ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 309/5417/22 пров. № А/857/9186/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гудима Л. Я.,
Довгополова О. М.,
з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 27 березня 2023 року (прийняте в м. Хуст суддею Кемінем В. Д.; дата складення рішення в повному обсязі не вказана) в адміністративній справі № 309/5417/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Хустського районного суду Закарпатської області із вказаним позовом та просив:
- скасувати постанову серії ЕАР № 6059708 від 22.10.2022 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6059708 від 22.10.2022, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що вказаною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення швидкості руху в населеному пункті. Проте, вказана постанова винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій, зокрема, в постанові не вказано докази його вини у вчинені правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП; за допомогою якого технічного пристрою проводилась фото/відео фіксація розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вважає, що дії інспектора щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за даними приладу з показами швидкості 73 км/год, вимірюванню якого проводилось не з стаціонарним розміщенням приладу за умови, коли інспектор рухався на зустріч транспортному засобу (що видно з тремтіння на відео записі приладу) є грубим порушенням завдань органу Національної поліції України.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 27 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, протиправним та таким, що винесене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, всупереч приписам частини другої статті 72 КАС України переклав обов'язок щодо доказування обставин, наведених у постанові, з відповідача на нього. Також відсутні докази того, що саме він вчинив правопорушення. Крім того, суд першої інстанції не спростував його доводів про порушення інспектором порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, не з'ясував, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винен позивач у його вчиненні та чи підлягав він адміністративній відповідальності, хто керував транспортним засобом, що фото/відеофіксацію було проведено на відрізку дороги, де не встановлено дорожній знак 5.70 «Фото, відеофіксація порушень ПДР», обмежив позивача у можливості скористатися послугами захисника (адвоката).
Апелянт подав до суду клопотання та просив розглянути вказану справу без його участі за наявними в справі матеріалами.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося.
Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, постановою про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6059708 від 22.10.2022, складену інспектором УПП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Немішем О. В., ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гр.
Згідно оскаржуваної постанови 22.10.2022 о 10 год. 46 хв. в с. Барвінок Ужгородського району Закарпатської області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Skoda Kodiag» з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 74 км/год. в населеному пункті, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 24 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалася приладом TruCam Tc 0083741.
Вважаючи зазначену постанову неправомірною, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що порушення позивачем пункту 12.9 (б) ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, підтверджено належними і допустимими доказами. Відтак, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 340 грн є законною, винесена правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому скасуванню не підлягає.
При цьому, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, що викладені в оскаржуваній постанові, а тому доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП є необґрунтованими.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до цього Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (далі - ПДР України).
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (статті 41, 53 цього Закону).
Також частиною п'ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасників дорожнього руху зобов'язано знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно пункту 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Пунктом 12.9 (б) ПДР України визначено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Дорожній знак 5.45 «Початок населеного пункту» визначає найменування та початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
За вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як видно з матеріалів справи, фіксування швидкості здійснювалося лазерним вимірювачем швидкості TruCam Tc 0083741; на доданих до відзиву фотознімках зазначено дату вчинення правопорушення, серійний номер приладу, швидкість транспортного засобу позивача, місце вчинення правопорушення, географічні координати (48°34'05.11''N 22°20'56.83"Е, що вказують про його місцезнаходження у населеному пункті - с. Барвінок) тощо; надалі автомобіль було зупинено і встановлено, що ним керував ОСОБА_1 .
Відтак, доводи апелянта про відсутність доказів вчинення правопорушення та доказів того, що саме він вчинив правопорушення, є безпідставними.
Також варто зауважити, що правомірність використання вказаного вище приладу підтверджена долученими відповідачем доказами, зокрема, свідоцтвом про його повірку № 23-01/24244, чинне до 23 листопада 2022 р.; сертифікатом перевірки типу (дійсний до 26.12.2028); сертифікатами відповідності; експертними висновками; листами ДП «Укрметтестстандарт», відповідно до яких лазерний вимірювач швидкості TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, проте також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості транспортних засобів; такий відповідає вимогам експлуатаційних документів.
Вказане спростовує доводи апелянта про те, що вимірювання здійснювалося не стаціонарним приладом.
Позаяк вимірювання швидкості здійснювалося в ручному режимі, безпідставними є й покликання апелянта щодо можливості здійснювати вимірювання швидкості лише на ділянці дороги, позначеній знаком 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», при тому, що жодним нормативним актом не встановлено жодних обмежень щодо використання засобів фото- відеофіксації лише в межах дії цього знака, який відноситься до інформаційно-вказівних знаків.
З приводу покликань апелянта на те, що інспектор поліції не роз'яснив йому прав, обмежив його у можливості скористатися послугами захисника (адвоката), колегія суддів зауважує, що в позовній заяві позивач вказав, що інспектор зачитав йому права, роз'яснив положення статті 63 Конституції України, що позивач нічого не зазначив у графі 8 постанови, не зазначив у ній жодних клопотань, при тому, що сам позивач є фахівцем в галузі права.
Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП підтверджується наявними доказами.
Доказів, які б спростовували факт вчинення правопорушення, судом не здобуто і позивачем не надано.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 27 березня 2023 року в адміністративній справі № 309/5417/22 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Постанова складена у повному обсязі 25 вересня 2023 року.