Справа № 760/5192/23
2-а/760/764/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Митрофанової А.О.,
при секретарі Костюк В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАС №6581178 від 22 лютого 2023 року, винесену інспектором старшим лейтенантом поліції Кузнцем Андрієм Миколайовичем.
В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що постановою серія ЕАС №6581178 від 22 лютого 2023 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 грн.
В оскаржуваній постанові, як вказує позивач, зазначено, що 22 лютого 2023 року о 12 год. 35 хв. ОСОБА_1 за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 58 - керував транспортним засобом «Mercedes-Benz С 180», д.н.з. НОМЕР_1 , керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2022 року визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Позивач вказує, що в постанові суді помилково вказано прізвище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , замість вірної ОСОБА_1 . Позивач вказав, що фактично про вказану постанову дізнався 22 лютого 2023 року, лише після того як відносно нього був складена оскаржувана постанова серії ЕАС №6581178 від 22 лютого 2023 року, після чого отримав постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2022 року в суді 23 лютого 2023 року. Зазначає, що на вказану постанову суду він подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду 03 березня 2023 року. Крім того, про позбавлення права керування транспортними засобами його ніхто не повідомляв, посвідчення водія у нього не вилучалось, тому підстав для притягнення його за ч. 4 ст. 126 КУпАП не було.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 березня 2023 року для розгляду справи №760/5192/23 визначено суддю Митрофанову А.О.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 10 березня 2023 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останньому наданий строк для усунення недоліків.
05 квітня 2023 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків разом з позовною заявою в новій редакції, її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
31 липня 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, постанова про накладення адміністративного стягнення серії Д ЕАС №6581178 від 22 лютого 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП - винесена законно та обґрунтовано. Вказує, що працівниками Управління патрульної поліції в місті Києві як уповноваженими та відповідальними особами вірно винесено постанову, з дотриманням правил чинного законодавства. Крім того вказав, що, відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).
Згідно пунктів 8,11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9. Розділу 1 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність КУпАП, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Більш того, відповідно до статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною 4 статті 126 КУпАП, розглядають органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При цьому, згідно частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У частинах 4, 5 статті 258 КУпАП закріплено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Також, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395).
Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1,статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Таким чином, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, у відповідача відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
Так, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС №6581178 від 22 лютого 2023 року водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400,00 грн.
Відповідно до змісту вказаної постанови, 22 лютого 2023 року о 12 год. 35 хв. ОСОБА_1 за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 58 - керував транспортним засобом «Mercedes-Benz С 180», д.н.з. НОМЕР_1 , керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, чим порушив пункт 2.1. а Правил дорожнього руху України - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 4 статті 126 КУпАП.
Вважаючи вказану постанову про накладення адміністративного стягнення такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
11 жовтня 2022 року постановою Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення працівник поліції повинен був з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, покладається тягар доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд наголошує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена, у відповідності до вимог чинного законодавства, поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також, встановлення факту вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд також зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив наступне: «…У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».
Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Шульженка Д.Ю. задоволено, постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2022 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №699025 та серії ЕАС №6581178 від 22 лютого 2023 року підлягає скасуванню.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент складення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6581178 від 22 лютого 2023 року, постанова Шевченківського районного суду міста Києва 11 жовтня 2022 року набрала законної сили, а тому дії працівника поліції щодо складення постанови про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 є правомірними.
Однак враховуючи, що постановою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року скасовано постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, з урахуванням того, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП, суд дійшов висновку щодо обгрунтованості заявлених позовних вимог, відповідно, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС №6581178 від 22 лютого 2023 року, винесену відносно ОСОБА_1 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.О. Митрофанова