Справа № 420/18382/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про:
- визнати протиправними дії відповідача щодо незаконної відмови листом № 12/739 від 28.06.2023 позивачу в направленні до МВС України матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 №850 у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи та захворюванням пов'язаним з проходження служби в органах внутрішніх справ;
- зобов'язання відповідача направити до МВС України матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 №850 у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи та захворюванням пов'язаним з проходження служби в органах внутрішніх справ.
В обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що 17.11.2014 року під час первинного огляду позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивачу виплачена одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в ораганах внутрішніх справ. 03.05.2023 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності.
Враховуючи зазначене, позивач 06.06.2023 року звернувся до відповідача із заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням II групи інвалідності та надав усі необхідні матеріали. Проте 28.06.2023 року позивачу надана відповідь Головним управління МВС України в Одеській області №12/739, якою відмовлено в нарахуванні через недотримання термінів повторного огляду МСЕК.
Вважаючи вищевказані дії протиправними позивач звернувся о суду з даним адміністративним позовом.
08.08.2023 року відповідачем надано відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджувався та зазначив, що як вбачається з матеріалів справи Барановському ЄІ III група інвалідності була встановлена 17.11.2014 року, а II група інвалідності він отримав понад два роки після первинного встановлення інвалідності - 03.05.2023 року. За вказаних обставин, відповідачем зазначено, що не виготовлення ліквідаційною комісією ГУМВС України в Оедській області висновку щодо виплати грошової допомоги у зв'язку з встановлення ОСОБА_2 інвалідності є правомірною.
Ухвалою суду від 24.07.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши адміністративний позов, відзив на адміністративний позов та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив службу та звільнений на пенсію з Головного управлінням МВС України в Одеській області.
17.11.2014 року під час первинного огляду позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.8). Та як стверджує позивач йому відповідачем виплачена одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності через захворюванням, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
03.05.2023 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності (а.с.9).
На підставі вищенаведеного, позивач 05.06.2023 року направив до Заступника Голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС в Одеські області заяву (рапорт) згідно якої просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що отримав захворювання під час проходження служби в ОВС та до заяви додані відповідні додатки (а.с.10).
28.06.2023 року відповідач листом №12/739 вказав, що за результатами розгляду заяви позивача та наданих до неї матеріалів зазначає, що згідно пункту 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850, через не дотримання термінів проходження позивачем повторного огляду медико-соціального експертної комісією та встановлення згідно з її рішенням вищої групи інвалідності, виплата грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої суми, не передбачена (а.с.11).
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Законом України "Про міліцію" №565-ХІІ від 20.12.1990 (далі - Закон №565-ХІІ) врегульовані правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 565-XII держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.
Згідно із пунктом 5 розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію". Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закон № 580-VIII набрав чинності 07.11.2015 року.
Відповідно до абзаців 2 і 3 пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Положеннями статті 23 Закону України "Про міліцію" передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07.11.2015, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, регулювався Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі Порядок № 850).
Згідно з нормами пункту 2 Порядку № 850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
У пункті 3 Порядку № 850 зазначено окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
З огляду на зазначене слідує, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", виходячи з положень якого обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справах № 808/1866/16 та №806/845/16, від 31 січня 2019 року у справі № 822/1883/18 та від 20 лютого 2019 року у справі №822/1883/18.
Відповідно до положень пункту 7 Порядку № 850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Згідно з пунктом 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 9 Порядку № 850).
Відповідно до Порядку № 850 підставою для призначення одноразової грошової допомоги, чи відмови в її при значенні, є прийняття МВС України відповідного рішення.
Так, відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №492784 від 03.05.2023 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності. Із цього часу в позивача виникли нові підстави, які згідно з п. 3 Порядку № 850 які надають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, яка передбачена для IІ групи інвалідності.
Відповідно до положень пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Таким чином, після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.
Так, суд акцентує увагу на тому, що згідно з пунктом 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
Тобто в даному випадку відповідач повинен був після отримання заяви (рапорт) з відповідними додатками від позивача, протягом 15-ти днів направити таку заяву з додатками та висновок щодо виплати грошової допомоги.
Відповідачем не надано жодних доказів здійснення вищенаведених дій.
Натомість відповідач листом від 28.06.2023 року №12/739 повідомив, що заява позивача розглянута та вказав на наявність на його думку певних невідповідностей до Порядку №850, тоді як такі повноваження у відповідача були відсутні. Доказів яким чинним нормативним документом передбачені такі повноваження, ГУ МВС в Одеській області також не надано.
Отже, ГУ МВС України в Одеській області всупереч пункту 8 Порядку № 850 не передало документи до МВС з висновком щодо виплати грошової допомоги, що підтверджує те, що прийняття рішення про призначення, або про відмову в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги, як це передбачено Порядком №850 не відбулось.
Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини та вищезазначені положення законодавства суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправними дії Головного управління МВС України в Одеській області щодо незаконної відмови листом № 12/739 від 28.06.2023 року ОСОБА_1 в направленні до МВС України матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 №850 у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи та захворюванням пов'язаним з проходження служби в органах внутрішніх справ та зобов'язання Головне управління МВС України в Одеській області направити разом з висновком щодо виплати грошової допомоги передбаченого п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 №850 до МВС України матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 №850 у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи та захворюванням пов'язаним з проходження служби в органах внутрішніх справ.
.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат в цій частині у справі не здійснювати.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління МВС України в Одеській області щодо незаконної відмови листом № 12/739 від 28.06.2023 року ОСОБА_1 в направленні до МВС України матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 №850 у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи та захворюванням пов'язаним з проходження служби в органах внутрішніх справ.
Зобов'язати Головне управління МВС України в Одеській області направити разом з висновком щодо виплати грошової допомоги передбаченого п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 №850 до МВС України матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 №850 у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи та захворюванням пов'язаним з проходження служби в органах внутрішніх справ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління МВС України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, будинок, 12, код ЄДРПОУ 08592268).
Суддя Іванов Е.А.