Справа № 753/2336/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(З А О Ч Н Е)
21 вересня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Будзан Л.Д.,
за участю:
секретаря судового засідання Соколовської А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
До Подільського суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обгрунування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на те, що 02.06.2011 Посольством України в КНР між ним та відповідачкою укладено шлюб, актовий запис №2. Однак вони з відповідачем тривалий час спільно не проживають, не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх відносин, а тому примирення та подальше спільне життя неможливе. Від спільного шлюбу подружжя має дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спору щодо місця проживання дітей немає.
Ухвалою судді від 28.04.2023 відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.
Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач відзив у встановлений законом строк не подала, в судове засідання повторно не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась неодноразово належним чином, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи до суду не надавав.
За таких обставин, у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
За частиною 2 статті 112 СК України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання».
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який було зареєстровано 02.06.2011 Посольством України в КНР, актовий запис №2, свідоцтво про одруження від 02.06.2011 серії НОМЕР_1 .
Від спільного шлюбу подружжя має малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження від 04.02.2014 серії НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження від 18.10.2017 серії НОМЕР_3 ), спору щодо місця проживання дітей немає.
В обґрунтування позову позивач стверджує, що разом з відповідачем тривалий час спільно не проживають, не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх відносин, а тому примирення та подальше спільне життя неможливе.
Судом беруться до уваги такі доводи, оскільки позивачем до позовної заяви долучено низку письмових доказів на їх достовірність, крім того, такі доводи не спростовані відповідачем.
Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що сторонами висловлено взаємну згоду на розірвання шлюбу, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для вжиття заходів щодо примирення сторін.
При цьому судом враховується позиція Верховного Суду, викладена у постанові КЦС ВС від 11.06.2019 у справі №605/434/18 (61-3235св19), згідно з якою закріплена статтею 111 Сімейного кодексу України норма щодо необхідності вжиття заходів до примирення подружжя є диспозитивною, оскільки суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства. Тобто, у випадку виявлення обставин або фактів, під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.
Крім того, суд виходить з пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», яка визначає, що вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов'язком та вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.
Таким чином, з'ясувавши взаємостосунки сторін, дійсні мотиви розірвання шлюбу, враховуючи наявність у них малолітніх дітей, та те, що між спір щодо їх місця проживання відсутній, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересам їх дітей, що має істотне значення, а тому суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 02.06.2011 Посольством України в КНР, актовий запис №2, свідоцтво про одруження від 02.06.2011 серії НОМЕР_1 , розірвати.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 )
відповідач ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя Леся БУДЗАН