ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/1512/23 пров. № А/857/12557/23
Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Запотічного І.І., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року (ухвалене головуючим - суддею Подлісна І.М. у м. Тернопіль) у справі № 500/1512/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила:
визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у виплаті з 04.08.2022 ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі № 500/3029/22;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виплатити з 04.08.2022 ОСОБА_1 пенсію, призначену відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі № 500/3029/22.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що у березні 2023 року звернулася до відповідача із заявою, в якій просила повідомити їй про хід виконання вказаного вище рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі № 500/3029/22 та зазначити з яких підстав їй не виплачується пенсія призначена згідно з вказаним рішенням суду. Відповідач у своєму листі від 21.03.2023 № 1335-1149/Г-02/8-1900 зазначив, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 позивачу з 04.08.2022 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, однак виплата її не проводиться. Спори, що виникають за цим Законом вирішуються органами Пенсійного фонду в судовому порядку. Позивач вважає такі дії відповідача, що полягають у невиплаті їй пенсії з 04.08.2022, призначеної на виконання рішення суду, протиправними.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у виплаті з 04.08.2022 ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі № 500/3029/22. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виплатити з 04.08.2022 ОСОБА_1 пенсію, призначену відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі № 500/3029/22.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що жодних підстав, наведених у ст. 49 Закону № 1058-IV, щодо невиплати позивачу пенсії, призначеної на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі № 500/3029/22, відповідач у своєму листі від 21.03.2023 № 1335-1149/Г-02/8-1900 не зазначив. У зв'язку із цим дії відповідача, щодо невиплати пенсії, призначеної позивачу з 04.08.2022 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі № 500/3029/22, є протиправними.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивачка, 04.08.2022 звернулася в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
17.08.2022 за № 1900-0204-8/22666 позивач отримала лист відповідача, до якого долучено копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 10.08.2022 № 192050001368 про відмову у призначенні пенсії за віком.
У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 10.08.2022 № 192050001368 зазначено, що пенсійний вік позивача становить 52 роки 02 місяці 23 дні; страховий стаж позивача - 25 років 11 місяців 17 днів; пільговий стаж по Списку № 2 - 12 років 01 місяць 26 днів. Враховуючи той факт, що позивач не досягла віку 35 років, вирішено відмовити у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з такими твердженнями Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, позивач звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовною заявою в якій просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 10.08.2022 № 192050001368 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити з 04.08.2022 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213- VIII.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі № 500/3029/22 позовні вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 10.08.2022 № 192050001368 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, починаючи з 04.08.2022.
Відповідач у справі не погоджуючись із таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі № 500/3029/22 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 в справі № 500/3029/22, в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу з 04.08.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, скасовано та прийнято в цій частині постанову про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги. У іншій частині рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 в справі № 500/3029/22 залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо виплати пенсії позивачу з 04.08.2022 суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції передчасно зобов'язав відповідача виплатити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 04.08.2022, оскільки права позивачки в цій частині відповідачем не порушені.
На переконання апеляційного суду, у відповідача не було правових підстав для виплати пенсії позивачці, оскільки така не була призначена.
При цьому, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави вважати, що після призначення пенсії позивачці, відповідач не провидитиме її виплату.
Таким чином, суд апеляційної інстанції констатував, що відсутні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати пенсії позивачці, а, відтак, і для зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії.
У березні 2023 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила повідомити їй про хід виконання вищевказаного рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі № 500/3029/22 та зазначити з яких підстав їй не виплачується пенсія призначена згідно з вказаним рішенням суду.
Відповідач у своєму листі від 21.03.2023 № 1335-1149/Г-02/8-1900 зазначив, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 позивачу з 04.08.2022 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, однак виплата її не проводиться. Спори, що виникають за цим Законом вирішуються органами Пенсійного фонду в судовому порядку.
Не погодившись із протиправними діями відповідача, що полягають у невиплаті їй пенсії з 04.08.2022, призначеної на виконання рішення суду, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон України № 1058-IV).
Частиною 3 ст. 4 Закону України № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч. 1 ст. 49 Закону України № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення п. 2 ч. 1 ст. 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що жодних підстав, наведених у ст. 49 Закону № 1058-IV, щодо невиплати позивачу пенсії, призначеної на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі № 500/3029/22, відповідач у своєму листі від 21.03.2023 № 1335-1149/Г-02/8-1900 не зазначив. У зв'язку із цим дії відповідача, щодо невиплати пенсії, призначеної позивачу з 04.08.2022 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі № 500/3029/22, є протиправними.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, вказав, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу належного урядування. Так, в рішенні від 20.05.2010 у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу (пункт 74).
Отже, принцип належного урядування без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок порушення принципу належного урядування.
Таким чином, не виплачуючи позивачу пенсію, призначену відповідно до рішення суду, за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право останнього на її отримання.
З огляду на наведене колегія суддів вважає вірною позицію суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. З точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі № 500/1512/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді І. І. Запотічний
З. М. Матковська