ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13.09.2023Справа № 910/7867/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"
до Державної податкової служби України
про стягнення 1 853 363,68 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Рєпкіна Ю.Є.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державної податкової служби України про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором №3 постачання електричної енергії споживачу, яка складається з 1 840 655,64 грн - суми основного боргу, 11 346,46 грн - пені, 1 361,58 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 27.06.2023.
22.06.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову.
Протокольною ухвалою суду від 27.06.2023 відкладено підготовче засідання на 26.07.2023.
Протокольною ухвалою суду від 26.07.2023 відкладено підготовче засідання на 29.08.2023.
27.07.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач просить закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 840 655,64 грн.
31.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заява, у якій позивач просив закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 840 655,64 грн.
Протокольною ухвалою суду від 29.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.09.2023.
У судовому засіданні 13.09.2023 суд заслухав вступні слова представників сторін, дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
У судовому засіданні 13.09.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
31.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" та Державною податковою службою України було укладено договір №3 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого за результатами проведеної процедури закупівлі постачальник продає електричну енергію згідно з кодом ДК 021:2015 - 0931000-5 (електрична енергії) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.3 договору, вартість електричної енергії за цим договором визначається як суми очікуваної вартості цього договору та становить: 12 414 256,67 грн, крім того ПДВ - 2 482 851,33 грн, а всього з ПДВ - 14 897 108 грн.
Згідно п. 2.5 договору, закупівля здійснюється в межах обсягів кошторисних призначень та відповідних асигнувань на 2022 бюджетний рік. Джерело фінансування - кошти загального фонду Державного бюджету України, КПКВК3507010, КЕКВ 2273.
Відповідно до п. 3.1 договору, початком постачання електричної енергії споживачу є 01.02.2022.
Пунктом 5.6 договору передбачено, що постачальник до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, виставляє споживачу рахунок за спожиту електричну енергію та акт купівлі-продажу електричної енергії. Оплата вартості обсягів споживання електроенергії здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в безготівковій формі на підставі акта купівлі-продажу електричної енергії протягом 10 банківських днів з дати надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок споживача на зазначені цілі. Рахунок про сплату за споживання електроенергії формується постачальником з урахуванням отриманих від споживача фактичних оплат попередніх періодів. Постачальник підписує акт купівлі-продажу електричної енергії (у двох примірниках) за відповідний розрахунковий період та направляє споживачу його оригінал. Споживач підписує зі свого боку акти купівлі-продажу електричної енергії та направляє один примірник акта купівлі-продажу електричної енергії постачальнику до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Пунктом 13.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з 31.01.2022 та укладається на строк до 31.10.2022, а в частині розрахунків договір діє до повного виконання взятих зобов'язань споживачем.
У заяві-приєднанні до умов договору про постачання електричної енергії споживачу сторони погодили перелік EIC-кодів точок комерційного обліку та загальний заявлений обсяг споживання у розмірі 4 162 432 кВт.*год.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача наявна заборгованість за поставлену електричну енергію за лютий 2022 року, яку позивач просить стягнути з відповідача. Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 3% річних і пеню за прострочення грошового зобов'язання.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що прострочення оплати заборгованості спричинено діями позивача щодо ненадання акту приймання-передачі послуг та рахунку на оплату за лютий 2022 року. Акт приймання-передачі електричної енергії відповідач отримав у 2023 році, та оскільки відповідач є державним органом, який фінансується за рахунок державного бюджету, для оплати у 2023 році послуг наданих у 2022 році, відповідачу необхідно здійснити перерозподіл коштів через Міністерство фінансів України. Означені дії потребують додаткового часу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1-3 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію за лютий 2022 року на загальну суму 1 840 655,64 грн, що підтверджується актом №УГР00000012 приймання-передачі електричної енергії від 17.01.2023.
Як вбачається із копії платіжної інструкції №1587 від 17.07.2023 на суму 1 840 655,64 грн, відповідач після відкриття провадження у справі оплатив отриману електричну енергію у повному обсязі.
Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене, оскільки після подачі позову відповідачем здійснено повну оплату за договору, провадження у справі в частині вимог про стягнення 1 840 655,64 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.
Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та пені, суд зазначає наступне.
Як передбачено умовами договору, закупівля здійснюється в межах обсягів кошторисних призначень та відповідних асигнувань на 2022 бюджетний рік. Джерело фінансування - кошти загального фонду Державного бюджету України, КПКВК3507010, КЕКВ 2273.
Сторонами не заперечується факт, що акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року направлявся відповідачу у 2023 році.
Позивачем також не заперечується факт, що відповідачем направлялися листи позивачу із вимогою про виставлення рахунку за лютий 2022 року у звітному періоді.
Як вбачається із матеріалів справи, акт №УГР00000012 приймання-передачі електричної енергії від 17.01.2023 за лютий 2022 року та рахунок на оплату №51 від 17.01.2023 було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку лише 21.04.2023.
У той час як умовами договору передбачено, що постачальник до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, виставляє споживачу рахунок за спожиту електричну енергію та акт купівлі-продажу електричної енергії.
Відповідно до положень ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до п. 5.6 договору оплата вартості обсягів споживання електроенергії здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в безготівковій формі на підставі акта купівлі-продажу електричної енергії протягом 10 банківських днів з дати надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок споживача на зазначені цілі.
Таким чином, у даному випадку невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманої електричної енергії стало наслідком невиконання позивачем своїх зобов'язань щодо своєчасного направлення акту приймання-передачі електричної енергії та виставлення рахунку на оплату.
Окрім того, умовами договору передбачено строк оплати - протягом 10 банківських днів з дати надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок споживача на зазначені цілі.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Беручи до уваги те, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України на підставі щорічно затвердженого бюджетного плану, та враховуючи, що матеріали справи не містять доказів про дату фактичного перерахування з Державного бюджету України у 2023 році коштів на оплату електричної енергії, отриманої у 2022 році, суд позбавлений можливості встановити період прострочення відповідача.
Означене у сукупності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, оцінюючи надані сторонами та наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання та настання строку виконання грошового зобов'язання. Відтак, суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованих 3% річних та пені.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 1 840 655,64 грн.
2. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариств з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" до Державної податкової служби України про стягнення 1 853 363,68 грн.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 27.09.2023.
Суддя Н.І. Зеленіна