ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/1108/23 пров. № А/857/14095/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна Група Вин України №1" на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 260/1108/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна Група Вин України №1" до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
суддя в 1-й інстанції -Маєцька Н.Д.,
час ухвалення рішення - 20.07.2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональна група вин України № 1” звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управлінні ДПС України в Закарпатській області, якою просить: визнати протиправним га скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 07 лютого 2023 року № 000/618/04-11/36731785.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року позовну заяву залишено без розгляду.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення не враховано, що залишення позовної заяви без розгляду можливе виключно за наявності сукупності таких умов, як повторна неявка позивача у судове засідання без поважних причин та неповідомлення ним про причини такої неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.
Просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги в справі, суд першої інстанції виходив з того, що у призначені судові засідання не з'явився та явку свого представника не забезпечив, про причини неявки, у тому числі про поважність останніх, суду не повідомляв, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.
Апелянт звертає увагу на те, що повістки про виклик у судове засідання надсилалися за адресою 90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул.Колгоспна, буд 25, корп.Д. Разом з тим, в позовній заяві позивач вказав адресу для листування: 88017, вул. І.Франка,1В/1, м. Ужгород.
Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання цими правами не допускається.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, з аналізу наведених вище норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що підставою для залишення адміністративного позову без розгляду є повторна неявка позивача у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки (якщо він не є суб'єктом владних повноважень ).
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції вказав на те, що процесуальна норма - ч.5 ст.205 КАС України надає право суду залишати позов без розгляду у випадку повторної неявки позивача у підготовчі засідання, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин та відсутності від нього заяв про розгляд справи без його участі.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України» зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов'язані фіксувати таку інформацію в тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначені статтею 205 КАС України. Частиною п'ятою цієї статті передбачено, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Наведена норма кореспондується із закріпленим у пункті 4 частини першої статті 240 КАС України правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду відповідно до цієї підстави, суди мають враховувати, що застосування наведених норм передбачає наявність таких обов'язкових умов: позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання; позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки; неявка позивача перешкоджає розгляду справи по суті; від позивача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; відповідач не наполягає на розгляді справи по суті за відсутності позивача на підставі наявних у ній доказів.
Разом з тим, для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 205 КАС України, суд на підставі аналізу матеріалів справи та думки інших учасників справи повинен, серед іншого, також дослідити питання можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача, а також з'ясувати, чи не наполягає відповідач на розгляді справи по суті на підставі наявних у ній доказів. На думку колегії суддів, у разі якщо наявних у справі доказів та матеріалів достатньо і неявка позивача, належним чином повідомленого про розгляд справи, не перешкоджає такому її розгляду, суди повинні приймати рішення по суті спору.
Аналогічне правозастосування наведених норм викладено Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2020 року (справа №500/184/19), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених в постанові від 18.12.2019 у справі № 9901/949/18, законодавче формулювання … якщо неявка перешкоджає розгляду справи означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов'язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.
Частина п'ята статті 205 КАС України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду.
Разом з тим, загальнообов'язкові процесуальні правила статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду в порядку, встановленому законом, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.
Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.
Як слідує з матеріалів справи, повістки про виклик у судове засідання направлялися за адресою 90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Колгоспна, буд 25, корп. Д.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в позовній заяві позивач вказав адресу для листування: 88017, вул. І.Франка,1В/1, м. Ужгород.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь які докази повідомлення позивача чи його представника про час та місце розгляду справи, враховуючи неодноразове відкладення за вказаною у позовній заяві адресою для листування.
Таким чином, з аналізу вказаних норм та обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку не може бути застосований пункт 4 ч. 1 ст. 240 КАС України, у зв'язку із чим залишення позову без розгляду не відповідає вимогам процесуального закону.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись ст. 195, 229, 242, 308, 310, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна Група Вин України №1" задовольнити.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 260/1108/23 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 26.09.2023 року