Справа №760/8247/20
2/760/1731/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Степановій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2020 року позивач звернувся в суд до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Посилався на те, що відповідно до кредитного договору № 208753-cred від 18 лютого 2008 року, який був укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , останньому було видано кредит в сумі 8000 доларів США на термін до 18 лютого 2010 року з платою за користування кредитом відсотків.
Відповідачем зобов'язання щодо повернення кредиту порушені.
Станом на 20 грудня 2019 року заборгованість за кредитним договором становила 29421 долар 54 центи США, що складається з:
-6145 доларів 83 центи - заборгованість за тілом кредиту;
-23275 доларів 71 цент США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
Відповідно до п. 5 договору поруки банком було направлено на адресу ОСОБА_2 письмову вимогу щодо виконання зобов'язань за договором.
Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 29421 долар 54 центи США.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач у судове засідання не з'явився, з позову вбачається, що представник не заперечує проти розгляду справи у його відсутність (а.с. 3).
У матеріалах справи міститься відповідь на відзив (а.с. 107-109), з якої вбачається, що банк підтримує викладене у позовній заяві та просить задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі. Зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, а інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. У зв'язку з цим, банком надано суду виписку по рахунку, що має статус первинного документу. Відповідачами розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Кредитним договором у п. 1 визначено розмір відсотків за користування кредитом - 26 %. Розрахунок нарахованих відсотків проводився з моменту зарахування коштів на картковий рахунок у розмірі суми, зазначений у п. 1.3 цього договору, до дати погашення кредиту згідно з графіком та пунктами 2.4.1., 3.3., 3.4. цього договору.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, підтримали викладене у відзиві на позовну заяву, клопотанні про застосування строку позовної давності та запереченнях у відповідь на відзив (а.с. 49-50, 51-52, 176-178). Зазначили, що пунктом 5.7 кредитного договору визначено, що строк позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки встановлюється сторонами тривалістю 5 років. Правовідносини, на які посилається позивач, мали місце на підставі кредитного договору, укладеного 18 лютого 2008 року, а позовна заява подана до суду 01 квітня 2020 року, строк позовної давності сплинув, з дня виникнення права вимоги минуло більше 5 років. Крім того, заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 208753-cred від 18 лютого 2008 року у розмірі 15396 доларів 12 центів США. На виконання зазначеного рішення було видано виконавчий лист, відкрито виконавче провадження та проводилось стягнення заборгованості. Також, позивачем наданий розрахунок нарахування відсотків за кредитним договором за період з 25 жовтня 2016 року по 31 березня 2019 року. Разом з тим, термін договору був до 18 лютого 2010 року. Обґрунтування дати виникнення заборгованості наданий позивачем розрахунок не містить, а тому неможливо встановити відповідність періоду та порядку нарахування заборгованості та проведення відповідних розрахунків умовам договору.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, у матеріалах справи міститься його заява, в якій він просить розглядати справу у його відсутність, проти задоволення позову заперечує (а.с. 82).
У матеріалах справи міститься відзив ОСОБА_2 на позовну заяву та клопотання про застосування строку позовної давності (а.с. 84-85, 87-88). Зазначено, що пунктом 5.7 кредитного договору визначено, що строк позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки встановлюється сторонами тривалістю 5 років. Правовідносини, на які посилається позивач, мали місце на підставі кредитного договору, укладеного 18 лютого 2008 року, а позовна заява подана до суду 01 квітня 2020 року, строк позовної давності сплинув, з дня виникнення права вимоги минуло більше 5 років. Крім того, заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 208753-cred від 18 лютого 2008 року у розмірі 15396 доларів 12 центів США. На виконання зазначеного рішення було видано виконавчий лист, відкрито виконавче провадження та проводилось стягнення заборгованості.
Заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № 208753-cred від 18 лютого 2008 року, який був укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , останньому було видано кредит в сумі 8000 доларів США на термін до 18 лютого 2010 року з платою за користування кредитом відсотків (а.с. 11-13).
У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки (а.с. 14).
Відповідачем зобов'язання щодо повернення кредиту порушені.
Станом на 20 грудня 2019 року заборгованість за кредитним договором становила 29421 долар 54 центи США, що складається з:
- 6145 доларів 83 центи США - заборгованість за тілом кредиту;
- 23275 доларів 71 цент США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом (а.с. 5).
За наданого розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за кредитним договором нарахована позивачем за період з 18 грудня 2013 року по 20 грудня 2019 року.
Позивач звернувся до суду та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 29421 долар 54 центи США.
Встановлено, що заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № 208753-cred від 18 лютого 2008 року в розмірі 15396 доларів 12 центів США, а також судові витрати у справі.
З цього рішення вбачається, що загальна сума заборгованості складається з:
- 6663 долари 30 центів США - заборгованість за кредитом;
- 7969 доларів 80 центів США - заборгованість по нарахованих процентах за користування кредитними коштами;
- 31 долар 37 центів США - штраф (фіксована частина);
- 731 долар 66 центів США - штраф (процентна складова).
Рішення набрало законної сили 11 лютого 2012 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Із заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року вбачається, що заборгованість за кредитом (тілом кредиту), яка утворилась станом на 16 червня 2011 року, стягнута з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк».
Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За таких обставин, вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 6145 доларів 83 центи США не відповідає вимогам закону.
Крім того, відповідачі подали клопотання, в яких зазначають, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки пунктом 5.7 кредитного договору визначено, що строк позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки встановлюється сторонами тривалістю 5 років. Правовідносини, на які посилається позивач, мали місце на підставі кредитного договору, укладеного 18 лютого 2008 року, а позовна заява подана до суду 01 квітня 2020 року, строк позовної давності сплинув, з дня виникнення права вимоги минуло більше 5 років.
Відповідачі просять застосувати строк позовної давності до вимог позивача.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 5.7 кредитного договору визначено, що строк позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Кредитний договір № 208753-cred укладений 18 лютого 2008 року на строк до 18 лютого 2010 року.
Позов про стягнення заборгованості поданий до суду 01 квітня 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Стороною позивача до суду не подавалось будь-яких заяв щодо поважності причин пропуску строку позовної давності на такий тривалий термін.
З огляду на наведене, у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 6145 доларів 83 центи США слід відмовити.
Позивач також просить суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів нараховані за період з 18 грудня 2013 року по 20 грудня 2019 року відсотки у розмірі 23275 доларів 71 цент США.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У ч. 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 638 договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12.
Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів відсотки за користування кредитом після спливу строку кредитного договору (18 лютого 2010 року) та після ухвалення заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 207, 256, 257, 259, 261, 267, 526, 625, 633, 638, 651, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 61 Конституції України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 22 вересня 2023 року.
Суддя: