Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2023 року Справа№200/2865/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії від 07.03.2023 №3053303791;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він згідно наказу ГУНП в Донецькій області «По особовому складу» від 16.04.2021 № 233 о/с звільнений зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу-за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) відповідно до розділу VII Закону України «Про національну поліцію» з 19.04.2021.
Згідно з відповідним наказом станом на 19.04.2021 вислуга років ОСОБА_1 складає у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги 18 років 11 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні-28 років 04 місяці 19 днів.
24.12.2021 засобами Укрпошти він звернувся до ГУНП в Донецькій області листом з вимогою щодо оформлення та подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 12 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно відповіді від 14.01.2022 за № М-2/34/01-2022 йому було відмовлено в оформленні та поданні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 12 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Не погоджуючись із вказаною відмовою, він звернувся з позовною заявою до ГУНП в Донецької області до Донецького окружного адміністративного суду. Згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/2123/22 від 06.10.2022 позов ОСОБА_1 задоволено повністю: - зобов'язано ГУНП в Донецькій області підготувати на направити до ГУПФУ в Донецькій області документи, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Відповідно до Постанови Першого апеляційного адміністративного суду по справі № 200/2123/22 від 07.02.2023, апеляційну скаргу ГУНП в Донецькій області залишено без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2022 в праві № 200/2123/22 - без змін.
На виконання рішення суду, що набрало законної сили, ГУНП в Донецькій області звернулось до ГУ ПФУ в Донецькій області з необхідним переліком документів для призначенням ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.03.2023 № 3053303791 позивачу у призначенні пенсії за вислугою років відмовлено.
Вважає, що таке рішення пенсійного органу є протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом.
У строк, встановлений судом, відповідачем подано відзив на позов, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав.
Статтею 12 Закону № 2262 передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності відповідних умов, а саме: відповідної календарної вислуги; якщо вони звільненні зі служби. Тобто реалізація права на пенсію можлива лише за наявності двох означених умов.
На час звернення позивача (звільнення зі служби) з заявою про призначення пенсії редакція пункту 3 Порядку № 393 зазнала змін, відповідно до яких зарахування служби на пільгових умовах до вислуги років застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція пункту 3 Порядку № 393.
Порядком № 393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах. Порядок №393 (пункт 2-1) передбачає обчислення календарної вислуги років за пунктами 1 і 2 цієї постанови. Оскільки за приписами статті 17 Закону № 2262 при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення, а саме Порядком № 393 визначено обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262 і цей Порядок встановлює пільгове обчислення вислуги років тільки для визначення розміру пенсії, тому відсутні підстави для врахування позивачу періодів служби в пільговому обчисленні до календарної вислуги років. Вважає, що правові висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 14 квітня 2021 року в справі № 480/4241/18 до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки ця справа була розглянута до внесення змін до Порядку № 393 від 16 лютого 2022 року. Крім того, додав, що призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу
Ухвалою суду від 26 червня 2023 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Надано позивачу термін протягом десяти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання позовної заяви із зазначенням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти позивача та із зазначенням вірного місця знаходження відповідача.
04 липня 2023 року через підсистему «Електронний Суд» представником позивача надано суду позовну заяву із зазначенням електронної пошти позивача та із зазначенням вірного місця знаходження відповідача та додатки до неї.
Ухвалою суду від 06 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №200/2865/23. Витребувано від відповідача належним чином завірені копії: заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 28 лютого 2023 року та всі додані до неї документи; рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії від 07.03.2023 за № 3053303791.
24 липня 2023 року відповідачем надіслано до суду відзив на позов та документи на виконання вимог ухвали суду від 06 липня 2023 року.
14 вересня 2023 року відповідачем надіслано до суду клопотання, у якому просило врахувати при розгляді справи постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року у справі №200/4291/22 та ухвалу Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у справі №200/4291/22.
Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив відповідно до статті 163 КАС України.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 13 вересня 2000 року Краснолиманським МВ УМВС України в Донецькій області), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення від 28.12.2018 серії НОМЕР_3 .
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України в період з 21.10.2003 по 19.04.2021. 07.11.2015 позивача прийнято до лав Національної поліції України.
Наказом ГУ НП в Донецькій області № 233 о/с від 16.04.2021 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 командира відділення №1 взводу №3 роти №1 батальйону конвойної служби ГУ НП в Донецькій області звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) з 19.04.2021. Вислуга років на 19.04.2021 складає: у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги - 18 років 11 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні - 28 років 04 місяці 19 днів.
24.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ НП в Донецькій області листом з вимогою щодо оформлення та подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.
Листом від 14.01.2022 за № М-2/34/01-2022 йому відмовлено в оформленні та поданні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.
Позивач вважав такі дії протиправними, звернувся до суду із позовом для захисту свої прав.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 200/2123/22 позов задоволено. Визнано протиправними дії ГУ НП в Донецькій області щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про оформлення та подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугу років. Зобов'язано відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області документи, у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року в справі № 200/2123/22 - залишено без змін.
Відповідно до вимог частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подання про призначення пенсії ОСОБА_1 від 27 лютого 2023 року №25/34/01-2023 разом із заявою про призначення пенсії.
До заяви додано документи, а саме: - копію паспорту та ІПН; - подання про призначення пенсії від 27.02.2023 №25/34/01-2023; - грошовий атестат від 08.02.2023 №26; - довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону №2262 від 08.02.2023 №95; - копію трудової книжки; - копію посвідчення учасника бойових дій від 21.12.2018 НОМЕР_4 ; - копію рішення про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 14.12.2018 №8/І/V/191; - копію довідки внутрішньо переміщеної особи від 13.06.2022 №1203-5001740979; - свідоцтво про хворобу №129; - заяву про виплату пенсії або грошової допомоги АТ «Ощадбанк»; - заяви про призначення надбавки на непрацездатних членів сім'ї від 25.02.2023; - копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 від 22.12.2011 НОМЕР_5 ; - копію картки платника податків ОСОБА_2 ; - довідку з місця навчання ОСОБА_2 від 24.02.2023 №13; - копію довідки внутрішньо переміщеної особи від 18.04.2022 №1203-5001153009; - копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 від 26.09.2017 НОМЕР_6 ; - копію картки платника податків ОСОБА_3 ; - довідку з місця навчання ОСОБА_3 від 21.04.2021 №1; - копію довідки внутрішньо переміщеної особи від 18.04.2022 №1203-5001153291; - копію свідоцтва про шлюб від 23.07.2011 НОМЕР_7 ; - копію довідки внутрішньо переміщеної особи від 18.04.2022 №1203-5001152780; - довідку про отримання (неотримання) допомог в Управлінні соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області від 20.04.2021 №576, виданої на ім'я ОСОБА_1 ; - довідку про отримання (неотримання) допомог в Управлінні соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області від 20.04.2021 №575, виданої на ім'я ОСОБА_4 ; - довідку про не перебування на обліку в Покровському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області від 20.04.2021 №152, виданої на ім'я ОСОБА_4 .
За результатами розгляду наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області встановлено наступне.
Відповідно до п. “а” статті 12 Закону №2262 для призначення пенсії за вислугу років особам, які звільнились зі служби в період з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення необхідно мати вислугу 25 календарних років і більше. В наданому пакеті документів для призначення пенсії за вислугу років, а саме в поданні про призначення пенсії від 27.02.2023 №25/34/01-2023 загальна вислуга років станом на 19.04.2021 складає 28 років 04 місяці 19 днів та в грошовому атестаті від 08.02.2023 №26 у календарному обчисленні становить 18 років 11 місяців 8 днів.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 07 березня 2023 року № 3053303791 вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років, передбаченої пунктом “а” статті 12 Закону №2262.
Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому і звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XIІ (далі Закон №2262-XIІ у редакції на момент реалізації позивача його суб'єктивного права - звернення із вимогою направити документи для призначення пенсії).
Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ст. 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно пункту “а” частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б-д”, “ж” статті 1-2 цього Закону(крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше:
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ передбачено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі - Порядок №393 у редакції на момент реалізації позивача його суб'єктивного права - звернення із вимогою направити документи для призначення пенсії).
Так, відповідно до п.3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що Наказом ГУ НП в Донецькій області № 233 о/с від 16.04.2021 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 командира відділення №1 взводу №3 роти №1 батальйону конвойної служби ГУ НП в Донецькій області звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) з 19.04.2021.
Вислуга років на 19.04.2021 складає: у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги - 18 років 11 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні - 28 років 04 місяці 19 днів.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а дійшов до висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Також, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 дійшов висновку про те, що передбачена Порядком №393 (діяла з моменту виникнення права на пенсію) можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Крім того, Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 зробив наступні правові висновки:
1. В цілях Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
При цьому Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18, а також у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі №500/2030/20.
Варто відмітити, що дійсно станом на момент прийняття оскаржуваного рішення постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 (набрання чинності 19.02.2022) до Порядку №393 були внесені зміни, а саме:
- доповнено новим пунктом 2-1, згідно з нормами якого, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови;
- абзац перший пункту 3 викладено в новій редакції, згідно з якою, до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах відповідний період служби.
Тобто, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 16.02.2022 постанови №119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 редакція Порядку №393 щодо правил обчислення вислуги років для призначення пенсії зазнала змін.
Втім, суд наголошує, що у цьому випадку має значення редакція Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393, що діяла на момент виникнення у позивача права на пенсію.
Отже, що до спірних правовідносин слід застосовувати порядок обчислення вислуги років для визначення права позивача на пенсію відповідно до Порядку№ 393, чинного на день звільнення позивача зі служби з огляду на наступне.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов'язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм.
А відтак, до спірних правових відносин належить застосувати Порядок №393 у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів від 16.02.2022 №119.
Правовий підхід незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів зокрема, при вирішенні питання призначення пенсії за вислугу років колишнім працівникам органів МВС, учасників АТО викладено у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі №360/3128/19 та від 14 вересня 2022 року у справі №640/14718/20.
Оскільки суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати Порядок №393 у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів від 16.02.2022 №119, оскільки своє суб'єктивне право позивачем реалізовано з моменту звернення із вимогою направити документи для призначення пенсії (24.12.21), суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених Верховним Судом в постанові від 14 квітня 2021 року в справі № 480/4241/18, оскільки вказаний правовий висновок якраз і стосується застосування Постанови № 393, в редакції чинній до внесення змін згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393».
Щодо доводу відповідача про те, що днем звернення для позивача за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення та твердження, що в даному випадку цим днем є 28 лютого 2023 року, коли необхідний пакет документів для призначення пенсії отриманий відповідачем від Головного управління Національної поліції у Донецькій області, а тому слід застосовувати відповідне законодавство станом на 28 лютого 2023 року суд вважає за необхідне зазначити наступне,.
Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2021 року у справі №360/3128/19 зазначив, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІ є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби в поліції (пункт 24 Постанови).
У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі №640/14718/20 колегія суддів розглядаючи питання щодо права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ колишньому працівнику МВС, дійшла висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма, яка діє на момент реалізації позивачем права на пенсію.
Так, згідно частини 1 статті 48 Закону №2262-XIІ заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Статтею 49 Закону №2262-XIІ визначено, що пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
Постановлю правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Цей Порядок регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 N 1522 ( 1522-2006-п ) "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян".
Заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом ( 2262-12 ), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи) (пункт 1 Порядку №3-1).
Відповідно до вимог пункту 12 Порядку 3-1, уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення. У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз'яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою. Пенсії призначаються у строки, визначені в статті 50 Закону ( 2262-12 ).
Аналіз статті 48 Закону №2262-XIІ Порядку № 3-1 дає підстави для наступних висновків, а саме:
заява про призначення пенсії згідно з Законом №2262-XIІ подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки;
постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, зокрема, відповідно до №2262-XIІ;
уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення;
після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу Пенсійного фонду України або відмовити у такому поданні.
Після звільнення зі служби в поліції (16.04.21), ОСОБА_1 подана вимога до ГУНП в Донецькій області щодо оформлення та подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 12 Закону № 2262-ХІІ (24.12.21).
Листом від 14.01.2022 за № М-2/34/01-2022 позивачу було відмовлено в оформленні та поданні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.
Позивач вважав такі дії протиправними, тому звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом для захисту свої прав.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 200/2123/22 позов задоволено. Визнано протиправними дії ГУ НП в Донецькій області щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про оформлення та подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугу років. Зобов'язано відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області документи, у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року в справі № 200/2123/22 - залишено без змін.
28.02.2023 за вх. №553/5 від Головного управління Національної поліції в Донецькій області Національної поліції України до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшло подання про призначення пенсії разом із заявою позивача про призначення пенсії за вислугою років.
До заяви додано відповідний перелік документів до якого у пенсійного органу не було заперечень.
За результатами розгляду наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07 березня 2023 року № 3053303791 вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років, передбаченої пунктом “а” статті 12 Закону №2262.
Надаючи оцінку правомірності відмови в призначенні пенсії, суд виходить саме з тих аргументів, які пенсійний орган навів у рішенні, що є предметом спору.
Судом встановлено, що вислуга років позивача станом на 19 квітня 2021 року становить: час служби в календарному обчисленні - 18 років 11 місяців 09 днів, час служби у пільговому обчисленні - 09 років 05 місяців 10 днів, час служби в пільговому обчисленні (з урахуванням вислуги у календарному обчисленні) - 28 років 04 місяці 19 днів.
При цьому, відповідно до довідки ГУ НП в Донецькій області від 21 грудня 2021 року ОСОБА_1 в період з 01 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року по 30 квітня 2018 року був зарахований до складу сил та засобів, які безпосередньо беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті, незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції.
Отже, відповідно до ст. 17 Закону № 2262, з урахуванням п. 3 Порядку № 393 у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів від 16.02.2022 №119, календарна вислуга років позивача для призначення пенсії за вислугу років складає 28 років 04 місяці 19 днів, оскільки період безпосередньої участі в антитерористичній операції зараховується до календарної вислуги років для призначення пенсії в пільговому обчисленні - один місяць служби за три.
Таким чином, суд приходить висновку, що позивач набув право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262, що також підтверджено таким, що набрало законної сили, рішенням суду у справі № 200/2123/22.
Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, викладені у відзиві на позов про подання позивачем заяви про призначення пенсії у 2023 році, оскільки своє суб'єктивне право позивач реалізував саме 24 грудня 2021 року шляхом подання вимоги про оформлення та подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугою, що відповідає вимогам Порядку 3-1.
Лише після оскарження у судовому порядку протиправності дій ГУ НП в Донецькій області щодо відмови в задоволенні заяви позивача про оформлення та подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугу років, ГУПН в Донецькій області було оформлено подання про призначення пенсії позивачу від 27 лютого 2023 року №25/34/01-2023 та направлено до пенсійного органу з відповідним переліком документів.
Щодо ухвали Верховного Суду у справі №200/4291/22 на яку посилається представник відповідача у своїх поясненнях, та у якій зазначено:
«…33. Суд зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
34. На час звернення позивача із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пункт 3 Постанови № 393, яким передбачалась можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, зазнав змін.
35. Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору…».
Аналізуючи вищезазначену ухвалу, суд вважає за необхідне відмітити, що звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою позивач (Особа _1) посилався на постанову Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а. Оскільки висновки викладені у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а гуртувалися на іншому правовому регулюванні та не були подібними до справи №200/4291/22, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі №200/4291/22 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України.
Також слід зауважити, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведених вище норм права та висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову позивачу в призначенні пенсії від 07 березня 2023 року №3053303791.
Щодо позовних вимог в частині призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 820/5134/17, від 28 лютого 2020 року у справі № 806/3304/18, від 16 листопада 2020 року у справі № 640/5615/19, від 4 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19.
При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засада ефективності захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві знайшла своє безпосереднє закріплення у положеннях Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, вимога ефективності міститься у таких нормах Кодексу адміністративного судочинства України: частинах першій та другій статті 2 (завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо); частині другій статті 5 (захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень); абзаці 2 частини другої статті 9 (суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень); частині четвертій статті 242 (судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень).
Важливим є те, що Кодекс адміністративного судочинства України орієнтує відповідачів (суб'єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист прав і свобод до моменту ініціювання особою судового провадження, так відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову.
З цього слідує, що ефективно працююча система суб'єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України орієнтує відповідачів (суб'єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов'язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження.
При цьому адміністративний суд, зберігаючи самостійність і незалежність, діє не відособлено, а разом із законодавчою та виконавчою гілкою влади, які приймають власні рішення (обов'язкові до виконання), а також володіють гарантованою Конституцією України власною незалежністю та компетентністю.
Крім того важливо, що завданням суду у спорах, що виникають із публічно-правових відносин, в яких індивідуальне право особи (можливість реалізації майнових прав, зокрема права на соціальний захист, свобода використання власності у незаборонений спосіб, право на безперешкодну підприємницьку діяльність тощо) конкурує із суспільними (публічними) інтересами, є забезпечення необхідного балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами; ефективним може вважатися такий спосіб захисту порушеного права, при обранні якого обов'язково враховується суспільний (публічний) інтерес.
Отже, аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Вищезазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.
У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний підхід до вирішення питання про дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень застосовано Верховним Судом у постанові від 22 червня 2023 року у справі №480/4288/21.
Так, у вищенаведеній постанові Верховного Суду розглядалось питання протиправності відмови Пенсійного органу щодо призначення пенсії за вислугу років колишньому працівнику органів МВС. Колегія Суддів дійшла висновку, що відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі вказаного Закону та оскільки виконано всі умови, визначені Порядком № 3-1, ефективним способом захисту порушеного права є саме зобов'язання призначити пенсію за вислугу років.
Судом встановлено, відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років обґрунтована відсутністю у позивача необхідної для призначення пенсії календарної вислуги років.
Відповідачем, як органом, що призначає пенсії, не вимагалось дооформлення поданих документів для призначення пенсії.
Тобто при направленні подання про призначення пенсії разом із відповідним пакетом документів було дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При розгляді даної справи суд дійшов висновку, що позивач набув право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262, що також підтверджено таким, що набрало законної сили, рішенням суду у справі № 200/2123/22.
Враховуючи вищенаведене та те, що виконані всі умови, визначені Порядком 3-1, в силу вимог ст. 5 та 245 КАС України, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 07 березня 2023 року №3053303791.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 22 вересня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі “Електронний суд”.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Суддя А.С. Зеленов