ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/9239/22 пров. № А/857/5549/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачногона рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року (суддя - Карп'як О.О., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у липні 2022 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні; зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 30.09.2021 (наступний день після періоду охопленого судовим рішенням у справі № 380/17835/21) по 26.06.2022 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні) з урахуванням середньоденного грошового забезпечення станом на дату звільнення - 18.10.2018, обчисленого відповідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100;зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексацію грошового забезпечення за період з 30.09.2021 (наступний день після періоду охопленого судовим рішення у справі № 380/17835/21) по 26.06.2022 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не здійснив своєчасний розрахунок при звільненні, а саме - не виплатив на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 18.08.2018 року, а тому повинен нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за період з 30.09.2021 (наступний день після періоду охопленого судовим рішенням у справі № 380/17835/21) по 26.06.2022 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, а саме за період з 30.09.2021 (наступний день після періоду охопленого судовим рішенням у справі № 380/17835/21) по 26.06.2022 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні) у розмірі 60 924,39 грн. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.09.2021 (наступний день після періоду охопленого судовим рішення у справі № 380/17835/21) по 26.06.2022 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні).В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що позивач не заперечував щодо виключення його зі списків особового складу, що виключає факт несвоєчасного розрахунку при звільненні. Зазначає, що спірні відносини регулюються спеціальним законодавством, а отже порядок встановлений Кодексом законів про пацю України (далі - КЗпП України) до даних правовідносин не застосовується.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно Витягу із наказу начальника Національної академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) від 18 жовтня 2018 року № 266 підполковника ОСОБА_1 , доцента кафедри водіння бойових машин та автомобілів факультету бойового застосування військ Національної академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, звільненого з військової служби в запас наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 вересня 2018 року № 428 відповідно до підпункту “к” пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) з 18 жовтня 2018 року виключено зі списків особового складу Національної академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного та усіх видів забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року у справі № 380/4763/21, позов ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,- задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року (включно). Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 18 жовтня 2018 року відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. В решті позовних вимог відмовити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі №380/17835/21 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні.
Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 19.10.2018 по 29.09.2021. Зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.10.2018 по 29.09.2021.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі №380/17841/21, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у неповному розмірі. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 18.10.2018 з урахуванням базових місяців січня 2008 року та березня 2018 року відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми.
На виконання вищезазначеного рішення суду відповідач провів нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення (27.06.2022 на банківський рахунок поступила виплата в сумі 60 217, 07 грн., що підтверджується випискою Ощадбанку, а.с.30).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2021 по 26.06.2022 позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що не проведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018 на підставі статті 117 КЗпП України. Вказав, що з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 60 924,39 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника. Також вказав, що позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період затримки виплати - з 30.09.2021 по 26.06.2022.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 та пункту 2 частини першої статті 19 КАС України спори з приводу проходження та звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Пункт 242 розділу XII Звільнення з військової служби Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 визначає таке: Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Згідно з частиною першою статті статтею 47 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Конституційний Суд України у рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 вказав, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Предметом спору в справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу індексації грошового забезпечення при звільненні.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 13 травня 2020 року Справа № 810/451/17 Провадження № 11-1210апп19 зазначила, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Законодавчі акти визначають, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018, має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.
Таким чином, не проведення з вини відповідача виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018 у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку, і саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого у роботодавця є обов'язок сплатити передбачену статтею 117 КЗпП України компенсацію.
Відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року в справі № 380/17835/21, судом зазначено, що на виконання судового рішення у справі №380/17835/21 Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувала та виплатила ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення (27.06.2022 року на банківський рахунок поступила виплата в сумі 60217,07 грн.), що підтверджується випискою Ощадбанку.
Таким чином, відповідач провів фактичний розрахунок з позивачем щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018 поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що не проведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018 на підставі статті 117 КЗпП України.
Аналогічний висновок знаходить своє підтвердження у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.
Водночас, відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі № 380/17835/21, відповідача зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток зачас затримки розрахунку при звільнені за період з 19.10.2018 по 29.09.2021.
Отже, апеляційний суд погоджується, що оскільки при звільненні з позивачем не проведено повного розрахунку та не здійснено виплату всіх належних сум, стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні належить за період з 30.09.2021 (наступний день після періоду охопленого судовим рішенням у справі № 380/17835/21) по 26.06.2022 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні).
Разом з тим, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
При задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Суд першої інстанції правильно врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у Постанові від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 року по справі №6-113цс16 щодо застосування принципу співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.
Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 17 січня 2019 року по справі № 2-1579/11.
Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про грошове забезпечення за останні два місяці військової служби, Національної Академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного за №713 від 03.11.2022 розмір доходів позивача за два останні місяці служби перед звільненням для обрахунку середньомісячного доходу (заробітної плати) становив 35424,00 грн.(17712,00 грн. у серпні 2018 року та 17712, 00 грн., у вересні 2018 року).
Кількість календарних днів служби позивача у серпні-вересні 2018 року становила 61 день.
Відтак, середньоденна заробітна плата позивача за два останні місяці служби перед звільненням складає 580,73 грн. за день (35424,00 грн/61 календарні дні).
Враховуючи, що недоплачена сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018 становить 60 217,07 грн. і є меншою ніж середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 156 216,37 грн. (269 днів затримки розрахунку*580,73 грн.) суд вважає за можливе застосувати до даних правовідносин принцип співмірності
Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 60217,07 грн. /156216,37 грн (сума індексації грошового забезпечення /середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,39.
Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 580,73 грн (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,39 х 269 (днів затримки розрахунку) = 60 924,39 гривень.
Отже, суд першої інстанції правильно розрахував, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 60 924,39 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.
Стосовно вимогу зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.09.2021 року по 26.06.2022 колегія суддів зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до норм статей 3,4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць
Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159. Відповідно до пункту 2 цього Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Як визначено в пункті 3 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.04.2021 у справі 240/6583/20, системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
З огляду на те, рішенням суду у справі №380/4763/21, та рішення суду у справі №380/17841/21 між тими ж сторонами, встановлено факт невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.10.2018. На виконання цього рішення суду відповідач нарахував за означений період та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 60217,07 грн.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період затримки виплати - з 30.09.2021 по 26.06.2022.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року в справі №460/4604/23- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула