ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/7248/23 пров. № А/857/13082/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Ксензюк А.Я.) про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог, постановлену за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м.Луцьк 28 червня 2023 року у справі №140/7248/23 за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
20.04.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, просив: визнати протиправною бездіяльності щодо не оформлення та не направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії із зазначенням відомостей про розміри основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень тощо) та премії в розмірах визначних законодавством України для проведення з січня 2020 року, з січня 2021 року, з січня 2022 року, з січня 2023 року, з лютого 2023 року перерахунку основного розміру пенсії; зобов'язати оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії в якій зазначити основні і додаткові види грошового забезпечення для перерахування пенсії з січня 2020 року, з січня 2021 року, з січня 2022 року, з січня 2023 року, з лютого 2023 року, в розмірах зазначених у позовній заяві.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду. Позов ОСОБА_1 до Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду в частині взаємопов'язаних позовних вимог, які стосуються видачі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року.
Залишаючи позов без розгляду в частині позовних вимог, суд першої інстанції врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, та у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №380/14933/22, та вказав, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності сформованої довідки як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, першого січня відповідного року. Суд першої інстанції зазначив, що період застосування таких довідок дорівнює календарному року, оскільки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є змінним щорічно. Суд першої інстанції вказав, що отримання від відповідача листа від 21 березня 2023 року №1330/1 у відповідь на заяву позивача від 01 березня 2023 року не змінює момент, з якого останній повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на оформлення довідки і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року та направити позовну заяву в цій частині позовних вимог на розгляд суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що про складання та скерування довідки для перерахунку пенсії особі, яка має право на пенсію не повідомляється, копія довідки особі не направляється, а тому особа, яка має право на пенсію, не має реальної можливості дізнатись в момент прийняття рішень щодо перерахунку пенсії. Скаржник вказує, що копію довідки за №ХА 21203 від 11.02.2022 від відповідача за якою в подальшому перераховано пенсію, отримав лише 12.09.2022, про те, чи така направлялась до ГУ ПФУ у Волинській області, які види грошового забезпечення, їх розмір та його обчислення позивач не знав до отримання довідки. Скаржник також вказує, що не було сформованої судової практики, а тому лише з 01.12.2022 позивач дізнався та реально міг дізнатися про порушене право. Також вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції суперечить рішенням Конституційного суду України.
Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ.
01.03.2023 ОСОБА_1 звернувся у Волинський ОТЦК та СП із заявою, просив виготовити та подати до ГУ ПФУ у Волинській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 лютого 2023 року для перерахунку пенсії з урахуванням щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, у якій визначити розмір посадового окладу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також внаслідок зміни розміру премії.
Листом від 21 березня 2023 року № 1330/1 Волинський ОТЦК та СП повідомив ОСОБА_1 , що на адресу ГУ ПФУ у Волинській області для перерахунку пенсії надіслано довідку про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019. На даний час, враховуючи вимоги чинного законодавства, рішення про збільшення розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців Урядом не встановлено. Норми нарахування основних видів грошового забезпечення застосовано на законних підставах: як до звільнених військовослужбовців, так і до військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, тому підстав для перерахунку немає.
Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 статті 168 КАС України встановлено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення високої вірогідності того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частин 1 та 2 статті 123 КАС України регламентовані наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду та вказано, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.
При цьому, законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві та в подальшому у заяві, поданій на виконання вимог ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року про залишення позовної заяви без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, позивач вказав, що копію довідки за №ХА 21203 від 11.02.2022 отримав лише 12.09.2022, крім того 12.09.2022 набрала законної сили постанова колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №500/1813/21 про яку позивач дізнався на початку грудня 2022 року, а до того часу не міг дізнатись про порушене право на отримання пенсії, оскільки не є юристом.
Суд апеляційної інстанції вважає зазначені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду не поважними з огляду на таке.
Початок шестимісячного строку законодавцем визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. При визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України: «…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року».
Згідно з частиною 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, з наступними змінами та доповненнями, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
На виконання даної норми Кабінет Міністрів України Постановою від 13.02.2008 №45, з наступними змінами та доповненнями, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45 пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
За змістом пунктів 2 та 3 Порядку №45, видача довідки, як елемент в системній послідовності алгоритму дій визначених Порядком №45, пов'язується з моментом визначення Урядом України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з наступними змінами та доповненнями, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Наведена норма вказує на те, що грошове забезпечення військовослужбовці повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як наслідок, саме з цією датою пов'язується визначення Кабінетом Міністрів України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Враховуючи наведене нормативно-правове регулювання та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач повинен був дізнався про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, 1 січня відповідного року.
При цьому, покликання позивача на відсутність судової практики щодо протиправності відмови уповноважених органів оформити та направити до органів Пенсійного фонду України нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії в якій зазначити основні і додаткові види грошового забезпечення для перерахування пенсії, виходячи з розрахункової величини - прожитковий мінімум, до постанови колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №500/1813/21, про яку позивач дізнався на початку грудня 2022 року, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від сталості судової практики, тоді як тривала пасивна поведінка особи не вказує на дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 380/14933/22.
Згідно з положеннями частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99).
Разом з тим, Європейський суд з прав людини, наголошує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Отже, оскільки позивач звернувся з позовом до суду 20.04.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України в частині взаємопов'язаних позовних вимог, які стосуються видачі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в силу приписів статті 240 КАС України слід залишити позовні вимоги в цій частині без розгляду.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
За таких обставин, з врахуванням статті 316 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, правильно встановлено обставини справи та додержано норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 123, 241, 243, 308, 312, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року у справі № 300/953/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич