"02" квітня 2010 р.Справа № 16/198-09-5570
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився
Відповідач: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Жовтневим РВ УМВС України в Одеській області 11.08.1997р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України справу за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про виселення та стягнення 19410,43 грн., -
Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про виселення фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту -ПП ОСОБА_2) з нежитлового приміщення першого поверху № 505, загальною площею 90,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь позивача та стягнення 16846,23 грн. заборгованості з орендної плати, пені в сумі 1525,05 грн., а також плати за фактичне користування у сумі 1039,15 грн. Свої вимоги Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради обґрунтовує припиненням 10.09.2009р. дії договору оренди нежитлового приміщення № 4/94, укладеного між сторонами 23.05.2002р. внаслідок відмови орендодавця від договору оренди, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов даного договору, та неповерненням орендованого майна після припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 4/94 від 23.05.2002р.
Відповідач проти позовних вимог не заперечує. При цьому, ПП ОСОБА_2 звернулася до суду із клопотанням про „продовження терміну заборгованості до п'яти років”, посилаючись на важкий фінансовий стан.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.
Між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та ПП ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 4/94 від 23.05.2002р., викладеного у новій редакції 28.11.2006р. Відповідно до умов розділу 1 нової редакції договору № 4/94 від 23.05.2002р. позивач передає, а відповідач -приймає у строкове (до 28.11.2011р.) платне володіння та користування нежитлове приміщення першого поверху № 505 загальною площею 90,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР з наступними змінами та доповненнями) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до розділу 2 договору № 4/94 від 23.05.2002р. Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеному у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання місяць 824,02 грн. При цьому розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Однак, у порушення наведених умов договору оренди № 4/94 від 23.05.2002р., ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідачем з грудня 2008р. зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів взагалі не виконувалися, у зв'язку з чим Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до ПП ОСОБА_2 з повідомленням № 01-15/1081 від 07.09.2009р. про припинення дії договору оренди № 4/94 від 23.05.2002р. внаслідок відмови Представництва від договору оренди. При цьому, Орендодавцем було запропоновано відповідачу звільнити орендоване ним нежитлове приміщення першого поверху № 505 загальною площею 90,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, передати об'єкт договору оренди Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в порядку, передбаченому умовами даного договору, за актом приймання-передачі, а також повністю погасити заборгованість з орендної плати в сумі 16244,62 грн. та пеню в сумі 1452,06 грн. до 05.10.2009р. Зазначене повідомлення було отримане Орендарем 10.09.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 20).
Відповідно до ст. 782 ЦК України, орендодавець має право відмовитись від договору оренди та вимагати повернення орендованого майна, якщо орендар не сплачує орендну плату вже протягом трьох місяців поспіль, та договір оренди вважається розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору оренди.
Наведене дозволяє суду дійти висновку, що дія договору № 4/94 від 23.05.2002р. була припинена внаслідок відмови Орендодавця від вказаного договору оренди з 10.09.2009р.
В свою чергу, згідно з п. 4.7 договору оренди нежитлового приміщення № 4/94 від 23.05.2002р. після закінчення строку дії даного договору ПП ОСОБА_2 зобов'язалася у 15-ти денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 27.04.2007р. N 997-V) у разі розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Але, в порушення умов п. 4.7 договору оренди нежитлового приміщення № 4/94 від 23.05.2002р., вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 27.04.2007р. N 997-V) після закінчення 10.09.2009р. строку дії договору № 4/94 від 23.05.2002р. відповідачем у 15-ти денний термін зобов'язань з передачі Орендодавцю приміщення за відповідним актом приймання-передачі виконано не було.
Крім того, як було зазначено по тексту рішення вище, умовами пункту 2.2 договору оренди № 4/94 від 23.05.2002р. Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеному у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання місяць 824,02 грн. При цьому розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції.
Згідно з пунктом 4.10 договору оренди нежитлового приміщення № 4/94 від 23.05.2002р., у випадку припинення дії цього договору, у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує орендну плату по день підписання акту приймання -передачі приміщення.
У порушення умов п. 2.2 та 4.10 договору № 4/94 від 23.05.2002р., вимог ст.ст. 525,526 ЦК України, договірні зобов'язання з своєчасної сплати орендних платежів не виконувались, внаслідок чого, згідно розрахунку заборгованості, за ПП ОСОБА_2 утворилась заборгованість з орендної плати на суму 16846,23 грн. та заборгованість із плати за фактичне використання приміщення в сумі 1039,15 грн., нарахованої за 19 днів вересня 2009 року, яку відповідачем до теперішнього часу погашено не було.
Відповідно до умов п. 5.2 договору № 4/94 від 23.05.2002р., за несвоєчасну сплату орендних платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми недоїмки за кожний день прострочення.
З огляду на викладене, Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, згідно розрахунку доданого до позовної заяви, додатково було нараховано до сплати Орендарю пеню у розмірі 1525,05 грн.
Таким чином, посилаючись на порушення ПП ОСОБА_2 вимог Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР) та умов договору оренди нежитлового приміщення № 4/94 від 23.05.2002р., Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про виселення відповідача з нежитлового приміщення першого поверху № 505, загальною площею 90,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь позивача та стягнення 16846,23 грн. заборгованості з орендної плати, пені в сумі 1525,05 грн., а також плати за фактичне користування у сумі 1039,15 грн..
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідач проти позовних вимог не заперечує.
Приймаючи до уваги вищевикладене, розглянувши позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, суд вважає за необхідне зупинитися на наступному.
