ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року Справа № 160/12234/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 19.01.2023 року №046050015244 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.04.2023 року № 046050015244, якими відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначенні пенсії за віком за Списком №1 згідно п. 1 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у врахуванні довідки № 3/14/07 від 10.02.2017 року, виданої ТОВ «Промисловий ремонт», та у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 03.04.2012 року по 31.01.2017 року згідно цієї довідки, у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 02.09.1993року по 28.08.1994року;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом № 0400-010304-8/52056 від 20 квітня 2023 року, щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 11.07.1999 року по 29.05.2001 року, згідно довідки №235/2 від 23.05.2022 року, виданої ПрАТ «ПівнГЗК», періоду роботи з 01.07.2022 року по 23.08.2022 року, згідно довідки №3/01/07 від 04.01.2023 року, виданої ТОВ «Промислові ремонти»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- врахувати довідку № 3/14/07 від 10.02.2017 року, видану ТОВ «Промисловий ремонт» та зарахувати ОСОБА_1 пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 03.04.2012 року по 31.01.2017 року;
- зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02.09.1993 року по 28.08.1994 року згідно довідки № 181 від 21.01.2023 року;
- зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 11.07.1999 року по 29.05.2001 року згідно довідки №235/2 від 23.05.2022 року, виданої ПрАТ «ПівнГЗК»;
- зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 01.07.2022 року по 23.08.2022 року згідно довідки №3/01/07 від 04.01.2023 року, виданої ТОВ «Промислові ремонти»;
- повторно розглянути заяву про призначення пенсії № 179 від 11.01.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до приписів п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулася до пенсійних органів із заявами щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Однак, пенсійні органи в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відмовили, оскільки недостатньо необхідного пільгового стажу на дату звернення.
Позивач вважає рішення пенсійних органів про відмову в призначенні пенсії протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою суду, після усунення недоліків, було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачам строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
На адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування заперечень зазначено, що ОСОБА_1 зверталась 11.01.2023 року та 12.04.2023 року із заявами з питання призначення пенсії за віком по Списку №1 відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було винесено рішення №046050015244 від 19.01.2023 року та повторне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.04.2023 року №046050015244, якими відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначенні пенсії за віком за Списком №1 згідно п. 1 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Згідно поданих документів до страхового стажу не враховано періоди роботи: з 02.09.1993 р. по 22.08.1994 р. згідно довідки без номера і дати видачі, а також в якій не вказано повні дати прийому і звільнення, печатка непридатна для читання; з 01.09.1994 р. по 23.06.1995 р. згідно диплома № НОМЕР_2 , оскільки прізвище зазначене в дипломі ( ОСОБА_2 ) не відповідає прізвищу позивача згідно паспорта ( ОСОБА_3 ) та період догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку. Відповідач -1 вказує, що страховий стаж позивача складає 26 років 11 місяців 16 днів, пільговий стаж позивача складає 19 років 3 місяці 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за Списком №1.
Відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалося, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомило.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 11.01.2023р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Програмним забезпеченням за принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії та документи, які були додані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №046050015244 від 19.01.2023 року було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності необхідного пільгового стажу, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2023 року ОСОБА_1 , з метою досудового врегулювання спору, повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком за Списком №1.
Також, вказану заяву ОСОБА_1 направила до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Однак, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.03.2023 року повідомлено позивача, що на дату звернення ОСОБА_1 не досягла 50-річного віку та у зв'язку з цим було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №046050015244 від 19.01.2023 року.
Судом встановлено, що представником позивача, адвокатом - Кадук В.В. направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області адвокатській запит щодо надання інформації з яких підстав до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 не зараховано періоди роботи з 11.07.1999 року по 10.01.2000 року (6 місяців) в ПрАТ «ПівнГЗК», згідно довідки №235/2 від 23.05.2022 року, з 01.07.2022р. по 23.08.2022р. (1 місяць 23 дні) в ТОВ «Промислові ремонти», згідно довідки №3/01/07 від 04.01.2023 року.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 20.04.2023 року повідомлено, зокрема, що згідно довідки, уточнюючої пільговий характер робіт від 23.05.2022 року №235/2, виданої ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» з 29.06.1995 року по 02.04.2012 року ОСОБА_1 працювала у шкідливих умовах праці за Списком №1. Атестація робочих місць за умовами праці в ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» проведена відповідно до наказів: №207 від 11.07.1994 року., №330/39 від 30.05.2001 року, №642 від 29.07.2002 року, №652 від 30.05.2006 року, №1368 від 23.07.2010 року, тому до пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано період роботи з 11.07.1999 року по 29.05.2001 року.
Разом із вказаним листом, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що у зв'язку з недосягненням пенсійного віку позивачем, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно винесло рішення про відмову в призначенні пенсії №046050015244 від 18.04.2023 року.
Період роботи з 01.07.2022 року по 23.08.2022 року не зараховано ані до загального, ані до пільгового стажу, оскільки на дату розгляду документів були відсутні відомості про сплату страхових внесків з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за вказаний період.
Крім того, відповідач-1 повідомив, що пенсійну справу переглянуто та приведено у відповідність розрахунок пільгового стажу за Списком №1 згідно чинного законодавства.
За документами пенсійної справи загальний страховий стаж зарахований по 30.06.2022р., складає 46 років 0 місяців 03 дні, та пільговий стаж за Списком №1 - 19 років 03 місяці 24 дні.
Таким чином Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно винесено рішення про відмову від 18.04.2023року №046050015244.
Не погоджуючись з позицією пенсійних органів та вважаючи рішення протиправним та таким, що порушують законні права та інтереси ОСОБА_1 , позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003року № 1058-IV.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Приписами ст. 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно пункту 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII.
Відповідно до положень пункту 16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Частиною 1 статті 114 Закону України №1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України №1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналогічне положення закріплене пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 відповідно до якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пункт 3 зазначеного Порядку також вказує, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано, зокрема, періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 року у справі № 550/927/17, від 10.12.2020 року у справі № 372/403/17.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, записи про прийняття на роботу та про звільнення провадяться з додержанням певних правил, а саме, необхідним є вказівка порядкового номеру запису (графа 1), дата прийняття на роботу/звільнення (графа 2), факт прийняття на роботу із вказівкою посади, відділу, підрозділу тощо/причина звільнення (графа 3), підстава внесення запису - наказ (розпорядження), його дата і номер (графа 4).
За змістом п. 2.2 вказаної Інструкції до трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п. 2.12.Інструкції № 58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Судом встановлено, що трудова книжка НОМЕР_3 , надана ОСОБА_1 містить відповідні записи про періоди роботи позивача, які засвідчені підписами відповідальних осіб та печатками підприємства, крім спірного періоду роботи з 02.09.1993 року по 28.08.1994 року, на підтвердження якого позивачем було надано довідку № 181 від 21.01.2023 року.
Крім цього, позивачем також до пенсійного органу були надані довідки на підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, а саме:
- довідка від 10.02.2017 року № 3/14/07 про підтвердження наявного трудового стажу з 03.04.2012 року по 31.01.2017 року на ТОВ «Промисловий ремонт»;
- довідка від 04.01.2023 року №3/01/07 про те, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день у ТОВ «Промислові ремонти» з 01.02.2017 року по 04.04.2018року та з 20.09.2018 року по 30.11.2022 року;
- довідка від 23.05.2022 року № 235/2 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Крім того, позивачем також надано до суду довідку КЗ «Міської лікарні №7», з якої вбачається про те, що позивачу видано довідку у зв'язку з відсутністю бланків.
Отже, достовірність записів у трудовій книжці не викликає сумніву та не може бути підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу.
Так, як було встановлено судом, що до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано спірні періоди:
- з 02.09.1993 року по 22.08.1994 року з підстав, що довідка видана без номера і дати видачі, а також в якій не вказано повні дати прийому і звільнення, печатка непридатна для читання;
- з 03.04.2012 року по 31.01.2017 року, згідно довідки від 10.02.2017 року № 3/14/07, виданої ТОВ «Промисловий ремонт» Ремонтного управління-3 за Списком №1, з підстав, що довідка підписана директором з персоналу, а документ про делегування повноважень на право підпису довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній не надано
Вищевказані обставини, на переконання суду, не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Так, Верховний Суд неодноразово у постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а та від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17 висловлював правову позицію, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при наданні трудової книжки.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 02.09.1993 року по 28.08.1994 року, з 03.04.2012 року по 31.01.2017 року.
Щодо позовних вимог визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду роботи з 11.07.1999 року по 29.05.2001 року, згідно довідки №235/2 від 23.05.2022 року, виданої ПрАТ «ПівнГЗК», періоду роботи з 01.07.2022 року по 23.08.2022 року, згідно довідки №3/01/07 від 04.01.2023 року, виданої ТОВ «Промислові ремонти», суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи вказаний період, пенсійним органом, не зараховано у зв'язку з тим, що атестація робочих місць за умовами праці на ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» проведена згідно наказів: №207 від 11.07.1994 року, №330/39 від 30.05.2001 року, №642 від 29.07.2002 року, №652 від 30.05.20556 року, №1368 від 23.07.2010 року, тому до пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано період роботи з 11.07.1999 року по 29.05.2001 року.
Суд наголошує, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання.
Так, за порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а викладено правовий висновок, відповідно до якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
З огляду на викладене, беручи до уваги зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, позивач не може бути позбавлений права на пенсію через несвоєчасність проведення наступної (чергової) атестації робочих місць власником підприємства, на яких він набув пільговий стаж.
За таких обставин, суд вважає безпідставним не зарахування пенсійним органом до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи позивача з 11.07.1999 року по 29.05.2001 року.
Щодо оскаржуваного періоду роботи позивача з 01.07.2022 року по 23.08.2022року, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що вказаний пільговий період не зараховано пенсійним органом у зв'язку з тим, що на дату розгляду документів, а саме 11.01.2023 року були відсутні відомості про сплату страхових внесків з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з частиною 12 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина 3 статті 24 Закону №1058).
У відповідності до статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно із частинами 11 та 12 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
З огляду на положення частин 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV, законодавцем визначено дві обов'язкові умови для включення стажу роботи особи до страхового стажу, а саме: 1) особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; 2) сплата страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як вказано у частині 2 статті 24 Закону №1058-IV даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі №688/947/17.
А, отже, не зарахування до пільгового стажу періоди з 01.07.2022 року по 23.08.2022 року є протиправним та безпідставним.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до пільгового стажу періоди з 11.07.1999 року по 29.05.2001 року та з 01.07.2022 року по 23.08.2022 року є протиправним.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком, відповідно до приписів п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, суд зазначає наступне.
Порядок приймання, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою Правління ПФУ 25.11.2005року № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846.
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області.
З матеріалів справи слідує, що розгляд заяви та винесення спірного рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку.
При цьому, як судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області приймалось лише рішення за наслідками повторного розгляду заяви позивача.
Тому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки останнім приймалось лише рішення за наслідками повторного розгляду заяви позивача.
В свою чергу, суд зазначає, що не дивлячись на те, що Головне управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням за наслідками повторного розгляду заяви позивача відмовлено, однак наявність такого рішення також порушує право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 19.01.2023 року № 046050015244; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.04.2023 року № 046050015244 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначенні пенсії за віком за Списком №1, згідно п. 1 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.09.1993 року по 22.08.1994 року; з 03.04.2012 року по 31.01.2017 року; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 11.07.1999 року по 29.05.2001 року згідно довідки №235/2 від 23.05.2022 року, виданої ПрАТ «ПівнГЗК», періоду роботи з 01.07.2022 року по 23.08.2022 року згідно довідки №3/01/07 від 04.01.2023 року, виданої ТОВ «Промислові ремонти»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 11.07.1999 року по 29.05.2001 року, згідно довідки №235/2 від 23.05.2022 року, виданої ПрАТ «ПівнГЗК», періоду роботи з 01.07.2022 року по 23.08.2022 року згідно довідки №3/01/07 від 04.01.2023 року, виданої ТОВ «Промислові ремонти»; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком та прийняти відповідне рішення відповідно до приписів п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
З приводу розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 268,40 грн. з кожного, сплата яких підтверджується квитанцією №32528798800006948122 від 22.05.2023 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 19.01.2023 року № 046050015244 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.04.2023 року № 046050015244 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.09.1993 року по 22.08.1994 року; з 03.04.2012 року по 31.01.2017 року.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 11.07.1999 року по 29.05.2001 року згідно довідки №235/2 від 23.05.2022року, виданої ПрАТ «ПівнГЗК», періоду роботи з 01.07.2022 року по 23.08.2022 року згідно довідки №3/01/07 від 04.01.2023 року, виданої ТОВ «Промислові ремонти».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 11.07.1999 року по 29.05.2001 року згідно довідки №235/2 від 23.05.2022 року, виданої ПрАТ «ПівнГЗК», періоду роботи з 01.07.2022 року по 23.08.2022 року згідно довідки №3/01/07 від 04.01.2023року, виданої ТОВ «Промислові ремонти».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, відповідно до приписів п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 268,40 грн. (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 268,40грн. (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 26.09.2023 року.
Суддя І.О. Лозицька