ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/5037/23 пров. № А/857/12724/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Глушка І.В., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року (ухвалене головуючим - суддею Ксензюк А.Я. у м. Луцьк) у справі № 140/5037/23 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідачів у якому просила визнати протиправною та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 357183 від 20.03.2023, прийняту начальником відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що постанова є безпідставною та незаконною, оскільки, прийнята без належного попереднього усестороннього та об'єктивного з'ясування всіх дійсних обставин справи, з істотними порушеннями вимог чинного законодавства України.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами не спростував встановленого в ході перевірки порушення, а тому відповідачем до позивача правомірно на підставі абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 17.02.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області на підставі направлення від 10.02.2023 № 013479 та тижневого графіка перевірок в м. Луцьк пр.Перемоги проведена перевірка належного позивачу транспортного засобу «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , про що складено акт від 17.02.2023 № 333943 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
У наведеному акті зафіксовано, що під час перевірки водієм здійснювалось перевезення пасажирів за відсутності індивідуальної контрольної книжки водія та копія графіку змінності водіїв (ТЗ не обладнаний тахографом), що є порушенням ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
На вказаний акт позивачем було подано пояснення-заперечення.
Постановою начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шендюха Т.Ю. про застосування адміністративно-господарського штрафу № 357183 від 20.03.2023 за відсутність документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», з перевізника ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.
Позивач вважаючи спірну постанову відповідача протиправною, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ) автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Частиною 2 ст. 39 Закону № 2344-ІІІ передбачено перелік документів, обов'язкових для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до ст. 60 Закону № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджено Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385) контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно до пунктів 6.1 - 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Мінтрансзв'язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника (пункт 6.4 Положення №340).
Таким чином, Положення допускає облік робочого часу водіїв, як тахографом, так і індивідуальною контрольною книжкою водія або графіком змінності водіїв.
Щодо застосування пунктів 6.1, 6.3 Положення № 340 Верховний Суд у постанові від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17 сформулював наступний правовий висновок:
44. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють перевезення на маршруті протяжністю понад 50 км, зобов'язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Відтак, з огляду на вимоги вказаних вище правових норм, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що під час перевірки водій зобов'язаний надати особам, які проводять перевірку, протокол перевірки та адаптації тахографу, а у випадку, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом - індивідуальну контрольну книжку водія або графіка змінності водіїв. Відсутність (не пред'явлення) вказаних документів, на час проведення перевірки, є підставою для застосування адміністративно - господарського штрафу.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» слугувала відсутність на час проведення рейдової перевірки належного ФОП ОСОБА_1 транспортного засобу індивідуальної контрольної книги водія або копії графіка змінності водіїв, які повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам, про що складено акт № 333943 від 17.02.2022.
Як у позові, у відповіді на відзив так і у апеляційній скарзі позивач не заперечує, що індивідуальна контрольна книга водія або копія графіка змінності водіїв не були пред'явлений до перевірки.
А тому, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що відсутність документів, які, відповідно до приписів ст. 39 Закону № 2344-ІІІ, зобов'язаний мати перевізник під час здійснення пасажирських перевезень, свідчить про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а тому відповідач правомірно виніс спірну про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
Щодо доводів апелянта про можливість кваліфікації допущеного порушення згідно абзацу 8 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ то суд поділяє пояснення відповідача наведенні у відзиві на апеляційну скаргу, що такі є безпідставними, оскільки за відсутності індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв що мали б містити дані про режим праці та відпочинку водія не є можливим перевірити дотримання водіями транспортних засобів режимів праці та відпочинку. Абзац 3 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ передбачає відповідальність за відсутність документа, що й має місце в цій справі, відсутність документа жодним чином не дає інформацію про дотримання чи порушення режиму праці та відпочинку, оскільки це можна визначити тільки дослідивши зміст, записи зроблені в такому документі.
Щодо форми та змісту акту № 333943 від 17.02.2023, а саме відсутності на посилання Положення № 340 то колегія суддів зазначає, що Порядком № 1567 затвердженого виключно вимоги до форми акту перевірки, а не до його змісту. Відтак, Порядок № 1567 не встановлює обов'язку Укртрансбезпеки в акті перевірки посилатись тільки на норму законодавства, або тільки на норму незаконного нормативно- правового акту.
З огляду на це, покликання скаржника про необхідність посилання на норму підзаконного нормативно-правового акту не знайшло свого підтвердження.
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі № 140/5037/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді І. В. Глушко
З. М. Матковська