ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
25 вересня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/850/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
03.08.2023 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні з 01.07.2022 в повному розмірі доплати до пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області встановити та виплатити ОСОБА_1 з 01.07.2022 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови № 713 в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є пенсіонером МВД за вислугою років та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області.
З 01.07.2021 відповідач на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” нарахував позивачу щомісячну доплату пенсії у розмірі 2000,00 гривень.
У подальшому (липень 2022 року) пенсійний орган на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 у справі № 360/4379/21, здійснив черговий перерахунок пенсії позивача за період з 01.12.2019 з урахуванням сум грошового забезпечення позивача за прирівняною посадою працюючого поліцейського. При цьому, враховуючи ту обставину, що зростання розміру пенсії перевищило 2000,00 гривень, відповідач протиправно припинив нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень, передбаченої Постановою № 713.
13.07.2023 позивач звернувся на вебпортал відповідача за номером ВЕБ-12001-Ф- С-23-158221 (звернення зареєстровано за номером 4986/Ю-1200-23 від 13.07.2023) за роз'ясненням стосовно перерахунку пенсії позивача.
На звернення позивача відповідачем було надано лист-відповідь від 14.07.2023 № 4624-4986/Ю-02/8-1200/23, в якому надано інформацію, що пунктом 1 Постанови № 713 визначено, що з 01 липня 2021 року доплата у розмірі 2000 гривень встановлюється до основного розміру пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України № 2262, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 цього Закону. З липня 2021 року автоматизованим способом позивачу був проведений перерахунок пенсії згідно з Постановою № 713 та до основного розміру пенсії встановлено щомісячну доплату у розмірі (2000,00 грн), визначеному даним нормативно-правовим актом. В результаті проведеного перерахунку розмір пенсійної виплати склав 6369, 87 гривень.
За нормами абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713 у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, (у випадку позивача - у червні 2022 року за рішенням суду) щомісячна доплата , встановлена абзацами першим і другим цього пункту (2000, 00 грн), не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень.
За розглядом електронної пенсійної справи позивача визначено, що після проведення перерахунку пенсії позивача у червні 2022 року на виконання рішення суду основний її розмір збільшився на суму, що перевищує 2000 гривень, отже підстави для проведення виплати передбаченої Постановою № 713, відсутні. Виплату згідно із Постановою № 713 позивач отримував з 01.07.2023 по 30.06.2022.
Такі дії відповідача вважає протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 08.08.2023 відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
25.08.2023 через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.
Позивач перебуває на обліку в головному управління Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2262). Пенсію позивачу призначено по лінії МВС.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній службі з надзвичайних ситуацій, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначаються Законом №2262.
14.07.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» N 713 від 14.07.2021, п.1 якої встановлено, що з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись нормами абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” (далі - Постанова № 713), відповідно до якої у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту (2000,00 грн.), виплачується, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень.
Станом на 01.03.2018 основний розмір пенсії позивача складав 4369,87 гривень Після проведення перерахунку за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 у справі № 360/4379/21 основний розмір пенсії станом на 01.12.2019 склав 12017,82.
З розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою позивача вбачається, що з 01.07.2021 позивачу встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн.
Отже, позивачу щомісячна доплата у сумі 2000,00 грн на підставі Постанови нараховувалась та виплачувалась з 01.07.2021 по 30.06.2022.
Враховуючи вищезазначене, в результаті проведення перерахунку за рішенням суду, основний розмір пенсії позивача збільшився на 5036,17 грн. Тобто, сума збільшення перевищила 2000 гривень.
З 01.03.2023 розмір пенсії позивача становить 13517,82 грн. (до перерахунку було - 6981.65 грн., різниця складає 6536,17 грн., тобто розмір пенсії збільшився понад 2000,00 грн.).
Тому щомісячну доплату, передбачену Постановою № 713, після проведення перерахунку позивачу встановлено не було. Таким чином, оскільки після проведеного перерахунку пенсії позивача її розмір збільшився підстави для встановлення щомісячної доплати до пенсії відповідно до постанови № 713 відсутні. Доводи позивача про те, що перерахунок його пенсії, проведений на підставі рішення суду, був спрямований на відновлення його прав та не є тим перерахунком (переглядом) пенсії, який мав відбутись після 01.03.2018 відповідно до норм чинного пенсійного законодавства, є безпідставними.
Відповідач звернув увагу суду, що перерахунок (перегляд) пенсії у розумінні Постанови № 713 полягає у будь-якому перерахунку пенсії, в тому числі у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення, чи перегляді загального розміру пенсії у зв'язку із встановленням тих чи інших доплат, передбачених чинним законодавством.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що розмір підвищення до пенсії встановлено згідно вимог чинного законодавства.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями паспорту громадянина України, картки фізичної особи - платника податків, довідки від 08.11.2022 № 1201-5002305359.
