Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2023 року Справа№200/1208/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області (далі - відповідач), відповідно до якого просить:
- визнати дії Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області (код ЄДРПОУ 26000411) стосовно відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (9670,00 грн.), з урахуванням раніше виплачених сум (1491,00 грн.), - протиправними (неправомірними);
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області (код ЄДРПОУ 26000411) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів у сумі 1491,00 грн., а саме - 8179,00 грн.
В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що у 2022 році отримала щорічну разову допомогу до 5 травня лише у розмірі 1491,00 грн., замість 9670,00 грн. відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Із зазначеним розміром виплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік позивачка не погодилася, у зв'язку з чим звернулася до відповідача з вимогою щодо здійснення перерахунку та виплати належної їй допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком на суму 8179,00 грн. (з урахуванням виплаченої суми 1491,00 грн.), у відповідь на яку відповідачем було надано відмову.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законом.
Так, відповідач у відзиві на позов вказує на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 року № 540 "Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою затверджено Порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам, виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році передбачено у розмірі 1491,00 грн.
Грошові кошти (щорічна разова грошова допомога до 5 травня) у зазначеній сумі були перераховані відповідачем на спеціальний рахунок, для виплати позивачці.
Водночас, як зазначається у відзиві, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 року № 540 головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги відповідальним і виконавцем такої бюджетної програми є Мінсоцполітики.
При цьому відповідач, будучи розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, не має власних коштів для виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня і використовує бюджетні асигнування тільки за їх цільовим призначенням.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/1208/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 14.04.2023 року провадження у цій справі було зупинено до набрання законної сили рішенням судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 560/8064/22.
Ухвалою суду від 16.08.2023 року провадження у даній справі поновлено.
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується відповідною копією паспорта № НОМЕР_1 (виданий 27.06.2018 року та є дійсним до 27.06.2028 року), РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області, код відповідно до ЄДРПОУ 26000411, місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Євгена Седнєва, буд. 1, є суб'єктом владних повноважень, у розумінні положень пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, який у цих правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 21.06.2018 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Як зазначається у позові, не погоджуючись із розміром виплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, позивачка звернулася до відповідача з вимогою щодо здійснення перерахунку та виплати належної їй допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, тобто 8179,00 грн. (з урахуванням виплаченої суми 1491,00 грн.).
Відповідного письмового звернення до матеріалів справи не надано.
Разом із цим, листом від 08.02.2023 року № 06вх77 відповідач, у відповідь на звернення позивачки від 30.01.2023 року, повідомив її, що сума щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, була перерахована для виплати на спеціальний рахунок Головного управління Національної поліції в Донецькій області; розмір виплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2022 рік зазначено у доданій довідці (1491,00 грн.); підстави для перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відсутні.
Отже, відповідачем фактично було відмовлено позивачці у проведенні перерахунку та виплати на її користь щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Судом установлено, що позивачка у справі не перебувала на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особа, якій призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року.
Дані обставини підтверджені позивачкою шляхом подання відповідних пояснень та не заперечуються відповідачем, докази на підтвердження протилежного у справі відсутні.
Відтак, з огляду на зміст підпункту 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 року № 540 "Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області є належним відповідачем у цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Відносини щодо соціального захисту ветеранів війни, як особливої окремої категорії громадян, врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-XII).
Пільги учасникам бойових дій встановлені статтею 12 Закону № 3551-XII.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-XIV статтю 12 Закону № 3551-XII було доповнено частиною п'ятою такого змісту:
"Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Згідно з підпунктом 1 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2007 року № 107-VI частину 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у наступній редакції:
"Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10 рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, приписи пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2007 року № 107-VI.
Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не було встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, на момент нарахування та виплати у 2022 році позивачці суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня діяла стаття 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року, яка передбачала розмір такої щорічної грошової допомоги для учасників бойових дій на рівні п'яти мінімальних пенсій за віком.
Поряд із цим, правовідносини стосовно нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня, починаючи з 01.01.2015 року, додатково були врегульовані у пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, яким визначено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження щодо встановлення, зокрема, розмірів разової грошової допомоги до 5 травня.
07.05.2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 540 "Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова КМУ № 540), якою затверджено Порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам (далі - Порядок № 540).
Дана Постанова КМУ № 540 була чинною до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 21.07.2023 року № 754 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань", тобто діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Постанови КМУ № 540 установлено, що виплата щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертв нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснюється у 2022 році у розмірах не менше, ніж у 2021 році.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Постанови КМУ № 540 виплата грошової допомоги у 2022 році особам, які не перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року, здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, шляхом перерахування коштів на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби, а особам, які не є військовослужбовцями, поліцейськими, особами начальницького та рядового складу, - на поточні рахунки таких осіб в уповноважених банках.
Як вже було вказано вище, позивачка не перебувала на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особа, якій призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року.
За пунктами 8, 9 Порядку № 540 отримувачі грошової допомоги, зокрема ті, що набули відповідного статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 10-1 і 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до 5 травня поточного року включно, яким не виплачено грошової допомоги станом на 1 липня, вправі звернутися щодо її виплати до місцевого органу соціального захисту населення за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання та отримати її до 30 вересня поточного року. Суми невиплаченої станом на 1 серпня поточного року грошової допомоги, що надійшли до Пенсійного фонду України від уповноважених банків та АТ "Укрпошта", повертаються Пенсійним фондом України на рахунок Мінсоцполітики, відкритий у Казначействі.
Суд звертає увагу на те, що в даному разі відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, здійснено виплату позивачці грошової допомоги у сумі 1491,00 грн. (що не оспорюється сторонами), тобто не у розмірі, встановленому Законом № 3551-XII, тож спірним є питання щодо розміру цієї грошової допомоги і щодо належного або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по виплаті щорічної разової грошової допомоги.
Постановою КМУ № 540 визначені розміри виплати у 2022 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Зокрема, разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, виплачується у розмірі 1491 гривня (додаток до Порядку № 540).
Водночас, згідно з частиною 5 статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 7 КАС України установлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відповідно до правової позиції, яка наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 року у справі № 520/2098/19, суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у разі, коли вони є чинними (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 року у справі № 160/1088/19, від 13.06.2023 року у справі № 560/8064/22).
Отже, враховуючи, що положення Постанови КМУ № 540 в частині розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої нормами Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", не відповідають положенням частини 5 статті 12 Закону № 3551-XII, з огляду на ієрархію нормативно-правових актів, застосуванню в даному разі підлягають норми частини 5 статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-XIV) в частині, яка стосується розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Наведене підтверджується правовою позицією, яка була викладена Верховним Судом, у постанові від 13.06.2023 року у справі № 560/8064/22, в який Верховний Суд відступив від висновків щодо правомірності нарахування і виплатити щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Порядком № 540, викладених у постанові від 01.12.2022 року у справі № 580/2869/22.
У цій постанові від 13.06.2023 року у справі № 560/8064/22 Верховний Суд наголосив, зокрема, на тому, що тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням рішення стосовно визначення розмірів соціальних гарантій Кабінетом Міністрів України.
За наведених обставин Верховний Суд зазначив про те, що до спірних відносин при визначенні розміру щорічної допомоги до 5 травня у 2022 році не можуть бути застосовані нормативно-правові акти органів державної влади (Бюджетний кодекс України та Постанова КМУ № 504), які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені Законом № 3551-ХІІ, оскільки вони суперечать статті 17 Основного Закону та спеціальному законодавству, яке регулює забезпечення державою соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України, шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до законодавства, які є пріоритетними й мають безумовний характер, а мають бути застосовані положення Закону № 3551-XII, як спеціального законодавства, яке регулює спірні відносини та ухвалене з метою конкретизації приписів Конституції.
Серед іншого, Верховний Суд у постанові від 13.06.2023 року у справі № 560/8064/22 звернув увагу на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів, а також бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У тексті вказаного рішення Конституційний Суд України, зокрема, зазначив про те, що встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення Кодексу" іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни, спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу і Закону № 3551-ХІІ, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України. Встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність норм Закону № 3551-ХІІ, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України, принципів бюджетної системи (стаття 7 Бюджетного кодексу України) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзац 2 та абзац 3 підпункту 3.3. пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27.11.2008 року у справі № 1-37/2008).
У своїх рішеннях Верховний Суд України неодноразово зазначав про те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови від 22.06.2010 року у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 року у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 року у справі № 21-44а10, тощо).
Дана правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 року № 7-рп/2004, від 01.12.2004 року № 20-рп/2004, від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
У рішенні від 18.12.2018 року № 12-р/2018 Конституційний Суд України так само наголосив на тому, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною 1 статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей, згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною 1 цієї статті означає, що надання пільг та інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України у рішеннях від 22.09.2005 року № 5-рп/2005, від 29.06.2010 року № 17-рп/2010, від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, від 11.10.2011 року № 10-рп/2011, тощо).
Таким чином, суд приходить до висновку, що з 27.02.2020 року позивачка набула право на соціальне забезпечення відповідно до частини 5 статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України від 25.12.1998 року № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), положеннями якої передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 7 Закону України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2022 року - 1934,00 грн.
Отже, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2022 році становить 9670,00 грн.
Таким чином, виплата відповідачем позивачці разової грошової допомоги у 2022 році лише у сумі 1491,00 грн. є протиправною.
З огляду на викладене, відповідачем неналежним чином, не на підставі та не у спосіб, встановлений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" використано надане йому на 2022 рік Кабінетом Міністрів України повноваження щодо виплати позивачці разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій.
Враховуючи положення статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України від 25.12.1998 року № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), належна до виплати позивачці, як учаснику бойових дій, сума щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік складає:
(1934,00 грн. х 5) - 1491,00 грн. = 9670,00 грн. - 1491,00 грн. = 8179,00 грн.
Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання даного позову, судові витрати нею понесено не було, отже, відшкодуванню вони не підлягають.
Керуючись нормами Конституції України, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кодексом адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області стосовно відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (9670,00 грн.), з урахуванням раніше виплачених сум (1491,00 грн.).
Стягнути з Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області (код ЄДРПОУ 26000411, місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Євгена Седнєва, буд. 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів, у розмірі 8179 (вісім тисяч сто сімдесят дев'ять) гривень 00 копійок.
Повне судове рішення складене 25 вересня 2023 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч