ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
06.09.2023р. Справа №905/73/23
за позовом: Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570; адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50)
до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства «Слов'янський машинобудівний завод» (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Світлодарська, 65, код ЄДРПОУ 01412377)
до відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 16364893,85 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Білогубова В.В.
У засіданні брали участь (в режимі відеоконференції):
від позивача: Шевченко А.О. - адв.
від відповідачів: Наумова О.М. - адв.
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Приватного акціонерного товариства «Слов'янський машинобудівний завод», м.Слов'янськ та ОСОБА_1 , м.Слов'янськ про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №KTVKLOK36424 від 26.01.2018р. в розмірі 16364893,85 грн, з яких: 15000000 грн - заборгованість за кредитом, 1364893,85 грн - заборгованість за відсотками.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання Приватним акціонерним товариством «Слов'янський машинобудівний завод» (боржник, позичальник) кредитного договору №KTVKLOK36424 від 26.01.2018р. (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого у позичальника утворилась заборгованість за кредитом та відсотками. Водночас, з огляду на те, що в забезпечення вказаного кредитного договору, між банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №KTVKLOK36424/DP від 26.01.2018р., Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з вимогами про солідарне стягнення заборгованості з обох відповідачів.
Ухвалою суду від 21.02.2023р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/73/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідачі у відзивах №65 від 06.06.2023р. та №67 від 06.06.2023р. заперечували проти задоволення позовних вимог з посиланням на настання форс-мажорних обставин внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації.
Вказані заяви по суті спору надійшли до суду з порушенням строку встановленого ухвалою суду від 21.02.2023р.
Проте, враховуючи завдання господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд враховує наведені відзиви при вирішенні цього спору та розглядає справу з урахуванням їх змісту.
Відповіді на відзиви, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом позивача, до господарського суду не надходили.
Як зазначалось, провадження у справі було відкрито 21.02.2023р. та її розгляд здійснювався за правилами загального позовного провадження.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України від 15.03.2012р.).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків.
На підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022р., №133/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р., №757/2022 від 07.11.2022р., №58/2023 від 06.02.2023р., №341/2023 від 17.05.2023р., №451/2023 від 26.07.2023р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022р. на території України діє режим воєнного стану.
У зв'язку із введенням на території України воєнного стану, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, у відповідності до розпорядження голови суду, доступ до приміщення суду тимчасово обмежений, запроваджено роботу суду у віддаленому режимі.
З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об'єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначені ч.3 ст.177, ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України строки.
На підставі ухвали суду від 10.08.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2023р.
Представники сторін у судове засідання 06.09.2023р. з розгляду справи по суті з'явились (у режимі відеоконференції), представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідачів - заперечив проти їх задоволення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.2 ст.639 вказаного кодексу України).
Відповідно до п.п.8, 12 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
За змістом ч.4 ст.18 вказаного закону кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Частиною 1 ст.17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.
Як свідчать матеріали справи, 26.01.2018р. між Приватним акціонерним товариством «Слов'янський машинобудівний завод» (позичальник) та Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» укладено кредитний договір №KTVKLOK36424 з використанням електронного цифрового підпису.
В подальшому між сторонами було укладено низку додаткових угод до вищезазначеного кредитного договору, зокрема, додаткові угоди б/н від 22.05.2019р., б/н від 10.02.2020р., б/н від 27.07.2020р., б/н від 18.01.2021р.
Таким чином, приписи вказаного правочину викладені у редакції додаткової угоди б/н від 18.01.2021р.
Відповідно до п.А.1 наведеного правочину вид кредиту відновлювальна кредитна лінія.
Пунктом А.2 договору передбачено, що ліміт цього договору: 15044000 грн, в тому числі на наступні цілі:
- у розмірі 15000000 грн на поповнення обігових коштів оплату за контрактами, розрахунки з контрагентами;
- у розмірі 44000 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 цього договору.
Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання матеріальної допомоги.
Згідно з п.А.3 договору №KTVKLOK36424 від 26.01.2018р. термін повернення кредиту 17.01.2024р.
Позичальник за кожним отриманим траншем кредиту в межах встановленого п.А.2 ліміту погашає заборгованість за кредитом у термін до 180 календарних днів з моменту надання банком відповідного траншу кредиту, на рахунок зазначений в п.А.4 цього договору (п.А.2.2 договору №KTVKLOK36424 від 26.01.2018р.).
Відповідно до п.А.5 укладеного сторонами правочину зобов'язання позичальника забезпечуються: договором поруки №KTVKLOK36424/DP від 26.01.2018р., договором іпотеки №KTVKLOН85645/DI від 10.02.2020р.
За правилами п.п.А.6 - А.8 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 12% річних.
У випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 15% річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п.А.6 цього договору, при цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п.А.6 цього договору та дати початку її нарахування.
Сторони узгодили, що по закінченню кожних 12 місяців з дня укладання цього договору розмір процентів, що зазначений в п.п.А.6, А.6.1, А.7 та А.7.1 цього договору, може бути переглянуто за ініціативою однієї із сторін, про що сторони укладають договори про внесення змін до цього договору. У випадку відмови позичальника від розміру процентної ставки, переглянутої за ініціативи банку, сторони узгодили, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі облікової ставки Національного Банку України на дату перегляду, помноженої на 3, про що банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням дати початку їх нарахування без внесення змін до цього договору.
У випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п.А.2.1, А.2.2, 2.2.16 цього договору позичальник сплачує банку проценти у розмірі 24% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
У випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п.А.2.1, А.2.2, 2.2.16 цього договору та будь-якого із зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі 30% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
У випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту, встановлених п.п.А.3, 1.2, 2.3.2 цього договору позичальник сплачує банку проценти у розмірі 24% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
У випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п.А.2.1, А.2.2, 2.2.16 цього договору та відмови позичальника від розміру процентної ставки, переглянутої за ініціативи банку згідно з п.А.6.2 цього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі облікової ставки НБУ на дату перегляду, помноженої на 6, від суми залишку непогашеної заборгованості.
Датою сплати процентів є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п.7.3 цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п.2.3.2 цього договору).
За змістом п.1.1 договору №KTVKLOK36424 від 26.01.2018р. банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Відновлювальна кредитна лінія надається банком для здійснення позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.
Відповідно до п.п.2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 пп.2.2.3.1 наведеного правочину позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.А.3, 1.2, 2.3.2 цього договору; погашати заборгованість за кредитом у терміни, встановлені п.п.А.2.1, А.2.2, 2.2.16 цього договору.
Приписами п.2.3.2 кредитного договору передбачено, що при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором; або розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором; або достроково розірвати цей договір та вимагати повернення коштів/погашення заборгованості у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації позичальника є неможливим; якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; або згідно зі ст.651 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.
Як визначено у п.6.1 кредитного договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
Поряд з цим, 17.01.2022р. між сторонами було укладено останню додаткову угоду до вищезазначеного правочину, відповідно до якої п.2.2.13 було викладено у наступній редакції: «у період дії цього договору позичальник зобов'язується, зокрема, направляти надходження від господарської діяльності на поточний рахунок у банку не нижче ніж 45000000 грн щоквартально».
У складі позовних матеріалів заявником позову надано витяги з онлайн сервісу перевірки кваліфікованого електронного підпису, зі змісту яких вбачається, що відповідачем 1 підписано відповідний кредитний договір та додаткові угоди до нього із дотриманням вищевказаних положень закону, а тому договір є таким, що укладений у письмовій формі. Доказів протилежного учасниками справи суду не подано.
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 вказаного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодесу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 ст.1049 вказаного вище кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Так, зі змісту договору вбачається, що при його укладенні сторонами було погоджено усі істотні умови договору, а саме: сума кредитних коштів, які надаються відповідачу 1, строк їх повернення, домовленість про сплату процентів тощо, а також відповідальність за порушення строків погашення кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 29.11.2021р. по 22.12.2021р. банк надав позичальнику кредитні кошти у загальному розмірі 15000000 грн шляхом їх перерахування на поточних рахунок позичальника, відкритий у Акціонерному товаристві комерційному банку «Приватбанк» № НОМЕР_2 , зокрема:
- 29.11.2021р. в сумі 1000000 грн (платіжне доручення №BOPS9B0049 від 29.11.2021р.);
- 30.11.2021р. в сумі 800000 грн (платіжне доручення №BODI0B001I від 30.11.2021р.);
- 02.12.2021р. в сумі 3000000 грн (платіжне доручення №BOAF2B00AR від 02.12.2021р.);
- 06.12.2021р. в сумі 3000000 грн (платіжне доручення №INQ46B08PQ від 06.12.2021р.);
- 20.12.2021р. в сумі 5000000 грн (платіжне доручення №PROMOBQICJ від 20.12.2021р.);
- 21.12.2021р. в сумі 1200000 грн (виписка по рахунку Приватного акціонерного товариства «Слов'янський машинобудівний завод»);
- 22.12.2021р. в сумі 1000000 грн (платіжне доручення №BOPS2B00WZ від 22.12.2021р.).
Факт отримання грошових коштів відповідачем 1 в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечується.
Відтак, за висновками суду, наведені вище обставини та фактична видача відповідачу 1 грошових коштів свідчать про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст.205 Цивільного кодексу України.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст.1048 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).
Як вказує позивач та проти чого відповідач 1 в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, Приватне акціонерне товариство «Слов'янський машинобудівний завод» взяті на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів не виконало.
Поряд з цим, 26.01.2018р. між Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №KTVKLOK36424/DP.
В подальшому сторонами було підписано додаткові угоди б/н від 10.02.2020р., б/н від 27.02.2020р., б/н від 18.01.2021р. до вищезазначеного договору.
Так, за змістом п.1.1 наведеного договору, з урахуванням змісту додаткових угод до нього, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Приватним акціонерним товариством «Слов'янський машинобудівний завод» зобов'язань за кредитним договором №KTVKLOK36424 від 26.01.2018р., зокрема, з:
- повернення кредиту з лімітом 15044000 грн, наданого у вигляді відновлювальної кредитної лінії, у тому числі у розмірі 15000000 грн на поповнення обігових коштів, виконання виробництва обладнання згідно контрактів, у розмірі 44000 на сплату страхових платежів у випадку та у порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 кредитного договору, встановленого згідно з графіком зменшення поточного ліміту у відповідності до умов п.А2.1 кредитного договору, з погашенням заборгованості за кожним траншем кредиту в межах встановленого п.А.2 кредитного договору у термін до 180 календарних днів з моменту надання кредитором відповідного траншу кредиту, на транзитний рахунок, зазначений у п.А.4 кредитного договору, у відповідності до умов п.А.2.2 кредитного договору, з кінцевим терміном повернення кредиту 17.01.2024р. у відповідності до умов п.А.3 кредитного договору;
- сплати процентів за користування кредитом у розмірі 12% річних починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку у дату сплати процентів, якою є 25 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору. У випадку порушення боржником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.2.2.13 кредитного договору сплати процентів за користування кредитом у розмірі 15% річних;
- сплати процентів у випадку порушення боржником термінів погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п.А.2.1, А.2.2, 2.2.16 кредитного договору у розмірі 24% річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом, встановлених п.п.А.2.1, А.2.2, 2.2.16 кредитного договору та будь-якого із зобов'язань, передбачених п.2.2.13 кредитного договору сплати процентів у розмірі 30% річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту, у відповідності до п.А.7.1 кредитного договору;
- сплати процентів у випадку порушення боржником термінів повернення кредиту, встановлених п.п.А.3, 1.2, 2.3.2 кредитного договору у розмірі 24% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, у відповідності до п.А.7.2 кредитного договору.
У відповідності до п.1.2 наведеного правочину поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.5 договору №KTVKLOK36424/DP від 26.01.2018р.).
У випадку невиконання божником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п.1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь). Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов'язання за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої цим пунктом вимоги (п.2.1.2 наведеного договору поруки).
Як визначено у п.4.1 вказаного правочину сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.
У складі позовних матеріалів заявником позову надано витяги з онлайн сервісу перевірки кваліфікованого електронного підпису, зі змісту яких вбачається, що відповідачем 2 підписано відповідний договір поруки та додаткові угоди до нього із дотриманням положень закону, а тому договір є таким, що укладений у письмовій формі. Доказів протилежного учасниками справи суду не подано.
Згідно із ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 вказаного кодексу передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст.541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.543 зазначеного нормативно-правового акту, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
В силу норм ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вбачається з виписок Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» по особовим рахункам позичальника, станом на 24.11.2022р. - 25.11.2022р. у відповідача 1 наявна заборгованість по тілу кредиту 15000000 грн, відсоткам - 1364893,85 грн. Обов'язок Приватного акціонерного товариства «Слов'янський машинобудівний завод» щодо повернення суми кредиту та сплати процентів є солідарним з ОСОБА_1 .
Таким чином, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №KTVKLOK36424 від 26.01.2018р. в розмірі 16364893,85 грн, з яких: 15000000 грн - заборгованість за кредитом, 1364893,85 грн - заборгованість за відсотками, є правомірними.
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає про наступне.
В обґрунтування форс-мажорних обставин, які унеможливлювали здійснення господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань, відповідач посилається на наявність обставин військової агресії російської федерації проти України, яка розпочалась 24.02.2022р., триває досі і підтверджуються листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. Торгово-промислової палати України, в якому остання зазначила, що військова агресія росії проти України та введення у зв'язку з цим воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), починаючи з 24.02.2022р.
Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст.3 вказаного кодексу під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
В силу норм ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р., що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», статуту ТПП України, цим засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, ТПП України підтвердила, що обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Разом з тим, до складу матеріалів відзивів відповідачами додані: сертифікат №1400-23-2096 та №1400-23-2101 Донецької торгово-промислової палати, у відповідності до яких остання засвідчила форс-мажорні обставини, а саме, військову агресію Російської Федерації проти України, щодо обов'язку відповідачів з виконання умов договору поруки №KTVKLOK36424/DP від 26.01.2018р. та кредитного договору №KTVKLOK36424 від 26.01.2018р.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
За змістом ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В силу норм ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Наведене зумовлює висновок, що настання надзвичайних і невідворотних обставин звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання, а не від виконання зобов'язання в цілому.
У той же час зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Таким чином, невиконання відповідачами прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором та договором поруки ставить позивача у невигідне становище порівняно з відповідачами, оскільки позивач кредитні кошти надав, а відповідачі не здійснили їх повернення.
Окрім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022р. доповнено Перехідні та Прикінцеві положення Цивільного кодексу України пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, законодавцем скасовано відповідальність позичальника за невиконання зобов'язань у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, проте жодним чином не звільнено позичальника від виконання свого основного зобов'язання з повернення суми позики (кредиту) та процентів за користування. Доказів протилежного відповідачами не надано.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Приватного акціонерного товариства «Слов'янський машинобудівний завод» та ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
До відзиву №65 від 06.06.2023р. Приватного акціонерного товариства «Слов'янський машинобудівний завод» представником відповідачів було додано заяву №66 від 06.06.2023р. про затвердження мирової угоди, у додатках наявний проект вказаної мирової угоди, який не підписаний сторонами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
З огляду на те, що відповідна мирова угода не була підписана сторонами, звернення представника відповідачів з заявою про її затвердження є передчасним та не підлягає розгляду судом.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 245473,40 грн підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Слов'янський машинобудівний завод» (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Світлодарська, 65, код ЄДРПОУ 01412377) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 15000000 грн заборгованості за кредитом, 1364893,85 грн заборгованості за відсотками.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Слов'янський машинобудівний завод» (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Світлодарська, 65, код ЄДРПОУ 01412377) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 245473,41 грн.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 06.09.2023р.
Повний текст рішення складено 18.09.2023р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця