Справа № 2-259/10
23 вересня 2010 року смт. Леніне
Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Шувалова М.В.
при секретарі Новгородської А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про продовження строку для прийняття спадщини ,-
Позивач звернувся до Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про продовження строку для прийняття спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті матері ОСОБА_5 Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в січні 2002 року, коли померла мати, він працював в Тюменської області Російської Федерації, а потім стан його здоров'я різко погіршився і він тривалий час знаходився у лікарні. Крім того, позивач вказує, що він працює на нафтовому промислі і не міг звернутися до нотаріуса у м. Нижневартівськ щоб оформити відповідну заяву про прийняття спадщини і направити ії до Криму поштою. Вважає причини пропущення строку для прийняття спадщини поважними.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позов підтримала з наведених в ньому підстав, пояснивши, що причини пропущення ії довірителем строку для прийняття спадщини після смерті матері є поважними, у зв'язку з чим просила позов задовольнити та продовжити ОСОБА_1 строк для прийняття спадщини на підставі ст. 550 ЦК України 1963 року. При цьому представник позивача також пояснила, що ОСОБА_1 знав про смерть матері, однак не приїжджав на поховання, оскільки не зміг залишити роботу, він також знав, що після смерті матері залишилося спадкове майно і він знав, що крім нього існують і інші спадкоємці померлої.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 позов не визнали, пояснивши суду, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з неповажної причини, оскільки лікувався він не шість місяців після смерті матері, а всього декілька тижнів, а характер його захворювання не перешкоджав йому своєчасно подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Також відповідач та його представник звернули увагу суду на те, що протягом тривалого часу, а саме з 2002 по 2008 роки позивач неодноразово приїжджав до Криму, де ОСОБА_2 спілкувався з ним та іншими дітьми померлої. При цьому ні ОСОБА_1, ні інші відповідачі не висловлювали намір прийняти спадщину після смерті матері.
Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явився, будучи допитаним за дорученням Ленінського районного суду АР Крим у м. Санкт-Петербург (а.с.86) позовні вимоги визнав, та просив розглянути справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона є сусідкою позивача та відповідача ОСОБА_2 Вона пам'ятає, як у січні 2002 року померла ОСОБА_5 На поховання ії син - позивач ОСОБА_1 приїхати не зміг, але була присутня його дружина. Літом 2002 року, місяць вона не пам'ятає, але пам'ятає, що це було в рік, коли померла ОСОБА_5, вона бачила ОСОБА_1 у с. Набережне Ленінського району АР Крим та спілкувалася з ним.
Заслухавши пояснення сторін, покази свідка, дослідивши матеріали даної цивільної справи та цивільної справи №2-53/09, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. До такого висновку суд приходить з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (а.с.13), після якої залишилося спадкове майно у виді квартири АДРЕСА_1 (а.с.51-52) та земельної ділянки за цієї ж адресою (а.с. 15). На час смерті ОСОБА_5 з нею був зареєстрований (прописаний) та проживав ії чоловік ОСОБА_2, який фактично прийняв спадщину відповідно до вимог ст.ст. 548, 549 ЦК України 1963 року, вступив в управління та володіння спадковим майном. 11 лютого 2009 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.56).
Позивач ОСОБА_1 дійсно є сином померлої ОСОБА_5 і він дійсно тривалий час проживає та працює в Російській Федерації. Проте причини пропущення ним строку для прийняття спадщини після смерті матері, яки приведені ним у позовної заяві та підтримані його представником в судовому засіданні, не можуть бути визнані поважними.
ОСОБА_1 разом з матерю не проживав, не був зареєстрований (прописаний) з нею за однією адресою (а.с.6-7,22), в управління та володіння спадковим майном не вступав. Судом також достовірно встановлено, що позивач знав про смерть матері, про наявність спадкового майна та існування інших спадкоємців, усвідомлював характер дій та рухів, яки повинен був зробити для здійснювання власного бажання прийняти спадщину після смерті ОСОБА_5 Із представлених позивачем копій медичних документів вбачається, що він дійсно хворів та перебував у лікарні в періоди 01.02.2002 по 13.02.2002 року та з 27.02.2002 по 14.03.2002 року (а.с 18-21), що на думку суду не доказує його неможливість подати заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців після смерті матері. Крім того, характер захворювання ОСОБА_3, вказаний в медичних документах, не свідчить про його неспроможність самостійно рухатися, пересуватися, писати та спілкуватися з іншими особами, а згідно запису в його трудової книжці (а.с.31) з липня 2001 року по березень 2003 року він працював безпосередньо у м. Нижневартівськ Тюменської області, у зв'язку з чим суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, посилання позивача на його неспроможність з'явитися до нотаріуса у м. Нижневартівськ, оформити відповідну заяву та направити ії до Ленінської державної нотаріальної контори поштою.
Ст. 549 ЦК України 1963 року, яка діяла на час відкриття спадщини, встановлено, що спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину : 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно ст. 550 ЦК України 1963 року строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу (шість місяців), може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
Оскільки причини пропуску строку для прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_5 визнані судом неповажними, у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст.ст. 548, 549, 550 ЦК України 1963 року, керуючись ст.ст.5, 6, 10, 11, 60, 61, 174, 179, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову відмовити .
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АР Крим через Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.В. Шувалов
З оригіналом згідно : суддя М.В. Шувалов
Рішення набрало законної сили «__________» _______________________ 2010 року
Оригінал рішення знаходиться у справі №2-259/10
суддя М.В. Шувалов