Справа № 758/10222/23
22 вересня 2023 року слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , слідчої ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Подільського районного суду м. Києва клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_5 погодженого прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023100070001637 від 03.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296 КК України, -
До Подільського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_5 погодженого прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023100070001637 від 03.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296 КК України.
В обґрунтування клопотання вказує, що Подільською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням розслідування у кримінальному провадженні №12023100070001637 від 03.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296 КК України.
В ході досудового розслідуванням встановлено, що 03.08.2023 приблизно о 15 год. 15 хв. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та іншими невстановленим особами, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 55Б, вчинили хуліганство, тобто грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
Так, 03.08.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, та на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України здійснено обшук затриманої особи, в ході якого виявлено та вилучено з поміж іншого мобільний телефон марки Iphone 12 Pro Max блакитного кольору, який має НОМЕР_1 .
Постановою слідчого від 04.08.2023 у кримінальному провадженні №12023100070001637 від 03.08.2023, вказаний мобільний телефон марки «Аррlе» Iphone 12 Pro Max, з огляду на обставини, встановлені під час досудового розслідування може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, вчинення кримінального правопорушення, а саме відомості у смс-повідомленнях у месенджерах, встановлених у мобільному телефоні, можуть вказати на підготовку до вчинення кримінального правопорушення, можуть містити фото та відео файли моменту вчинення кримінального правопорушення та його наслідки.
У органу досудового розслідування виникла необхідність у арешті майна оскільки потрібно перевірити обставини щодо місцезнаходження мобільного телефону під час вчинення злочину та наявності відомостей на мобільному телефоні щодо узгодженості дій при вчиненні злочину, так як мобільний телефон марки «Аррlе» Iphone 14 PRO MAX може містити зазначену вище інформацію, тому у кримінальному провадженні зазначений мобільний телефон визнано речовим доказом. Користування зазначеним майном може призвести до приховування, зникнення або втрати такого майна, а у результаті до знищення інформації.
У судовому засіданні слідча клопотання просила задовольнити із підстав у ньому наведених.
Представник власника майна ОСОБА_10 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, вказуючи на його невмотивованість, зауважив, що ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17.08.2023 у задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на телефон відмовлено, у зв'язку із чим, повторне подання клопотання з аналогічних підстав містить ознаки зловживання процесуальними правами. Крім того, звертає увагу слідчого судді на постанову про визнання запитуваного майна речовими доказами, та зауважує, що у порушення вимог чинного законодавства, органом досудового розслідування неправомірно проведено слідчі дії без надання санкціонованого дозволу.
Власник майна ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Дослідивши клопотання про арешт майна та матеріали кримінального провадження на його обґрунтування, заслухавши думку учасників, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 10 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Крім цього, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинні бути зазначена, зокрема, достатня, належна, допустима, достовірна сукупність доказів, що майно, щодо якого здійснюється клопотання, є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Слідчим суддею встановлено, що 03.08.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, та на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України здійснено обшук затриманої особи, в ході якого виявлено та вилучено з поміж іншого мобільний телефон марки Iphone 12 Pro Max блакитного кольору, який має НОМЕР_1 .
У подальшому, прокурор звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на, серед іншого, мобільний телефон, однак ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17.08.20.23 у задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на телефон відмовлено.
На підставі викладеного, прокурор повторно звернувся із клопотанням про накладення арешту на вказане майно, разом із тим, жодних нових обставин та підстав для застосування такого заходу забезпечення у клопотанні не вказано та не підтверджено жодними доказами, у зв'язку із чим, слідчий суддя розцінює дії сторони обвинувачення які такі, що мають ознаки зловживання процесуальними правами.
Надаючи оцінку по суті доводам клопотання, слідчим суддею встановлено, що слідчий як на підставу для накладення арешту на майно посилається на наявність у вказаних телефонах та ноутбуці інформації, щодо узгодженості дії під час вчинення злочину та місцезнаходження телефону під час вчинення злочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Разом із тим, у матеріалах клопотання відсутні дані про копіювання вказаної інформації, а також не підтверджено факт залучення спеціаліста до такої процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 КПК України, ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.
Згідно з ч. 3 ст. 258 КПК України, спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб.
Також, як вбачається з клопотання, однією з підстав накладення арешту, прокурор зазначає мету збереження речових доказів у кримінальному провадженні, з підстав відповідності такого майна критеріям речових доказів, разом із тим, слідчим суддею не вбачається підстав відповідності такого майна ст. 98 КПК України, оскільки відомостей, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, слідчим суддею не встановлено, як і не виявлено даних, які б надали можливість беззаперечно стверджувати, що дане майно набуте кримінально протиправним шляхом.
До того ж, як на підставі накладення арешту на майно, слідчий зазначає факт призначення комп'ютерно-технічної експертизи мобільного телефону, в якій, серед інших, ставить на вирішення експерта питання щодо наявності змісту телефонної книги, вхідних, вихідних дзвінків, текстових повідомлень, веб-історії, повідомлень в додаткаХ «Вайбер», «Вотсапп», «Інстаграм», «Сігнал», «Телеграм» тощо.
Проаналізувавши постанову про призначення експертизи, слідчий суддя доходить висновку, що слідчим фактично поставлено на вирішення експерта питання, які можуть бути здійснені не інакше, як за втручанням у приватне спілкування особи, разом із тим, ухвали слідчого судді, санкціонуючої таке втручання, до клопотання не долучено та в судовому засіданні слідчою не подано, у зв'язку із чим, слідчим суддею вказані довід до уваги не береться.
Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним
Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, прокурором не доведено, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення його збереження та із долучених до клопотання матеріалів не встановлено для доказу якого факту чи обставин, пов'язаних з розслідуванням даного кримінального правопорушення, прокурор просить накласти арешт на майно ОСОБА_4 .
Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що у розумінні вимог ст. 171 КПК України, прокурором не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які останній посилається у клопотанні про арешт майна щодо мети та підстав його накладення на майно ОСОБА_4 , тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_5 погодженого прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023100070001637 від 03.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Леся БУДЗАН