Нежитлове приміщення першого поверху № 505, загальною площею 90,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
Конституцією України та статтею 319 ЦК України гарантується право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном. Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 291 ГК України та вимог ст. 785 ЦК України, якими передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
З огляду на викладене, враховуючи висновки суду про припинення дії договору № 4/94 від 23.05.2002р. внаслідок відмови Орендодавця від вказаного договору оренди з 10.09.2009р., керуючись вищенаведеними положеннями чинного законодавства України, суд доходить висновку щодо правомірності, обґрунтованості позовних вимог Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про виселення відповідача з незаконно зайнятого нежитлового приміщення першого поверху № 505, загальною площею 90,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 16846,23 грн., пені в сумі 1525,05 грн. та плати за фактичне використання приміщення в сумі 1039,15 грн., суд вважає за необхідне звернути увагу ПП ОСОБА_2 на наступному.
Як було зазначено по тексту рішенням вище, за умовами 2.2 договору оренди № 4/94 від 23.05.2002р. Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеному у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання місяць 824,02 грн. При цьому розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції. Крім того, згідно з пунктом 4.10 договору оренди нежитлового приміщення № 4/94 від 23.05.2002р. відповідачем було прийнято на себе зобов'язання у випадку припинення дії цього договору сплатити орендну плату по день підписання акту приймання -передачі приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, у порушення умов п. 2.2 та 4.10 договору № 4/94 від 23.05.2002р.., а також наведених по тексту рішення вище вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, ПП ОСОБА_2 договірні зобов'язання з своєчасної сплати орендних платежів виконані не були. При цьому, за переконанням суду, наявність та розмір заборгованості ПП ОСОБА_2 з орендної плати в сумі 16846,23 грн. та плати за фактичне використання приміщення в сумі 1039,15 грн. підтверджуються обґрунтованим розрахунком заборгованості, доданим Представництвом до позовної заяви. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем під час розгляду справи до господарського суду представлено не було.
З огляду на викладене, суд оцінює позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 16846,23 грн. та плати за фактичне використання приміщення в сумі 1039,15 грн. як правомірні, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги висновки суду про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 4/94 від 23.05.2002р. із повної та своєчасної сплати орендних платежів, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на умови п. 5.2 договору № 4/94 від 23.05.2002р., якими передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми недоїмки за кожний день прострочення.
У відповідності до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Вимогами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, суд оцінює вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про стягнення з відповідача пені у розмірі 1525,05 грн., обґрунтованими та правомірними.
Підсумовуючи наведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про виселення ПП ОСОБА_2 з нежитлового приміщення першого поверху № 505, загальною площею 90,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь позивача та стягнення 16846,23 грн. заборгованості з орендної плати, пені в сумі 1525,05 грн., а також плати за фактичне користування у сумі 1039,15 грн.. задовольнити у повному обсязі.
При цьому, ПП ОСОБА_2 під час розгляду даної справи усно заявлялося клопотання про розстрочку виконання судового рішення по даній справі спочатку на три роки, пізніше - на два роки, нарешті в останньому судовому засіданні 02.04.2010р. відповідачем було надано суду клопотання, викладене у письмовій формі, про „продовження терміну заборгованості до п'яти років”. При цьому, в якості підстав для надання розстрочки відповідачем було покладено доводи про важкий фінансовий стан ПП ОСОБА_2, яка є пенсіонеркою, відсутність у неї доходу від здійснення підприємницької діяльності, та, як наслідок, неможливість одночасного погашення повної суми заборгованості перед Представництвом.
Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Приймаючи до уваги скрутне фінансове становище ПП ОСОБА_2, яка є пенсіонеркою та отримує пенсію у розмірі 897,73 грн. на місяць, суд доходить висновку щодо наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення господарського суду Одеської області у даній справі, суд, керуючись ст. 121 ГПК України, вважає за доцільне та правомірне задовольнити клопотання відповідача частково шляхом надання розстрочки виконання судового рішення по даній справі в частині стягнення загальної заборгованості у сумі 19410,43 грн. на двадцять чотири місяці шляхом перерахування за двадцять три місяці щомісячно суми у розмірі 808 грн. 76 коп. та за останній місяць - грошової суми у розмірі 808 грн. 95 коп.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 16, 319, 386, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 615, 625, 629, 759, 782, 785 ЦК України, ч. 4 ст. 291 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85, 121 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Виселити фізичну особу -підприємця ОСОБА_2 / 65086, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 / з нежитлового приміщення першого поверху № 505, загальною площею 90,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради / 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 в ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595/. Наказ видати.
3. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 / 65086, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 / на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради/ 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 в ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595/ суму заборгованості з орендної плати в сумі 16846 грн. 23 коп. / шістнадцять тисяч вісімсот сорок шість грн. 23 коп./; пені в сумі 1525 грн. 05 коп. / одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять грн. 05 коп./; плату за фактичне користування у сумі 1039 грн. 15 коп. / одна тисяча тридцять дев'ять грн.. 15 коп./; 279 грн. 10 коп. / двісті сімдесят дев'ять грн. 10 коп./ - витрати на оплату держмита; 236 грн. /двісті тридцять шість грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.
4. Стягнути з Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради/ 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 в ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595 / до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31114095700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 - суму недоплаченого держмита в розмірі 0,10 грн. / десять коп./ Наказ видати.
5. Надати розстрочку виконання судового рішення по справі № 16 / 198 -09 -5570 в частині стягнення загальної заборгованості у сумі 19410 грн. 43 коп. / дев'ятнадцять тисяч чотириста десять грн. 43 коп. / на двадцять чотири місяці шляхом перерахування за двадцять три місяці щомісячно суми у розмірі 808 грн. 76 коп. /вісімсот вісім грн.. 76 коп. / та за останній місяць - грошової суми у розмірі 808 грн. 95 коп. /вісімсот вісім грн.. 95 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили з урахуванням наданої розстрочки.
Рішення підписано 08.04.2010р.
Суддя