ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/833/23 пров. № А/857/11138/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року (головуючий суддя: Главач І.А., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
встановив:
ОСОБА_1 , 06.03.2023 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області щодо не розгляду та не прийняття жодного з рішень передбачених статтею 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за скаргою позивача про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 ;
- зобов'язати відповідача розглянути скаргу ОСОБА_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 та прийняти одне з рішень передбачених статтею 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, виконуючи владні управлінські функції та здійснюючи дисциплінарні провадження стосовно адвокатів, допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю від 15.01.2023 та не прийняття жодного з рішень передбачених статтею 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на аналогічні підстави, які викладені в позовній заяві.
Відповідач, 11.08.2023 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 16.01.2023 ОСОБА_1 , шляхом електронного відправлення, звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області із заявою про неналежну поведінку адвоката ОСОБА_2 під час судового розгляду Івано-Франківським апеляційним судом справи № 353/685/22 за апеляційною скаргою позивача на вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 18.08.2022 та просив порушити дисциплінарне провадження відносно адвоката ОСОБА_2 з підстав вчинення дій не в інтересах ОСОБА_1 (недоцільність проведення заявленої позивачем почеркознавчої експертизи), притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю за неналежне виконання своїх професійних обов'язків.
На підтвердження доводів звернення були надані наступні документи: копія двох клопотань від 31.10.2022, копія заяви від 16.09.2022, доручення від 16.09.2022 (а. с. 13-14, 15, 16)
Голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області Попадинець Р.Д., перевіривши заяву позивача від 16.09.2022 (а. с. 34-36) на відповідність вимогам ст. 14 Положення № 120, встановив, що вона не відповідає, зокрема:
- п. п. 2 ч. 3 ст. 14 Положення № 120 - не зазначено ПІБ адвоката, щодо поведінки якого подається заява ( скарга), поштова адреса, номер засобу зв'язку;
- п. п. 2 п. 4 ст. 14 Положення № 120 - до скарги не додано письмову згоду на обробку персональних даних;
- п. п. 3 п. 4 ст. 14 Положення № 120 - не здійснено плати за внесення даних до Реєстру дисциплінарних проваджень на рахунки Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області та Національної асоціації адвокатів України (рахунки додавалися) або документи, які дають право на звільнення від плати.
У подальшому, Голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області Попадинець Р.Д. листом від 20.01.2023 вих. № 04 (а. с. 30-32), засобами електронного зв'язку 23.03.2023, направив відповідне роз'яснення позивачу на 3-х аркушах та рахунки для плати за внесення даних до Реєстру дисциплінарних проваджень.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність щодо не розгляду заяви від 15.01.2023 та не прийняття жодного з рішень передбачених статтею 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», звернувся до суду з вимогами зобов'язати відповідача розглянути скаргу від 15.01.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката та прийняти одне з рішень передбачених статтею 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо здійснення покладених на нього зобов'язань у межах визначених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду у встановлений строк заяви та зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення необхідно відмовити.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону № 5076-VI визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний, зокрема, дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.
Дисциплінарну відповідальність адвокатів регламентує Розділ VI указаного Закону.
Відповідно до ст. 33 Закону № 5076-VI, адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Частиною 1, 2 ст. 34 Закону № 5076-VI передбачено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Частиною 2 ст. 35 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
Право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки (частина перша статті 36 Закону).
Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону № 5076-VI право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.
Відповідно до статті 37 Закону № 5076-VI, дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.
Статтею 38 Закону № 5076-VI визначено, що заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.
Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.
За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.
Частиною 1 ст. 39 Закону № 5076-VI визначено, що за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.
За приписами ч. 2 ст. 39 Закону № 5076-VI, рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки.
Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду (ч. 3 ст. 39 Закону № 5076-VI).
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Законом № 5076-VI гарантується кожному можливість звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) та відповідно встановлено процедуру дисциплінарного провадження. При цьому, цей закон не передбачає вимог щодо плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та письмової згоди на обробку персональних даних.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Закону України «Про звернення громадян», Правил адвокатської етики, Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та інших актів законодавства України і Національної асоціації адвокатів України, Рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120 (далі Положення № 120) затверджено «Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката», яке розроблено, з метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів (ст. 1).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказане рішення прийнято, зокрема, відповідно до Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту, пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Так, ст. 21 Закону № 393/96-ВР передбачено безоплатність розгляду звернення. Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати.
Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно зі статтею 12 Закону № 393/96-ВР дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, Законами України «Про запобігання корупції», Закону України «Про виконавче провадження».
Суд апеляційної інстанції зауважує, що у вказаному переліку законодавства, відсутній Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і цей перелік є вичерпним, оскільки встановлює інший порядок розгляду заяв і скарг громадян, на який дія цього Закону не поширюється.
Отже, за встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області, повертаючи заяву ОСОБА_1 про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 та встановивши плату за внесення даних до Реєстру дисциплінарних проваджень на рахунки КДКА в Івано-Франківській області, вийшла за межі повноважень установлених Законом № 5076-VI.
Оскільки, приписами Закону № 5076-VI не передбачено право на запровадження та формування певних внесків (плати) на утримання органів адвокатського самоврядування для їх належного та самодостатнього існування, за умови легальності джерел походження таких внесків, що свідчить про те, що запровадивши таку плату, відповідач діяв не у відповідності до вимог Закону, який у відповідності до ст. 7 КАС України, має вищу юридичну силу стосовно Положення № 120 і підлягає застосуванню до розглядуваних спірних правовідносин.
Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на правові висновки Верховного Суду викладені під час розгляду справи № 816/2353/17, згідно яких положення п. 6 ч. 1 ст. 58 Закону № 5076-V, яке передбачає можливість утримання органів адвокатського самоврядування за рахунок інших не заборонених законом джерел, не свідчить про обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення, адже наведена норма жодним чином не наділяє органи адвокатського самоврядування, повноваженнями встановлювати на власний розсуд будь-які обов'язкові платежі, які не передбачені законодавством України, та в такий спосіб визначати інші джерела утримання органів адвокатського самоврядування.
Як зазначено у правовій позиції, що викладена в постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 160/9696/18, із системного, сутнісного та цільового підходу до розуміння конституційних положень та положень профільного (базового) законодавчого акта, який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, убачається, що адвокатура як інституція та її діяльність в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу набуває певних особливих властивостей суб'єкта публічних відносин. Ця властивість адвокатури увиразнюється (посилюється) метою її служіння суспільному інтересу шляхом надання своєчасної і належної правової допомоги у поєднанні з виконанням делегованих їй державою окремих владних повноважень. У контексті наведеного має значення й особливий характер адвокатської професії, представники якої є учасниками творення правосуддя, у зв'язку з чим користуються, зокрема, правом участі у суді як захисники чи представники та імунітетом від судового переслідування за свої виступи в залі суду (стаття 23 Закону ).
Ураховуючи незалежність адвокатського самоврядування (пункт 3 частини першої статті 1 Закону), існування юридичної визначеності та легітимних очікувань особи щодо реалізації державою гарантій по відношенню до людини (стаття 3 Конституції України), а саме права на звернення зі скаргою до кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури, як суб'єкта публічних відносин, (частина перша статті 36 Закону ), обумовлює в рамках Закону унормованої справедливої процедури ним самим.
Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року у справі № 495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року у справі № 805/2340/17-а, постанова від 4 червня 2020 року № 460/354/19), яка є невід'ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб'єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб'єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.
Втім указані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічних відносин). Згідно зі статтею 6 Конвенції має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.
Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб'єкти владних повноважень (суб'єкта публічних відносин), діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя. Оскільки публічна влада в Україні представлена розгалуженою системою суб'єктів владних повноважень (суб'єктів публічних відносин), або суб'єктів адміністрування, які різняться організаційно-правовою формою, обсягом повноважень та метою діяльності, які у розумінні КАС України можуть залучатися до адміністративного процесу як відповідач, відповідна вимога здійснення справедливої процедури органами адвокатського самоврядування під час прийняття владних рішень, особливо, коли йдеться про реалізацію процедурних гарантій «права особи на звернення», зокрема, до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (суб'єкта публічних відносин) із відповідною заявою (скаргою), має бути обов'язково дотримана.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повертаючи заяву ОСОБА_1 з підстав відсутності плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката та згоди на обробку персональних даних, відповідач обмежив, передбачене ч. 1 ст. 36 Закону № 5076-V, його право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою), у разі невиконання або неналежного виконання адвокатом своїх професійних обов'язків, що безпосередньо пов'язано з правом осіб на професійну правничу допомогу, гарантовану Конституцією України. Оскільки, приписами Закону № 5076-VI не передбачено повернення заяви з підстав відсутності плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката та відсутності згоди на обробку персональних даних.
Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що Голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області Попадинець Р.Д., перевіривши заяву позивача від 16.09.2022 на відповідність вимогам ст. 14 Положення № 120, встановив, що вона не відповідає і п. п. 2 ч. 3 ст. 14 Положення № 120, зокрема, не зазначено ПІБ адвоката, щодо поведінки якого подається заява ( скарга), поштова адреса, номер засобу зв'язку.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі покликання відповідача є помилковими, з огляду на таке.
Так, відповідно до п. п. 2 ч. 3 ст. 14 Положення № 120, у заяві (скарзі) обов'язково має бути зазначено, зокрема, ПІБ адвоката щодо поведінки якого подається заява (скарга), поштова адреса, а також номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти, якщо такі відомі.
Проаналізувавши вказану норму, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у заяві (скарзі) щодо поведінки адвоката зазначається поштова адреса, а також номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти, лише тоді, коли заявнику такі дані відомі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у поданій ОСОБА_1 заяві щодо поведінки адвоката (а. с. 34-36), зазначено ПІБ стосовно поведінки якого адвоката подається така заява, зокрема, - ОСОБА_2 . Крім цього, до цієї заяви подано доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 16.09.2022 № 0901-0000306 (а. с. 15), у якому зазначено адреса робочого місця адвоката Лотоцького Михайла Васильовича ( АДРЕСА_1 ) та контактний телефон ( НОМЕР_1 ).
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача була можливість ідентифікувати адвоката та встановити контактні дані адвоката щодо поведінки якого позивачем подано заяву. А відмова відповідача в цій частині є формальною.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач у своїй позовній заяві ставить вимоги визнати протиправною бездіяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області щодо не розгляду та не прийняття жодного з рішень передбачених статтею 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за скаргою позивача про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 .
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що в межах розглядуваних спірних правовідносин відсутні ознаки пасивної протиправної відповідача, натомість, наявні протиправні дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області, які встановлено вище судом апеляційної, інстанції, стосовно повернення заяви (скаргою) позивача про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача розглянути скаргу ОСОБА_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 та прийняти одне з рішень передбачених статтею 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Так, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З приписів вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
Враховуючи вищенаведене та обираючи найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що необхідно зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Івано-Франківської області повторно розглянути заяву (скаргу) ОСОБА_1 від 16.01.2023 Вх. № 5 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 з урахуванням висновків викладених у цій постанові та прийняти одне з рішень передбачених статтею 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року у справі № 300/833/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовлольнити частково.
Визнати протиправними дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області щодо повернення заяви ОСОБА_1 від 16.01.2023 Вх. № 5 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 .
Зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Івано-Франківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.01.2023 Вх. № 5 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 з урахуванням висновків викладених у цій постанові та прийняти одне з рішень передбачених статтею 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У задоволенні решти позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
М. А. Пліш