ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
25 вересня 2023 року м. ДніпроСправа № 160/18374/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) клопотання Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
11.08.2023 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації основної відпустки за 2015, 2022, 2023 роки та відпустки як учаснику бойових дій за 2015,2018, 2020 та 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Національної поліції України 13.03.2023 в розмірі 182994, 65 грн;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію основної відпустки за 2015, 2022, 2023 роки та відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2020 та 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Національної поліції України 13.03.2023 в розмірі 182994, 65 грн.
Ухвалою суду від 14.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31.08.2023 через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Національної поліції в Луганській області надійшла заява про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду, в обґрунтування якої відповідач посилався на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Законом України №2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати.
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення), у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Згідно розписки позивача від 15.03.2023 ОСОБА_1 під час звільнення отримав витяг з наказу ГУНП в Луганській області від 13.03.2023 № 59 о/с та довідку УФЗБО від 14.03.2023 № 81/111/22-2023 про нараховані суми грошового забезпечення, які підлягають виплаті під час звільнення. У наказі ГУНП в Луганській області від 13.03.2023 № 59 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції зазначено, «… з виплатою компенсації за невикористану у році звільнення відпустку у кількості 08 діб…», що підтверджує той факт, що ОСОБА_1 починаючи з 15.03.2023 був обізнаний про кількість днів компенсації за невикористані відпустки.
При цьому згідно довідки УФЗБО від 14.03.2023 № 81/111/22-2023 компенсація за дні невикористаної відпустки згідно наказу ГУНП в Луганській області від 13.03.2023 № 59 о/с складає 2352, 00 грн. В свою чергу платіжною інструкцією від 14.03.2023 № 448 за відомістю № 92 з позивачем 16.03.2023 був здійснений остаточний розрахунок при звільненні.
Норма про визначення в наказі про звільнення кількості днів відпустки яка підлягає компенсації закріплена в наказі МВС України від 23.11.2016 № 1235, яким затверджено, «Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції».
Абзацом 2 п. 10 розділу III, вищезазначеного наказу визначено, що в наказі про звільнення, зазначається інформація щодо необхідності виплати грошової компенсації за кількість діб невикористаних відпусток за фактично відпрацьований час у році звільнення або відрахування з грошового забезпечення коштів за кількість діб відпусток за час невідпрацьованої частини календарного року.
Таким чином, позивачу з 15.03.2023 достеменно було відомо про кількість днів невикористаної відпустки які підлягають компенсації та загальна сума яка підлягає виплаті як компенсація за дні невикористаної відпустки при звільненні.
Тобто тримісячний строк звернення із позовною заявою до суду слід обчислювати з 16.03.2023 - 16.06.2023. В свою чергу позивач звернувся до суду лише 24.07.2023, що підтверджується штампом суду на копії позовної заяви, таким чином позивачем пропущено трьох місячний строк звернення до суду встановлений законодавством.
На підставі викладеного, відповідач вважає, що позивачем пропущено, встановлений законодавством строк звернення до суду, а отже наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України.
Розглянувши, заяву про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов таких висновків.
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу неправомірної, на думку позивача, не виплати грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток за 2015, 2018, 2020, 2022, 2023 роки.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із статтею 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Тобто, чинна станом на дату звернення позивача до суду редакція статті 233 КЗпП не передбачає інших (відмінних) строків для звернення до суду з позовом щодо порушення законодавства про оплату праці, в т.ч. у відносинах публічної служби.
Ці зміни були внесені Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 560/7496/20 зазначено, що згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено виняток із загальних строків для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав працівника: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8- рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині 2 статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Отже, право на заробітну плату до 19.07.2022 не обмежувалося будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 808/1271/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18, від 29 вересня 2021 року у справі № 160/8332/20, від 12 травня 2022 року у справі № 280/9017/20, від 26 травня 2022 року у справі № 420/10861/21, від 28.07.2022 року у справі № 300/6805/21.
У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 зазначено: «Суд також зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.».
В силу прямих приписів статті 58 Конституції України, зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX мають застосуватись у спірних правовідносинах з 19.07.2022.
Як наслідок, по справі відсутні законодавчо визначені підстави для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, у зв'язку з чим клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 121, 122, 248, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.
Суддя А.Г. Секірська