Постанова від 26.09.2023 по справі 924/159/14

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року Справа № 924/159/14 (924/502/23)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В. , суддя Юрчук М.І.

без повідомлення (виклику) сторін

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухвалене 20.06.2023 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Грамчук І.В., суддя Вибодовський О.Д., Крамар С.І., повний текст складено 22.06.2023) у справі № 924/159/14 (924/502/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"

до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

про стягнення 30 435,08 грн

(у межах справи № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-Центр")

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Хмельницької області перебувала позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" (далі - позивач) до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - відповідач) з вимогою про стягнення 24 836,15 грн інфляційних нарахувань та 5 598,93 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ЗАТ "Октант", правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр" згідно платіжного доручення № 189 від 08.09.2011 було безпідставно сплачено ДПАТ "НАК "Украгролізинг" кошти у сумі 46 530,25 грн, тому згідно ст. 1212 ЦК України такі кошти підлягали поверненню. Оскільки станом на дату подання позовної заяви безпідставно отримані кошти в сумі 46 530,25 грн відповідачем не повернуті, позивач вважає, що у відповідача виникли додаткові зобов'язання із сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2023 у справі № 924/159/14 (924/502/23) у позові ТОВ "Октант-Центр" до ДПАТ "НАК "Украгролізинг" про стягнення 30 435, 08 грн відмовлено.

Суд дійшов висновку, що оскільки у основному зобов'язанні сплив строк позовної давності, що встановлено в ухвалі суду від 26.12.2018 у справі № 924/159/14, відповідно такий строк сплив і до всіх додаткових вимог, похідних від основного зобов'язання.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України і ст. 1212 ЦК України, згідно з якими правомірним є нарахування інфляційних та 3 % річних на суму неповернутих безпідставно збережених коштів. Разом з цим, у взаємозв'язку із ч. 1 ст. 266 ЦК України, незважаючи на сплив позовної давності до основної вимоги та відмови у позові про стягнення основної вимоги, правомірним вважає стягнення судом інфляційних та 3 % річних, нарахованих на таку основну вимогу.

Також зазначає, що судом першої інстанції було порушено норму ч. 4 ст. 236 ГПК України та не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі № 924/159/14 (910/6053/19), що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Октант-центр" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2023 у справі № 924/159/14 (924/502/23); розгляд апеляційної скарги постановлено здійснити без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Від ДПАТ "НАК "Украгролізинг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апелянта та вказує, що місцевим господарським судом досліджено всі докази, подані сторонами у процесі розгляду позовної заяви та надано їм вірну оцінку, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2023 у справі № 924/159/14 (924/502/23) - без змін.

Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

За розпорядженням керівника апарату суду від 20.09.2023, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Крейбух О.Г., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено автоматизовану заміну суддів-членів колегії у справі № 924/159/14 (924/502/23).

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2023, для розгляду справи № № 924/159/14 (924/502/23) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В., суддя Юрчук М.І.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи № 924/159/14 (924/502/23), дослідивши та проаналізувавши наявні докази, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 у справі № 924/159/14 в позові ТОВ "Октант-центр до ДПАТ "НАК "Украгролізинг" про стягнення 46 530,25 грн відмовлено у зв'язку із пропуском позовної давності.

Постановою Північно-західного апеляційного Господарського суду від 05.02.2019 ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 залишено без змін.

Судами першої та апеляційної інстанції у зазначених рішеннях встановлено, що позивачем на користь відповідача, за відсутності правової підстави платежу у зв'язку із розірванням договору лізингу, було безпідставно сплачено кошти в сумі 46 530,25 грн згідно платіжного доручення № 189 від 08.09.2011 з призначенням платежу "оплата лізингову платежу за трактор ХТЗ-17221 згідно дог. № 22-07-687 спл від 18.10.2007 в т.ч. ПДВ 20% 7 755,04 грн.". Проте, в задоволенні заяви про стягнення коштів було відмовлено у зв'язку із спливом строку давності.

Однак, позивач вважає, що відмова у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості з підстав пропуску позовної давності не припиняє грошове зобов'язання ДПАТ "НАК "Украгролізинг" перед ТОВ "Октант-Центр", наявність якого встановлено у справі № 924/159/14, та не позбавляє ТОВ "Октант-Центр" права нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, на підставі ст. 625 ЦК України на суму 46 530,25 грн безпідставно отриманих коштів позивачем нараховано до стягнення 24 836,15 грн інфляційних нарахувань за період квітень 2019 - квітень 2023 та 5 598,93 грн 3% річних за період з 08.05.2019 по 10.05.2023.

Додатково посилається на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.01.2022 у справі № 924/159/14 (910/6053/19), яким стягнуто з ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на користь ТОВ "Октант-Центр" 14 653,03 грн інфляційних втрат за період з травня 2016 року по березень 2019 року та 4 176,28 грн 3% річних за період з 08.05.2016 по 07.05.2019.

На переконання відповідача, правовідносини між сторонами у даному випадку трансформувалися у натуральне зобов'язання, відтак ТОВ "Октант-центр" не вправі нараховувати і стягувати заборгованість у складі інфляційних втрат та 3% річних на зобов'язання, яке існує лише в натуральному вигляді, тобто таке, що не підлягає захисту в судовому (примусовому) порядку.

Оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), а також Верховним Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/9544/19, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.

Разом з тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту ст. 625 ЦК України та норм ЦК України щодо позовної давності у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей), передбачених у ч. 2 ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу), сплив якої, у разі заявлення стороною у спорі про її застосування, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

При цьому, суд звертає увагу, що спірні правовідносини сторін після відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості у зв'язку зі спливом позовної давності не припиняються, а трансформуються в натуральне зобов'язання.

Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Натомість, натуральним зобов'язанням є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Тобто, підтверджена рішенням суду остаточна втрата позивачем права на задоволення вимоги щодо основного зобов'язання в судовому порядку, призводить до втрати ним права на стягнення штрафних санкцій як додаткової вимоги.

Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18).

У справі, що переглядається, позивач просить стягнути з відповідача 24 836,15 грн інфляційних нарахувань за період квітень 2019 - квітень 2023 та 5 598,93 грн 3% річних за період з 08.05.2019 по 10.05.2023.

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018, залишеною без змін постановою постановою Північно-західного апеляційного Господарського суду від 05.02.2019 у справі № 924/159/14, відмовлено у зв'язку із пропуском позовної давності, то інфляційні та 3 % річних у справі № 924/159/14 (924/502/23) нараховані до вимоги, яка існує в натуральному зобов'язанні.

Відхиляючи доводи скаржника щодо незастосування судом першої інстанції висновків у справі № 924/159/14 (910/6053/19), колегія суддів зауважує, що у наведеній справі між сторонами не існувало натурального зобов'язання і тому такі висновки не можуть бути застосовані до вирішення справи № 924/159/14 (924/502/23).

Зважаючи на викладене, звернення ТОВ "Октант-Центр" з вимогою про стягнення з ДПАТ "НАК "Украгролізинг" 24 836,15 грн інфляційний втрат та 5 598,93 грн 3% річних нарахованих на суму 46 530,25 грн основної заборгованості, строк позовної давності щодо стягнення якої минув, та трансформоване у натуральне зобов'язання, не можуть бути нараховані та стягнуті у зв'язку з безпідставністю.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2023 у справі № 924/159/14 (924/502/23) відповідає матеріалам справи та ґрунтується на чинному законодавстві.

Відповідно до п. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

За результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 924/159/14 (924/502/23) витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2023 у справі № 924/159/14 (924/502/23) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу № 924/159/14 (924/502/23) повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Юрчук М.І.