача як необґрунтовані та непідтверджені відповідними доказами.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які відповідачем не спростовані.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Абу-Шінді Осама Ахмад (адреса: АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт НОМЕР_3 ) на користь Державного бюджету (отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/22080200, код ЄДРПОУ 37874947, р/р UA758999980313020093000020649, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.) орендну плату у розмірі 16315,43грн, штраф у розмірі 1631,54 грн, неустойку у розмірі 215192,64 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Абу-Шінді Осама Ахмад (адреса: АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт НОМЕР_3 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м.Харків, майдан Театральний,1 код ЄДРПОУ 44223324, р/р НОМЕР_4 , МФО 820172, ДКС України) 6181,09 грн судового збору.
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Абу-Шінді Осама Ахмад (адреса: АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт НОМЕР_3 ) повернути шляхом підписання акту приймання-передавання державне окреме індивідуально визначене майно: кім.№21 на першому поверсі 9-типоверхової будівлі гуртожитку, реєстровий номер майна 02071197.1.ЯГЛКУС025 (інв.№85701, літ."А-9") загальною площею 73,4 м2, за адресою: м.Харків, просп.Л.Свободи, 51-Б, балансоутримувачу - Харківському національному університету радіоелектроніки (просп.Науки,14, м.Харків, 61166).
Видати накази після набранням рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "27" вересня 2023 р.
Суддя К.В. Аріт