ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" вересня 2023 р. Справа№ 910/14635/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Бондар Л.В.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 05.09.2023,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 (повний текст складено 27.03.2023)
у справі №910/14635/22 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров'я» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії»
про стягнення 2 298 674,89 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров'я» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі, позивач або АТ «Укрзалізниця») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» (далі, відповідач або Товариство) про стягнення 2 298 674,89 грн, з яких: основний борг 1 760 010,69 грн, пеня 275 625,72 грн, штраф 52 03,28 грн, гарантійний платіж 210 235,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна №ЦОЗ/ТН-1017 від 19.01.2022 в частині повної та своєчасної оплати гарантійного платежу, а також за період з лютого по листопад 2022 року орендної плати.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №910/14635/22 позов задоволено.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» основний борг у розмірі 1 760 010 (один мільйон сімсот шістдесят тисяч десять) грн 69 коп., пеню у розмірі 275 625 (двісті сімдесят п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн 72 коп., штраф у розмірі 52 803 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот три) грн 28 коп., гарантійний платіж у розмірі 210 235 (двісті десять тисяч двісті тридцять п'ять) грн 20 коп., що разом складає 2 298 674 (два мільйона двісті дев'яносто вісім тисяч шістсот сімдесят чотири) грн 89 коп. та судовий збір у розмірі 34 480 (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн 14 коп.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем використовується та фактично ведеться господарська діяльність в орендованому згідно договору № ЦОЗ/ТН-2017 від 19.01.2022 приміщенні, а розмір основної заборгованості відповідача з орендної плати підтверджено належними первинними документами.
Також суд, посилаючись на умови пунктів 4.1., 4.2. договору оренди, встановив, що відповідач станом на листопад 2022 року гарантійний платіж на рахунок орендодавця перерахував не в повному обсязі, оскільки орендарем на рахунок орендодавця перераховано тільки 135 000,00 грн, залишок складає 210 235,20 грн, який і підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи те, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, суд також, посилаючись на умови пунктів 8.2., 8.4. Договору оренди, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу у розмірі 275 625,72 грн та 52 803,28 грн відповідно.
Місцевий господарський суд відхилив посилання відповідача на настання у зв'язку з початком воєнної агресії російської федерації проти України і введенням воєнного стану форс-мажорних обставин, у зв'язку із чим він вважав, що звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, відповідачем не надавався ні позивачеві, ні суду, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з вимогою розірвати договір у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 01.05.2023 (про що свідчить відмітка Нової Пошти на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №910/14635/22 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
05.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» направлено на адресу суду нову редакцію апеляційної скарги.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:
- суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості за договором оренди, не дослідив правову природу господарських правовідносин позивача та відповідача, та помилково не застосував до спірних правовідносин постанову КМУ від 27.05.2022рю №634 зі змінами та доповненнями, якою встановлено, що в період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 року, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях). Звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця. У разі наявності на дату набрання чинності цією постановою переплати кошти зараховуються в рахунок орендної плати за майбутній період.
