номер провадження справи 4/140/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2023 Справа № 908/2273/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; поштова адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Шафоростова Романа Вікторовича, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 193151,48 грн.
10.07.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 23.06.2023 (вх. № 2466/08-07/23 від 10.07.2023) Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ до Фізичної особи-підприємця Шафоростова Романа Вікторовича, м. Запоріжжя про стягнення 193151,48 грн. заборгованості за договором № б/н від 16.05.2018 обслуговування кредитних лімітів, в тому числі 89945,01 грн. заборгованості за кредитом, 99159,11 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом та 4047,36 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 справу № 908/2273/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2273/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/140/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позовні вимоги викладені у позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України, ст. 193 України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 16.05.2018 ФОП Шафоростовим Романом Вікторовичем було підписано заяву про надання кредиту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_2 на умовах, які зазначені в заяві. Підписанням цієї заявки відповідач приєднався до Умов та Правил надання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua/terms, та які разом із Заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг становлять кредитний договір між Банком та Клієнтом № б/н від 16.05.2018. Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 100000,00 грн. З боку відповідача мало місце порушення зобов'язання. Так, станом на 17.02.2023 відповідач має заборгованість за кредитом в розмірі 89945,01 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 99159,11 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 4047,36 грн., а всього - 193151,48 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.05.2018. З урахуванням вище викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.05.2018 в загальному розмірі 193151,48 грн., що включає в себе заборгованість за кредитом, заборгованість по процентам за користування кредитом та заборгованість по комісії за користування кредитом. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2897,27 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2023 у справі № 908/2273/23 відповідачу запропоновано у строк до 01.08.2023, проте не пізніше 15 днів з дня отримання даної ухвали, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 31.08.2023, проте не пізніші 10 днів з дня отримання від позивача відповіді на відзив на позовну заяву, подати суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду позивачу запропоновано у строк до 16.08.2023, проте не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.
З наявної в матеріалах справи № 908/2273/23 Довідки про доставку електронного листа вбачається, що документ в електронному вигляді - ухвала суду від 17.07.2023 про відкриття провадження у справі № 908/2273/23 доставлено до електронного кабінету Фізичної особи-підприємця Шафоростова Романа Вікторовича в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 18.07.2023.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2273/23.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Також судом зазначається, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 17.07.2023 у справі № 908/2273/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.
Приписами частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 16.08.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування судді, яка перебуває у відрядженні і т.п.), суд першої інстанції позбавлений можливості вирішити розглянути справу у строки, передбачені національним законом, рішення прийнято без його проголошення - 25.09.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
УСТАНОВИВ
16.05.2018 Фізичною особою-підприємцем Шафоростовим Романом Вікторовичем, (Клієнт, відповідач у справі) через системи інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису було підписано заявку про надання кредиту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_2 на умовах: мета кредиту - поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта; вид кредиту - овердрафтовий кредит; мінімальний розмір ліміту: 10 000 UAH; максимальний розмір ліміту: 75 000 UAH; розмір відсоткової ставки: 30 %; пільговий період: 55 днів; термін користування кредитом: 12 місяців.
Із змісту даної заявки також слідує, що підписанням цієї заявки Клієнт на підставі ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», що розміщені на офіційному сайті Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (позивача у справі) у мережі Інтернет за адресою http://privatbank.ua/terms, та які разом із Заявою на відкриття рахунку, анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та цією Заявкою становлять кредитний договір між Банком та Клієнтом, примірник якого Клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування. Підписанням цієї Заявки Клієнт висловлює свою пряму і безумовну згоду на встановлення Банком будь-якого розміру Кредитного ліміту. Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання Клієнтом цієї Заявки шляхом накладення електронного цифрового підпису.
Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Як зазначено в Заявці про надання кредиту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», відповідач погоджується, що ця заявка, заява на відкриття рахунку та анкета про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.
Таким чином, відповідачем та позивачем укладено кредитний договір № б/н від 16.05.2018.
Відповідно до п. 3.2.6.1.1 Умов та Правил надання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» (далі - Умови) Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок Клієнта на поповнення обігових коштів та здійснення проточних платежів Клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим Договором строки.
За умовами пункту 3.2.6.2.2.3 Умов Клієнт зобов'язаний повернути кредит у строки, встановлені п.п. 3.2.6.5.1, 3.2.6.2.3.10, 3.2.6.3.5 цього Договору.
Згідно з п. 3.2.6.5.1 Умов строк користування кредитом становить 12 місяців. Сторони узгодили, що Банк має право пролонговувати строк користування кредитом. Продовження обслуговування Ліміту відповідно до цього пункту можливе за умови, що по закінченню останнього дня строку на поточному рахунку зафіксовано нульове або позитивне дебетове сальдо та погашено проценти та комісія.
Пунктом 3.2.6.1.5 Умов передбачено, що ліміт встановлюється банком на кожний операційний день. Розмір ліміту розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень і нормативних актів Національного банку України.
Ліміт може бути зменшений Банком в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами, у разі зниження/збільшення надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Приєднавшись до цих умов, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта в порядку, передбаченому п. 3.2.6.1.6 цього Договору. (п. 3.2.6.1.7 Умов)
Відповідно до п. 3.2.6.3.1 Умов за користування кредитом Клієнт сплачує Банку комісію за управління фінансовим інструментом, далі - комісія, в розмірі, зазначеному в Тарифах Банку, що діють на момент надання Кредиту. Комісія сплачується щомісяця до 1 числа місяця, що слідує другим за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, від суми максимального дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку Клієнта.
Комісія, що не сплачена в строк, що зазначений в цьому пункті, вважається простроченою (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10).
Згідно з п. 3.2.6.3.5 Умов розрахунок процентів за користування кредитом Банк проводить щоденно, починаючи з моменту виникнення на поточному рахунку Клієнта дебетового сальдо при закритті банківського дня до повного погашення заборгованості за кредитом за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал розрахунку процентів не включається. Сплата процентів за користування кредитом у поточному місяці здійснюється з першого по останнє число наступного місяця. Проценти, що не сплачені у строк, що зазначений в абз. 3 цього пункту, вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10).
Погашення кредиту, сплата процентів та комісії здійснюється в національній валюті України. (п. 3.2.6.3.8 Умов)
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п.1, 7 ст.193 ГК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 параграфу 2 глави 71 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до частини 1 ст.1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч., ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З наданої позивачем до матеріалів справи довідки про розміри встановлених кредитних лімітів за вих. № 80516ZPOAS084 від 27.04.2023 слідує, що ФОП Шафоростову Р.В. на поточному рахунку № НОМЕР_2 встановлено кредитний ліміт: 16.05.2018 - 25000,00 грн., 15.06.2018 - 75000,00 грн., 14.08.2019 - 0,00 грн., 21.08.2019 - 75000,00 грн., 30.10.2019 - 100000,00 грн., 24.01.2020 - 40000,00 грн., 20.03.2020 - 0,00 грн., 06.05.2020 - 0,00 грн.
Позивачем також надано до матеріалів справи виписки по поточному рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.01.2000 по 17.01.2023, які свідчать про отримання відповідачем кредитних коштів у межах встановленого ліміту.
Згідно з наданими позивачем виписками по поточному рахунку відповідача № НОМЕР_2 за період з 01.01.2000 по 17.01.2023 та розрахунком заборгованості за договором б/н від 16.05.2018 суму 89945,01 грн. кредитного ліміту 01.11.2020 остаточно винесено на прострочку.
Враховуючи викладене, за період з 01.12.2020 по 13.12.2022 за відсотковою ставкою 45 % річних на прострочену суму заборгованості відповідачу нараховані відсотки за користування кредитом, за якими простроченими є 99159,11 грн.
Крім того, на підставі вище наведеного пункту 3.2.6.3.1 Умов та умов Заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» за період з 01.03.20202 по 01.12.2020 позивачем відповідачу нарахована комісія за користування кредитом, за якою на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 4047,36 грн.
Отже, станом на час вирішення справи судом заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 89945,01 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом (за ставкою 45 %) - 99159,11 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 4047,36 грн.
У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості за кредитним договором Банк 10.02.2023 надіслав відповідачу Претензію за вих. № 80516ZPOAS084 від 03.02.2023 про погашення протягом семи днів від дня отримання зазначеної претензії заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.05.2018 в загальному розмірі 193151,48 грн.
Відповідачем претензія залишена без реагування, заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.05.2018 сплачена не була.
В пункті 3.2.6.4.6 Умов зазначено, що термін позовної давності щодо вимог про повернення кредиту, стягнення процентів за користування кредитом, неустойки-пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 10 років.
Не сплата відповідачем заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.05.2018 стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму
До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): заявку від 16.05.2018 про надання кредиту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_2 , протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).
Відповідачем не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору шляхом підписання 16.05.2018 за допомогою ЕЦП Заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» через систему інтернет-клієнт-банкінгу позивача, а також факту встановлення позивачем на поточному рахунку від подача № 26009055718909 кредитного ліміту в максимальному розмірі 100000,00 грн. та наявності боргу за кредитним договором № б/н від 16.05.2018.
Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах цієї господарської справи відсутні та суду не надавались.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів (про які зазначено вище) свідчать, що між АТ КБ «Приватбанк» та ФОП Шафоростовим Романом Вікторовичем шляхом накладення 16.05.2018 позивачем та відповідачем їх ЕЦП на документ «Заявка на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» укладено в письмовій формі кредитний договір № б/н від 16.05.2018.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів повернення кредитних коштів за кредитним договором № б/н від 16.05.2018 в повному обсязі суду не надав.
Перевіривши надані позивачем до матеріалів справи розрахунки, судом встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом та комісії за користування кредитом позивачем здійснено правильно, розрахунки відповідачем не спростовані.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.05.2018 в розмірі 193151,48 грн., в тому числі заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 89945,01 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 99159,11 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 4047,36 грн., станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 193151,48 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.05.2018 підлягає задоволенню судом.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2897,20 грн. покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги повинні бути оплачені судовим збором в розмірі 2897,20 грн.
Позивачем згідно з платіжними дорученнями № BOJ62B3QCY від 22.02.2023 і № BOJ60B3SZY від 20.06.2023 при зверненні до суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 3165,67 грн.
Отже переплата судового збору становить 268,40 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Враховуючи приписи зазначених норм закону, приймаючи до уваги клопотання позивача, викладене в позовній заяві, про повернення надмірно сплаченої суми судового збору, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, за відповідною ухвалою, переплаченої суми судового збору в розмірі 268,40 грн.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ
1. Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ до Фізичної особи-підприємця Шафоростова Романа Вікторовича, м. Запоріжжя про стягнення 193151,48 грн. заборгованості за договором № б/н від 16.05.2018 обслуговування кредитних лімітів задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шафоростова Романа Вікторовича, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 89 945 (вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 01 коп. заборгованості за тілом кредиту, 99 159 (дев'яносто дев'ять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 11 коп. заборгованості за відсотками, 4 047 (чотири тисячі сорок сім) грн. 36 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом та 2 897 (дві тисячі вісімсот дев'яносто сім) грн. 27 коп. судового збору. Видати наказ.
3. Повернути за відповідною ухвалою суду Акціонерному товариству Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) з Державного бюджету України переплачену при поданні позовної заяви суму судового збору в розмірі 268,40 грн.
Повне судове рішення складено « 25» вересня 2023 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.