Позивач є пенсіонером, отримувачем пенсії за вислугу років.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2021 у справі № 360/4379/21 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 06.07.2021 № 285 про відмову в перерахунку та виплаті пенсії з 01.12.2019 ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області” від 26.05.2021 № 33/33-967 про розмір грошового забезпечення з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області” від 26.05.2021 № 33/33-967 про розмір грошового забезпечення з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії за період з 01.12.2019 до моменту здійснення перерахунку пенсії.
Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії за пенсійною справою № 120305086 - МВС від 20.06.2022 пенсія позивача з 01.07.2022 перерахована на виконання рішення суду та її розмір склав 12017,82 грн (70 % грошового забезпечення) та обчислювався з таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 2500,00 грн, оклад за військове звання - 2000,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 35 % - 1575,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у т.ч. надбавка за специфічні умови проходження служби та премія 71,06 % - 8984,93 грн, всього сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 15059,93 грн; індексація ОСНП - 1475,87 грн.
Відповідно до протоколів про перерахунок пенсії за вислугу років за пенсійною справою № 120305086 - МВС станом на 01.07.2021 та на 01.03.2022 до розрахунку пенсії позивача включена щомісячна доплата до 2000 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 - 2000,00 грн.
Згідно з розрахунками пенсії за вислугу років (без врахування виконання рішення суду) по пенсійній справі № 120305086 - МВС станом на 01.07.2021 та на 01.03.2022 позивачу виплачувалася доплата у розмірі 2000,00 грн, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713.
Згідно з розрахунками пенсії за вислугу років (з врахуванням виконання рішення суду) по пенсійній справі № 120305086 - МВС станом на 01.07.2022 доплата у розмірі 2000,00 грн, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713, до розрахунку пенсії позивача не включена.
Отже, у період з 01 липня 2021 року по 30 червня 2022 року позивачу нараховувалась та виплачувалась доплата у розмірі 2000,00 грн, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713.
Заявою від 13.07.2022 за № ВЕБ-12001-Ф-С-23-158221, поданою через вебпортал Пенсійного фонду України, позивач просив здійснити нарахування та виплату з 01.07.2022 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, у розмірі 2000 грн додатково до існуючого розміру пенсійного забезпечення та проводити її у подальшому щомісячно
Відповідач листом від 14.07.2023 № 4624-4986/Ю-02/8-1200/23 серед іншого повідомив, що пунктом 1 Постанови № 713 визначено, що з 01 липня 2021 року доплата у розмірі 2000 гривень встановлюється до основного розміру пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону. З липня 2021 року автоматизованим способом був проведений перерахунок пенсії згідно з Постановою № 713 та до основного розміру пенсії встановлено щомісячну доплату у розмірі (2000,00 грн.), визначеному даним нормативно-правовим актом. В результаті проведеного перерахунку, розмір пенсійної виплати склав 6369,87 гривень. За нормами абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713 у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, (у червні 2022 року за рішеннями суду) щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту (2000,00 грн), не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. За розглядом електронної пенсійної справи визначено, що після проведення перерахунку пенсії у червні 2022 року на виконання Рішення суду основний її розмір збільшився на суму, що перевищує 2000 гривень, отже підстави для проведення виплати передбаченої Постановою № 713, відсутні. Виплату згідно із Постановою № 713 позивач отримував з 01.07.2021 по 30.06.2022.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом”. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон № 2262. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону № 2262.
Так, частиною третьою статті 63 Закону № 2262 визначено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за Законом № 2262 пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина четверта статті 63 Закону № 2262).
Кабінет Міністрів України 11 листопада 2015 року прийняв постанову № 988, яка набрала чинності 02 грудня 2015 року, “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі - Постанова № 988), та якою затверджено схеми окладів за спеціальним званням поліцейських, схеми посадових окладів курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання та схеми посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3-10.
При цьому, пунктом 7 Постанови № 988 доручено Міністерству внутрішніх справ України за погодженням з Міністерством соціальної політики та Міністерством фінансів затвердити у двотижневий строк порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання.
Такий порядок було затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 “Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських” та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 94 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII “Про Національну поліцію” (далі - Закон № 580-VIII), Постанови № 988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та який набрав чинності 27 травня 2016 року.
Тобто, у встановлений Постановою № 988 двотижневий строк уповноваженими особами Міністерства внутрішніх справ України не було затверджено порядку і умов грошового забезпечення поліцейських.
Таким чином, у січні 2016 року поліцейські фактично не отримували доплат, додаткових видів грошового забезпечення через неприйняття уповноваженими особами Міністерства внутрішніх справ України відповідного нормативно-правового акта.
В подальшому, відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262 уряд ухвалив постанову від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, абзацом першим пункту 3 якої встановив, перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Зміст наведеної норми пункту 3 Постанови № 103 свідчить про те, що нормотворець пов'язав перерахунок пенсій відповідній категорії осіб, які отримують пенсію за Законом № 2262, з 01 січня 2016 року із складовими грошового забезпечення поліцейського, у тому числі щомісячними додатковими видами грошового забезпечення (надбавками, доплатами, підвищеннями), які фактично виплачувались поліцейським у січні 2016 року, оскільки пов'язав їх із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування саме за січень 2016 року.
Проте такі обставини не можуть ставитись у залежність з правом на належаний розмір пенсійного забезпечення з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, визначених у статті 43 Закону № 2262.
При цьому, пунктом 2 вказаного вище наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 “Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських” визначено, що він застосовується з дня набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто з 07 листопада 2015 року.
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Зокрема, Порядком № 260 установлено такі додаткові види грошового забезпечення: надбавка за стаж служби в поліції (пункт 3 розділу ІІ); надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (пункт 4 розділу ІІ); надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (пункт 5 розділу ІІ); надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць (пункт 6 розділу ІІ); надбавка за службу в умовах режимних обмежень (пункт 7 розділу ІІ); надбавка за почесне звання “заслужений” (пункт 8 розділу ІІ); доплата за науковий ступінь з відповідної спеціальності (пункт 9 розділу ІІ); доплата за вчене звання (пункт 10 розділу ІІ); доплата за службу в нічний час (пункт 11 розділу ІІ).
Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Порядку № 260 керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.
Крім того, пунктом 13 розділу ІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік надається матеріальна допомога для оздоровлення в розмірі посадового окладу. Допомога для оздоровлення надається поліцейському за його рапортом, погодженим керівником фінансового підрозділу, в межах асигнувань на зазначені цілі.
У свою чергу рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, в адміністративній справі № 826/12704/18, визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови № 103.
Суд зазначає, що у справі, яка розглядається, перерахунок пенсії позивача 20.06.2022 був зумовлений набранням законної сили рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2021 у справі № 360/4379/21, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області” від 26.05.2021 № 33/33-967 про розмір грошового забезпечення з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії за період з 01.12.2019 до моменту здійснення перерахунку пенсії.
Разом з цим, суд наголошує на тому, що законодавець делегував уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під “умовами” слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під “порядком” розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення “розміру” перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262.
До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, натомість приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого (а не його складові) може змінюватись Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що частина третя статті 1-1 Закону № 2262 містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Вказане свідчить про суперечність положень пункту 3 Постанови № 103 нормам Закону № 2262, про що також було зазначено й у висновках судів, які розглядали справу № 826/12704/18, наслідком чого було ухвалення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, про визнання протиправним та скасування пункту 3 Постанови № 103.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, суди у період чинності пункту 3 Постанови № 103 у правовідносинах щодо перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, повинні застосовувати Закон № 2262 (безвідносно до того, чи скасована ця норма постанови уряду судом), хоч ця норма й не була скасована на момент перерахунку пенсій відповідній категорії осіб у 2018 році на підставі Постанови № 988.
З урахуванням наведеного, оскільки зміна грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2016 року, як колишнього працівника міліції на підставі Постанови № 988, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, визначеного у статті 43 Закону № 2262 та в повному розмірі.
У свою чергу, з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 713, пунктом 1 якої установив з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Постанови № 713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року, які мають місце після перерахунку пенсії.
Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01 липня 2021 року зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн.
Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта уряду з 01 липня 2021 року колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262 до 01 березня 2018 року, було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн, виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року.
Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття урядом Постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262 на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Аналогічний правовий висновок сформований Верховним Судом у постановах від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2573/22, від 26 квітня 2023 року у справі № 380/14122/22, від 26 квітня 2023 року у справі № 380/4510/22, від 26 квітня 2023 року у справі № 140/10795/21, від 26 квітня 2023 року у справі № 160/14146/22, від 01 травня 2023 року у справі № 300/2963/22, від 17 травня 2023 року у справі № 620/5518/22, від 24 травня 2023 року у справі № 400/2732/22 та від 29 червня 2023 року у справі № 420/343/22.
З урахуванням викладеного, збільшення основного розміру пенсії позивача після проведеного перерахунку на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2021 у справі № 360/4379/21 на суму, що перевищує 2000,00 грн не є підставою для припинення виплати, передбаченої Постановою № 713.
Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області 20.06.2022 на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у позивача винило до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Згідно із загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області відновити ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, та виплати заборгованість, що утворилась.
З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити повністю зі словесним корегуванням обраного позивачем способу судового захисту та із виходом за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав позивача.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява подана через підсистему "Електронний суд", тому ставка судового збору становить 858,88 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд присуджує позивачу понесені ним судові витрати у сумі 858,88 грн зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина друга статті 7 Закону України “Про судовий збір”).
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області відновити ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, та виплати заборгованість, що утворилась.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 858,88 грн (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 88 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська