ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2023 року м. Дніпро Справа № 904/4262/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від позивача: Вагнер Д.В., посвідчення №4996 від 28.02.2018 р., адвокат
від відповідача: Шпакова Т.С., паспорт серії НОМЕР_1 від 01.08.2006 р., адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 р.
( суддя Бондарєв Е.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 22.05.2023 р.)
у справі
за позовом:
Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
( м. Київ )
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор"
( м. Дніпро )
про стягнення 5 424 657,53 грн. пені,
464 178,08 грн. 3% річних,
2 713 859,71 грн. інфляційних втрат
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог ) - 5 424 657,53 грн. пені за період з 15.06.2022 р. по 07.12.2022 р., 464 178,08 грн. 3% річних за період з 15.06.2022 р. по 20.02.2023 р. та 2 713 859,71 грн. інфляційних втрат за період з червня 2022 року по січень 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору № 2205000032 від 16.05.2022 р. купівлі-продажу, а саме п. 5.1 договору щодо своєчасного перерахування попередньої оплати на поточний рахунок Позивача у розмірі 100% від ціни визначеної п. 4.1 договору - 22 500 000,00 грн..
Відповідач у відзиві на позовну заяву не погоджується із позовними вимогами у повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні. Також, Відповідач стверджує, що у Позивача відсутні правові підстави щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, Відповідач зазначає, що заявлені Позивачем штрафні санкції є надмірно великими та такими що не відповідають збиткам, що могли бути понесені Позивачем, крім того на підтвердження понесених Позивачем збитків не надано жодних доказів.
Також, від Відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню до 1 000,00 грн. та про здійснення розрахунок інфляційних витрат та 3% річних з урахуванням зменшеного розміру пені. Клопотання обґрунтовано тим, що ТОВ "ВК Вінкор" жодного разу не відмовлялось від виконаним раніше взятого на себе зобов'язання, однак наполегливо просило врахувати умови воєнного стану та погодити проведення попередньої оплати, після закінчення форс-мажорних обставин ( воєнного стану ). Вказані умови оплати були повідомлені ТОВ "ВК Вінкор" АТ "Укртрансгаз" до дати укладання договору. Таким чином, Відповідач стверджує, що АТ "Укртрансгаз" усвідомлювало, що фактично попередня оплата буде внесена після закінчення воєнного стану.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 10 000,00 грн. пені та 129 039,89 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Укртрансгаз", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 р. в частині не задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, АТ «Укртрансгаз» не погоджується із оскаржуваним судовим рішенням в частині незадоволених позовних вимог, вважає його в цій частині необґрунтованим та таким, що прийняте при не з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
При цьому, Скаржник зазначає, що АТ «Укртрансгаз» довело обґрунтованість своїх позовних вимог, з чим і погодився суд першої інстанції, однак необґрунтовано та безпідставно зменшив розмір нарахованої суми пені до 10 000,00 грн., а нараховані 3% річних та інфляційні втрати зменшив на 100%, отже відмовив у їх стягненні у повному обсязі. Виходячи з положень ст. 693 ЦК України, врахувавши умови п. п. 4.1, 5.1, договору, сума 22 500 000,00 грн. є попередньою оплатою за товар ( 100% вартості товару ) та її несплата у повному обсязі і є порушенням умов Договору і порушенням права позивача на своєчасне та в повному обсязі право отримувати плату за Товари - п. 7.4.1 Договору.
Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції зменшив стягувану суму пені до 0,04 % від суми невиконаного грошового зобов'язання Відповідачем, що не відповідає критерію балансу співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій по відношенню до суми невиконаного грошового зобов'язання відповідачем. У такому випадку зводиться до формальності, нікчемності завдання неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності боржника. Так само і одні із головних критеріїв стягнення неустойки - дисциплінування боржника ( спонукання до належного виконання зобов'язання ) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання зводиться до формального покарання, яке не забезпечує компенсації втрат понесених з боку Позивача та не стимулює боржника до належного виконання взятих на себе зобов'язань за Договором.
