Рішення від 25.09.2023 по справі 420/18404/23

Справа № 420/18404/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області ), в якому позивач просить:

визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021 року протиправною;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.02.2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, п. 3 якої встановлено перерахувати з 01.01.2016 року пенсії, призначені згідно із Законом від 09.04.1992 № 2262-XII особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій ухвалено проводити з 01 січня 2018 року.

Нормами Постанови №103 встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.

Позивач зазначив, що на виконання п. 3 Постанови №103 позивачу у період з 01.01.2019 по 30.06.2021 року щомісяця окремою сумою виплачувалась різниця між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту Постанови № 103, та місячним розміром отриманої особою пенсії. Станом на 01.07.2021 відкладена виплата проведена в повному обсязі, а отже з порушенням строків виплати.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050 та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача. Проте відповідач у відповідь на зазначену заяву повідомив, що виплату було проведено в порядку визначеному пунктом 3 Постанови № 103, в подальшому в порядку визначеному Постановою № 1088, а тому правові підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 25.07.2023 року поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом та відкрито провадження в адміністративній справі. Визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕП/30521/23 від 04.08.2023 року, в якому останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідачем зазначено, що доплата до пенсії позивачу за період з 01.01.2019 року по 30.06.2021 року в сумі 43265,52 грн., виплачувалась з 01.01.2019 року в розмірі 901,37 грн, а з 01.01.2020 в розмірі 1802,73 грн. в порядку визначеному законодавством України. Станом на 01.07.2021 року відкладена законодавством виплата спірних доплат позивачу проведена в повному обсязі. Відповідні доплати визначені на умовах Постанови Кабінету Міністрів України № 103 зараховано на поточний рахунок позивача та починаючи з 01.01.2020 року виплачувались разом з пенсією. Головне управління обчислюючи позивачу пенсію діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом № 2262 та Порядком № 45.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

20.03.2018 року ГУ ПФУ в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року на умовах та розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" на підставі наданої ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій за нормами, чинними за січень 2016 року, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".

Виплата перерахованої пенсії відповідно до Постанови особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводилась з 1 січня 2018 року. Доплата пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачувалась в такому порядку:

з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків рiзниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розраховано відповідно до абзацу першого цього пункту, та мiсячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р.;

з 01.01.2020р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та мiсячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Доплата за період з 01.01.2019р. по 30.06.2021.р в сумі 43265,52 грн. виплачувалась до пенсії позивачу з 01.01.2019р. в розмiрi 901,37 грн., а з 01.01.2020р. - в розмірі 1802,73 грн. в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, якi звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Станом на 01.07.2021 року відкладена виплата позивачу проведена в повному обсязі.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплатити заявнику компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

15.06.2023 року ГУ ПФУ в Одеській області за результатами розгляду вищевказаної заяви повідомило позивача про те, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21.02.2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, п. 3 якої встановлено перерахувати з 01.01.2016 року пенсії, призначені згідно із Законом від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) ухвалено проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

- з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;

- з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Тобто, постанова Кабінету Міністрів України № 103 визначала порядок виплати перерахованих пенсій, який, зокрема, передбачає здійснення таких виплат після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету, не змінюючи при цьому регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції.

Вказаними нормами Постанови №103 встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.

Однак рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 року у справі №826/12704/18 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019) п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року визнано нечинним.

Проте, після цього Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24.12.2019 № 1088 Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян (набрала чинності із 01.01.2020 року), частиною 2 пункту 1 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 року у справі № 640/620/20 (набрало чинності згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 року) ч. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» визнано протиправною та нечинною.

Відтак, із 29.09.2020 року нормативне регулювання правовідносин щодо виплати перерахованої позивачу за період із 01.01.2016р. по 31.12.2017р. пенсії не передбачало поетапного порядку її виплати.

Після визнання нечинною постанови № 1088 дії відповідача щодо подальшої поетапної виплати перерахованої пенсії є такими, що вчинені не на підставі наданих повноважень та не у спосіб встановлений законодавством, адже жодним нормативно правовим актом після 29.09.2020 року не встановлювався інший строк (відтермінування чи розстрочення) виплати пенсії перерахованої за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

Тому після 29.09.2020 року відповідач повинен був вчинити дії спрямовані на виплату перерахованої позивачу пенсії, а в протилежному випадку невиплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються із порушенням строку.

При цьому аргументи позивача про те, що порушення строків виплати йому пенсії (доходу) триває із 01.01.2016 року є безпідставними з огляду на те, що перерахунок пенсії проведено лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року. Відтак, хоча цей перерахунок і проведено за минулий час (із 01.01.2016р. по 31.12.2017р.), однак нормативна підстава його проведення виникла у лютому 2018 року, тому стверджувати про неправомірну поведінку органу пенсійного фонду щодо невиплати у 2016 - 2017 роках перерахованої пенсії немає жодних підстав.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000р. № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ).

Ст. 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 року у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19.

Тому у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом обов'язку здійснити виплату належних позивачу сум.

Суд зазначає, що норми п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року та ч. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (набрала чинності із 01.01.2020) передбачали поетапну виплату позивачу перерахованої за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року суми пенсії.

Вирішуючи спір, суд враховує, що починаючи саме із 29.09.2020 року (дата набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 року у справі № 640/620/20) втратили чинність норми ч. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088, які встановлювали розстрочення виплати доплат за перерахованими пенсіями за період із 01.01.2016р. по 31.12.2017р.

Оскільки з 29.09.2020 року порядок виплати підвищень за перерахованими пенсіями у поетапному вигляді скасовано, а відтак і виплата донарахованих доплат мала б відбуватися у повному обсязі. Однак подальша поетапна виплата спричиняла наслідки для пенсіонера у вигляді несвоєчасно отриманих доходів.

Відтак, право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати виникло у позивача із листопада 2020 року (після спливу одного місяця з часу визнання нечинними норм постанови, які встановлювали відтермінування виплати).

Зі змісту відповіді пенсійного управління вбачається, що період нарахування компенсації закінчився у червні 2021 року, оскільки у цьому місяці проведено повну виплату позивачу доплати перерахованої пенсії за період із 01.01.2016р. по 31.12.2017р..

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання протиправними дій відповідача можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.

З огляду на те, що судом визнано протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р., відповідно з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016.р по 31.12.2017р., обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року.

Суд звертає увагу, що право на нарахування компенсації у позивача виникло саме з листопада 2020 року, а не з 01 січня 2016 року, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки відповідач помилково ототожнює момент, коли у позивача виникло право на перерахунок пенсії з моментом, коли таке його право було порушено та виникли підстави для звернення до суду.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на позов на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки представник відповідача не заявив відповідного клопотання з цього приводу в установленому процесуальному законодавством порядку. Крім того суд враховує, що ухвалою від 29.05.2023 року про відкриття провадження по справі, позивачу поновлено строк звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, суд вважає безпідставними та помилковими доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням висновку суду про часткове задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р., обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) грн. 60 коп.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

Попередній документ
113694578
Наступний документ
113694580
Інформація про рішення:
№ рішення: 113694579
№ справи: 420/18404/23
Дата рішення: 25.09.2023
Дата публікації: 27.09.2023
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (25.09.2023)
Дата надходження: 20.07.2023
Предмет позову: про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії