Справа № 761/22164/23
Провадження № 2-о/761/458/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2023 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Габунії А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський районний відділ № 1 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
23.06.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту її постійного проживання у неповнолітньому віці на території України в м.Донецьк станом на 24.08.1991 р. та на 13.11.1991 р.
Свої вимоги заявниця обґрунтовує тим, що вона з моменту народження, тобто з 09.01.1974 р., до січня 1996 року постійно проживала на території УРСР, а з 24.08.2021 р. вже на території України. Посилаючись на те, що на даний час вона не має документів, які б підтверджували її громадянство України, зокрема паспорта громадянина України, заявниця вважає, що встановлення факту постійного проживання на території України має для неї юридичне значення та породжує юридичні наслідки, оскільки надасть можливість підтвердити її громадянство, а тому звернулась до суду з даною заявою.
Заявниця та її представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник заінтересованих осіб в судовому засіданні надав письмові пояснення, які підтримав судовому засіданні, послався на те, що пояснення заявниці та надані нею копії документів містять деякі розбіжності, що не дозволяють прийняти позитивне рішення на її вимогу.
Вислухавши пояснення сторони заявниці, а також заінтересованих осіб, допитавши свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; становлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Донецьк Української Радянської Соціалістичної Республіки, що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_1 .
Як стверджує заявниця, з моменту народження вона постійно проживала на території УРСР, а з 24.08.1991 р. - на території незалежної Республіки України, до одруження з громадянином російської федерації, до січня 1996 року.
Вказані обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Крім того ці обставини підтверджується письмовими доказами, а саме копіями свідоцтва про неповну середню освіту від 06.06.1989 р. серія НОМЕР_2 , в якому зазначено: «Видано це свідоцтво ОСОБА_1 , яка народилася 1974 року, в тому, що вона навчалася в загальноосвітній середній школі № 51 Куйбишевського району м.Донецька»; дипломом НОМЕР_3 від 24.06.1992 р., в якому зазначено про те, що заявниця в 1989 році вступила до Донецького економічного технікуму Міністерства державних ресурсів України і в 1992 році закінчила повний курс названого технікуму по спеціальності «Бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності»; трудовою книжкою серії НОМЕР_4 , дата заповнення - 21.10.1992 р., з якої вбачається, що ОСОБА_1 в період з 01.09.1989 р. по 25.12.1995 р. навчалася та працювала в закладах/установах на території м.Донецьк.
Так, в період з 01.09.1989 р. по 24.06.1992 р. заявниця вступила до Куйбишевського АТПП робочого забезпечення, навчалась в Донецькому економічному технікумі; 31.12.1992 р. звільнена по за п.5 ст. 36 КЗпП України по переводу до державного комунального підприємства; в період з 01.01.1993 р. по 05.05.1993 р. була прийнята на посаду бухгалтера в Державне комунальне підприємство «Комбінат шкільного харчування»; 05.05.1993 р. її було звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Разом з тим, на даний час заявниця не має документів, що підтверджують її громадянство України, зокрема паспорта громадянина України.
В грудні 2022 року заявниця звернулась до Посольства України в Швейцарській конфедерації з проханням підтвердити її належність до громадянська України. У своєму зверненні заявниця вказала, що вона була зареєстрована в АДРЕСА_1 та повідомила про те, що у 1996 році одружилася з громадянином рф та отримала російський паспорт.
У відповідь на звернення заявниці, ГУ ДМС в Донецькій області зазначило: «ГУДМС України в Донецькій області має можливість перевіряти факти підтвердження, встановлення, оформлення, перевірки належності, набуття, прийому до громадянства України, починаючи з 01.01.2014 р. по журналах реєстрації заяв з громадянства України, які були вивезені з міста Донецька, решта архівних матеріалів відділу громадянства залишилися у службовому приміщенні нашої установи у м.Донецьк - території України, яка визнана тимчасово окупованою територією відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» від 21.04.2022 р. № 2217-IX.
За наявними обліками ГУ ДМС у Донецькій області та наявними базами даних Державної інформаційної системи (ДІС) та Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами (ЄІАС УМП) ОСОБА_4 паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про громадянство» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
В абз.2 ст. 3 Закону зазначено, що особи, вказані в пункті 1 частини 1 цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2 - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3 - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Згідно з ст. 8 Закону особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
В пункті 10 Указу Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» № 215/2001 від 27.03.2001 р. зазначено, що для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію свідоцтва про народження; в) один із таких документів: довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року; копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Таким чином, оскільки заявниця не має можливості подати передбачені законом довідку про своєї постійне місце проживання в неповнолітньому віці на території України через окупацію російською федерацією м.Донецька, де вона народилася та проживала від дня народження до 1996 року, а також оскільки в паспорті матері заявниці міститься відмітка про реєстрацію місця проживання, яка датована 1996 роком, в той час, як отримати довідку в ГУ ДМС в Донецькій області про те, що станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року мати заявниці перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала на території України також немає можливості, зважаючи на окупацію м.Донецька, для встановлення належності до громадянства України, заявниці, яка станом на 24.08.1991 р. та 13.11.1991 р. перебувала в неповнолітньому віці, необхідно встановити факт, що має юридичне значення для отримання нею громадянства України, а саме факт постійного проживання нею в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.
В постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 19.05.2021 р. в справі № 496/818/19 (провадження № 61-8190св20), зазначено, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази, зокрема, довідку щодо проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року, покази свідків - сусідів заявника, які підтвердили факт його проживання у вказаний час у с.Градениці Біляївського району Одеської області, обґрунтовано вважав доведеним факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року, що є підставою для задоволення заяви.
Оскільки метою встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року є отримання особою паспорта громадянина України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність спору про право та наявність підстав для розгляду заяви в порядку окремого провадження, що спростовує доводи касаційної скарги.
У постанові від 15.09.2021 р. у справі № 503/246/19 (провадження № 61-11660свп20) Касаційним цивільним судом Верховного Суду зазначено, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, визначений у частинах першій та другій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо). У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Факт постійного проживання особи станом на 24 серпня 1991 року не має правового значення для видачі паспорту громадянина України, замість втраченого або викраденого, тому за обставин даної справи не може бути встановлений в судовому порядку.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що факт, що має юридичне значення для отримання заявницею громадянства України підлягає встановленню у судовому порядку в окремому провадженні. Крім того суд приходить до висновку, що в судовому засіданні на підставі належних та допустимих доказів було встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у неповнолітньому віці постійно проживала на території України в місті Донецьк станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року, а тому вважає, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 293, 352-355 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський районний відділ № 1 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у неповнолітньому віці постійно проживала на території України в місті Донецьк станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: