печерський районний суд міста києва
Справа № 757/38666/23-к
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 29.08.2023, -
ВСТАНОВИВ:
01.09.2023 до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла вказана скарга, в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 29.08.2023.
З матеріалів скарги вбачається, що 29.08.2023 ОСОБА_3 надіслала на електронну адресу Офісу Генерального прокурора повідомлення про злочин скоєний у відношенні її посадовими особами МЗС України.
Станом на день подання скарги інформацію про внесення відомостей за заявою (повідомленням) від 29.08.2023 заявником не отримано.
Особа, що подала скаргу в судове засідання не з'явилась, про місце і час розгляду скарги повідомлялася належним чином. ОСОБА_3 на електронну адресу суду направила додаткові пояснення по скарзі, зазначивши, що після подання скарги до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва та відкриття провадження за скаргою, 12.09.2023 на електронну адресу надійшов лист, підписаний керівника управління НАБУ ОСОБА_4 , з якого слідує, що до Національного антикорупційного бюро України листом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 05.09.2023 № 16/1/2-73805вих-23 надійшло повідомлення ОСОБА_3 від 29.08.2023, зареєстроване 08.09.2023 за № П-12309, щодо можливих протиправних дій окремих службових осіб Міністерства закордонних справ України за обставин, викладених у повідомленні, а також з інших питань.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» Національне антикорупційне бюро України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
Завданням Національного бюро є протидія корупційним та іншим кримінальним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці, а також вжиття інших передбачених законом заходів щодо протидії корупції.
Згідно з положенням ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, і лише за наявності умов, зазначених у частині п'ятій сказаної статті.
Водночас у повідомленні ОСОБА_3 не викладено конкретних фактів та обставин, що можуть свідчити про вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності детективів Національного бюро, у зв'язку з чим на сьогодні відсутні підстави для застосування Національним бюро наданих повноважень.
Розгляд інших питань не належить до компетенції Національного бюро.
Враховуючи вищевикладене, повідомлення ОСОБА_3 було направлено для розгляду до Національної поліції України.
Представник Офісу Генерального прокурора у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином. Виконувач обов'язків начальника другого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 на електронну адресу суду направив заперечення на вказану скаргу, зазначивши, що відповідно до тексту повідомлення ОСОБА_3 фактично оспорюється правомірність прийняття службовими особами Міністерства закордонних справ України рішення про її відкликання із закордонного відрядження та ненадання їй можливості продовжити дипломатичну службу в центральному апараті згаданого Міністерства.
Згідно вимог ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про: (1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; (2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (пункти 4, 5 частини 5 статті 214 КПК).
Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).
Вказане узгоджується з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладеною у листі від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Поряд з цим, якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що (1) обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або (2) в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_6 від 17.06.2020, згідно пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».
Також і Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 16.05.2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин...».
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення прав та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це вже є іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК.
Враховуючи викладене, повідомлення ОСОБА_3 не містить достатніх відомостей про вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 364, 366, 368, 369 КК України, а містить лише виклад її суб'єктивного ставлення до прийнятих службовими особами Міністерства закордонних справ України рішень.
Таким чином, підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням ОСОБА_3 . Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою не встановлено.
Водночас, для ретельної та неупередженої перевірки всіх доводів, у тому числі у випадку встановлення за її наслідками достатніх та об'єктивних відомостей, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення - виконання вимог ст. 214 КПК України, скаргу ОСОБА_3 . Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою 05.09.2023 направлено до Національного антикорупційного бюро України.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Вивчивши скаргу, заслухавши пояснення представника особи, в інтересах якої подано скаргу, заперечення прокурора, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і є предметом оскарження в порядку ст. 303 КПК України, полягає у невнесенні вказаними особами відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України заява про кримінальне правопорушення повинна містити такі відомості.
При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, дізнавач, прокурор.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і є предметом оскарження в порядку ст. 303 КПК України, полягає у невнесенні вказаними особами відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України заява про кримінальне правопорушення повинна містити такі відомості.
При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, дізнавач, прокурор.
Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку в Узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 за № 9-49/0/4-17 з приводу того, що КПК передбачає внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Наказом Генерального прокурора України від 03.12.2012 № 125 затверджено Інструкцію «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені правопорушення».
Відповідно до п. 3.6 зазначеної інструкції, заяви, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення, що віднесені до підслідності органів прокуратури та надійшли на розгляд прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, спеціалізованих прокуратур на правах обласних, Генеральної прокуратури України, керівниками підрозділів апаратів направляються для організації досудового розслідування з дотриманням територіального принципу до прокуратури відповідного рівня.
Згідно з положенням ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, і лише за наявності умов, зазначених у частині п'ятій сказаної статті.
Судовим розглядом встановлено, що вказана заява ОСОБА_7 відповідно до ст. 218 КПК України була скерована за належністю для організації розгляду в межах чинного законодавство до Національної поліції України, про що також повідомлено автора звернення.
Таким чином, скарга ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора щодо невнесення відомостей за його заявою про кримінальне правопорушення є безпідставною.
Дії уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора щодо направлення звернення до Національного антикорупційного бюро України, які в свою чергу скерували вищевказане звернення до Національної поліції України відповідають вимогам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення особою, вказаною у заяві про кримінальне правопорушення, відповідає вимогам діючого законодавства, а відтак, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст.214, 303-309 КПК України, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 29.08.2023 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1