номер провадження справи 4/136/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2023 Справа № 908/2133/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НІСА», (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28А), представник позивача адвокат Саліхов Богдан Віталійович, (04050, м. Київ, вул. М.Пимоненка, буд. 13, корп. 6Е, офіс 24)
до відповідача Приватного акціонерного товариства «БЕРДЯНСЬКІ ЖНИВАРКИ», (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний, буд. 2-А)
про стягнення 114104,73 грн.
28.06.2023 на електронну пошту господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява з підтвердженим КЕП вих. № б/н від 27.06.2023 (вх. № 2313/08-07/23 від 28.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НІСА», м. Київ до Приватного акціонерного товариства «БЕРДЯНСЬКІ ЖНИВАРКИ», м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 114104,73 грн. заборгованості за договором поставки від 24.02.2021, в том числі 86688,27 грн. основного боргу, 23946,55 грн. інфляційних втрат та 3469,91 грн. 3 % річних.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2023 справу № 908/2133/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2023, після усунення недоліків позовної заяви,позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2133/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/136/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 15.11.2023.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 16, 525, 526, 530, 612, 625, 692 ЦК України, ст., ст. 193, 230 ГК України, умов договору поставки від 24.02.2021, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 86688,27 грн. основного боргу, 23946,55 грн. інфляційних втрат та 3469,91 грн. 3 % річних.
Ухвалою суду від 17.07.2023 у справі № 908/2133/23 відповідачу запропоновано у строк до 01.08.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Згідно вказаного Переліку (в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 14 від 13.01.2023) територія м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади Запорізької області входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 28.02.2022 по теперішній час).
Приватне акціонерне товариство «БЕРДЯНСЬКІ ЖНИВАРКИ» має місце реєстрації на території, яка відноситься до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України,у м. Бердянську Запорізької області.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. Заяв про зміну відповідачами місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.
Наразі згідно ст. 12-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» суд викликає або повідомляє учасників справи про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Відповідне оголошення у справі № 908/2133/23 було розміщене на сайті господарського суду Запорізької області в розділі «Оголошення про виклик» 17.07.2023.
В ст. 12-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначено, що з опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
За приписами зазначеної норми Закону якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2133/23 та подальший розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Ухвалою суду від 17.07.2023у справі № 908/2133/23 відповідачу запропоновано у строк до 01.08.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 16.08.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення - 25.09.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
УСТАНОВИВ
24.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НІСА» (Постачальник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством «БЕРДЯНСЬКІ ЖНИВАРКИ» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки (далі за текстом - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов?язується в обумовлений в цьому договорі строк поставити та передати у власність покупцеві товар в асортименті та кількості визначеній домовленістю сторін та зазначеній у Специфікаціях (Рахунках, Видаткових накладних) до даного договору.
Згідно з п. 1.2. Договору відповідач був зобов'язаний прийняти вказаний товар та оплатити його згідно з видатковими накладними та на підставі виставленого рахунку-фактури, у термін, обговорений у даному Договорі.
Пунктом 2.1. Договору сторонами обумовлено, що ціна кожного окремого товару зазначається в видаткових накладних на кожну партію товару окремо.
Відповідно до п. 2.2. Договору загальна вартість товару за цим договором становить суму вартостей товару за усіма розрахунковими накладними до цього Договору.
Згідно з п. 2.3. Договору розрахунки здійснюються на умовах 100% передоплати на підставі виставленого рахунку-фактури протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку покупцем.
Пунктом п. 3.1. Договору сторони узгодили, що постачальник зобов?язаний поставити товар Покупцю (відповідачу) протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту Отримання передоплати.
Відповідно до п. 3.2. Договору поставка товару здійснюється на умовах поставки СРТ із залученням незалежної транспортної організації за рахунок покупця, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року.
Згідно п. 3.3. Договору приймання товару оформлюється шляхом підписання сторонами видаткової накладної, після перевірки Покупцем відповідності параметрів поставленого Товару вимога, зазначеним у накладній та/або рахунку-фактурі. У разі відповідності Товару вимогам покупця, вимогам якості та в разі наявності належної до товару супровідної документації, покупець підписує Накладну. Товар вважається поставленим постачальником і прийнята покупцем з дати підписання покупцем накладної.
Згідно п. 8.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь якому випадку в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами.
З матеріалів справи судом встановлено, що 18.02.2022 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 380 від 18.02.2022 на загальну суму 173 376,54 грн. щодо поставки товару - «Дріт LNM 420FM 1.0 mm15 kg 604047 у кількості 255,00 кг., за артиклем 604047».
Відповідачем, сплачено на користь позивача 86 688,27 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 37499 від 18.02.2022 на суму 86 688,27 грн., з призначенням платежу: «За дріт зварювальний згідно рах. 3380 від 18.02.2022 р. у т.ч. ПДВ 20% - 14448,04 грн.».
На виконання умов Договору, 21.02.2022 Позивачем відправлено з використанням послуг перевізника - ТОВ «НОВА ПОШТА» товар - Дріт LNM 420FM 1.0 mm15 kg 604047 у кількості 255,00 кг., за артиклем 604047, що підтверджується Експрес-накладною ТОВ«НОВА ПОШТА» № 20400276084768.
Разом з зазначеним товаром Відповідачу направлено видаткову накладну № 281 від 21.02.2022 на суму 173 376,54грн.
Товар відповідачем отримано, що підтверджується відомостями трекінгу відправлення ТОВ«НОВА ПОШТА», копія міститься в матеріалах справи.
Як зазначає позивач, Видаткова накладна № 281 від 21.02.2022 не підписана уповноваженою особою з боку Покупця, оскільки 21.02.2022 направлялась засобами поштового зв'язку, а 24.02.2022 розпочалася збройна агресія російської федерації проти України, а тому первинні документи бухгалтерського обліку не були повернуті Позивачу.
01.08.2022 Позивачем на електронну адресу Відповідача направлено Вимогу про сплату заборгованості вих. № 1 від 01.08.2022 у розмірі 86 688,27 грн.
Вимога залишилась без відповіді та задоволення.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент його звернення до суду з позовом у даній справі відповідачем товар, поставлений згідно Договору поставки від 24.02.2021в повному обсязі не сплачений.
Оскільки відповідачем оплата за поставлений товар не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 86 688,27 грн. основного боргу. Крім того, за невиконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 23946,55 грн. інфляційних втрат та 3469,91 грн. 3 % річних.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Зі змісту п. 2.3 Договору вбачається, що сторонами чітко визначений строк оплати отриманого товару, а саме на умовах 100% передоплати на підставі виставленого рахунку-фактури протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку покупцем.
Тобто, обов'язок щодо оплати поставленого товару у відповідача виник - з 01.03.2022 (10 календарних днів з моменту отримання рахунку).
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата товару, отриманого товару за Договором поставки від 24.02.2021, у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.
Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача за отриманий за Договором поставки від 24.02.2021 становить 86 688, 27 грн.
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Щодо не підписання покупцем видаткової накладної суд враховує, що матеріали справи свідчать, що Позивач отримав податковий кредит за фактом поставки товару на підставі Накладної (податкова накладна № 137 від 18.02.2022р. та податкова накладна № 138 від 21.02.2022р.), проте Відповідачем (як покупцем) не подавалося уточнювальні декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту Позивачем (як продавцем) за Накладною.
Крім того, суд враховує, що відповідач частково сплатив грошові кошти за поставлений товар, та факт отримання товару належними та допустимими доказами не спростував.
Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 173 376, 54 грн. є доведеним.
Відповідачем факт порушення взятих на себе зобов'язань за умовами Договору в частині своєчасної і повної оплати за отриманий товар належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 86 688, 27 грн. заборгованості за договором поставки від 24.02.2021 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки від 24.02.2021, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних і інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховані 3 % річних за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором в загальному розмірі 3469,91 грн., які розраховані за період з 21.02.2022 по 22.06.2023.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки позивачем не вірно визначено період нарахування 3 % річних та не враховано п. 2.3 Договору.
Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунку за товар, отриманий за договором стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 3 412,91 грн., за період з 01.03.2022 по 22.06.2023.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 3 412,91грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.
Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Позивачем заявлена вимога про стягнення інфляційних втрат в загальному розмірі 23946,55 грн., які розраховані за період з березня 2022 по травень 2023.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 23946,55 грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.
Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача 86688,27 грн. основного боргу, 23946,55 грн. інфляційних втрат та 3412,91 грн. 3 % річних. В задоволенні решти вимог судом відмовляється.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми-Електрод», м. Суми до Приватного акціонерного товариства «БЕРДЯНСЬКІ ЖНИВАРКИ», м. Бердянськ Запорізької області задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «БЕРДЯНСЬКІ ЖНИВАРКИ», (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний, буд. 2-А, ідентифікаційний код 31071312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НІСА», (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28А, ідентифікаційний код 25270048) 86688 (вісімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 27 коп. заборгованості, 3 412(три тисячі чотириста дванадцять) грн. 91 коп. 3 % річних, 23946 (двадцять три тисячі дев'ятсот сорок шість) грн. 55 коп. інфляційних втрат та 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 66 коп. судового збору. Видати наказ.
3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено « 25» вересня 2023 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.