СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року м. Харків Справа № 905/167/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.
за участю секретаря судового засідання Андерс О.К.
за участю представників сторін:
позивача- Шапенка М., С., ордер серії АН від 03.01.23 № 1104287;
відповідача - Корсуна Р.А., довіреність від 24.04.23 № 1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача-Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м. Краматорськ Донецької області в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації, м.Костянтинівка Донецької області (вх. № 1390 Д/2-5) на рішення господарського суду Донецької області від 12.06.23 (ухвалене у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Демидовою П.В., повний текст складено 23.06.23 ) у справі № 905/167/23
за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ Донецької області, в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації, м.Костянтинівка Донецької області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Костянтинівський завод металургійного обладнання”, м.Костянтинівка Донецької області,
про стягнення 735 647,74грн, -
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації, звернувся до господарського суду Донецької області, з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Костянтинівський завод металургійного обладнання” про стягнення заборгованості в розмірі 735 647,74грн, з яких: 560237,15грн. - основний борг за договором розподілу природного газу від 01.01.2017 №10Р щодо оплати послуг з розподілу природного газу за періоди з березня по травень, 2022 року, грудня 2022 року по січень 2023 року та нараховані на нього 104 432,52 грн. пені, 10 262,51 грн. - 3% річних та 60 715,56 грн. - інфляційних втрат.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору розподілу природного газу від 01.01.2017 №10Р в частині оплати в повному обсязі вартості наданих послуг з березня по травень, 2022 року, грудня 2022 року по січень 2023 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 560 237,15 грн., що також стало підставою для нарахування пені на підставі п. 8.2. Договору, а також 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.06.23 у справі № 905/167/23 в позові відмовлено.
В обґрунтування висновку про відмову в позові суд послався на те, що за змістом норм чинного законодавства, як забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи так і розподіл належного споживачу природного газу здійснюється з однією метою - фізичною доставкою природного газу до межі балансової належності об'єкта споживача, в той час як з матеріалів справи вбачається, що за заявою відповідача газопостачання припинено, заяв про його відновлення подано не було, ЕІС-код відповідача заблоковано та на нього не заводилось номінацій, відсутність газопостачання за спірний період не заперечується позивачем, у зв'язку з чим розподіл природного газу до межі належності об'єкта споживача не здійснювався, а тому відсутні правові підстави для здійснення відповідачем оплати нарахованої позивачем за спірний період вартості послуг з розподілу природного газу, а також за прострочення такої оплати -пені, 3% річних та інфляційних втрат.
При цьому суд відхилив доводи позивача щодо того, що незалежно від припинення газопостачання послуга розподілу підлягає оплаті з огляду на забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, в обґрунтування яких останній послався на положення п.9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ за змістом яких, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків припинення або обмеження розподілу природного газу за ініціативи Оператора ГРМ у випадках, передбачених пунктом 3.17 глави 3 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, розірвання договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача, зазначивши те, що забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи здійснюється саме з метою фізичної доставки газу, постачання якого припинено, що свідчить про відсутність необхідності в отриманні зазначеної частини послуги в умовах відсутності переміщення та доставки природного газу, а вартість послуги розподілу нараховується виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та відповідно включає в себе як вартість забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи в межах приєднаної потужності його об'єкта так і розподіл належного Споживачу природного газу, і при цьому нарахування вартості за надання послуги розподілу природного газу, включаючи забезпечення цілодобового доступу за відсутності самого розподілу за однією ціною не можна вважати співрозмірною справедливою ціною особливо в умовах воєнного стану. Оскільки основна мета послуги розподілу є саме фізична доставка природного газу до межі балансової належності об'єкта споживача, розрахунок вказаної послуги без врахування обставин припинення газопостачання, наслідком якого є його розподіл та доставка до об'єкта споживача, зупинення господарської діяльності відповідача, фактичне відключення від мереж позивача, викликане такими об'єктивними обставинами як війна не відповідає засадами цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності.
При цьому судом враховано, що 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, місто Костянтинівка, де здійснював свою діяльність відповідач, віднесено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 починаючи з 27 квітня 2022 року. Також, згідно переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 визначено з 24.02.2022 по 31.12.2022 територією можливих бойових дій, що підтверджується переліком.
Позивач-Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач послався на необґрунтоване покладення судом першої інстанції в основу висновку про відмову в позові обставину припинення та відсутності протягом спірного періоду газопостачання на об'єкті відповідача, оскільки такі висновки сформовані при неправильному застосуванні норм абзацу 1 пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, абзаців 1,2 пункту 4, абзацу 1 пункту 5 та пункту 6 глави 7 Розділу VI Кодексу ГРС (у редакції, чинній з 30.07.20),ст.ст. 509,526,628-630,634 Цивільного кодексу України і при цьому, з урахуванням фактичних обставин справи, ключовим питанням для правильного вирішення даної справи є констатація наявності обов'язку споживача здійснювати оплату за договором розподілу природного газу після припинення (обмеження) розподілу (споживання) природного газу в межах діючого договору розподілу природного газу до моменту розірвання цього Договору або внесення змін до заяви -приєднання, що є додатком до Договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача.
При цьому позивач зазначив, що за змістом положень пункту 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС послуга з розподілу природного газу споживачу включає в себе як забезпечення фізичної доставки належного споживачу природного газу, так і цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи, який передбачає не лише фізичну спроможність користування ГРС, але, перш за все, право-юридичну можливість такого користування навіть при умові тимчасового припинення постачання (не підписання актів), і при цьому, можливість користування передбачає діяльність позивача з підтримання ГРС в належному стані, яка (діяльність) підлягає оплаті, а згідно з положеннями п.9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача. Поряд з цим, відповідно до положень пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюється, виходячи з велични замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. З огляду на наведені положення законодавства, скаржник стверджує, що, враховуючи наявність у відповідача об'єктів споживання природного газу за попередній газовий рік (2021 рік- 1207548,95 куб.м.), наявність замовленої потужності на 2022 рік - 100 629,08 куб.м. за кожний місяць (1207548,95/12=100629,08 грн.), наявність уточненої заявки на річну замовлену потужність у 2023 році - 628,00 куб.м., фізичне підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі у спірному періоді, наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який не припинено, а також враховуючи те, що споживачем заява про остаточне припинення користування природним газом не надавалась, існує обов'язок відповідача сплачувати послуги з розподілу природного газу, що узгоджується із правовою позицією,зазначеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.21 у справі № 922/1703/20, яка послідовно знаходить своє відображення у позиціях Верховного Суду, зокрема в постанові від 27.09.22 у справі № 914/3254/21.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.23 для розгляду справи № 905/167/23 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача-Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м. Краматорськ Донецької області в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації, м.Костянтинівка Донецької області (вх. № 1390 Д/2-5) на рішення господарського суду Донецької області від 12.06.23 у справі № 905/167/23 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 14.09.23 о 12 год. 30 хв.
13.09.23 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу,(вх. № 11040 ел. 13173) згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а представник відповідача заперечив проти її доводів та просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши поясненння представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2017 між Костянтинівським управлінням з газопостачання та газифікації ПАТ “Донецькоблгаз” (оператор ГРМ, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Костянтинівський завод металургійного обладнання” (споживач, відповідач) укладено договір розподілу природного газу №10Р шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу №10Р, яка є додатком №1 до Договору.
Відповідно до п.1.1 Договору, цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статтей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку №1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом, та/ або сплата рахунку Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п.2.1 Договору). Обов'язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного у встановленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ (п.2.2 Договору).
Згідно з п.3.1 Договору санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється Споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб Споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим Договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача - його постачальником.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що за наявності підтвердженого обсягу природного газу Споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим Договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить Споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу. Приймання-передача обсягу газу, належного Споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від Оператора ГРМ до Споживача відбуваються на межі балансової належності об'єкта Споживача.
Відповідно до п.п.5.1, п.5.2 Договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.1 договору). Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п.6.2 договору). Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.6.3 договору). Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ (п.6.4 договору). Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.6 договору).
Пунктами 8.1, 8.2 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п.п.9.1, 9.3 договору, Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу Споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі подання Споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання. Якщо за ініціативою Споживача необхідно припинити газопостачання на об'єкт Споживача чи його окремі газові прилади для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення тощо, Споживач не пізніше ніж за сім робочих днів повинен письмово повідомити про це Оператора ГРМ та узгодити з ним дату припинення газопостачання, а Оператор ГРМ в узгоджену зі Споживачем дату зобов'язаний припинити газопостачання Споживачеві.
Цей Договір укладається на невизначений строк (п.12.1 Договору).
Заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу №10Р підписана генеральним директором ТОВ “Костянтинівський завод металургійного обладнання” містить дані щодо персонального EIC-коду Споживача, назви та опису об'єктів, їх адреси, величини приєднаної потужності об'єкта, параметрів та перелік вузлів обліку, договірні обсяги розподілу природного газу замовника ГРМ на 2017 рік та розрахунок втрат і витрат природного газу в мережі.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2746 від 22.12.2021 “Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ “Донецькоблгаз” установлено Приватному акціонерному товариству з газопостачання та газифікації “Донецькоблгаз” тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,18 грн за 1 м 3 на місяць (без урахування ПДВ).
В акті приймання-передачі послуги розподілу природного газу від 01.10.2021 зазначено про надання Оператором ГРМ замовнику послугу розподілу природного газу в обсязі 87 800,00 куб.м., крім того нормовані витрати при транспортуванні 58,00 куб.м., при цьому замовлений обсяг послуги складає 95 465,86 куб.м. В Акті також зазначено інформацію про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік, який складає 1 207 548,95 куб.м., величину річної потужності на поточний календарний рік - 1 145 590,36 куб.м., величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році - 90 465,86 куб.м; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році (за замовчуванням) - 100 629,08 грн.
Позивачем нараховано відповідачу плату за надані ним послуги з розподілу природного газу на загальну суму 427 472,31 грн за періоди березень-травень 2022, в підтвердження чого ним долучено до матеріалів справи акти та рахунки, а саме: акт №218/3 від 31.03.2022 на суму 142 490,77грн та рахунок №218/10 від 14.02.2022 на вказану суму; акт №218/4 від 30.04.2022 на суму 142 490,77грн та рахунок №218/4-П від 24.03.2022 на вказану суму; акт №218/5 від 31.05.2022 на суму 142 490,77 грн та рахунок №218/5 від 25.04.2022 на вказану суму. Вказані акти та рахунки направлені на електронну адресу відповідача 06.07.2022.
До матеріалів справи позивачем також надано листи Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ “Оператор газотранспортної системи”: №7106ВИХ-22-257 від 23.05.2022, в якому повідомлено, що станом на 23.05.2022 газопостачання споживачів від ГРС Краматорського ЛВУМГ ТОВ “Оператор газотранспортної системи” розташованих у Донецькій та Луганській областях неможливе, внаслідок численних пошкоджень магістральних проводів, спричинених військовою агресією рф; №7106ВИХ-22-374 від 10.10.2022 в якому повідомлено, що станом на 10.10.2022 працівниками ТОВ “Оператор ГТС України” виконано ремонтно-відновлювальні роботи на магістральному газопроводі “Щебелинка-Слов'янськ”. Протягом 11-12.10.2022 Краматорське ЛВУМГ готове виконати подачу природного газу до розподільчих мереж АТ “Донецькоблгаз” від ГРС м.Краматорськ з вихідним тиском не менш ніж 1,5 кгс/см2, в цей період також буде виконано сумісну перевірку приладів обліку газу.
З матеріалів справи вбачається, що Костянтинівське УТГ ПАТ “Донецькоблгаз” звернулось до ТОВ “Костянтинівський завод металургійного обладнання” з вимогою-рахунком про сплату заборгованості №06/653 від 31.10.2022, в якій просило сплатити протягом п'яти днів з дати отримання вимоги-рахунку сплатити вартість послуги розподілу природного газу в сумі 417 672,28грн. Вказана вимога-рахунок разом з рахунками з березня по травень 2022 року направлені на електронну адресу відповідача 31.10.2022.
Позивач звернувся до ТОВ “Костянтинівський завод металургійного обладнання” з претензією про сплату заборгованості №03/759 від 01.12.2022, в якій пропонувало протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати на його користь вартість послуги розподілу природного газу з березня по травень 2022 в сумі 417 672,28 грн, а також 3% річних в сумі 6 967,00 грн та інфляційні нарахування в сумі 33 800,83 грн. Вказана претензія направлена на електронну адресу відповідача 06.12.2022.
Листом №06/1647 від 03.10.2022 Костянтинівське УТГ ПАТ “Донецькоблгаз” звернулось до ТОВ “Костянтинівський завод металургійного обладнання”, в якому повідомило про фактичний обсяг споживання природного всі об'єктами відповідача за попередній газовий рік за період з 01.10.2021 по 30.09.2022 в обсязі 326503,90куб.м. та зазначило, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням буде визначений як розмір замовленої потужності на наступний (2023) календарний рік.
У відповідь ТОВ “Костянтинівський завод металургійного обладнання” звернувся до оператора ГРМ із заявою на уточнення величини річної замовленої потужності сумарно по всіх об'єктах з розбивкою по кожному об'єкту на розрахунковий 2023 рік від 19.10.2022, в якій просило уточнити величину річної замовленої потужності на 2023 рік на рівні 628,00куб.м.
Костянтинівське УТГ ПАТ “Донецькоблгаз” листом №06/1836 від 20.12.2022 повідомило керівників бюджетних установ, промислових підприємств, релігійних організацій та фізичних осіб-підприємців про поновлення здійснення нарахувань за послугу розподілу природного газу з грудня 2022 року. Вказаний лист 21.12.2022 направлено на електронну адресу відповідача.
Позивачем нараховано відповідачу плату за надані ним послуги з розподілу природного газу на суму 142 490,77грн за грудень 2022 (акт 218/6 від 31.12.2022 на суму 142 490,77грн та рахунок №218/9 від 21.12.2022 на вказану суму). Відповідно до акту №218/1 від 31.01.2023 та рахунку №218/1 від 26.01.2023 сума послуги розподілу за січень 2023 склала 74,10грн., що разом складає 142 564,87грн
Позивач звернувся до ТОВ “Костянтинівський завод металургійного обладнання” з вимогою-рахунком про сплату №03/43 від 12.01.2023, в якій просило протягом п'яти днів з дня її отримання сплатити вартість послуг розподілу природного газу з березня 2022 по травень 2022, грудень 2022 та січень 2023 в сумі 560 237,15грн. Вказана вимога разом з рахунками направлена на юридичну адресу відповідача 16.01.2023. Також позивач направив відповідачу вимогу-рахунок про сплату №03/125 від 07.02.2023, в якій просив протягом трьох днів з дня її отримання сплатити вартість послуг розподілу природного газу з березня 2022 по травень 2022, грудень 2022 та січень 2023 в сумі 560 237,15грн, а також 3% річних в сумі 9479,75грн за період з 11.04.2022 по 03.02.2023, інфляційні втрати в сумі 67 676,86грн за період з квітня 2022 по січень 2023 та суму пені в розмірі 99 544,28грн. Зазначена вимога разом з рахунками про сплату заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, пені, актів приймання-передачі послуги та актом звірки направлені на юридичну адресу відповідача 08.02.2023.
Відповіді на вказану вимогу позивачем не отримано, та зазначена в них в якості заборгованості з оплати вартості послуг з розподілу природного газу сума не сплачена.
Посилаючись на те, що відповідачем не виконано умову Договору розподілу природного газу від 01.01.2017№10Р в частині оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу за періоди з березня по травень 2022 року, грудень 2022 року-січень 2023 року, позивачем подано позов у даній справі, предметом якого є стягнення заборгованості з оплати вартості послуг з розподілу природного газу за вказані періоди на загальну суму 560237,15 грн. та нарахованих на неї за період прострочення з 11.04.22 по 20.02.23 на підставі п. 8.2. Договору пені в сумі 104432, а також на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України- 3% річних в сумі 10262,51 грн. та інфляційних втрат в сумі 60715,56 грн.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень в заявах по суті справи зазначив, що з 01.03.2022 припинено надання послуг позивачем через відключення відповідачу газопостачання за його заявою та опломбовано прилади обліку, заблоковано ЕІС-Код споживача та на нього не заводились номінаці.Станом на теперішній час він не звертався до позивача із заявою про відновлення газопостачання, у зв'язку з чим послуга розподілу природного газу не надається та відсутні підстави для виставлення рахунків, а надані за спірний період акти приймання-передачі й акт звірки №5 взаємних розрахунків не підписані відповідачем та надіслані в той час коли він вже не здійснював свою господарську діяльність, а трудові договори працівників були призупинені через повномасштабне російське вторгнення в Україну, що унеможливило надати заперечення до актів, у зв'язку з чим вказані документи не є належними доказами.
Позивач в свою чергу зазначив, що припинення газопостачання не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, оскільки послуга розподілу передбачає також цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи, діяльність позивача по підтриманню ГРС в належному стані, що підлягає оплаті. Вказане позивач обґрунтовує нормами Кодексу ГРС та правовими позиціями Верховного суду.
Як правильно встановлено судом першої інстанції на підставі матеріалів справи наказом ТОВ “Костянтинівський завод металургійного обладнання” №58 від 25.02.2022 “Про зупинення заводу на тривалий час” зупинено завод з 01.03.2022 на тривалий час з консервуванням всього обладнання і матеріальних цінностей і забезпечення їх збереження.
ТОВ “Костянтинівський завод металургійного обладнання” звернувся до позивача з листом №80 від 28.02.2022, в якому просив, у зв'язку з припиненням споживання газу підприємством направити уповноваженого представника 01.03.2022 для опломбування комерційного вузла обліку.
Відповідно до акту про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за наявності) від 01.03.2023 Костянтинівським УТГ відключено споживача від газопостачання за його листом та опломбовано вхідну та вихідну засувки в шафі(до та після лічильника).Також в Акті зазначено, що тиск газу після закритої та опломбованої засувки відсутній.
Відповідно до визначення термінів, наведеного в п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС: межа балансової належності - точка розмежування газових мереж між суміжними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування, на якій відбувається приймання-передача природного газу;
Відповідно до визначення термінів, наведеного в п. 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу;
В підтвердження відсутності замовлених номінацій на постачання газу відповідачем також долучено лист ТОВ “ВКФ “Теплобуд” №09/03 від 09.03.2023, в якому зазначено про блокування EIC-коду споживача в інформаційні платформі Оператора ГТС та те, що номінації на нього не заводяться.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
3обов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов'язань передбачено господарські договори.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вонопідлягаєвиконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України “Про ринок природного газу” розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Згідно з п.4 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 (далі - КГРС) договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
З матеріалів справи вбачається, що вищенаведений договір розподілу природного газу від 01.01.2017 №10Р укладено шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до його умов, враховуючи відсутність доказів в підтвердження розірвання та припинення вказаний договір станом на теперішній час є чинним, що не заперечується сторонами.
Пунктом 1 Розділу 6 КГРС передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу з моменту його укладання (п.7 Розділу 6 КГРС).
Умовами спірного договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.1 договору)
Як вбачається з наданих документів позивачем нараховано відповідачу вартість послуги розподілу природного газу за період березень - травень 2022, грудень 2022, січень 2023 в загальні сумі 560 237,15 грн., шо підтверджується наданими актами та рахунками, підписаними збоку позивача. Вказані документи направлені відповідачу на його електронну адресу.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень в заявах по суті справи зазначив , що надані за спірний період акти приймання-передачі й акт звірки №5 взаємних розрахунків не підписані відповідачем та надіслані в той час коли він вже не здійснював свою господарську діяльність, а трудові договори працівників були призупинені через повномасштабне російське вторгнення в Україну, що унеможливило надати заперечення до актів, у зв'язку з чим вказані документи не є належними доказами.
Умовами договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 10 розділу гл.6 розділу VI КГРС передбачено, що оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що відповідні акти наданих послуг з розподілу природного газу за Договором акти за спірний період направлені оператором ГРМ на електронну адресу відповідача зазначену в договорі, а саме за березень-травень 2022 - 06.07.2022, за грудень 2022 - 21.12.2022, крім того позивач неодноразово звертався з вимогами-рахунками про сплату, з долученими до них актами шляхом їх направлення на юридичну адресу відповідача, зокрема 16.01.2023 та 08.02.2023, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно зазначив про дотримання позивачем встановленого порядку їх направлення відповідно до положень п.10 гл.6 розділу VI КГРС.Неналежність, на яку посилається відповідач зводиться фактично до неможливості надання ним заперечень на акти, у зв'язку з обставинами, які виникли в діяльності заводу через повномасштабне вторгнення, однак ним не заперечується їх отримання, у зв'язку з чим підстави вважати надані акти неналежними відсутні.
Відповідно до п.35 ч.1 ст.1 Закону України “Про ринок природного газу” розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
За змістом умов Договору та наведених норм чинного законодавства, послуга з розподілу природного газу- послуга оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи в межах приєднаної потужності його об'єкта та розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача.
Як правомірно зазначив суд першої інстанції, виходячи із зазначених положень як забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи так і розподіл належного споживачу природного газу здійснюється з однією метою - фізичною доставкою природного газу до межі балансової належності об'єкта споживача.
Як зазначено вище, з матеріалів справи вбачається, що за заявою відповідача,направленою позивачу відповідно до положень підпункту 3 9.1. Договору та положень Кодексу ГРС газопостачання відповідача припинено, заяв про його відновлення подано не було, відсутність газопостачання за спірний період не заперечується позивачем, у зв'язку з чим розподіл природного газу до межі належності об'єкта споживача не здійснювався.
Разом з цим позивач наголошує на тому, що незалежно від припинення газопостачання послуга розподілу підлягає оплаті з огляду на забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, посилаючись на п.9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ за змістом яких, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків припинення або обмеження розподілу природного газу за ініціативи Оператора ГРМ у випадках, передбачених пунктом 3.17 глави 3 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, розірвання договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача.
Господарським судом правомірно відхилено зазначені посилання з огляду на те, що як було зазначено забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи здійснюється саме з метою фізичної доставки газу, постачання якого припинено, що свідчить про відсутність необхідності в отриманні зазначеної частини послуги в умовах відсутності переміщення та доставки природного газу.
При цьому слід враховувати, що за змістом статті 901 Цивільного кодексу України суть послуги, яка підлягає оплаті за договором полягає в отриманні замовником корисного ефекту від процесу певної діяльності, а не сам процес, і цей ефект є невіддільним від виконавця.Оплата здійснюється саме за отриману послугу, а не за сам факт укладення договору та саму лише діяльність виконавця, як на це помилково послався позивач.
З огляду на це, суд першої інстанції правомірно зазначив, що вартість послуги розподілу нараховується виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та відповідно включає в себе як вартість забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи в межах приєднаної потужності його об'єкта, так і розподіл належного Споживачу природного газу, і при цьому нарахування вартості за надання послуги розподілу природного газу включаючи забезпечення цілодобового доступу за відсутності як самого розподілу, за однією ціною не можна вважати співрозмірною справедливою ціною особливо в умовах воєнного стану.Оскільки основна мета послуги розподілу є отримання корисного ефекту,який полягає саме у фізичній доставці природного газу до межі балансової належності об'єкта споживача, а не у самій лише діяльності оператора газорозподільної системи з її підтримання в належному стані, розрахунок вказаної послуги без врахування обставин припинення газопостачання, наслідком якого є його розподіл та доставка до об'єкта споживача, зупинення господарської діяльності відповідача, фактичне відключення від мереж позивача, викликане такими об'єктивними обставинами як війна не відповідає засадам цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності,на яких відповідно до ч. 3 статті 509 Цивільного кодексу України має ґрунтуватися зобов'язання.
Разом з цим, колегія суддів наголошує, що наявною у матеріалах справи сукупністю належних та допустимих доказів підтверджено, що у спірних правовідносинах у спірний період мало місце як відсутність самого розподілу природного газу до межі балансової належності відповідача, так і взагалі можливість (навіть гіпотетична) доступу відповідача до газорозподільної системи позивача в межах приєднаної потужності, оскільки у зв"язку з агресією російської федерації проти України відповідачем була зупинена господарська діяльність; позивачем 01.03.2022 було здійснено відключення об'єкта споживача від газопостачання за заявою останнього та опломбовано вхідну та вихідну засувки в шафі на межі балансової належності відповідача; відповідачем демонтовано фрагмент газорозподільної труби із закріпленим на ній лічильником, що призвело до механічного роз"єднання труби; за заявою відповідача Оператором ГТС було заблоковано EIC-код споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС та на цей Код не заводилося номінацій.
Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу ТОВ “КЗМО” №58 від 25.02.2022 зупинено завод з 01.03.2022 на тривалий час з консервуванням всього обладнання, припинено газопостастачання, що підтверджується також актом про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за наявності) від 01.03.2023, та поданими до ДПС заявами про неможливість виконання платником податків обов'язків, тобто виходячи із зазначеного відповідачем зупинено господарську діяльність.
Крім того, відповідачем долучено до матеріалів справи фото частини демонтованої внаслідок розриву труби з лічильником.
При цьому у запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що 01.03.22 за участю представника позивача в місці розташування комерційного вузла обліку відповідача за адресою:Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Правобережна,172 у зв'язку з механічним розривом було демонтовано фрагмент газорозподільної труби разом із закріпленим на ній лічильником та після такого демонтажу лічильник опломбовано позивачем, що позивач підтвердив в Акті про припинення(обмеження) газопостачання та опломбування вхідної засувної арматури газопроводу від 01.03.22, зазначивши, що відключення від газопостачання здійснено з опломбуванням вхідної засувки в шкафній(до та після лічильника) З березня 2022 року по даний час лічильник зберігається в м. Рівне Рівненської області.
Натомість позивачем в запереченя цих тверджень відповідача зазначено, що вказаний розрив не є механічним від'єднанням від газорозподільної мережі позивача, проте він не зазначив, чи може забезпечуватись доступ до газорозподільної системи за відсутності демонтованої частини труби, що ставить під сумнів можливість такого доступу.
При цьому позивач послався на те, що Актом про припинення(обмеження) газопостачання та опломбування вхідної засувної арматури газопроводу від 01.03.22 зафіксовано факт припинення газопостачання, а не механічного відключення споживача від газорозподільної мережі позивача, оскільки Акт не містить відомостей про демонтаж лічильника, в той час як відповідач в запереченнях на відповідь на відзив на позов надав фотознімки на підтвердження здійснення демонтажу лічильника разом із частиною газорозподільної труби в місці розриву,який ним здійснено самостійно,без погодження з позивачем та без участі представника позивача, в той час як демонтаж лічильника та створення розриву труби на території відповідача не є механічним від'єднанням від газорозподільної мережі позивача.
Колегія суддів відхиляє зазначені доводи з огляду на наступне.
Як зазначено вище, за змістом умов Договору та наведених норм чинного законодавства , послуга з розподілу природного газу- послуга оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи в межах приєднаної потужності його об'єкта та розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача.
Як правомірно зазначив суд першої інстанції, виходячи із зазначених положень як забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи, так і розподіл належного споживачу природного газу здійснюється з однією метою - фізичною доставкою природного газу до межі балансової належності об'єкта споживача.
Відповідно до визначення термінів, наведеного в п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС:
межа балансової належності - точка розмежування газових мереж між суміжними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування, на якій відбувається приймання-передача природного газу;
В Акті про припинення(обмеження) газопостачання та опломбування вхідної засувної арматури газопроводу від 01.03.22 зазначено, що цей Акт складено Костянтинівським УРГ в присутності представника відповідача про те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 № 1687 «Про затвердження Порядку пооб'єктного припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення» у зв'язку з відключенням від газопостачання за листом споживача припинено (обмежено) газопостачання та опломбовано : «вхідна засувка та вихідна засувка в шкафній (до та після лічильника) шляхом опломбування».Тиск газу псіля закритої та опломбованої засувки відсутній
В судовому засіданні в апеляційній інстанції представник позивача пояснив, що вказана в Акті шафа («шкафна»), в якій знаходяться опломбовані вхідна засувка та вихідна засувка, знаходиться саме на межі балансової належності відповідача. Щодо зазначених в Акті відомостей про опломбування «до та після лічильника» представник позивач не зміг надати пояснень, тому колегія суддів вважає, що вказані дані стосуються демонтованої труби з лічильником, а з огляду на те. що вони внесені самим позивачем, також підтверджують демонтаж труби з лічильником у присутності представника позивача.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що позивач не заперечує факт здійснення відповідачем демонтажу трубі із закріпленим на ній лічильником та механічного розриву труби, але вказаує , що такий демонтаж здійснено відповідачем самовільно, без участі представника позивача, що в свою чергу не спростовує факту демонтажу та механічного розриву труби.
Отже, як правомірно зазначив суд першої інстанції, надані документи та пояснення сторін підтверджують відсутність газопостачання та наявність фізичного відключення відповідача від газорозподільної системи у спірний період,блокування ЕІС-Коду споживача в інформаційні платформі Оператора ГТС та відсутність заведених на нього номінацій, що в свою чергу виключає можливість надання позивачем відповідачу у цей період послуги розподілу як в частині безпосередньо переміщення належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною мережею з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача,так і цілодобового доступу споживача до такої системи .
При цьому суд правомірно врахував наявний у матеріалах справи лист Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ “Оператор газотранспортної системи”, в якому зазначено, що станом на 23.05.2022 газопостачання споживачів від ГРС Краматорського ЛВУМГ ТОВ “Оператор газотранспортної системи” розташованих у Донецькій та Луганській областях неможливе, внаслідок численних пошкоджень магістральних проводів, спричинених військовою агресією рф. Вказаний лист не містить інформації щодо дати початку неможливості такого газопостачання з вказаних підстав, що додатково до вищенаведеного підтверджує відсутність можливості забезпечення позивачем цілодобового доступу до газорозподільної системи за період березень-травень 2022 та, як наслідок, неправомірність нарахування вартості послуги з розподілу природного газувідповідачу за вказаний період.
Також, як правомірно зазначив суд першої інстанції, слід враховувати також те, що загальновідомим є той факт, що територія Донецької області з початку воєнної агресії та по теперішній час залишається територією особливо небезпечною та територією, яка зазнає значних руйнувань та наслідків незаконного вторгнення. Суд також правомірно врахував стан суспільства в перші місяці озброєної агресії, коли виконання трудових, договірних обов'язків відійшло на інший план. Головним стало збереження життя, евакуація та допомога в здійсненні відсічі агресора, й відповідач в таких умовах зробив все залежне від нього для забезпечення безпеки у тому числі недопущення відтоку газу.
Позивач безпідставно послався на неврахування судом першої інстанції правових позицій, що викладені в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду 18.02.21 у справі № 922/1703/20, від 27.09.22 у справі № 914/3254/21 щодо того, що:
« У контексті комплексного застосування норм абзацу 1 пункту 9 глави 6 та абзаців 1, 2 пункту 4, абзацу 1 пункту 5 глави 7 Розділу VI Кодексу ГРС :"Припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу за наявності фізичного підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі, тобто в період, коли не відбувалося механічного від'єднання об'єкта споживача від цієї мережі та вилучення такого об'єкта, а заява про остаточне припинення користування природним газом і розірвання договору споживачем не подавалася, не звільняє споживача від договірного зобов'язання оплати вартості послуг з розподілу природного газу за вказаний період, оскільки саме механічне від'єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи виключає можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподілу (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача".Тобто саме механічне від'єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи виключає можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподілу (переміщення)належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансосовї належності об'єкта споживача».
Зі змісту наведених в цих постановах позицій, на які послався позивач, вбачається, що вони стосуються наявності у споживача обов'язку з оплати послуг з розподілу природного газу за наявності, серед іншого, фізичного підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі, тобто в період, коли не відбувалося механічного від'єднання об'єкта споживача від цієї мережі, тоді як зазначено вище, у спірних правовідносинах мало місце механічне від"єднання від газорозподільної мережі позивача. Крім цього у вказаних справах відповідачі, на відміну від обставин даної справи, у спірний період продовжували господарську діяльність у мирний час за наявності права споживання відповідного обсягу газу, відсутності блокування ЕІС-коду, а тому вказані правові позиції є нерелевантними до спірних правовідносин.
Як було зазначено вище, частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом цих категорій як суті права загалом. Через призму природних принципів справедливості, добросовісності і розумності має оцінюватися і тлумачитися все позитивне і природне право і наслідки його застосування.
Закріплений законодавцем принцип справедливості, добросовісності і розумності має визнаватися не сукупністю трьох принципів, а єдиним принципом, який проявляється в єдності взаємопов'язаних трьох складових, що є традиційним для європейського приватного права.
Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.
Під добросовісністю слід розуміти суб'єктивні уявлення конкретної особи про добросовісність її дій та об'єктивну відповідність цих дій стандартам поведінки у відповідній сфері діяльності.
Отже за своїм змістом добросовісність має одну із функцій, за якою правило, обов'язкове для сторін не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості.
Отже, добросовісність може за даних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.
В цьому зв'язку всі правила, які створюються сторонами чи законом підпадають під контроль судів, для того, щоб вирішити чи не призведе їх застосування в конкретній справі до несправедливих результатів. Суди приймають рішення "contra legem" (тобто, всупереч формальному, державному закону), якщо дотримання норм закону призведе до явно несправедливого щодо сторін договору результату.
Таким чином, "концепція добросовісності може використовуватися в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила".
Верховний суд неодноразово при розгляді спорів, які виникли з різного характеру та виду правовідносин наголошував на тому, що принципи цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії (постанова Верховного суду від 07.03.2023 у справі №913/864/21 (п.7.40); постанова Верховного суду від 02.03.2023 у справі №909/595/21 (п.7.41); постанова Верховного суду від 28.09.2022 у справі №904/3614/20 (п.6.30); постанова Верховного суду від 31.08.2022 у справі №910/6870/21 (п.5.2).
Виходячи із зазначеного, аналізуючи умови договору, закону, чи підзаконного нормативно-правового акту, суд має при застосуванні відповідної норми, враховуючи обставини конкретної справи в контексті вказаних принципів надати оцінку спірним правовідносинам з огляду на справедливість наслідків для сторін.
Пославшись при наданні оцінки обставинам справи на наведені положення чинного законодавства щодо засад цивільного законодавства, на яких має ґрунтуватися зобов'язання, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив на необхідність врахування тих обставин, що 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, місто Костянтинівка, де здійснював свою діяльність відповідач, віднесено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 починаючи з 27 квітня 2022 року. Також, згідно з переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 визначено з 24.02.2022 по 31.12.2022 територією можливих бойових дій, що підтверджується переліком.
Приймаючи до уваги особливий статус Позивача як суб'єкта ринку природного газу, наділеного повноваженнями, які дають йому можливість бути обізнаним про фактичне споживання своїх послуг, про факти та обсяги санкціонованого або несанкціонованого споживання природного газу, а також обізнаність з фактом відключення відповідача від системи, суд правомірно врахував, що в умовах активної фази війни та, по суті, пасивної поведінки позивача за договором розподілу природного газу, прийняте на користь позивача рішення не буде відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності.
В цьому зв'язку суд першої інстанції правомірно зауважив, що у відповідності до ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Згідно із ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускати зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
У відповідності до рішення Конституційного Суду № 2-р(II)/2021 від 28.04.2021, оцінюючи частину третю статті 13 та частину третю статті 16 Кодексу на відповідність приписам частини другої статті 58 Основного Закону України, Суд констатував, що ці приписи Кодексу не визначають дій особи як правопорушення за цивільним правом або як іншу умову для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності. Оспорювані приписи Кодексу встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити в захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин другої - п'ятої статті 13 Кодексу. Тобто ці приписи Кодексу містять вказівку на юридичні наслідки дій особи, що їх не може бути кваліфіковано як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності.
У свою чергу моральні засади суспільства у цивільному праві віддзеркалюють ту систему усталених поглядів, яка склалася у свідомості людей на основі їхніх уявлень про добро, людяність, гідність, совість, справедливість.
Керуючись цими фундаментальними нормами - принципами, суд першої інстанції правомірно зазначив, що він не може погодилися з тим, що в умовах воєнних дій в зоні знаходження відповідача, повної обізнаності позивача з фактом невикористання відповідачем природного газу та з фактом відключення його від мереж газорозподілу, та, як наслідок, не споживання послуг позивача, є справедливим задоволення вимог останнього лише на підставі підзаконних норм, які фактично заформалізовані та мають сенс для договірної дисципліни сторін у мирний час.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в позові щодо стягнення основного боргу через його необґрунтованість.
Щодо вимоги щодо стягнення пені в сумі 104 432,52грн, 3% річних в сумі 10 262,51грн, та інфляційних втрат в сумі 60 715,56грн. господарський суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення як нарахованих на необґрунтовану суму основного боргу,тобто як похідних вимог.
Зважаючи на наведене, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга-без задоволення.
Витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, статтею 269, пунктом 1 статті 275, статтею 276, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м. Краматорськ Донецької області в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації, м.Костянтинівка Донецької області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 12.06.23 у справі № 905/167/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25.09.23
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль