СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
пр. № 1-кс/759/5711/23
ун. № 759/18470/23
26 вересня 2023 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , яке погоджено з прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подане у кримінальному провадженні №42023112350000072 внесеного до ЄРДР 25.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,
ВСТАНОВИВ :
До слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва звернувся старший слідчий відділу СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , з клопотанням, яке погоджено з прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подане у кримінальному провадженні №42023112350000072 внесеного до ЄРДР 25.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що Слідчим управлінням ГУНП в Київській області (м. Київ, вул. Святошинська, 2-А) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112350000072 від 25.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжено до 05 год. 30 хв. 15.11.2023.
Однак, всупереч вищенаведених нормативно-правових актів, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення у сфері господарської діяльності за наступних обставин.
Так 28.02.2023 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про Благодійну організацію «Благодійний фонд «Національний патріот» (код ЄДРПОУ 44975401, юридична адреса: 03194, Україна, м. Київ, бульв. Кольцова, буд. 11-А, кв. 77), директором якої є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Остання, за попередньою змовою з чоловіком - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах воєнного стану налагодили схему продажу товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку.
Так, на підставі гарантійного листа Благодійної організації «Благодійний фонд «Національний патріот» від 21.07.2023 та декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 22.07.2023 на територію України ввезено транспортні засоби: автомобіль марки Opel Vivaro, VIN - НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , автомобіль марки KIA Sorento VIN - НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , автомобіль марки Volvo XC70 VIN - НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 .
ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , в умовах воєнного стану, перебуваючи близько 14 год. 00 хв. 25.09.2023, за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Шлюзова, 1, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання їх суспільно-небезпечних наслідків, тобто діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, з метою отримання прибутку за рахунок продажу вищевказаних транспортних засобів, загальною вартістю 13 (тринадцять) тис. дол. США (за офіційним курсом гривні до іноземних валют встановленим Національним банку України станом на 25.09.2023 складає 475 391 грн.), ввезених на територію України за декларативним принципом, здійснив їх продаж ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України - продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчинений у значному розмірі, під час воєнного стану.
26.09.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, та доводять, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження:
протоколами допиту свідка ОСОБА_10 ;
протоколами обшуків від 25.09.2023;
іншими доказами у їх сукупності.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може:
переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
незаконно впливати на свідків та потерпілих, у цьому ж кримінальному провадженні;
перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;
вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідність обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор, підтримав дане клопотання з зазначених у ньому підстав.
Підозрюваний та його захисники - адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у судовому засіданні заперечували проти поданого клопотання, надавши пояснення, що підозрюваний не переховуватиметься від слідства, останній має на утриманні троє неповнолітніх дітей, дружину, та незадовільний стан здоров'я, який потребує періодичного покращення, та зважаючи, що прокурором не доведено неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження:
протоколами допиту свідка ОСОБА_10 ;
протоколами обшуків від 25.09.2023;
іншими доказами у їх сукупності.
25.09.2023 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
26.09.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 1 статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
У справі Маккей проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи Медведев та інші проти Франції зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у демократичному суспільстві у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. с ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують істотні і достатні причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою .
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами певною мірою підтверджується наявність ознак кримінального правопорушення в діях підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що такі дії цілком ймовірними з огляду на покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення.
Разом з тим, слідчий суддя враховує, що підозрюваний має постійне місце проживання, має намір співпрацювати з органом досудового розслідування та стати на шлях виправлення, має на утриманні дружину та троє неповнолітніх дітей, а стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, що дає дійти висновку про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Сукупність встановлених у судовому засіданні обставин з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та підозрюваним і його захисниками свідчить, що прокурором доведена наявність обставин, передбачених п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, однак не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, що дає право слідчому судді застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті.
Врахування зазначених обставин у сукупності з покаранням, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, існуючі ризики, приводить слідчого суддю до переконання, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного може більш м'який запобіжний захід, ніж ініційований стороною обвинувачення, у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176, 177, 178, 179, 181, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 369, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , яке погоджено з прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подане у кримінальному провадженні №42023112350000072 внесеного до ЄРДР 25.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою:
АДРЕСА_1 , строком на два місяці до 26 листопада 2023 року включно в межах строку досудового розслідування, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прослідування до укриття цивільного захисту населення.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
заборонити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишати місце свого проживання за адресою:
АДРЕСА_1 ;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Визначити термін дії обов'язків до 26 листопада 2023 року включно, але в межах строку досудового розслідування.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
У разі невиконання обов'язків до підозрюваного може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і може бути покладено грошове стягнення.
Виконання ухвали покласти на працівників органів Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали слідчого судді визначити по 26 листопада 2023 року включно, але в межах строку досудового розслідування.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_11