СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року м. Харків Справа № 922/1438/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Семенові О.Є.
за участю:
позивача - адвокат Комаров М.С., свідоцтво від 17.06.2011 року №986;
відповідача - адвокат Кривошеєнко О.Ю., свідоцтво від 12.12.2018 року №002293;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південзахіденерготрейд" (вх. №1368Х/1-18)
на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2023 року у справі №922/1438/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Сальнікова Г.І.), повний текст якого складено 20.06.2023 року
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південзахіденерготрейд", м. Харків
про стягнення 730906,11 грн.-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.06.2023 року у справі №922/1438/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південзахіденерготрейд" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за електричну енергію у розмірі 633222,10 грн., пеню у розмірі 40786,94 грн., 3% річних у розмірі 6635,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 50261,81 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 10963,59 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Південзахіденерготрейд" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2023 року у справі в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, оскільки юридична адреса підприємства розташована у м. Харкові, втім підприємство орендує виробничі приміщення, згідно договору суборенди у ТОВ Золочівський ливарний завод, з початком війни підприємство повністю припинило свою діяльність, оскільки на території Золочівської громади було дуже небезпечно.
Керівник підприємства також змінив адресу свого місця проживання та має статус ВПО, що зокрема, пояснює те, чому за юридичною адресою не отримувалась поштова кореспонденція.
30.06.2022 року відповідачем розірвано договір про постачання електричної енергії в односторонньому порядку, за березень 2022 року покази лічильника електроенергії не передавались, оскільки підприємство не працювало, робітників на місцях не було; акти виконаних робіт з лютого 2022 року по червень 2022 року позивачем відповідачу не передавалось та не підписувалось.
Одночасно апелянт просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до розгляду апеляційної скарги по суті, в обґрунтування чого послався на те, що юридична адреса підприємства відповідача розташована у м. Харкові, але виробничі приміщення знаходяться у смт. Золочів, де відповідач орендує їх у ТОВ “Науково - технічна і фінансова промислова компанія ВГІК”; з початком війни ТОВ “Науково - технічна і фінансова промислова компанія ВГІК” повністю припинило свою діяльність, оскільки на території Золочівської громади було дуже небезпечно; з березня 2022 року по квітень 2022 року підприємство не працювало взагалі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 “Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану” встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південзахіденерготрейд" на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2023 року у справі №922/1438/23 залишено без руху; останнє зобов'язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз'яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
18.08.2023 року на адресу суду від апелянта надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№9792), з доказами сплати судового збору, яке разом з додатками, долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Південзахіденерготрейд" на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2023 року у справі №922/1438/23; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "20" вересня 2023 р. о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі “Електронний суд”; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв'язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1438/23.
14.09.2023 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/1438/23 (вх.№11116).
15.09.2023 року на адресу від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №11154), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що причини неотримання апелянтом копії ухвали господарського суду Харківської області від 20.04.2023 року не відносяться до суті спору, оскільки фактичне місце реєстрації керівника підприємства не має відношення до юридичної адреси підприємства; розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем позивач проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вище вимог та показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору; визначення обсягу спожитої електричної енергії не відноситься до компетенції позивача, а відноситься до ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 року №140 (пп.2 п.2.3 Розділу 2).
В судовому засіданні 20.09.2023 року представник відповідача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити; представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалу суду від 22.08.2023 року було надіслано засобами поштового зв'язку: ТОВ "Південзахіденерготрейд" (№6102272648963); ПрАТ "Харківенергозбут" (№6102272648955) - відправлення вручено 01.09.2023 року.
Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвалу суду апеляційної інстанції від 22.08.2023 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитись у призначене судове засідання.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Згідно договору про постачання електричної енергії споживачу №55444 від 01.12.2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південзахіденерготрейд" (далі - відповідач, споживач) є споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі - позивач, постачальник).
У зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 року, з 01.01.2019 року позивач є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 року №1268.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з п. 3.2.5 "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Відповідно до пункту 3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.
Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з п. 10 Постанови, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку, функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Пунктом 4.3 Правил передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Вимогами п. 9.1.1 Розділу ХІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначено, що обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Отже, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем позивач проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вище вимог та показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.
Пунктом 3.1.7. Правил передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
За змістом пункту 3.2.1 Правил, електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного Договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
За матеріалами справи, відповідач надав позивачу підписану заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції №8 Ф-П, а тому договір про постачання електричної енергії споживачу №55444 від 01.12.2021 року вважається укладеним.
Згідно з п. 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 5.5 договору визначено, що розрахунковий період за договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Відповідно до пункту 5.7. договору оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до договору.
Умовами пункту 6.2 договору сторони погодили, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами договору.
Згідно з умовами пункту 5 Комерційної пропозиції №8 Ф-П, рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків, постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Позивачем згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію: за грудень 2021року на суму 206262,35 грн., ПДВ 20 % 41252,47 грн., разом з ПДВ нараховано 247514,82 грн. Рахунок на оплату та акт приймання-передачі електричної енергії було надано позивачем під підпис уповноваженої особи відповідача та підписано між сторонами. Строк оплати рахунку до 24.01.2022 року. Рахунок не сплачено; за січень 2022 на суму 203953,25 грн., ПДВ 20 % 40790,65 грн., разом з ПДВ 244743,90 грн. Відповідачем за січень 2022року спожито 48309 кВт*год згідно відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам та двостороннє підписаного акту прийому-передачі електричної енергії. Рахунок на оплату за січень 2022року надано під підпис уповноваженої особи відповідача. Сплачено за грудень 2021року у січні 2022 року згідно платіжних доручень: №4 від 24.01.2022 року у розмірі 11831,00 грн., №5 від 25.01.2022 року у розмірі 220000,00 грн., №7 від 28.01.2022року у розмірі 15700,00 грн.; за лютий 2022року на суму 131853,11 грн., ПДВ 20 % - 26370,62 грн., разом з ПДВ 158223,73 грн. Відповідачем за лютий 2022року спожито 37401 кВт*год згідно відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок на оплату за лютий 2022року надіслано позивачем засобами поштового зв'язку. Строк оплати рахунку до 31.03.2022року. Рахунок не сплачено; за березень 2022року на суму 138264,83 грн., ПДВ 20 % 27652,97 грн., разом з ПДВ 165917,80 грн. Відповідачем за березень 2022року спожито 37616 кВт*год згідно відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок на оплату за березень 2022року надіслано позивачем засобами поштового зв'язку. Строк оплати рахунку до 20.04.2022року. Рахунок не сплачено; за квітень 2022року на суму 2207,23 грн., ПДВ 20 % 441,45 грн., разом з ПДВ 2648,68 грн. Відповідачем за квітень 2022року спожито 591 кВт*год згідно відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок на оплату за квітень 2022року надіслано позивачем засобами поштового зв'язку. Строк оплати рахунку до 20.05.2022року. Рахунок не сплачено; за травень 2022року на суму 53977,53 грн., ПДВ 20 % 10795,51 грн., разом з ПДВ 64773,04 грн. Відповідачем за травень 2022року спожито 13889 кВт*год згідно відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок на оплату за травень 2022року позивачем надіслано засобами поштового зв'язку. Строк оплати рахунку до 21.06.2022року. Рахунок не сплачено; за червень 2022року на суму 13692,61 грн., ПДВ 20 % 2738,52 грн., разом з ПДВ 16431,13 грн. Відповідачем за червень 2022року спожито 3773 кВт*год згідно відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок на оплату за березень 2022року надіслано засобами поштового зв'язку. 18.08.2022року відповідачем сплачено за червень 2022року вартість спожитої електричної енергії у розмірі 19500,00 грн. згідно платіжного доручення №39 від 18.08.2022року.
Також, між сторонами було складено та підписано Акти звіряння розрахунків за електроенергію за договором про постачання електричної енергії №55444 від 01.12.2021 року станом на 01.01.2022 року та 01.02.2022 року.
Позивач посилається на належне виконання своїх зобов'язань перед відповідачем, оскільки відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії у передбачені договором строки, що мало наслідком виникнення перед позивачем заборгованості за період з січня 2022 року по січень 2023 року у розмірі 633222,10 грн., яка залишається не сплаченою, що також стало підставою для нарахування до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача 730906,11 грн., з яких: заборгованість за електричну енергію у розмірі 633222,10 грн., пеня у розмірі 40786,94 грн., 3% річних у розмірі 6635,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 50261,81 грн.
20.06.2023 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 525 ЦК України та ч. 7 ст. 193 ГК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано належним чином взяті на себе зобов'язання перед відповідачем та поставлено останньому електричну енергію.
Натомість відповідачем порушено погоджені з позивачем зобов'язання за умовами договору в частині своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії у передбачені договором строки.
Також, між сторонами складено та підписано Акти звіряння розрахунків за електроенергію за договором про постачання електричної енергії №55444 від 01.12.2021 року станом на 01.01.2022 року та 01.02.2022 року.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 525 ЦК України та ч. 7 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, відповідно до вказаних положень чинного законодавства, якщо одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним. Тобто однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Перевіривши правомірність нарахованої та заявленої позивачем до стягнення заборгованості за електричну енергію у розмірі 633222,10 грн. за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН, колегія суддів зазначає, що розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, є арифметично вірним, підтвердженим матеріалами справи та підлягає стягненню, що обґрунтовано задоволено господарським судом першої інстанції.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 6635,26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 50261,81 грн., слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
У п.5.8 договору сторони погодили, що якщо споживач не здійснив оплату за договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Відповідно до пункту 8 Комерційної пропозиції №8Ф-П у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених пунктом 5 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Матеріали справи містять оформлені рахунки на оплату пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором №55444 від 01.12.2021 року, які у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії було направлено позивачем на адресу відповідача для сплати.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку 3% річних у розмірі 6635,26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 50261,81 грн. за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН, колегія суддів зазначає, що дані нарахування відповідають умовам договору та Комерційної пропозиції №8 Ф-Р, вимогам чинного законодавства, розрахунок з огляду на прострочення сплати основної заборгованості виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 6635,26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 50261,81 грн. обгрунтовано визнана місцевим господарським судом такою, що підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 40786,94 грн., слід зазначити наступне.
За змістом ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст. 230 ГК України).
За положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши правомірність та правильність детального нарахування пені у розмірі 40786,94 грн. за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН, колегія суддів зазначає, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, умовам договору та Комерційної пропозиції №8Ф-Р, розрахунок виконано арифметично вірно, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення пені у розмірі 40786,94 грн. обгрунтовано визнана місцевим господарським судом такою, що доведена матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Аргументи апелянта на те, що 30.06.2022 року відповідачем розірвано договір про постачання електричної енергії в односторонньому порядку, за березень 2022 року покази лічильника електроенергії не передавались, оскільки підприємство не працювало, робітників на місцях не було; акти виконаних робіт з лютого 2022 року по червень 2022 року позивачем відповідачу не передавалось та не підписувалось не приймаються, з огляду на таке.
Вище вказано, що відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Пунктом 4.3 Правил передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Вимогами п. 9.1.1 Розділу ХІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначено, що обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем позивач проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вище вимог та показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.
Визначення обсягу спожитої електричної енергії не відноситься до компетенції позивача, а відноситься до ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 року №140 (пп.2 п.2.3 Розділу 2).
За змістом п.4.27. Правил, у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об'єкт, а в частині виконання фінансових зобов'язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.
Разом з тим, повідомлення про припинення діяльності від відповідача, матеріали справи не містять.
За змістом п.12 Комерційної пропозиції №8 Ф-П, договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік , якщо не пізніше ніж за 20 днів закінчення терміну дії договору жодною з сторін не буде заявлено про припинення його дії.
Згідно п. 2.3.5 Правил, у разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів засобів вимірювальної техніки та/або обсягів споживання електричної енергії, на підставі яких здійснювались нарахування у пред'явленому до оплати документі, споживач подає про це заяву оператору системи/постачальнику послуг комерційного обліку, а у разі виникнення сумніву у правильності суми у пред'явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії - учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ.
Учасник ринку протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевіряє документ (рахунок) щодо оплати електричної енергії, послуг з розподілу (передачі), комерційного обліку електричної енергії, компенсації перетікань реактивної електричної енергії тощо, у разі необхідності звертається в установленому Кодексом комерційного обліку порядку щодо перевірки даних комерційного обліку.
На підставі отриманих за результатами перевірки даних комерційного обліку електропостачальник, оператор системи та постачальник послуг комерційного обліку за необхідності проводять відповідні коригування. За результатами перевірки учасник роздрібного ринку повідомляє споживача.
Разом з тим, заяв щодо наявності заперечень щодо обсягів спожитої електричної енергії за період з лютого 2022 року по червень 2022 року, матеріали справи не містять.
Також, не приймаються аргументи апелянта на те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, оскільки, як ним зазначено, юридична адреса підприємства розташована у м. Харкові, втім підприємство орендує виробничі приміщення, згідно договору суборенди у ТОВ Золочівський ливарний завод; з початком війни підприємство повністю припинило свою діяльність, так як на території Золочівської громади було дуже небезпечно; керівник підприємства, також, змінив адресу свого місця проживання та має статус ВПО, що зокрема, на думку апелянта пояснює те, чому за юридичною адресою не отримувалась поштова кореспонденція, з огляду на таке.
За матеріалами справи, копія ухвали господарського суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 20.04.2023 року направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута на адресу суду з позначкою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.06.2018 року у справі № 904/9904/17, де, зокрема, вказано на те, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас, законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південзахіденерготрейд" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2023 року у справі №922/1438/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25.09.2023 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя М.М. Слободін