печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6295/23-к
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2023 Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши в м. Києві в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження № 12022105060000991, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2022, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Понорниця, Коропського району, Чернігівської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
11.12.2022 приблизно о 19 год. 41 хв. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 1, у приміщенні ресторану «Реберня на Арсенальній» разом з раніше знайомим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час перебування у приміщенні ресторану « Реберня на Арсенальній » за вищевказаною адресою, в ході раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , близько о 20 год. 03 хв., виник словесний конфлікт, та у цей час, у зв'язку із щойно виниклими неприязними стосунками у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, та останній умисно замахнувся лівою рукою, стиснутою в кулак, в область обличчя ОСОБА_4 .
Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, діючи протиправно, усвідомлюючи та свідомо припускаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, з мотивів раптового виниклих особистих неприязних відносин, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 1, у приміщенні ресторану «Реберня на Арсенальній», 11.12.2022 близько 20 год. 03 хв. ОСОБА_3 взяв до лівої руки з столу скляний келих та жбурнув його в область обличчя ОСОБА_4 , чим наніс останньому тілесні ушкодження у вигляді різаної рани в підочній ділянці справа по центру; подряпини - на верхній повіці правого ока, на правій щоці, в ділянці правої носогубної складки, на долонній поверхні правої кисті в проекції підвищення 1-го пальця і середньої фаланги 3-го пальця. Вказане тілесне ушкодження відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6, але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
В подальшому ОСОБА_4 було госпіталізовано до Київської міської клінічної лікарні № 12, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Професора Підвисоцького 4-А.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразились в умисному завданні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.
Положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
В обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України прокурор просить суд розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акта додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , яка складена за участі захисника ОСОБА_5 , в якій ОСОБА_3 зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, він беззаперечно визнає; згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами; йому роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені в результаті досудового розслідуванням обставини; згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному проваджені без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Також до обвинувального акта додано письмову заяву потерпілого ОСОБА_4 , у якій він зазначає, що згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами; йому роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені в результаті досудового розслідуванням обставини; згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному проваджені без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 КПК України.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.
Обвинувачений ОСОБА_3 обставини вчинення кримінального поступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
В постанові від 03.08.2022 у справі № 415/299/20 Верховний Суд дійшов до висновку, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66, ст. 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Вирішуючи питання про обрання виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття та визнання вини.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він не працевлаштований, за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про його осудність, має місце реєстрації та проживання, раніше не судимий.
Відповідно до позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2022 у справі № 554/14287/15-к законодавець надав дискреційні повноваження судам при призначенні покарання. Отже, суд, реалізуючи свої повноваження, має навести правові підстави та мотиви, які є достатніми для постановлення рішення.
Суд вважає недоцільним застосування до ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, оскільки за матеріалами провадження, зокрема поясненнями та показаннями підозрюваного ОСОБА_3 встановлено, що він не працевлаштований. З цієї ж підстави до обвинуваченого неможливо застосувати покарання у виді виправних робіт.
З урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, наявності обставин, що пом'якшують покарання та відсутності обставин, що його обтяжують, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого покарання у виді арешту чи обмеження волі.
За сукупності наведених вище обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, тяжкість вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення та конкретні обставини його вчинення, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді громадських робіт в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України.
При визначенні виду покарання суд враховує відсутність відомостей про обставини, що унеможливлюють призначення обвинуваченому покарання у виді громадських робіт, які передбачені ч. 3 ст. 56 КК України.
Окрім того, суд зауважує, що саме покарання у вигляді громадських робіт за встановлених обставин здійснить необхідний виховний вплив на обвинуваченого, сприятиме його ресоціалізації та попередить формування сталої антиправової ціннісної орієнтації, оскільки таке покарання спрямоване на формування у особи поваги до суспільства та суспільних інтересів, відвернення розвитку криміногенних факторів, в тому числі, на індивідуальному рівні.
Таким чином, на переконання суду, призначене покарання у виді громадських робіт є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання, і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся. Процесуальні витрати відсутні.
На стадії досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався, підстави для його застосування до набрання вироком законної сили - відсутні.
Керуючись ч. 9 ст. 100, ст. ст. 369-371, 373, 374, 376, 381-382 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувати.
Речові докази: компакт-диск DVD-R об?ємом пам?яті - 4.7 GB, на якому міститься відеозапис з камер відеоспостереження, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. І. Мазепи, 1, що зафіксували подію, що мала місце 13.12.2022 р. - залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Печерський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1