Скаржник наголошує на тому, що частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у повному обсязі, суд першої інстанції надав узагальнену, а не об'єктивну оцінку обставинам справи та безпідставно і необґрунтовано визнав у даній справі випадок винятковим, без урахування інтересів АТ «Укртрансгаз», без урахування ступеню невиконання зобов'язань Відповідачем та неналежної поведінки Відповідача. Таким чином, при зменшенні розміру пені до 10 000,00 грн. суд першої інстанції здійснив порушення норм матеріального права, а саме: ст. 526, ч. 1 ст. 530, 546, 549 - 552, 610, 611, 612 ЦК України та ст. ст. 173, 174, 193, 230 - 233 ГК України.
Скаржник зазначає, що судом встановлено розмір нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, який було здійснено АТ «Укртрансгаз» лише на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Жодних подвійних нарахувань, як встановлено у справі № 902/417/18 не здійснювалось, отже у даній справі сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, а нарахування цих процентів здійснено позивачем у розмірі, встановленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні із 22 500 000,00 грн., які АТ «Укртрансгаз» розраховував отримати за умови належного виконання свого обов'язку з боку Відповідача. Інфляційна складова це відновлення вартості грошей за період, на який вони знецінені, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання боржником, тому виходячи саме з суті цієї суми вона не підлягає зменшенню в будь-якому випадку.
Відтак, на думку Скаржника, враховуючі обставини справи № 904/4262/22 Господарський суд Дніпропетровської області не мав правових підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат. Такі дії суду є порушенням норми матеріального права, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" надійшли додаткові письмові пояснення на апеляційну скаргу та докази, в яких Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що у діях Відповідача відсутня вина за несвоєчасне виконання умов договору. Спрогнозувати дані обставини на момент погодження умов Договору, сплати гарантійного платежу ТОВ "ВК Вінкор" не могло. Скрутне фінансове становище Відповідача підтверджується численними позовами до ТОВ "ВК Вінкор".
Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що АТ «Укртрансгаз» ігнорує звернення ТОВ "ВК Вінкор" та не надає жодних відповідей. При цьому АТ «Укртрансгаз» реалізувало вживані труби, які є непридатними.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4262/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 р. по справі № 904/4262/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи № 904/4262/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 20.07.2023 р..
У судовому засіданні 20.07.2023 р. була оголошена перерва на 21.09.2023 р.
Розпорядженням керівника апарату суду від 14.09.2023р., у зв'язку з припиненням повноважень судді Орєшкіної Е.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О.,Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2023 р., визначеним складом суду прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023р. у справі № 904/4262/22.
У судовому засіданні 21.09.2023 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
16.05.2022 р. між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" ( Продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" ( Покупець ) укладено Договір купівлі-продажу № 2205000032 (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця трубу 820x9 б/в недемонтовану ( труби підземного способу прокладання, що були у використанні, і втратили експлуатаційну цінність внаслідок списання газопроводу-лупінгу "Турійськ" довжиною 7,84 км. з точністю плюс-мінус 40 м. та розподільчого газопроводу від АГРС "Ратне" довжиною 6,24 км. з точністю плюс-мінус 5 м.) ( далі - товар ), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товари на умовах договору.
Відповідно п. 1.3 договору найменування товарів, кількість, місцезнаходження, одиниці виміру та вартість, зазначені у Специфікації(-ях), наведеній(-их) у додатку(-ах) до договору, які є його невід'ємною частиною (далі - Специфікація(-ї)).
Згідно з п. 4.1 договору, ціна договору складається із загальної вартості товарів, наведеної у Специфікації(-ях) і становить 22 500 000,00 грн. ПДВ нараховується згідно вимог чинного законодавства. Податкові накладні оформляються згідно вимог Податкового Кодексу України.
Згідно з п. 4.2 договору, ціна за одиницю товарів зазначена у Специфікації(-ях).
Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за товари проводяться на умовах попередньої оплати, яка здійснюється Покупцем у розмірі 100% від ціни договору, зазначеної в п. 4.1 договору, протягом 5 банківських днів з дати укладення договору та отримання оригіналу рахунку-фактури від Продавця, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Продавця, зазначений у розділі 15 договору. В графі призначення платежу платіжного доручення на перерахування коштів Покупець вказує номер договору, Специфікації.
Відповідно п. п. 7.1.1, 7.1.3, 7.1.6, 7.1.9 п. 7.1 договору Покупець зобов'язався здійснити оплату товарів своєчасно та в повному обсязі згідно умов договору; прийняти від продавця товари за актом приймання-передачі товарів у порядку та умовах визначених цим договором; негайно письмово інформувати Продавця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов'язань за договором або про наявність обставин, що впливають на строки оплати, приймання, вивозу товарів; виконувати інші обов'язки, передбачені чинним законодавством України та договором.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та договором.
Відповідно п. 8.3 договору у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, Покупець сплачує Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору ( п. 8.11 договору ).
За приписами п. 9.1 договору обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальні військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, Тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів. землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше, ніж протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі ( п.9.2 договору ).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - протягом 40 (сорок) календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили (п.9.3 договору).
У випадку невиконання вимог пунктів 9.2, 9.3 договору сторона, що їх не виконала, позбавляється права посилатися на, обставину непереборної сили (форс-мажорну обставину), як на таку, що виключає її відповідальність ( п.9.4 договору ).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 р., а в частині розрахунків за передані товари - до повного їх здійснення ( п. 11.1 договору ).
На виконання умов договору Позивач направив Відповідачу рахунок № 5 від 31.05.2022 р. на суму 22 500 000,00 грн., який був отриманий Відповідачем 07.06.2022 р., що підтверджується інформацією ТОВ "Нова пошта" по відправленню № 59000825744795.
Враховуючи умови п. 5.1 договору останнім днем для оплати покупцем рахунку фактури № 5 від 31.05.2022 р. у розмірі 100% від ціни встановленої п. 4.1 договору є 14.06.2022 р. (включно).
Позивач стверджує, що Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання встановлені п. 5.1 договору в частині перерахування грошових коштів на поточних рахунок Продавця у розмірі 100% від ціни визначеної п. 4.1 договору, чим допустив порушення умови договору.
На електронну адресу представника АТ "Укртрансгаз" надійшов лист Відповідача вих. № 96 від 22.06.2022 р. ( вх. № 3301ВХ-22-305 від 24.04.2022 р. ) щодо настання форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили ) по договору № 2205000032 від 16.05.2022 р., що в свою чергу на думку Покупця не дає йому змоги виконати зобов'язання в частині оплати і даний обов'язок може бути виконаний ним тільки після закінчення бойових дій та припинення військового стану.
Позивач зазначає, що з огляду на те, що договором визначені конкретні строки протягом яких Покупець повинен був повідомити Продавця про настання обставин непереробної сили (форс-мажорних обставин) з моменту їх виникнення та документи, які можуть підтверджувати виникнення таких обставин, то загальне посилання Покупця на не закінчення бойових дій в зв'язку з військовою агресією російської федерації та не припинення військового стану, не може бути належним підтвердженням настання обставин непереборної сили ( форс-мажорних обставин ), оскільки не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини ( непереборної сили ) на зобов'язання Покупця по договору з доведенням ним причинно-наслідкового зв'язку. Щодо посилання Покупця в листі на інший свій лист вих. № 66 від 11.04.2022 р., як на начебто обставину інформування Продавця про настання форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили ), Позивач зазначає, що відповідно до п. 14.3 договору з укладанням ( 16.05.2022 р. ) цього договору попереднє листування та документація щодо предмету цього договору втрачають юридичну силу.
З боку Позивача вживались заходи досудового врегулювання спору, у зв'язку з чим на адресу Відповідача була направлена вимога № 3301ВИХ-22-573 від 07.07.2022 р. про виконання Покупцем в повному обсязі зобов'язань визначених п. 5.1 договору. Однак, Відповідачем зазначена вимога залишена без відповіді.
Позивач, посилаючись на порушення Відповідачем зобов'язань за договором в частині своєчасного та повного перерахування суми попередньої оплати, на підставі п. 8.1 договору та ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з Відповідача 5 424 657,53 грн. пені за період з 15.06.2022 р. по 07.12.2022 р., 464 178,08 грн. 3% річних за період з 15.06.2022 р. по 20.02.2023 р. та 2 713 859,71 грн. інфляційних втрат за період з червня 2022 року по січень 2023 року, що і є причиною виникнення спору.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким позов задоволено частково.
Рішення суду мотивоване тим, що Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із Позивачем по договору, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 р. в Україні воєнного стану та неможливістю виконання Відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, отриманням повідомлення Позивача про наявність форс-мажорних обставин, як це передбачено законодавством. Договір купівлі-продажу № 2205000032 від 16.05.2022 р. був укладений вже під час дії воєнного стану в Україні, а військова агресія російської федерації проти України триває на час розгляду справи. З урахуванням викладеного господарський суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 5 424 657,53 грн. пені за період з 15.06.2022 р. по 07.12.2022 р., 464 178,08 грн. 3% річних за період з 15.06.2022 р. по 20.02.2023 р. та 2 713 859,71 грн. інфляційні втрати за період з червня 2022 року по січень 2023 року.
При цьому, пославшись на те, що в результаті збройного нападу російської федерації та часткової окупації території України, ТОВ "ВК Вінкор" втратило частину своїх активів, а також зменшились прибутки з причини втрати частини клієнтської бази, що негативно вплинули як на майновий стан ТОВ "ВК Вінкор", так і відповідно на можливість здійснення попередньої оплати за спірним договором на встановлених умовах, суд першої інстанції надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів понесення Позивачем збитків внаслідок прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання та враховуючи, що сума попередньої оплати складає 22 500 000,00 грн., а розмір пені 5 424 657,53 грн., дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з Відповідача у розмірі 10 000,00 грн..
Разом з цим, зазначивши, що розмір нарахувань за даним позовом лише 3% річних за період з 15.06.2022 р. по 20.02.2023 р. складає 464 178,08 грн., до стягнення заявлені ще інфляційні втрати за період з червня 2022 року по січень 2023 року - 2 713 859,71 грн., господарський суд дійшов висновку за можливе зменшити 3% річних та інфляційних втрат на 100%.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Щодо додаткових доказів доданих Відповідачем до письмових пояснень до апеляційної скарги слід зазначити про таке.
Враховуючи, що учасник судового процесу додав вказані докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оскаржуваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Колегія суддів зауважує учасникам судового процесу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від учасників судового процесу.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює апелянтові більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.
За таких обставин, додані Відповідачем під час апеляційного перегляду документи як додатковий доказ колегією суддів не приймаються.
Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов'язань зі своєчасної оплати вартості товару на умовах попередньої оплати, яка здійснюється Покупцем у розмірі 100% від ціни договору, зазначеної в пункті 4.1. протягом 5 банківських днів з дати укладення договору та отримання оригіналу рахунку-фактури від Продавця, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Продавця, зазначений у розділі 15 договору.
Беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 2205000032 від 16.05.2022 р., укладеного між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" ( Продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" ( Покупець ), кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.
Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Наразі, отримання коштів (штрафних санкцій) за прострочення виконання такого зобов'язання з попередньої оплати вартості товару є належним об'єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов'язання з боку останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення своєчасної попередньої оплати товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі неповної та несвоєчасної оплати на нарахування у відповідності до пункту 8.3 договору пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Суд першої інстанції, задовольняючі позов частково, дійшов висновку про правомірність позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 5 424 657,53 грн. пені за період з 15.06.2022 р. по 07.12.2022 р., 464 178,08 грн. 3% річних за період з 15.06.2022 р. по 20.02.2023 р. та 2 713 859,71 грн. інфляційні втрати за період з червня 2022 року по січень 2023 року. При цьому, зазначив про наявність підстав для зменшення розміру пені до 10 000,00 грн., та зменшив 3% річних та інфляційних втрат на 100%.
АТ "Укртрансгаз" оскаржує рішення Господарського суду Дніпропетровської області в частині відмови в задоволені позовних вимог ( в частині зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат ) та просить прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а відтак, враховуючи, що рішення в частині встановлення судом факту правомірність позовних вимог та правільності розрахунків стягуваних сум сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині, що не оскаржується.
Як зазначалося раніше, у зв'язку з порушенням Відповідачем зобов'язання з попередньої оплати вартості товару, Позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 464 178,08 грн. 3% річних за період з 15.06.2022 р. по 20.02.2023 р. та 2 713 859,71 грн. інфляційні втрати за період з червня 2022 року по січень 2023 року.
Суд першої інстанції у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовив, зменшивши їх на 100%, що колегія суддів вважає не вірним, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.08.2023 р. у справі № 927/211/22 зазначив, що оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця ( п. 56 ). Договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору, що підтверджується його підписанням сторонами. Отже, сторона, яка не здійснила попередню оплату за договором купівлі-продажу, всупереч своїм договірним обов'язкам не може вважати договір неукладеним, а обов'язки зі здійснення попередньої оплати неіснуючими ( п. 77 ).
З огляду на зазначене, Об'єднана палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування ст. 538 ЦК, викладених в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 р. у справі № 908/523/18, від 29.01.2020 р. у справі № 903/154/19, від 25.02.2020 р. у справі № 922/1705/19. Системне тлумачення ст. 538, ч. 2 ст. 625, ч.1 ст.655, ст.692, ч.1 ст.697 ЦК дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару Продавець має право вимагати від Покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий Продавцем у власність Покупця… ( п. 79 ).
Разом з цим, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Згідно з приписами пункту 5.1 договору обов'язок перерахувати 100% попередньої оплати у розмірі 22 500 000,00 грн. є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої ст. 625 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач своє зобов'язання передбачене пунктом 5.1 договору в частині здійснення попередньої оплати у розмірі 100% суми договору визначеної пунктом 4.1. договору не виконав.
При цьому, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Посилаючись на частину першої ст. 233 ГК України, на наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. мотиви, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника - суд першої інстанції в оскаржуваній частині рішення дішов висновку за можливе зменшити 3% річних ( 464 178,08 грн. ) та інфляційних втрат ( 2 713 859,71 грн. ) на 100%.
Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки місцевого гоподарського суду помилковими, а висновки, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, на які посилається суд першої інстанції - не є релевантними по відношенню до справи № 904/4262/22, адже у порівнюваних ситуаціях та встановлених обставинах справи ці правовідносини не є подібними.
У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду виходила із тих висновків, що з урахуванням лише конкретних обставин справи суд може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України. Обставинами вказаної справи було встановлено, що сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів та врахували, що відсотки за користування грошовими коштами, які за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, яку сторони вже нарахували відповідно до пункту 7.2 договору.
У справі № 904/4262/22 судом було встановлено, що розмір нарахувань 3% річних та інфляційних втрат було здійснено АТ «Укртрансгаз» лише на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Жодних подвійних нарахувань, як у наведених справах не здійснювалось, отже у даній справі сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, а нарахування цих процентів здійснено Позивачем у розмірі, встановленому ч.2 ст.625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні із 22 500 000,00 грн., які АТ «Укртрансгаз» розраховував отримати за умови належного виконання свого обов'язку з боку Відповідача.
Щодо зменшення інфляційних втрат, то варто відзначити, що інфляційна складова це відновлення вартості грошей за період, на який вони знецінені, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання боржником, тому виходячи саме з суті цієї суми вона не підлягає зменшенню в будь-якому випадку.
У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відтак, враховуючі наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Дніпропетровської області не мав правових підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат. Такі дії суду є порушенням норми матеріального права, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Окрім 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, Позивач, посилаючись на порушення Відповідачем зобов'язань за договором в частині своєчасного та повного перерахування суми попередньої оплати, на підставі п. 8.1 договору нарахував Відповідачеві 5 424 657,53 грн. пені за період з 15.06.2022 р. по 07.12.2022 р., які суд першої інстанції визнав обгрунтованими, але зменшив стягувану суму пені до 10 000 грн..
Щодо застосування судом першої інстанції положень частини 3 ст. 551 ЦК України та частини 1 ст. 233 ГК України.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з Відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 ст. 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених ст. 2 ГПК України.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника ( спонукання до належного виконання зобов'язання ) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України ( ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ).
Відтак, як слушно зауважив місцевий господарський суд - застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги АТ "Укртрансгаз" про те, що суд першої інстанції зменшив стягувану суму пені до 0,04 % від суми невиконаного грошового зобов'язання Відповідачем, що не відповідає критерію балансу співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій по відношенню до суми невиконаного грошового зобов'язання Відповідачем. У такому випадку зводиться до формальності, нікчемності завдання неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності боржника. Так само і одні із головних критеріїв стягнення неустойки - дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання зводиться до формального покарання, яке не забезпечує компенсації втрат понесених з боку Позивача та не стимулює боржника до належного виконання взятих на себе зобов'язань за Договором.
При цьому, колегія суддів констатує, що сума заявлених Позивачем до стягнення з Відповідача пені не є надмірно великою по відношенню до суми основного зобов'язання, про що свідчать матеріали справи.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Позивача про те, що зменшивши суму пені з 5 424 657,53 грн. до 10 000 грн., суд першої інстанції не надав об'єктивної оцінки обставинам справи та необґрунтовано, без урахування інтересів AT "Укртрансгаз" зменшив суму пені до такого розміру.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про зменшення розміру штрафних санкцій до 10 000 грн. не відповідають нормам матеріального права, а саме, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551, 607, 614 ЦК України, оскільки судом не було прийнято до уваги всі обставини, які мають істотне значення, та, як наслідок, було необґрунтовано зменшено розмір пені до 10 000 грн., які підлягали стягненню з Відповідача за порушення строків оплати товару.
Разом з тим, апеляційний господарський суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, врахувавши причини неналежного виконання зобов'язання Відповідачем, надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, посилання Відповідача на втрату частину своїх активів, а також зменшення прибутків в результаті збройного нападу російської федерації, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з Відповідача на 50% та стягнення пені у розмірі 2 712 328,65 грн.., на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду в оскаржуваній частині зазначеним вимогам не відповідає.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення в оскаржуваній частині помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає зміні.
Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укртрансгаз" підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути змінене.
13. Судові витрати.
Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги Позивача судові витрати, понесені Акціонерним товариством "Укртрансгаз", підлягають відшкодуванню та покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволеної апеляційної скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 р. у справі № 904/4262/22 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
" Позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" про стягнення 5 424 657,53 грн. пені, 464 178,08 грн. 3% річних, 2 713 859,71 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" ( 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 2, офіс 1, ідентифікаційний код 41395843) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" ( 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801 ) - 2 712 328,65 грн. пені, 464 178,08 грн. 3% річних, 2 713 859,71 грн. інфляційних втрат та 129 039,89 грн. витрат зі сплати судового збору, про що видати наказ.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити."
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" ( 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 2, офіс 1, ідентифікаційний код 41395843) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" ( 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801 ) 105 845 грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції, про що видати наказ.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 25.09.2023 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус