ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2023 року Справа № 915/118/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроюгсервіс-В" (56564, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Яструбинове, вул. Центральна, 155-А, ідентифікаційний код 35989822, е-mail: agrougservis@ukr.net)
до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України (56564, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Яструбинове, вул. Центральна, 4, ідентифікаційний код 34792373, адреса електронної пошти невідома)
про: стягнення 28000,00 грн
УСТАНОВИВ:
30.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроюгсервіс-В" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № б/н від 25.01.2023 (вх. №1092/23), в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України заборгованість за договором оренди сільськогосподарської техніки № 01/04-1 від 01.04.2021 у сумі 28000,00 грн, а також 2684,00 грн судового збору.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023 автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю у справі № 915/118/23 - Адаховську В.С.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Так, позивач отримав копію ухвали 07.02.2023, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501123591.
Відповідач отримав копію ухвали 07.02.2023, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501123583.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 ГПК України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.
Так, ухвалою суду від 07.02.2023 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Від відповідача в указаний строк відзив на позовну заяву не надійшов; як вже зазначено, поштове відправлення з ухвалою від 07.02.2023 про відкриття провадження у справі отримане відповідачем 21.02.2023.
Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 08.03.2023 включно.
Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроюгсервіс-В", як орендодавцем, та Державним підприємством "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України", як орендарем, був укладений Договір оренди сільськогосподарської техніки № 01/04-1 (далі - Договір), відповідно до предмету якого орендодавець зобов'язується передати у тимчасове володіння і користування орендарю сільськогосподарську техніку, зазначені в акті прийому-передачі сільськогосподарської техніки, який є додатком до Договору, а орендар зобов'язується виплачувати орендодавцеві орендну плату за користування сільськогосподарською технікою і повернути її у порядку, встановленому цим Договором (п. 1.1.).
Відповідно до п. 2.1.1. Договору орендодавець зобов'язаний в 5-ти денний термін з моменту підписання цього договору передати орендарю сільськогосподарську техніку в технічно-справному стані, повністю укомплектовану. Прийом і здача сільськогосподарської техніки здійснюється по акту прийому-передачі.
Умовами п. 3.1. Договору визначено розмір орендної плати за користування сільськогосподарської техніки без врахування вартості паливно-мастильних матеріалів.
Згідно з п. 3.2 Договору розрахунки проводяться на підставі рахунків та актів виконаних робіт кожного місяця, але не пізніше 16-го числа наступного місяця.
Відповідно до п. 4.1 Договору № 01/04-1 цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору між сторонами 01.04.2021 було оформлено та підписано акт прийому-передачі сільськогосподарської техніки у кількості 5 шт.
У подальшому, сторони на виконання Договору підписали та скріпили печатками без будь-яких зауважень та заперечень акт виконаних робіт № 30/11 від 30.11.2021 на суму 28000,00 грн.
Для проведення оплати позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 30/11 від 30.11.2021 на суму 28000,00 грн.
За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній не здійснив сплати орендних платежів.
Позивач зазначає, що заборгованість Державного підприємства "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроюгсервіс-В" складає 28000,00 грн.
На підтвердження викладених обставин позивачем також надано до матеріалів справи підписаний обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період: 01.10. - 01.12.2021, зі змісту якого вбачається наявність станом на 01.12.2021 заборгованості відповідача перед позивачем за актом виконаних робіт № 30/11 на суму 28000,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач 19.12.2022 направив відповідачу претензію № 10 від 05.12.2021 про оплату заборгованості.
23.12.2022 відповідач отримав вказану претензію, що підтверджується роздруківкою з офіційного вебсайту Укрпошта за трек-номером 5650116419273.
Відповідь на вказану претензію в матеріалах справи відсутня.
Заборгованість за Договором у сумі 28000,00 грн не була оплачена відповідачем, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту своєчасності здійснення оплати орендних платежів закон покладає на орендаря.
Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем, в зв'язку з чим товариство цілком правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
З матеріалів справи судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроюгсервіс-В" суму заборгованості Державного підприємства "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України" в розмірі 28000,00 грн зазначено правильно.
За такого, позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Зорі над Бугом" Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України (56564, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Яструбинове, вул. Центральна, 4; ідентифікаційний код 34792373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроюгсервіс-В" (56564, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Яструбинове, вул. Центральна, 155-А, ідентифікаційний код 35989822) заборгованість за договором оренди сільськогосподарської техніки № 01/04-1 від 01.04.2021 у сумі 28000,00 грн, а також 2684,00 грн судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська