ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/873/23 пров. № А/857/10943/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Затолочного В.С., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року (суддя - Гавдик З.В., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною і скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у січні 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління МВС України у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:визнати протиправним та скасувати відмову Міністерства внутрішніх справ України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності 21.09.2021 р. на підставі довідки МСЕК №1 серія 12 ААВ №067614 і у відмові виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. №850, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності від 21.09.2021 р. на підставі довідки МСЕК №1 серія 12 ААВ №067614 та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. №850, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що приписи пункту 4 Порядку №850 не позбавляють позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлюють обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Таким чином, відповідач протиправно відмовив у виплаті одноразової допомоги з тих підстав, що встановлення позивачу другої групи інвалідності відбулось у період понад два роки від дати первинного огляду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що якщо між подіями (встановлення інвалідності та повторний огляд) минуло понад два роки, особа не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до наказу Управління внутрішніх справ у Львівській області (по особовому складу) від 25.01.1994 №25 б/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за пунктом “б” статті 65 (через хворобу).
07.05.2019 під час первинного огляду позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Позивачу виплачена одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
21.09.2021 під час повторного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою МСЕК №1 серії 12 ААВ №067614 від 21.09.2021.
Позивач звернувся до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
З відповіді від 25.10.2021 №А-111/Осд/31/01-2021 вбачається, що з дати первинного встановлення позивачу інвалідності до повторного огляду та встановлення вищої групи пройшло більше двох років, тому відсутні підстави для формування висновку щодо виплат грошової допомоги.
Вважаючи повернення без розгляду заяви про визначення і виплату одноразової грошової допомоги протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 року у справі 380/1154/22 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 з приводу виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, пов'язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області код ЄДРПОУ 08592247, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл. Ген. Григоренка, 3 відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, прийняти, зареєструвати та подати у 15-денний термін до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 з приводу виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, пов'язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
На виконання вказаного рішення суду Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області скерувало на адресу Міністерства внутрішніх справ України матеріали для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу.
Згідно з листом Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 09.12.2022 № 38378/15-2022 за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу прийнято рішення про відмову у призначенні такої допомоги та затверджено відповідний висновок. Таке рішення прийнято у зв'язку з тим, що встановлення позивачу медико-соціальною експертною комісією другої групи інвалідності (25.08.2021) відбулося в період понад два роки від дати встановлення третьої групи інвалідності (17.04.2021), що суперечить умовам пункту Порядку №850.
Вважаючи дії відповідача про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено вході розгляду справи правомірності відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, і підстави для такої відмови відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Пункт 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність.
При цьому, за змістом пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначений Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, яка набрала законної сили 31 жовтня 2015 року.
Згідно з пунктом 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпункт 2 пункту 3 Порядку №850 передбачає, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності І групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Пункт 7 Порядку №850 передбачає, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:
- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії:
- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
- акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в п.6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги (п. 8 Порядку №850).
Відповідно до пункту 9 Порядку №850 Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у п. 8 Порядку №850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених п. 14 Порядку №850. про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Згідно з пунктом 14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:
- учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;
- учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
З оскарженої відмови вбачається, що відмовляючи у виплаті одноразової грошової допомоги відповідач не покликається на жодну з обставин, передбачених пунктом 14 Порядку.
Суд у даному випадку погоджується доводами позивача, що підстави, передбачені пунктом 14 Порядку є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Своєю чергою пункт 3 Порядку №850 від 21.10.2015 встановлює підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги:
- загибель (смерть) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків;
- установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці
- після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ;
- часткова втрата працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків.
Зазначені підстави визначені як самостійні та надають право на отримання одноразової грошової допомоги при настанні хоча б однієї з них.
З аналізу вказаних норм вбачається, що право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з установленням працівникові міліції інвалідності не обмежено у часі, натомість визначальним є наявність причинно-наслідкового зв'язку між інвалідністю та службою в органах внутрішніх справ.
Відповідності до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААВ №067614 позивачу встановлено 2 групу інвалідності внаслідок травми, що пов'язана із виконанням службових обов'язків.
Обґрунтовуючи свою відмову у виплаті одноразової грошової допомоги відповідач покликається на те, що встановлення заявникові 2 групи інвалідності відбулось в період понад два роки від дати встановлення йому 3 групи інвалідності, що суперечить положенням пункту 4 Порядку. З даного приводу суд враховує наступне.
Відповідач вказує, що пунктом 4 Порядку передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступені втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно рішення медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з врахуванням раніше виплаченої суми.
Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850. Тобто, заявлена норма цього Порядку не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Не містить цей пункт Порядку і застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. Вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку №850, і підстави на яку покликається відповідач вказана норма не містить.
З огляду на викладене позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію», що не суперечить приписам Порядку №850.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.10.2018 у справі №369/13187/17, від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а, від 24.10.2019 у справі №817/713/16.
Апеляційний суд резюмує, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги позивача викладена у листі є протиправною.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року в справі №380/873/23- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді В. С. Затолочний
М. А. Пліш