Справа №760/8987/23
2/760/7301/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Степановій Н.І.
розглянувши клопотання Пенсійного фонду України про закриття провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський Олександр Олександрович про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фонду соціального страхування України, треті особи: Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський О.О., Пенсійний фонд України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києві від 08 травня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києві від 16 серпня 2023 року відповідача Фонд соціального страхування України замінено на Пенсійний фонд України.
Представник Пенсійного фонду України подала до суду клопотання про закриття провадження у справі, з якого вбачається, що позовні вимоги будуються виключно на тому, що ОСОБА_1 не запропоновано посаду державної служби в Пенсійному фонді України, отже фактично позивачем оскаржуються владно-управлінські рішення суб'єкта владних повноважень, що виходить за рамки правовідносин, врегульованих КЗпП України та ЦПК України. Враховуючи, що позивач просить поновити його на посаді державної служби в Пенсійному фонді України, то для вирішення заявлених вимог необхідно вирішити публічно-правовий спір. За таких обставин, на підставі ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить на наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представник відповідача посилається на те, що позовні вимоги будуються виключно на тому, що ОСОБА_1 не запропоновано посаду державної служби в Пенсійному фонді України, отже фактично позивачем оскаржуються владно-управлінські рішення суб'єкта владних повноважень, що виходить за рамки правовідносин, врегульованих КЗпП України та ЦПК України. Враховуючи, що позивач просить поновити його на посаді державної служби в Пенсійному фонді України, то для вирішення заявлених вимог необхідно вирішити публічно-правовий спір. За таких обставин, на підставі ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Поняття публічної служби наведено у п. 17 ч. 2 ст. 4 КАС України, відповідно до якого це діяльність на державних політичних посадах , у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування .
Проходження публічної служби - процес діяльності на посадах , які вона обіймає, починаючи з моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов'язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яка особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов'язані з нарахуванням, виплатами, утриманням, компенсаціями, перерахунками заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов'язків,є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби.
Публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції до 01 січня 2023 року) визначено, що Фонд соціального страхування України є некомерційною самоврядною організацією.
Фонд, відповідно до норм вказаного закону, наділений контролюючими функціями та правами видання обов'язкових для страхувальників актів, тому спори за його участю та участі його робочих органів розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим, даний спір не є публічно - правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснював владні управлінські функції, і крім того посада позивача, з якої її було звільнено, не відноситься до категорії державних службовців публічної служби. Вказана обставина підтверджується копією трудової книжки позивача.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Вбачається, що справа за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський О.О. про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження закриттю не підлягає.
З огляду на наведене, у задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.
Керуючись ст. 255 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання Пенсійного фонду України про закриття провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський Олександр Олександрович про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: