ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2023 рокусправа №380/6081/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2023/000063/2 від 13.03.2023.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що на умовах контракту №20/02/EW/2019 придбав та ввіз на територію України товар. Митну вартість товару визначено позивачем за першим методом (за ціною договору). В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару та обраного методу її визначення позивачем до декларації додано документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Вказані документи, на переконання позивача, не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, ціни та якості задекларованих товарів. Всупереч наведеному, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/000063/2 від 13.03.2023. Позивач вважає таке рішення протиправним, відтак звернувся до суду з цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 17.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що документи, що були подані до митного оформлення, містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо в рішенні про коригування митної вартості.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД» та компанією «POLI-ECO TWORZYWA SZTUCZNE» 20.02.2019 укладено контракт №20/02/EW/2019 (далі - Контракт).
У відповідності до умов Контракту позивач придбав товар, а саме покриття пластмасові для підлоги побутово-житлового призначення з полівінілхлориду (вінілові плитки з ПВХ), несамоклейні, із замковим з'єднанням, з декоративним малюнком, який має натуральний рельєф поверхні різних природних текстур та верхнього шару, який захищає від зносу та вицвітання.
З метою оформлення вищезазначеного товару позивач надав відповідачу наступні документи:
- пакувальний лист (Packing list) б/н від 10.03.2023;
- рахунок-фактура (Commercial invoice) №2361000146 від 10.03.2023;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) №849675 від 10.03.2023;
- сертифікат з перевезення (походження) товару фірми EUR. 1 (Movement certificate EUR.1) №PL/MF/AR 0328728 від 10.03.2023;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1355 від 09.03.2023;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 09.03.2023;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.11.2019;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 22.12.2020 ;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №20/02/EW/2019 від 20.02.2019;
- договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.02.2021;
- договір (контракт) про перевезення №03 від 27.01.2023 року;
- копія митної декларації країни відправлення 23PL412020E0292795.
Декларанту надіслано вимогу відповідно до ч. 2-3 ст. 53 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
- додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності;
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (фактуру-проформу, видаткові, податкові накладні);
- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, акт виконаних робіт (наданих послуг));
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Додатково декларантом надано такі документи:
- рахунок-фактура (Commercial invoice) №2361000146 від 10.03.2023;
- сертифікат з перевезення (походження) товару фірми EUR. 1 (Movement certificate EUR.1) №PL/MF/AR 0328728 від 10.03.2023;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №20/02/EW/2019 від 20.02.2019;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.11.2019;
- лист від виробника товару 13.03.2023.
Відповідач 13.03.2023 прийняв рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/000063/2 та відмовив у митному оформленні товару у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.
При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Як випливає з матеріалів справи, митним брокером в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію від 12.03.2023 №23UA209190012671U6, митну вартість товару якою визначено за основним методом.
На підтвердження митної вартості позивачем подано такі документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 10.03.2023; рахунок-фактура (Commercial invoice) №2361000146 від 10.03.2023;автотранспортна накладна (Road consignment note) №849675 від 10.03.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару фірми EUR. 1 (Movement certificate EUR.1) №PL/MF/AR 0328728 від 10.03.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1355 від 09.03.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 09.03.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.11.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 22.12.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №20/02/EW/2019 від 20.02.2019; договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.02.2021; договір (контракт) про перевезення №03 від 27.01.2023 року; копія митної декларації країни відправлення 23PL412020E0292795.
Втім відповідач надіслав позивачу вимогу про надання додаткових документів.
Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість відповідач, за відсутності розбіжностей, витребував документи, які відсутні у декларанта, а також ті, що вже були надані на підтвердження складових митної вартості (транспортні перевізні документи, банківські платіжні документи).
Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.
Отже, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
У відповідь на запити декларант надав митному органу такі документи: рахунок-фактура (Commercial invoice) №2361000146 від 10.03.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару фірми EUR. 1 (Movement certificate EUR.1) №PL/MF/AR 0328728 від 10.03.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №20/02/EW/2019 від 20.02.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.11.2019; лист від виробника товару 13.03.2023.
Відповідач 13.03.2023 прийняв рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/000063/2 та відмовив у митному оформленні товару у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості.
Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
Відповідач вказав, що відповідно до п.1.2. контракту №20/02/EW/2019 від 20.02.2019, товар поставляється партіями. Кількість і асортимент товару по кожній партії узгоджується сторонами на підставі замовлення виставленого Покупцем і підтвердженого Продавцем. Такі замовлення до митного оформлення не подавались.
З цього приводу суд враховує пояснення представника позивача про те, що заявка на поставку товару є попереднім замовленням покупця, що не виступає товаросупровідним документом, не є документом із остаточною інформацією про товар, його кількість чи ціну. Тобто заявка на поставку партії товарів лише свідчить про майбутню угоду та поставку, відтак не містить відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Відповідач покликається на те, що відповідно до п.1. наданого договору №3 від 27.01.2023 про транспортне обслуговування конкретні умови завантажень зазначаються в разових договорах, заявках на перевезення, які передаються по факсимільному зв'язку. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, суми фрахтів зазначаються в разових договорах-заявках на перевезення, які є невідємною частиною даного Договору і надаються замовником Експедитору перед кожним конкретним перевезенням або групою перевезень. Договір-заявка на перевезення повинен бути укладений в письмовій формі і завірений печатками Експедитора і замовника. Такі договори, заявки до митного оформлення не надано.
Разом з тим, у довідці (калькуляції) транспортних витрат від 09.03.2023 року чітко зазначено, що вартість перевезення вантажу здійснювалась автомобілем Рено держ. № тягача WOT 61710 № н/причепа: НОМЕР_1 за маршрутом - м. Жари (Польща) - Державний кордон України (Краковець) та становить 25 000,00 грн. (протяжність маршруту 700 км).
Рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №1355 від 09.03.2023 року підтверджує вартість автоперевезення та транспортно-експедиторського обслуговування, що поніс позивач.
Договір про надання послуг митного брокера від 01.02.2021 року та договір №03 про перевезення від 27.01.2023 року засвідчує факт відносин між Позивачем та експедитором, а також умови їх співпраці.
Наведене свідчить, що позивач подав документи, з яких чітко та в повному обсязі відображається інформація, що підтверджує витрати на завантаження, розвантаження та транспортування товару.
Більше того, сама по собі заявка на транспортне перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару, а є лише передумовою виконання взятих на себе експедитором зобов'язань.
Верховний Суд Касаційного адміністративного суду в рамках справи №804/16553/14, досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу України та зазначив: «Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Суд відхиляє посилання контролюючого органу на те, що рахунок про вартість транспортних послуг №1355 від 98.03.2023 видано ПП "ВМВТранс", однак, відповідно до поданого CMR №849675 від 10.03.2023 перевізником за даною партією товарів є NGW Trans Sp.z.o.o (Польща), оскільки вказані обставини жодним чином не впливають на визначення митної вартості товару у спірному випадку, а позивач до митного оформлення надав усі наявні у нього документи на перевезення вантажу та з цих документів чітко вбачається, вартість такого перевезення. У митного органу були відсутні жодні зауваження до цих документів, за якими можливо встановити вартість перевезення вантажу. Крім того, укладення перевізником договору з третіми особами з метою виконання умов договору перевезення з позивачем цілком відповідає змісту договору, а оскільки безпосереднє транспортування вантажу позивача здійснювала компанія NGW Trans Sp.z.o.o (Польща), тому і у транспортних документах і були зазначені реквізити цієї компанії.
Відповідач стверджує, що жодних документів щодо відносин між цими підприємствами при проходженні митного контролю не надано.
Втім, у ході проведення консультацій митний орган (за необхідності) міг скористатись правом витребувати документи, що засвідчують співпрацю експедитора та компанії NGW Trans Sp.z.o.o, однак такого запиту позивачу не надходило.
У оскаржуваному рішенні митний орган зазначив, що вартість товару зазначена у експортній декларації відправника не відповідає вартості зазначеній в інвойсі, який було надано до митного оформлення (фактурна вартість товару згідно інвойсу №2361000146 становить 13542,00 Євро, що з врахуванням крос-курсу 4,7593 становить 64450,44 пол. злотих, в експортній декларації №23PL412020E0292795 статистична митна вартість товару становить 65353 пол.злотих).
З цього приводу позивачем надано наступні пояснення, які враховуються судом.
Митна декларація країни експорту № 23PL412020E0292795 від 10.03.2023 року за змістом ч. 2 ст.53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Позивач з власної ініціативи подав наявні у нього інші додаткові документи, в тому числі митну декларацію країни експорту № 23PL412020E0292795 від 10.03.2023 року, яка підтверджує факт проходження товару митного оформлення в країні відправлення, факт перевезення імпортованого товару по території Польщі до України, але аж ніяк не може слугувати підтвердженням ціни у країні експорту.
Продавець при заповненні митних декларацій країни експорту керується Інструкцією із заповнення митних декларацій (AIS/ІМПОРТ, AES/ECS2, NCTS2, версія 2.5 від 3 березня 2023 року, розроблено в Митному департаменті Мінфіну).
Як позивач уже зазначав і як підтверджується листом від Компанії «POLI-ECO TWORZYWA SZTUCZNE» від 22.03.2023 року, у складі цієї статистичної вартості завжди враховується пропорційно вирахована вартість транспортних витрат до кордону PL/UA.
При цьому, за загальним правилом статистична вартість означає приблизну теоретичну вартість товару, понесені або розраховані транспортні та страхові витрати від пункту відправлення транспорту до пункту виїзду з держави-члена. А, отже, 902,60 польських злотих не мають нічого спільного із транспортними витратами понесеними позивачем, дана вартість не відповідає дійсності, адже це сума прорахована продавцем задля отримання статистичного значення, яка використовується останнім для формування митної вартості Товару.
Більше того, позивач не впливає на заповнення експортної декларації, тож форма та зміст залежить тільки від продавця. Дана вартість попередньо розрахована продавцем не є остаточною, сталою та незмінною, адже в залежності від віддаленості маршруту вона може становити і більше.
В даному випадку, витрати позивача становлять 25 000,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату транспортно-експедиційних послуг №1355 від 09.03.2023 та довідкою калькуляцією транспортних витрат від 09.03.2023.
Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що позивачем подано всі належні докази, які підтверджують транспортні витрати.
Покликання відповідача на те, що прайс-лист, який виданий для ТзОВ "СТАР-БУД ТРЕЙД" суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців судом відхиляються, оскільки вимоги до вказаного документа законодавством не встановлені, а обов'язок його подання при поданні декларації відсутній.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постанові від 09.04.2019 у справі №825/1575/17.
Також Верховний Суд у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 зазначив, що жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми і змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Крім того, відповідач стверджує, що відповідно до інформації зазначеній у рахунку-фактурі №2361000146 від 10.03.2023 до часу повної оплати товару Покупцем, Продавець є його виключним власником. Згідно з умовами Контракту (п.3.1. додатку від 01.02.2023 до Контракту), оплата за товар буде здійснена шляхом 100% відтермінування на 45 днів від дати виставлення експортного інвойса і 90 днів в випадку першої поставки підлогового покриття SPC. Запропоновані умови відрізняються від загальної торгової практики партнерів, що свідчить про вплив позаринкових факторів на формування ціни товару та умов контракту.
Втім, таке твердження відповідача є загальним та не підкріплене жодними доказами. Більше того, терміни та умови оплати не впливають на митну вартість товару.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджуються числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.
Відповідач, в свою чергу, не обґрунтував те, відсутність якої інформації чи розбіжність яких відомостей перешкоджає підтвердженню митної вартості товарів згідно з поданою позивачем митною декларацією від 12.03.2023 №23UA209190012671U6.
Крім того, відповідно до п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Проте, у оскаржуваному рішенні крім номеру та дати митної деклараці, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.
Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості від №UA209000/2023/000063/2 від 13.03.2023 є необґрунтованим.
А тому, як наслідок, вищезазначене рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості не відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.
Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов'язку доказування правомірності рішення про коригування митної вартості та карти відмови не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як випливає з матеріалів справи, позивам під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Саме таку суду судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2023/000063/2 від 13.03.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД» 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД» (81134, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Липники, вул. Угрина, 17; код ЄДРПОУ 42454019).
Відповідач: Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна