ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 рокуСправа № 380/10085/23 пров. № А/857/11972/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Довгополова О.М., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 червня 2023 року (суддя Кухар Н.А., м.Львів), -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФ) в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.04.2023 №8744-7840/Т-52/8-1300/23 про відмову у перерахунку пенсії позивачу (далі - Рішення);
зобов'язати до ГУПФ здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу, з урахуванням виплачених їй сум, за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ) з врахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 05.10.2022 №8/2022;
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 9 червня 2023 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила позивач, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В апеляційній скарзі вказує, що станом на час виникнення спірних відносин позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), з 2009 року їй призначена пенсія відповідно до Закону № 3723-ХІІ, тому вважає, що має право на перерахунок пенсії згідно поданої довідки після переведення її на пенсію відповідно до Закону №889-VIII.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки чинним законодавством України не передбачено перерахунку пенсій державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців, то підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця у відповідача були відсутні.
Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ та з 26.07.2009 отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №3723-XII.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», позивача, за матеріалами пенсійної справи, автоматично переведено на пенсію на умовах, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно поданої 25.01.2023 заяви ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.
16.03.2023 позивач звернулася до ГУПФ із заявою про перерахунок пенсії.
Листом ГУПФ від 06.04.2023 №8744-7840/Т-52/8-1300/23 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з підстав того, що Закон №889-VIII не передбачає проведення перерахунку раніше призначених пенсій.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом №3723-XII.
Частина перша статті 37-1 Закону №3723-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Статтею 90 Закону №889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців унормовано Законом №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), за винятком урегулювання призначення пенсій особам, яких визначено в підпункті 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
Законом №889-VIII не встановлено права на індексацію та перерахунок пенсій особам, яким пенсії призначено на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Отже, із дня набрання чинності Законом №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців унормовано Законом №1058-IV як загальним законом, що регулює відносини між усіма суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ як спеціального закону збережено для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. Проте, цим особам не надано права на індексацію та перерахунок розміру призначених їм пенсій.
Виходячи з того, що у зв'язку з набранням чинності з 01.05.2016 Закону №889-VIII скасовано статтю 37-1 Закону №3723-XII щодо порядку та умов перерахунку пенсій державним службовцям, а Законом №889-VIII не передбачено проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №3723-XII, тому відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії згідно зі статтею 37-1 Закону №3723-XII.
Отже, розміри пенсій державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ, на відміну від розмірів пенсій, призначених на підставі інших нормативних актів, не підлягають перерахуванню.
Вказані висновки, узгоджується з позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №234/6967/17.
Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048; далі - Постанова №1-3).
У довідці від 05.10.2022 №8/2022 (далі - Довідка) зазначено, що на всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вказана Довідка за зазначеною формою, згідно із пунктом 1 Постанови №1-3, видаються виключно для призначення пенсії згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Між тим, як уже вказано вище, позивач звільнена з посади державного службовця ще 27.07.2009, а відтак застосування при розрахунку пенсії державного службовця зі складових заробітної плати, з яких остання не сплачувала страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечитиме нормам частині першій статті 37 Закону № 3723-XII.
Варто вказати і на те, що при первинному зверненні позивача за призначенням пенсії, їй було призначено пенсію за нормами Закону №3723-XII, а тому відсутні підстави вважати, що в цьому випадку йдеться про призначення пенсії, відповідно до Закону №889-VIII, вперше.
Враховуючи викладене, у відповідача відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача-апелянта, яку вона отримує згідно норм Закону №889-VIII, відповідно до Закону №3723-XII, з урахуванням поданої Довідки.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Отже, зміна механізму нарахування соціальних гарантій повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
В іншому своєму рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 (справа №1-11/2012) Конституційний Суд України вказав, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Принцип щодо встановлення видів і розмірів соціальних послуг та виплат державою з урахуванням її фінансових можливостей закладений, зокрема, і в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22).
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.
Таким чином, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів та обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 червня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. М. Довгополов
В. С. Затолочний