Так, майно в оренду відповідач отримав за результатами електронних торгів (аукціону), тобто на вказаний договір розповсюджується дія вказаної постанови;
- щодо рішення суду в частині стягнення гарантійного платежу, то суд також не врахував положення постанови КМУ від 27.05.2022рю №634 зі змінами та доповненнями, згідно яких для договорів оренди, що укладаються в період воєнного стану, авансовий внесок та забезпечувальний депозит орендарями, визначеними абзацами другим та четвертим частини першої статті 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не сплачуються. Передбачений пунктами 4.1., 4.2. Договору гарантійний платіж є забезпеченням виконання зобов'язань орендаря, а тому, на думку відповідача, позивач повинен використовувати гарантійний платіж на своєчасне погашення грошових зобов'язань, відповідно при його наявності не можуть бути нараховані окремо штрафні санкції, а також навіть якщо гарантійний платіж не сплачений у повному обсязі, стягувати його в обов'язковому порядку неможливо;
- доданий до позовної заяви розрахунок суми боргу не відповідає умовам договору оренди, сума боргу не підтверджена належними доказами. Відповідач додатково сплатив гарантійні внески по договору, а саме: 17.03.2023 - 30 000,00 грн, 21.03.2023 - 30 000,00 грн, 27.03.2023 - 20 000,00 грн, 31.03.2023 - 10 000,00 грн, 05.04.2023 - 10 000,00 грн, 10.11.2022 - 50 000,00 грн (копії платіжних доручень додані до апеляційної скарги). Таким чином, загальна сума станом на 10 листопада по сплаченому гарантійному внеску становила 150 000,00 грн;
- суд першої інстанції не перевірив повноваження осіб, що від імені позивача підписували та направляли претензії й акти наданих послуг.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
05.07.2023 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
У відзиві позивач наголосив на тому, що положення постанови КМУ від 27.05.2022рю №634 зі змінами та доповненнями, на яку посилається скаржник, не поширюються на спірні правовідносини, оскілки суб'єктом права державної власності може бути тільки держава Україна, а АТ «Укрзалізниця» є юридичною особою приватного права, майно, передане йому учасником (державою) в якості внеску до статутного капіталу, належить АТ «Укрзалізниця» на праві приватної власності.
Щодо посилань скаржника на неправомірність нарахування гарантійного платежу, то згідно умов договору на відповідача було покладено обов'язок здійснити сплату гарантійного платежу протягом 10-ти днів з дати укладення цього договору, але не пізніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря. Договір оренди укладено 19.01.2022, акт приймання-передачі також, тобто гарантійний платіж мав бути внесений орендарем на рахунок орендодавця не пізніше 03.02.2023, тобто до введення на території України воєнного стану. Однак, станом на листопад 2022 року гарантійний платіж на рахунок орендодавця перерахований не в повному обсязі, чим порушено умови пункту 4.1. Договору. Орендарем на рахунок орендодавця сплачено 8 500,00 грн - 11.08.2022, 50 000,00 грн - 10.11.2022, разом 135 000,00 грн, що підтверджується журналом ордером господарських операцій за 2022 рік (копія долучена до відзиву на апеляційну скаргу).
В апеляційній скарзі відповідач посилається на платіжні доручення, за якими сплачено гарантійний внесок на загальну суму 100 000,00 грн, однак такі платіжні доручення датовані після прийняття Господарським судом міста Києва рішення суду в даній справі. Отже, орендар заборгованість за договором в частині перерахунку гарантійного платежу частково сплатив у добровільному порядку після прийняття рішення у даній справі місцевим господарським судом.
Розмір орендної плати визначається відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Договору, рахунки та оригінали актів за Договором передавалися Товариству щомісячно, через відмову відповідача їх засвідчити були також направлені на адресу відповідача листом №571 від 15.08.2022. Разом із тим, не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.
Щодо неналежності осіб підписантів актів наданих послуг, то повноваження Ірини Пилипенко та Дмитра Габелії підтверджені відповідними наказами (копії додані до відзиву на апеляційну скаргу).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №910/14635/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14635/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №910/14635/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
17.05.2023 матеріали справи №910/14635/22 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №910/14635/22 залишено без руху; роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 525,68 грн та докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу - Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров'я» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» листом з описом вкладення.
12.06.2023 на виконання вимог вищезазначеної ухвали засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» надійшла платіжна інструкція №1464 від 28.04.2023 про доплату судового збору в сумі 2 527,00 грн та докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу - Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров'я» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» листом з описом вкладення.
При цьому, відповідачем викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023, яке мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного судового рішення отримано 14.04.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №910/14635/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №910/14635/22, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №910/14635/22 на час апеляційного оскарження, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 11.07.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 розгляд справи відкладено на 15.08.2023.
У зв'язку з перебуванням у відпустці членів колегії суддів Скрипки І.М. з 31.07.2023 по 18.08.2023, Тищенко А.І. з 31.07.2023 по 18.08.2023 судове засідання за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров'я» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №910/14635/22, призначене на 15.08.2023 об 11 год. 00 хв., не відбулося.
Після виходу членів колегії суддів Скрипки І.М. та Тищенко А.І. з відпусток ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 розгляд апеляційної скарги призначено на 05.09.2023.
У судовому засіданні 05.09.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання, призначене на 05.09.2023, з'явилися представник позивача та відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення суду залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
19.01.2022 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» (відповідач, орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна №ЦОЗ/ТН-2017 (далі, Договір), відповідно до пункту 1.1. якого на умовах та в порядку, визначених цим договором, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 403,6 кв.м., а саме: нежитлове приміщення другого поверху шестиповерхової будівлі дитячого стаціонару (літ. А1) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті №1, розташоване в м. Київ, яке знаходиться за адресою: вул. Михайла Коцюбинського, 8а, на другому поверсі шестиповерхового будинку, загальною площею 4726 кв.м. (далі - майно), в тому числі коефіцієнт загальних площ 0,09% згідно з планом за поверхами, з викопіюванням з поповерхового плану відповідно до акта приймання-передачі майна, що складає невід'ємну частину цього договору.
Майно надається орендарю для його використання за цільовим призначенням - для розміщення закладу, який досліджує проблеми терапії (пункт 1.3. Договору).
Відповідно до пункту 2.1. Договору передача орендареві майна в строкове платне користування здійснюється на підставі акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря, складеного згідно з формою, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1). Майно вважається переданим орендодавцем орендарю з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна та скріплення печатками (у разі наявності) в строки, встановлені цим договором.
Майно вважається повернутим орендодавцю з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця та скріплення печатками (у разі наявності) (пункт 2.5. Договору).
Розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за перший базовий місяць грудень 2021 року користування за 1 кв.м. майна 3 56,41 грн, крім того ПДВ - 71,28 грн., а всього разом з ПДВ - 427,69 грн (пункт 3.1. Договору).
Загальний розмір орендної плати за перший базовий місяць грудень 2021 року користування майном становить 143 848,00 грн, крім того ПДВ - 28 769,60 грн, а всього разом з ПДВ - 172 617,60 грн (далі - орендна плата). У разі підписання сторонами акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря у місяці, що не є місяцем проведення аукціону, розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць, визначений у пункті 3.1. Договору, на індекс інфляції за місяць, що передує місяцю підписання та за місяць підписання сторонами акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Сторони погодили, що для розрахунків приймається індекс інфляції, розрахований Державною службою статистики України (пункт 3.2. Договору).
Відповідно до пункту 3.3. Договору орендна плата нараховується починаючи з дати передачі майна за актом приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря та сплачується орендарем щомісяця шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.
Орендна плата не включає вартість комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), експлуатаційних та інших витрат, що безпосередньо пов'язані з майном (пункт 3.4. Договору).
Нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном (пункт 3.6. Договору).
За умовами пункту 4.1. Договору орендар зобов'язаний перерахувати на рахунок орендодавця гарантійний платіж у розмірі подвійної базової орендної плати, що у сумі становить 287 696,00 грн без ПДВ, ПДВ 57 539,20 грн, разом включаючи ПДВ - 345 235,20 грн (далі - гарантійний платіж) протягом 10 банківських днів з дати укладення цього договору, але у будь-якому разі не пізніше дня підписання сторонами акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря.
У разі здійснення погашення орендодавцем за рахунок гарантійного платежу грошової заборгованості орендаря та/або штрафних санкцій, орендар протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідної вимоги зобов'язаний поповнити/ поновити гарантійний платіж до розміру, встановленого у пункті 4.1. цього договору (пункт 4.2. Договору).
Згідно з пунктом 4.3. Договору у разі повного та належного виконання орендарем усіх грошових зобов'язань за цим договором за наявності у орендодавця гарантійного платежу, а також у разі дострокового розірвання договору з ініціативи орендодавця, гарантійний платіж зараховується у якості плати за останні два місяці оренди.
У разі невиконання або неналежного виконання орендарем своїх зобов'язань за цим договором, орендодавець має право здійснювати погашення грошової заборгованості орендаря по цьому договору та нарахованих штрафних санкцій з суми гарантійного платежу, з обов'язковим поновленням/поповненням орендарем гарантійного платежу до розміру, встановленого у пунктах 4.1., 4.2. Договору (пункт 4.5. Договору).
Відповідно до пункту 6.2.3. Договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені договором.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов'язання.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість орендаря по її сплаті становить загалом більше ніж три місяці, орендар також зобов'язується сплатити штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (пункт 8.4. Договору).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за наявності) і діє до 14.01.2025, та в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 11.1. Договору).
Матеріалами справи підтверджується (том 1, а.с. 122-123), що 19.01.2022 між сторонами укладено та підписано і скріплено печатками товариств акт приймання-передачі майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору №ЦОЗ/ТН-2017 від 19.01.2022 за адресою: вул. Михайла Коцюбинського, 8а нежитлове приміщення другого поверху шестиповерхової будівлі дитячого стаціонару (літ. А1) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті №1, згідно з планом за поверхами. Загальна площа приміщень, прийнятих в оренду - 403,6 кв.м.
Таким чином, приміщення прийняте в оренду відповідачем з 19.01.2022.
Як зазначає позивач, рахунки та оригінали актів за договором №ЦОЗ/ТН-2017 від 19.01.2022 передавалися ТОВ «Інститут проблем терапії» щомісячно, проте через відмову засвідчити отримання останніх, рахунки та оригінали актів за цим договором були направлені на адресу ТОВ «Інститут проблем терапії» листом вих. №571 від 15.08.2022 (том 1, а.с. 25-27).
Разом із тим, позивач стверджує, що станом на листопад 2022 року гарантійний платіж на рахунок орендодавця перерахований не в повному обсязі, оскільки орендарем на рахунок орендодавця перераховано тільки 135 000,00 грн, залишок складає 210 235,20 грн. Крім того, ТОВ «Інститут проблем терапії» з лютого 2022 року розрахунки по орендній платі за договором № ЦОЗ/ТН-2017 від 19.01.2022 не здійснює, заборгованість відповідача за цим договором за період лютий-листопад 2022 року становить 1 760 010,69 грн.
Матеріали справи містять претензію позивача №565 від 10.08.2022 (том 1, а.с. 34-35) до відповідача щодо сплати заборгованості по орендній платі за договором №ЦОЗ/ТН-2017 від 19.01.2022 у сумі 733 962,00 грн, штрафу у розмірі 22 018,86 грн, пені у розмірі 36 078,24 грн, заборгованості за комунальними послугами -293 960,47 грн, пені 16 396,21 грн, гарантійного платежу 345 235,20 грн, яка була направлена на адресу відповідача листом із описом вкладення 12.08.2022 (том 1, а.с. 36-37).
У відповідь на вказану претензію відповідач направив на адресу позивача лист вих.№5 від 22.08.2022 (том 1, а.с. 38-39), у якому зазначив, що при набутті фізичної можливості повідомлення про тимчасове припинення господарської діяльності керівництвом ТОВ «Інститут проблем терапії» була направлена заява голові правління АТ «Укрзалізниця» та філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця» про те, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 на підставі статей 14 та 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05.30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в Україні продовжено до 25.05.2022. З урахуванням наведеного відповідач просив вирішити питання звільнення орендаря від сплати орендної плати за договором № ЦОЗ/ТН-2017 від 19.01.2022 на час дії воєнного стану в Державі.
Листом №789 від 08.11.2022 (том 1, а.с. 40-42) позивач повідомив відповідача, що призупинення в односторонньому порядку виконання умов договору є неможливим і суперечить положенням договорів та законам України. Наголошував, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідач залишив претензію позивача без задоволення, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі та просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором оренди нерухомого майна №ЦОЗ/ТН-2017 від 19.01.2022 у розмірі: основний борг - 1 760 010,69 грн, пеня - 275 625,72 грн, штраф - 52 803,28 грн, гарантійний платіж - 210 235,20 грн, що разом складає 2 298 674,89 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву позивача на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Тобто, у відповідача у зв'язку з укладенням Договору оренди нерухомого майна №ЦОЗ/ТН-2017 та прийняттям 19.01.2022 в користування об'єкта оренди - нежитлового приміщення другого поверху шестиповерхової будівлі дитячого стаціонару (літ. А1) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті №1, розташованого в м. Київ, яке знаходиться за адресою: вул. Михайла Коцюбинського, 8а, загальною площею 4726 кв.м., виникло зобов'язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів за весь час користування об'єктом оренди.
Так, позивач зазначає про наявність у відповідача станом на дату подання позову в даній справі заборгованості з орендної плати за період лютий-листопад 2022 року у розмірі 1 760 010,69 грн та зі сплати гарантійного платежу у розмірі 210 235,20 грн.
Як уже встановлено судом вище, 19.01.2022 між сторонами згідно Договору укладено, підписано та скріплено печатками товариств акт приймання-передачі майна в оренду.
Згідно комісійного акту обстеження нежитлового приміщення в буд. 8а по вул. М. Коцюбинського в м. Києві, площею 403,6 кв.м. від 13.07.2022 (том 1, а.с. 24) встановлено використання та фактичне ведення господарської діяльності ТОВ «Інститут проблем терапії» в орендованому згідно Договору приміщенні.
Відповідно до пункту 2.5. Договору майно вважається повернутим орендодавцю з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця та скріплення печатками (у разі наявності).
Договір оренди є чинним, доказів повернення відповідачем позивачу орендованого майна матеріали справи не містять, відповідно, відповідач у спірному періоді користувався ним.
Відповідно до пункту 3.6. Договору нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном.
У матеріалах справи містяться докази на підтвердження направлення на адресу відповідача рахунків та оригіналів актів наданих послуг з оренди за цим договором у період з січня 2022 року по серпень 2022 року (том 1, а.с. 25-33), в яких визначені розмір орендної плати по місяцям.
Також матеріали справи містять претензію позивача №565 від 10.08.2022 (підписана представниками орендодавця Іриною Пилипенко та Дмитром Габелією) щодо сплати заборгованості, зокрема, по орендній платі за Договором у сумі 733 962,00 грн за період лютий-червень 2022 року.
У матеріалах справи також наявні копії актів наданих послуг з оренди за вересень - жовтень 2022 року.
До позовної заяви позивачем додано, зокрема, розрахунок суми боргу з орендної плати по Договору (період розрахунку з 21.02.2022 по 21.11.2022) (том 1, а.с. 10).
Відповідач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що сума боргу з орендної плати, заявлена позивачем до стягнення, не підтверджена належними доказами, більш того, суд не перевірив повноваження осіб, що від імені позивача підписували та направляли претензії й акти наданих послуг.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Так, розмір орендної плати визначається відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Договору, згідно яких за перший базовий місяць (грудень 2021 року) користування майном вона становить 172 617,60 грн з ПДВ. У разі підписання сторонами акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря у місяці, що не є місяцем проведення аукціону, розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць, визначений у пункті 3.1. Договору, на індекс інфляції за місяць, що передує місяцю підписання та за місяць підписання сторонами акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Сторони погодили, що для розрахунків приймається індекс інфляції, розрахований Державною службою статистики України.
Долученими до матеріалів справи копіями актів та розрахунком боргу з орендної плати підтверджується, що розрахунок розміру орендної плати здійснювався на кожний наступний місяць із урахуванням індексу інфляції за попередній, що відповідає наведеним умовам Договору.
Відповідач, у свою чергу, жодного контррозрахунку розміру орендної плати суду не надав.
Стосовно доводів апеляційної скарги про підписання актів зі сторони позивача неуповноваженими особами, то останні судом відхиляються, оскільки позивачем на спростування таких доводів, які до того ж взагалі не висловлювалися Товариством під час розгляду справи судом першої інстанції, додано до відзиву на апеляційну скаргу копії довіреностей, виданих у порядку передоручення Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі директора виконавчої філії «Центр охорони здоров'я» акціонерного товариства «Українська залізниця» та заступника директора виконавчої філії «Центр охорони здоров'я» акціонерного товариства «Українська залізниця», на представництво інтересів довірителя, пов'язаних із діяльністю Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 філії «Центр охорони здоров'я» акціонерного товариства «Українська залізниця», генеральним директором Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 філії «Центр охорони здоров'я акціонерного товариства «Українська залізниця» Пилипенко І.Ф. та заступником генерального директора з фінансово-економічних питань Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 філії «Центр охорони здоров'я акціонерного товариства «Українська залізниця» Габелією Д.Т., якими й були підписані відповідні акти зі сторони позивача.
Згідно пункту 3.3. Договору орендна плата нараховується починаючи з дати передачі майна за актом приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря та сплачується орендарем щомісяця шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.
Таким чином, наявними у матеріалах справи документами підтверджується, що позивачем були надані відповідачу послуги оренди у спірному періоді (лютий - листопад 2022 року) на загальну суму 1 760 010,69 грн.
Жодних належних та допустимих доказів на спростування наявності у відповідача вказаної заборгованості останнім суду не надано.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у порушення умов договору у визначені строки оплату орендної плати у спірному періоді не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
У зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 275 625,72 грн та штраф у розмірі 52 803,28 грн.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов'язання.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість орендаря по її сплаті становить загалом більше ніж три місяці, орендар також зобов'язується сплатити штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (пункт 8.4. Договору).
Враховуючи зазначене, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення вказаних пунктів Договору не суперечать нормам чинного законодавства, так як їх зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення сплати заборгованості, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання зобов'язання, колегія суддів, перевіривши розрахунок пені та штрафу з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 275 625,72 грн пені та 52 803,28 грн штрафу.
Заперечуючи проти сплати орендних платежів та, відповідно, господарської відповідальності за їх несвоєчасну сплату, відповідач у відповіді на претензію позивача, оформленій листом вих.№5 від 22.08.2022, зазначав про настання форс-мажорних обставин у зв'язку з початком воєнної агресії російської федерації проти України і введенням воєнного стану, що підтверджено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, у зв'язку із чим вважав, що він звільняється від сплати орендної плати та відповідальності за порушення зобов'язання.
Колегією суддів враховано, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 15.11.2023.
Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 викладено наступні висновки:
- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання;
- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
З огляду на вказане, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання, а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим. Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Однак відповідачем не надано жодних належних та допустимих у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не надано доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ним своїх зобов'язань з оплати орендної плати за Договором. Відповідач як на форс-мажорну обставину посилається лише на сам факт військової агресії російської федерації проти України та введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, не зазначаючи при цьому, як ці обставини вплинули на неможливість виконання саме зобов'язань за Договором, укладеним із позивачем, та не надаючи відповідних доказів.
Відповідно до пункту 10.2. Договору сторони у п'ятиденний термін (строк) повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що в подальшому має бути підтверджено документом, виданим компетентним органом, але не більше 20 робочих днів з дати виникнення обставин. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом. Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на них.
Так, у матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин у передбачені договором строки.
Більш того, виходячи із умов пункту 10.1. Договору, настання обставин непереборної сили не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за договором, а є лише підставою для звільнення сторін від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 10.3. Договору якщо період дії обставин непереборної сили перевищить 2 місяці, кожна із сторін має право розірвати договір повністю або частково шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні. Договір вважається розірваним з дати отримання такого повідомлення.
Однак матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з вимогою розірвати договір у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.
Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність для спірних правовідносин форс-мажорних обставин, які б звільняли його від сплати орендних платежів та відповідальності за їх несплату у спірний період.
Позивачем у позові також заявлено до стягнення з відповідача 210 235,20 грн гарантійного платежу.
Із приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
За умовами пункту 4.1. Договору орендар зобов'язаний перерахувати на рахунок орендодавця гарантійний платіж у розмірі подвійної базової орендної плати, що у сумі становить 287 696,00 грн без ПДВ, ПДВ 57 539,20 грн, разом включаючи ПДВ - 345 235,20 грн (далі - гарантійний платіж) протягом 10 банківських днів з дати укладення цього договору, але у будь-якому разі не пізніше дня підписання сторонами акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря.
У разі здійснення погашення орендодавцем за рахунок гарантійного платежу грошової заборгованості орендаря та/ або штрафних санкцій, орендар протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідної вимоги зобов'язаний поповнити/ поновити гарантійний платіж до розміру, встановленого у п. 4.1 цього договору (пункт 4.2. Договору).
Як уже встановлено судом вище, сторонами підписаний акт приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря 19.01.2022, проте станом на листопад 2022 року гарантійний платіж на рахунок орендодавця перерахований в повному обсязі не був.
Як встановив суд першої інстанції, орендарем на рахунок орендодавця перераховано тільки 135 000,00 грн гарантійного платежу, залишок складає 210 235,20 грн, який і було присуджено до стягнення із відповідача за рішенням суду.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що додатково сплатив гарантійні внески по Договору, а саме: платіжною інструкцією №1417 від 17.03.2023 - 30 000,00 грн, платіжною інструкцією №1422 від 21.03.2023 - 30 000,00 грн, платіжною інструкцією №1423 від 27.03.2023 - 20 000,00 грн, платіжною інструкцією №1432 від 31.03.2023 - 10 000,00 грн, платіжною інструкцією №1435 від 05.04.2023 - 10 000,00 грн, платіжною інструкцією №1348 від 10.11.2022 - 50 000,00 грн (копії платіжних доручень додані до апеляційної скарги). Таким чином, загальна сума по сплаченому гарантійному внеску становила 150 000,00 грн.
Щодо оплати від 10.11.2022 на суму 50 000,00 грн, то така, як вбачається із доданого до відзиву на апеляційну скаргу журналу ордеру господарських операцій, була врахована позивачем при поданні позову.
Решта оплат здійснені відповідачем після прийняття Господарським судом міста Києва рішення в даній справі, а тому колегією суддів як підстава для зміни оскаржуваного рішення суду до уваги не приймаються, адже суд апеляційної інстанції переглядає законність рішення саме станом на дату його прийняття.
Вказані оплати мають бути враховані під час виконання рішення в даній справі.
Щодо посилань скаржника на те, що передбачений пунктами 4.1., 4.2. Договору гарантійний платіж є забезпеченням виконання зобов'язань орендаря, а тому, на думку відповідача, позивач повинен був використовувати гарантійний платіж на своєчасне погашення грошових зобов'язань з орендної плати, то такі доводи судом відхиляються, оскільки за змістом пункту 4.5. Договору погашення грошової заборгованості орендаря по цьому договору та нарахованих штрафних санкцій з суми гарантійного платежу є правом, а не обов'язком орендодавця.
Таким чином, з огляду на вказане вище у сукупності, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача гарантійного платежу у розмірі 210 235,20 грн були обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Стосовно посилань скаржника на безпідставне незастосування судом до спірних правовідносин положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022рю №634 зі змінами та доповненнями, колегія зазначає наступне.
Як вбачається із преамбули постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022рю №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», остання прийнята відповідно до Закону України від 01.04.2022 №2181-IX «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Однак, у пункті 13.5. Договору сторони погодили, що на їх відносини не поширюються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно, відсутні підстави й застосування до спірних правовідносин положень названої постанови КМУ.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову в даній справі.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №910/14635/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №910/14635/22 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії».
Матеріали справи №910/14635/22 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 26.09.2023.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
І.М. Скрипка