Справа № 761/5367/20
Провадження № 2/761/157/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(Заочне)
14 вересня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Матвєєвій Ю.О.
при секретарі: Каніковському Б.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4/3023050 від 24.04.2019 р., у розмірі 217668,39 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3265,03 грн.
Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 24 квітня 2019 року між сторонами укладено комплексний кредитний договір № 4/3023050. Відповідачу надавався кредит для погашення заборгованості (рефінансування) за попереднім договором укладеним між Банком та позичальником 04.05.2017 року у сумі 188000,00 грн., з терміном користування до 23.04.2023 року. Відповідачем умови кредитного договору не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача. Відтак, у відповідності до ст. ст. 625, 1054, 1055 Цивільного кодексу України та умов договору, просить позов задовольнити повністю.
18.02.2020 року до суду надійшла зазначена цивільна справа та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2020 року була передано до провадження судді Рибака М.А.
Ухвалою суду від 11.01.2021 року відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, яку до теперішнього часу по суті не розглянуто.
Ухвалою суду від 21.05.2021 року залучено до участі у цивільній справі правонаступника позивача товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-656 від 27.06.2023 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 року в провадження судді Матвєєвої Ю.О. надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 року матеріали позову передані на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.
Ухвалою суду від 28.06.2023 року вищевказану цивільну справу прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, але надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає та просить задовольнити.
Відповідач, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явився, поважності причин неявки суду не повідомив. В матеріалах справи від представника відповідача відзив міститься від 07.04.2021 року, в якому позовні вимог не визнають в повному обсязі та просять відмовити в повному обсязі.
Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, керуючись вимогами ст.ст.130, 280 ЦПК України вважає за можливим заслухати справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення.
Між акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та відповідачем ОСОБА_1 24.04.2019 року був укладений комплексний кредитний договір № 4/3023050, згідно з яким сторони узгодили умови договору шляхом його підписання.
Відповідно до умов п. 1 Кредитного договору кредитнадано строком з 24.04.2019 по 23.04.2024 у сумі 188000 грн., який повертається щомісячнимиплатежами за Графіком (п. 1.1. Договору). Кредит надано для погашення заборгованості за комплексним договором №3/3023050 від 04.05.2017, відповідно до якого позичальнику було видано кредит в сумі 255000,00 грн. (п.1.2. Договору). Проценти за користування кредитомщомісяця становлять 9% річних (фіксована процентна ставка), комісійна винагородащомісяця 1,70% від суми кредиту.
Пункт 2.1. Кредитного договору визначає: надання кредиту здійснюється безготівково шляхом перерахування кредитних коштів в день видачі кредиту на рахунки заборгованості за договором, визнаного пунктом 1.2 Договору, в сумі, визначеній п. 1.1. Договору. Видача кредиту готівкою не передбачена.
Відповідно до п. 2.2. Договору моментом надання кредиту вважається день перерахування кредитних коштів на рахунки заборгованості за договором визначеного п.1.2 Договору.
Згідно із меморіальними ордерами: № REF1835688 від 24.04.2019, АТ «Креді Агріколь Банк» на рахунки АТ «Креді Агріколь Банк», із призначенням платежу «рефінансування кредитної заборгованості по договору 3/3023050 від 04.05.2017 ОСОБА_1 » були перераховані кошти в сумі 911,92 грн., 4335,00 грн., 12290,21 грн., 170462,87 грн., відповідно, на загальну суму 188000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1, 3ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Станом на 22.01.2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» згідно Кредитного договору № 4/3023050 від 24.04.019 року, становить 217668,39 грн.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч.2 ст.13 ЦПК України це не є обов'язком суду.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Зокрема, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).
В кредитному договору № 4/3023050 від 24.04.2019 року не вказано номер кредитного рахунку позичальника, на який Банком в рахунок надання кредиту переказано грошові кошти у розмірі 188000,00грн.
Факт надання Банком кредитних грошей за кредитним договором суду не було надано.
Щодо стягнення відсотків.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За правилом ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
15.11.2019 року банк направив на ім'я відповідача листа №10451/3737 з вимогою сплатити існуючу прострочену заборгованість, щодо дострокового виконання боргових зобов'язань за Комплексним договором №4/3023050 від 24.04.2019 року в повному обсязі, а саме: сума кредиту - 180466,07 грн.; проценти - 4086,49 грн.; комісія - 13005,00 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 1635,08 грн.
Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2019 року АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернулось до ОСОБА_1 з письмовою вимогою про дострокове погашення кредиту.
Такими діями кредитор на власний розсуд відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Після цього банк має право лише на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, передбачених договором, поза межами строку кредитування.
Оскільки кредитор використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, тому з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом, обумовлені цим договором, припинилося.
Між тим, згідно з розрахунком боргу, який міститься в позові, він обчислений Банком за невідомий період, але станом на 22.01.2020 року включає в себе суму боргу з процентами 1353,50 грн. та простроченими процентами 6795,41 грн. Тобто нарахування позивачем боргу з процентів поза межами строку кредитування є безпідставним.
Вказані висновки узгоджуються з висновками щодо можливості нарахування процентів, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (№14-154цс18).
Щодо стягнення комісії.
Положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої не передбачено ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених Постановою Правління НБУ від 08.06.2017 №49, відповідно до яких має бути обчислена загальна вартість кредиту і реальна річна процентна ставка за кредитом.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає: для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:
доходи кредитодавця у вигляді процентів;
комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;
інші витрати споживача на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення
Встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору - надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі ч.4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-УІІІ від 15 листопада 2016 року - постанова Верховного Суду від 09.12.2019 у справі №524/5152/15-ц в ЄДРСР №86505047.
При цьому, реальна процентна ставка в договорі кредиту Банком не обчислена і в графіку погашення кредиту не визначена.
У зв'язку з викладеним, вимоги про стягнення комісій (поточної та простроченої) є безпідставною і свідчать про нарахування Банком невиправданих платежів.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволення позову ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором оскільки будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять.
На підставі наведеного та керуючись ст..ст. 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
В позові ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
14 вересня 2023 року