ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" вересня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/1128/22(918/807/23)
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"
до відповідача: Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради
про: стягнення 202 919,16 грн
у межах справи про банкрутство: Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради
секретар судового засідання: С.Коваль
представники:
від позивача: Л.Янкевич
від відповідача: не з'явився
ОПИС СПОРУ
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради про стягнення 145 892,19 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, 18 230,52 грн пені, 6 058,16 грн процентів річних та 32 738,29 грн інфляційних втрат.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору з розподілу природного газу №09420ZGLFYAPO16 від 01 січня 2016 року.
Позивач вказує, що у червні - грудні 2021 року, січні - листопаді 2022 року відповідачу надано послуги з розподілу природного газу, що підтверджується актами наданих послуг на загальну суму 154 246,42 грн. Відповідач частково розрахувався за надані послуги в сумі 8 354,23 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 145 892,19 грн.
У зв'язку з наведеним позивач, на підставі пункту 8.2. договору, нарахував 18 230,52 грн пені, а також 6 058,16 грн процентів річних та 32 738,29 грн інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про настання форс-мажорних обставин та про наявність законодавчої заборони стосовно нарахування та стягнення неустойки, інфляційних втрат та процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 10 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 05 вересня 2023 року.
Ухвалою суду від 05 вересня 2023 року розгляд справи відкладено на 26 вересня 2023 року.
21 вересня 2023 року відповідачем подано відзив на позов.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, ухвалу суду про відкладення розгляду справи було надіслано на електронну адресу відповідача.
МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
01 січня 2016 року Комунальним підприємством "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради підписана заява-приєднання №09420ZGLFYAPO16 до умов типового договору розподілу природного газу.
Типовий договір розподілу природного газу затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498.
У пункті 1.1. договору вказано, що цей типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Згідно з пунктами 12.1., 12.2 договору він укладається на невизначений строк. Якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, оператор ГРМ зобов'язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін. У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживача з внесеними до цього договору змінами.
Пунктами 1.2., 1.3. вказаного договору передбачено, що умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем). Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору, споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.
За умови включення споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у розрахунковому періоді та відсутності простроченої заборгованості за цим договором оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу. Приймання-передача обсягу газу, належного споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від оператора ГРМ до споживача відбуваються на межі балансової належності об'єкта споживача. Споживач забезпечує належну експлуатацію власних газових мереж після межі балансової належності згідно з чинним законодавством, зокрема відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.06.2015 за 674/27119, або укладає відповідний договір з будь - якою організацією, яка має право на виконання таких робіт. з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Умовами пункту 3.3 договору передбачено, що споживач, що не є побутовим, зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об'єм споживання природного газу споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу.
Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача (п. 5.2 договору).
У пунктах 5.1., 5.4. договору встановлено, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Порядок визначення об'єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору.
Відповідно до пунктів 6.1.- 6.4. договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно з положеннями пункту 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.
Пунктом 6.8. договору передбачено, що надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Споживач зобов'язується, зокрема, здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 7.4. договору).
Суд встановив, що з червня 2021 року до грудня 2021 року та з січня 2022 року по листопад 2022 року позивач надавав відповідачу послуги з розподілу природного газу, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг (а.с. 14-31).
Як зазначив позивач у позовній заяві, на момент звернення до суду відповідач не виконав зобов'язання по оплаті, розрахунок за надані послуги з розподілу природного газу на суму 154 246,42 грн не проведений.
Докази оплати наданих послуг на вказану суму в матеріалах справи відсутні.
Згідно з умовами пункту 8.2. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.
З 12 квітня 2022 року по 12 червня 2023 року позивач нарахував відповідачу 18 230,52 грн пені.
Крім того, керуючись положеннями статті 625 ЦК України позивач за період з 13 липня 2021 року по 01 серпня 2023 року позивач нарахував відповідачу 6 058,16 грн 3% річних та з 01 серпня 2021 року по 30 червня 2023 року 32 738,29 грн інфляційних втрат.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, заснованими на договорі, та стосуються прав та обов'язків щодо надання послуг з розподілу та споживання природного газу. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої вимоги про стягнення вартості наданих послуг, нарахованих штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат обґрунтованими, та з огляду на несплату відповідачем вказаної вартості, позивач вважає свої права порушеними.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з нормами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно з нормами статті 40 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.
Як зазначено у пунктах 1, 2 Глави 1. Загальні умови Розділу VI. Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу Кодексу газорозподільних систем передбачено, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Пунктами 6-8 Глави 6. Порядок розрахунків за договором розподілу природного газу Розділу VI. Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу Кодексу газорозподільних систем передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.
Періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць.
Суд встановив наявність між сторонами договірних відносин щодо розподілу природного газу для споживачів, що не є побутовими, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу.
Також суд встановив, що з червня 2021 року до грудня 2021 року та з січня 2022 року по листопад 2022 року позивачем надавались відповідачу послуги з розподілу природного газу, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг (а.с. 14-31).
Як зазначив позивач у позовній заяві, на момент звернення до суду відповідач не виконав зобов'язання по оплаті, розрахунок за надані послуги з розподілу природного газу на суму 154 246,42 грн не проведений.
Докази оплати наданих послуг на вказану суму в матеріалах справи відсутні.
Згідно з пунктом 6.6. договору, оплата вартості послуг з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ, Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Оскільки відповідачем не здійснено оплати за надані послуги розподілу природного газу, з відповідача на користь позивача має бути стягнута заборгованість в розмірі 154 246,42 грн.
Згідно з умовами пункту 8.2. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.
За період з 12 квітня 2022 року по 12 червня 2023 року позивач нарахував відповідачу 18 230,52 грн пені.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Статтею 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як зазначено в статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За змістом частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.
Згідно зі статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суд, здійснивши перерахунок пені, робить висновок, що такий розрахунок зроблено без урахування наступних обставин.
Ухвалою суду від 17 січня 2023 року відкрито провадження у справі №918/1128/22 про банкрутство Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради (код ЄДРПОУ 35597574), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Згідно з визначеннями статті 41 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Таким чином, з моменту введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів щодо боржника, нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат є безпідставним.
За розрахунком суду, розмір пені за період з 14 квітня 2022 року по 16 січня 2023 року складає 13 366,80 грн, а тому у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 4 863,72 грн пені необхідно відмовити.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення оплати наданих послуг позивач керуючись положеннями статті 625 ЦК України за період з 13 липня 2021 року по 01 серпня 2023 року позивач нарахував відповідачу 6 058,16 грн 3% річних та з 01 серпня 2021 року по 30 червня 2023 року 32 738,29 грн інфляційних втрат.
Здійснивши власний перерахунок сум відсотків річних та інфляційних втрат суд відзначає, що вказані нарахування позивачем здійснено не правильно, оскільки стягнення вказаних сум за порушення грошового зобов'язання після введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів щодо боржника, нарахування відсотків річних та інфляційних втрат є безпідставним.
За розрахунком суду розмір 3 % річних за період з 13 липня 2021 року по 16 січня 2023 року складає 3 686,25 грн, розмір інфляційних втрат за період з 01 серпня 2021 року по 16 січня 2023 року складає 26 331,94 грн, а отже в задоволенні вимог про стягнення 2 371,91 грн відсотків річних та 6 406,35 грн інфляційних втрат необхідно відмовити.
У своєму відзиві на позов, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних відповідач посилається на положення постанови КМУ від 05 березня 2022 року №206 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану"
Згідно із постановою КМУ від 05 березня 2022 року №206 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", Кабінет Міністрів України постановив, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі.
Суд звертає увагу, що вказана постанова КМУ регулює правовідносини щодо нарахування неустойки, інфляційних втрат та відсотків річних на заборгованість населення.
А тому, в даному випадку вказаний підзаконний нормативно-правовий акт до застосування не підлягає.
Щодо посилань відповідача на обставини непереборної сили суд зауважує наступне.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Таким чином лист не може засвідчувати обставини непереборної сили, а відповідного сертифікату відповідач суду не надав.
Також суд зауважує, що наявність в Україні загальновідомих форс-мажорних обставин (здійснення широкомасштабної збройної агресії проти України), не звільняє відповідача від доведення обставин про те, яким саме чином вказана непереборна сила завадила відповідачу належним чином виконати свої зобов'язання перед позивачем. Таких обставин відповідач суду не довів.
Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки суду
За висновком суду, були встановлені обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 145 892,19 грн заборгованості, 13 366,80 грн пені, 3 686,25 грн три відсотки річних та 26 331,94 грн інфляційних втрат.
Відтак вказані вимоги є законними, відповідачем не спростованими, а відтак такими, що мають бути задоволені.
В задоволенні вимог про стягнення 4 863,72 грн пені, 2 371,91 грн трьох відсотків річних та 6 406,35 грн інфляційних втрат необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи положення статті 129 ГПК України, судові витрати у вигляді 2 839,16 грн покладаються на відповідача.
Судові витрати у вигляді 204,63 грн судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради (33001, м. Рівне, вул. Соборна 195, код ЄДРПОУ 35597574) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (3027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського 4, код ЄДРПОУ 03366701) 145 892 (сто сорок п'ять тисяч вісімсот дев'яносто два) грн 19 коп заборгованості, 13 366 (тринадцять тисяч триста шістдесят шість ) грн 80 коп пені, 3 686 (три тисячі шістсот вісімдесят шість) грн 25 коп три відсотки річних, 26 331 (двадцять шість тисячі триста тридцять один) грн 94 коп інфляційних втрат та 2 839 (дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн 16 коп судового збору.
3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 4 863,72 грн пені, 2 371,91 грн трьох відсотків річних та 6 406,35 грн інфляційних втрат відмовити.
4. Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 204,63 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено та підписано 27 вересня 2023 року.
Суддя Андрій КАЧУР