"07" квітня 2010 р.Справа № 16-12-30/16-09-414
Господарський суд Одеської області
У складі колегії суддів:
- головуючого судді Желєзної С.П.,
- судді Степанової Л.В.,
- судді Панченко О.Л.
Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Шаркова Н.Р. за дов. б/н від від 07.04.09р.
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні (з оголошенням перерви згідно ст.77 ГПК України) справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Пакинг Групп” до акціонерного комерційного банку “Фінбанк” про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, відсотків, нарахованих на суму векселів, відшкодування витрат, пов'язаних з опротестуванням, та відшкодування збитків, а також за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” про визнання простого векселю таким, що не має вексельної сили та не підлягає оплаті; визнання недійсними зобов'язань за простими векселями, визнання недійсними зобов'язання аваліста за простими векселями, -
02 лютого 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Юг-Пакинг Групп” (далі по тексту ТОВ “Юг-Пакинг Групп”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до акціонерного комерційного банку “Фінбанк” (далі по тексту АКБ „Фінбанк”) про стягнення заборгованості за авальованими АКБ “Фінбанк” простими векселями з урахуванням індексу інфляції в сумі 3267200 грн., а саме: за простим векселем серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року та простим векселем серії АА 0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року, виданими товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” (далі по тексту -ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс”); стягнення відсотків в сумі 54407,91 грн., нарахованих на суму авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 за період з 22 грудня 2008 року по 02 лютого 2009 року; стягнення витрат в сумі 40000 гривень, пов'язаних з опротестуванням авальованих АКБ “Фінбанк” простих векселів серії АА 0352016 та серії АА 0352018; стягнення реальних збитків в сумі 220000 грн., понесених внаслідок невиконання з боку АКБ “Фінбанк” зобов'язань за авальованими ним векселями.
20.07.2009р. ТОВ “Юг-Пакинг Групп” звернулося з заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути заборгованість за авальованими АКБ “Фінбанк” простими векселями в сумі 3200000 грн., а саме: за простим векселем серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року та простим векселем серії АА 0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року, виданими ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс”; стягнути відсотки в сумі 227996,95 грн., нараховані на суму авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 за період з 22 грудня 2008 року по 20 липня 2009 року; стягнути збитки від інфляції за період прострочення оплати авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352118 з січня 2009 року по червень 2009 року в сумі 274383,34 грн., витрати в сумі 40000 гривень, пов'язані з опротестуванням авальованих АКБ “Фінбанк” простих векселів серії АА 0352016 та серії АА 0352018; реальні збитки в сумі 220000 грн., понесені внаслідок невиконання з боку АКБ “Фінбанк” зобов'язань за авальованими ним векселями.
25.09.2009р. позивачем була подана заява про зміну предмету позову, відповідно до якої ТОВ „Юг-Пакинг-Групп” були залишені вимоги про стягнення з АКБ “Фінбанк” заборгованості за авальованим АКБ “Фінбанк” простим векселем серії АА 0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року, виданим ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс”, в сумі 139302,79 грн., відсотків в сумі 21407,04 грн., нарахованих на суму авальованого простого векселя серії АА 0352018 за період з 22 грудня 2008 року по 25 вересня 2009 року, збитків внаслідок інфляції за період прострочення оплати авальованого простого векселя серії АА 0352018 з січня 2009 року по червень 2009 року в сумі 11944,61 грн., витрат в сумі 10000 грн., пов'язаних з опротестуванням авальованого АКБ “Фінбанк” простого векселя серії АА 0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року.
10 листопада 2009 року ТОВ “Юг-Пакинг Групп” знов звернулося з заявою про зміну предмету позову, відповідно до якої позовні вимоги були викладені в наступній редакції: стягнути з АКБ “Фінбанк” заборгованість за авальованими АКБ “Фінбанк” простими векселями в сумі 3200000 грн., а саме за простим векселем серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року та простим векселем серії АА 0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року, виданими ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс”, відсотки в сумі 330988,73 грн., нараховані на суму авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 за період з 22 грудня 2008 року по 10 листопада 2009 року, збитки внаслідок інфляції за період прострочення оплати авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 з січня 2009 року по червень 2009 року та з вересня 2009 року по жовтень 2009 року в сумі 333698,01 грн., витрати в сумі 40000 грн., пов'язані з опротестуванням авальованих АКБ “Фінбанк” простих векселів серії АА 0352016 та серії АА 0352018, реальні збитки в сумі 220000 грн., понесені внаслідок невиконання з боку АКБ “Фінбанк” зобов'язань за авальованими ним векселями, витрати по оплаті державного мита в сумі 25500 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
01.12.2009р. до господарського суду надійшло клопотання від товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” про залучення даної особи до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Одночасно з клопотанням була подана позовна заява даної особи, відповідно до якої товариство просить визнати простий вексель серії АА №0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. таким, що не має вексельної сили та не підлягає оплаті; визнати недійсним зобов'язання ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” за простим векселем серії АА №0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. та простим векселем серії АА №0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн.; визнати недійсними зобов'язання АКБ „Фінбанк” (аваліста) за простим векселем серії АА №0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. та простим векселем серії АА №0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн..
Ухвалою суду від 04.12.2009р. позовна заява ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” була прийнята до розгляду та останнє залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
27.01.2010р. позивач знов скористався правом, наданим статтею 22 ГПК України, шляхом подання заяви про збільшення позовних вимог, згідно з якою просить суд стягнути з АКБ “Фінбанк” заборгованість за авальованими АКБ “Фінбанк” простими векселями в сумі 3200000 грн., а саме за простим векселем серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року та простим векселем серії АА 0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року, виданими ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс”, відсотки в сумі 399284,62 грн., нараховані на суму авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 за період з 22 грудня 2008 року по 25 січня 2010 року, збитки внаслідок інфляції за період прострочення оплати авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 з січня 2009 року по червень 2009 року та з вересня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 404721,81 грн., витрати в сумі 40000 грн., пов'язані з опротестуванням авальованих АКБ “Фінбанк” простих векселів серії АА 0352016 та серії АА 0352018, реальні збитки в сумі 220000 грн., понесені внаслідок невиконання з боку АКБ “Фінбанк” зобов'язань за авальованими ним векселями, витрати по оплаті державного мита в сумі 25500 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
У судовому засіданні 15.02.2010р. ТОВ “Юг-Пакинг Групп” знов була подана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з АКБ “Фінбанк” заборгованість за авальованими простими векселями в сумі 3200000 грн., а саме за простим векселем серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року та простим векселем серії АА 0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року, виданими ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс”, відсотки в сумі 418155,85 грн., нараховані на суму авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 за період з 22 грудня 2008 року по 15 лютого 2010 року, збитки внаслідок інфляції за період прострочення оплати авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 з січня 2009 року по червень 2009 року та з вересня 2009 року по січень 2010 року в сумі 469606,80 грн., витрати в сумі 40000 грн., пов'язані з опротестуванням авальованих АКБ “Фінбанк” простих векселів серії АА 0352016 та серії АА 0352018, реальні збитки в сумі 220000 грн., понесені внаслідок невиконання з боку АКБ “Фінбанк” зобов'язань за авальованими ним векселями, витрати по оплаті державного мита в сумі 25500 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
12.03.2010р. до господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ “Юг-Пакинг Групп” про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з АКБ “Фінбанк” заборгованість за авальованими простими векселями в сумі 3200000 грн., а саме за простим векселем серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року та простим векселем серії АА 0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року, виданими ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс”, відсотки в сумі 445114,76 грн., нараховані на суму авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 за період з 22 грудня 2008 року по 17 березня 2010 року, збитки внаслідок інфляції за період прострочення оплати авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 з січня 2009 року по червень 2009 року та з вересня 2009 року по лютий 2010 року в сумі 539329,33 грн., витрати в сумі 40000 грн., пов'язані з опротестуванням авальованих АКБ “Фінбанк” простих векселів серії АА 0352016 та серії АА 0352018, реальні збитки в сумі 220000 грн., понесені внаслідок невиконання з боку АКБ “Фінбанк” зобов'язань за авальованими ним векселями, витрати по оплаті державного мита в сумі 25500 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Вищенаведені редакції позовних вимог ТОВ “Юг-Пакинг Групп” та ТОВ “Торгівельний Дім “Вуітонторгсервіс” є остаточними, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 22 ГПК України, приймаються господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.
Ухвалою голови господарського суду Одеської області від 17.03.2010р. дану справу було передано на колегіальний розгляд у складі головуючого судді Желєзної С.П., суддів Степанової Л.В. та Панченко О.Л.
Свої вимоги ТОВ “Юг-Пакинг Групп” обґрунтовує порушенням відповідачем вимог Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, ст. 2 Закону України “Про обіг векселів в Україні” №2374-III від 05.04.2001 року, Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 16.12.2002 року №508, якими встановлені зобов'язання в даному випадку банку платити за авальованим ним векселем у випадку, якщо була відмова платника від платежу -проти пред'явлення опротестованого в неплатежі векселя.
АКБ „Фінбанк” повністю заперечує проти заявлених вимог, посилаючись на недійсність простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 та відсутність зобов'язань аваліста відповідати за недійсними зобов'язаннями.
ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” наполягає на задоволенні заявленого ним позову, який обгрунтовує оформленням простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 в супереч приписам ст. 75 Уніфікованого закону, що свідчить про їх недійсність та підписанням зазначених векселів директором товариства Моргуном Ю.П. всупереч положенням статутних документів, що свідчить про відсутність зобов'язань товариства за векселями та, як наслідок, відсутність зобов'язань АКБ „Фінбанк” як аваліста.
У зв'язку з нез'явленням у судове засідання, призначене по даній справі на 07.04.2010р. представників АКБ „Фінбанк” та ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс”, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Дані учасники судового процесу були належним чином та завчасно повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення. АКБ „Фінбанк” та ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в судовому засіданні, призначеному на 07.04.2010р. При цьому, слід зазначити, що у попередніх судових засіданнях представник АКБ „Фінбанк” повідомив про відсутність у даного учасника судового процесу будь-яких додаткових пояснень та доказів по даній справі, станом на 07.04.2010р. будь-яких заяв, клопотань, документів або пояснень від відповідача не надходило.
В свою чергу, представник ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” Леонов О.Г. 07.04.2010р. звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що представник підприємства, який постійно приймає участь по даній справі, бере участь у розгляді справи в Оболонському районному суді м. Київа. При цьому, на підтвердження вказаного клопотання суду було надано копію листа Оболонського районного суду м. Києва, у якому ТОВ „Одесбудінвест” повідомляється про проведення попереднього судового засідання 07.04.2010р. о 10 год. 20 хв. по цивільній справі за позовом ВАТ завод „Київпродмаш” до ТОВ „Одесбудінвест”, ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів, а також копію довіреності, виданої ТОВ „Одесбудінвест” Леонову О.Г. на представництво своїх інтересів.
Оскільки ухвалою господарського суду Одеської області від 17.03.2010р. явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, будь-які додаткові документи від сторін не витребовувались, з урахуванням встановленого процесуальним законом скороченого строку для розгляду даної категорії справ, а також з огляду на тривале з 02.02.2009р. перебування справи у провадженні господарського суду Одеської області, колегія суддів вважає, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України. Наведена позиція суду з цього питання узгоджується із судовою практикою в аналогічних ситуаціях викладеною, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України: від 19.06.2007р. по справі № 28/435-06, від 29.06.2005р. по справі N 332/19-04, від 17.06.2008р. по справі N 38/378, від 21.11.2006р. по справі N 2-8/695-2006, від 11.06.2008р. по справі N 42/22, від 01.04.2009р. по справі N 4/362-пд-08, від 07.04.2009р. по справі N 27/202-08(В38/2887-08), від 15.04.2009р. по справі N 02-03/3317/18, від 11.12.2007 р. по справі N 12/4833 та інші.
Крім того, стосовно клопотання представника ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” про відкладення розгляду справи суд вважає за необхідне також зазначити наступне. Вказане клопотання було підписано представником даної особи Леоновим О.Г. та подано до канцелярії господарського суду Одеської області 07.04.2010р., що дозволяє суду дійти висновку про неможливість участі даного представника у той же день о 10 год. 20 хв. у судовому засіданні в місті Києві, що фактично свідчить про необґрунтованість вказаного клопотання та його надання з метою затягування судового процесу по даній справі.
Підсумовуючи вищенаведене, а також враховуючи, що участь представників сторін у засіданні по даній справі, призначеному на 07.04.2010р., судом обов'язковою не визнавалася, та приймаючи до уваги що в будь-якому разі ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” не було позбавлено права і можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів в суді у разі неможливості участі певного представника у засіданні, а також з огляду на наявність в матеріалах справи повного обсягу документів, достатніх для розгляду даної справи по суті за відсутністю представника ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс”, зазначене клопотання колегією суддів було відхилено як безпідставне, а дії представника товариства Леонова О.Г. оцінені як зловживання своїми процесуальними правами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та тексту позовної заяви між ТОВ “Юг -Пакинг Групп” та ТОВ „Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” 14.02.2006р. та 26.12.2007р. були укладені два договори поставки за №01 і №18/12-С відповідно, на виконання умов яких позивачем на адресу ТОВ „Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” була здійснена поставка товарів.
16.09.2008р. між ТОВ “Юг-Пакинг Групп” та ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” були укладені додаткові угоди до договорів поставки №01 від 12.02.2006р. і №18/12-С від 26.12.2007р., якими сторони домовилися про здійснення вексельного розрахунку за поставлений за указаними договорами поставки товар. Відповідно до акту приймання-передачі від 17.09.2008р. ТОВ “Юг-Пакинг Групп” прийняло від ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” прості векселі загальною номінальною вартістю 4000000 грн., а саме: простий вексель серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008р. та простий вексель серії АА 0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008р. Внаслідок даної домовленості сторін зобов'язання оплати за договорами поставки було замінено на зобов'язання оплати за простими векселями. Зазначені вище векселі, видані позивачу ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс”, були авальовані АКБ “Фінбанк”.
22.12.2008 року ТОВ “Юг-Пакинг Групп” пред'явив ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” векселі для оплати шляхом направлення 22.12.2008р. на адресу останнього завірених телеграм. Одночасно, в той же день позивачем було пред'явлено прості векселі для оплати АКБ “Фінбанк” шляхом направлення на його адресу завіреної телеграми та листа, який був вручений відповідачу нарочним 22.12.2008 року.
З огляду на відмову ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” та АКБ “Фінбанк” здійснити оплату за пред'явленими векселями, 23.12.2008р. позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Н.А. з вимогою про вчинення протестів про неоплату векселів.
24.12.2008р. приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Іллічова Н.А. опротестувала векселі про неоплату проти аваліста і векселедавця, що підтверджується Протестом про неоплату простого векселя серії АА №0352018 на суму 939302,79 грн. від 24.12.2008 року, зареєстрованим в реєстрі за №20199, та Протестом про неоплату простого векселя серії АА№0352016 на суму 3060697,21 грн. від 24.12.2008 року, зареєстрованим в реєстрі за №20198.
30 грудня 2008 року, тобто протягом чотирьох робочих днів, наступних за днем протесту, позивач телеграмами повідомив векселедавця та АКБ “Фінбанк” про неплатіж (т.1 а.с.18, 19). 27.01.2009 року ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” була здійснена часткова оплата за векселем серії АА №0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. в сумі 800000 грн.
Відмова ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” та АКБ “Фінбанк” здійснити остаточну оплату заборгованості за опротестованими векселями серії АА №0352018 на суму 939302,79 грн. серії АА№0352016 на суму 3060697,21 грн., яка, з урахуванням часткової оплати, складає 3200000 грн. і змусило ТОВ „Юг-Пакинг Групп” звернутися до господарського суду Одеської області з даними позовними вимогами.
Враховуючи, що предметом судового дослідження по даній справі як в межах позову ТОВ „Юг-Пакинг Групп” так і в межах позову ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” є питання порядку видачі векселів та проведення вексельних розрахунків, суд вважає за необхідне звернутися до положень діючого законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.
Законодавство України про обіг векселів (як це передбачено ст.1 Закону України “Про обіг векселів в Україні” від 5 квітня 2001 року N 2374-III ) складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України. Статтею 2 цього Закону обумовлено, яким чином в Україні діють застереження, обумовлені у статтях 3, 7, 9, 10 і 13 додатка II до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі.
Статтею 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” від 5 квітня 2001 року N 2374-III встановлено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі простого векселя його векселедавець повинен мати перед особою, за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Як зазначалося по тексту рішення вище, матеріалами справи підтверджено, що на момент видачі простих векселів серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. і серії АА 0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. у ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” перед ТОВ “Юг-Пакинг Групп” існувала заборгованість за договорами поставки №01 від 14.02.2006р. та №18/12-С від 26.12.2007р. на загальну суму 4000000 гривень. Наведене також підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, складених сторонами станом на 01 вересня 2008 року (т.1 а.с.140, 141). Враховуючи вказане, суд доходить висновку, що на дату видачі указаних простих векселів векселедавець мав перед особою, за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого була не меншою, ніж сума платежу за векселями, що, як, наслідок, свідчить про наявність у позивача статусу законного векселедержателя простого векселя серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року і простого векселя серії АА 0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року.
Як було зазначено по тексту рішення вище, прості векселі, держателем яких є позивач, були авальовані АКБ “Фінбанк”.
Так, згідно зі статтями 30-32, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі платіж за простим векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Забезпечення може бути надане третьою особою або навіть однією з осіб, які поставили свій підпис на векселі. Аваль вчинюється або на самому простому векселі, або на алонжі. Він виражається словами “вважати за аваль” або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль. Вважається, що для здійснення авалю достатньо одного лише підпису, вчиненого авалістом на лицьовій стороні векселя, якщо тільки цей підпис не вчинений трасатом або трасантом. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за векселедавця простого векселя. Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив. Його зобов'язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов'язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми. Здійснюючи платіж за простим векселем, аваліст набуває прав, що випливають з простого векселя, проти особи, зобов'язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов'язані перед останньою за простим векселем.
Згідно з Положенням про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року N 508, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 року за N 174/7495, аваль -це вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем зобов'язань щодо оплати цього векселя.
З урахуванням наведених приписів діючого законодавства аваліст -в даному випадку АКБ „Фінбанк” є зобов'язаною за векселем особою.
Відповідно до ст. 38, 44, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, держатель простого векселя зі строком платежу на визначений день повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. У випадку відмови векселедавця у платежі, власник векселя має підтвердити таку відмову автентичним документом (протест у неплатежі). Протест у неплатежі за простим векселем, якій підлягає оплаті на визначену дату, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті. Протест -це офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчіть про ухилення від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків. Опротестований вексель -це вексель, щодо якого векселедержатель нотаріально засвідчив відмову боржника від оплати.
Своєчасне пред'явлення позивачем простих векселів серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. і серії АА 0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. для платежу та для вчинення протестів про неоплату векселів підтверджується матеріалами справи, а саме: копіями завірених телеграм та листів від 22.12.2008 року, направлених як на адресу векселедавця, так і на адресу відповідача, копіями Протесту про неоплату простого векселя серії АА №0352018 на суму 939302,79 грн. від 24.12.2008 року (зареєстрованого в реєстрі за №20199) та Протесту про неоплату простого векселя серії АА№0352016 на суму 3060697,21 грн. від 24.12.2008 року (зареєстрованого в реєстрі за №20198).
Приписами статті 32 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, встановлено, що аваліст відповідає в тому самому обсязі і на тих самих підставах, що й особа, зобов'язання якої він забезпечив авалем.
Наведені приписи міжнародної норми кореспондують і з вимогами Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року N 508, відповідно до яких банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у випадку якщо була відмова платника від платежу -проти пред'явлення опротестованого в неплатежі векселя. При цьому, якщо аваль наданий за векселедавця простого векселя, то для звернення вимоги до банку-аваліста здійснення протесту необов'язкове.
Відповідно до п.п. 4.9., 4.10 цього Положення зобов'язання банку як аваліста припиняється лише в разі оплати ним векселя. Відповідальність банку як аваліста припиняється в разі оплати векселя платником; оплати векселя особою, яка вчинила свій підпис раніше позичальника; закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста.
Звертаючись до приписів ст. 43 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений, держатель векселів може використати своє право регресу проти будь-якої зобов'язаної за векселем особи.
Статтею 47 Уніфікованого закону також встановлено, що всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за простим векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що документами, які містяться в матеріалах справи підтверджується наявність заборгованості ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” перед ТОВ „Юг-Пакинг Групп” на загальну суму 3200000 грн. за договорами поставки №01 від 14.02.2006р. та №18/12-С від 26.12.2007р., домовленість сторін про проведення розрахунків шляхом видачі простих векселів серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року та серії АА 0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року, авальованих АКБ „Фінбанк”, відмова векселедавця від оплати за пред'явленими к оплаті векселями, відмова аваліста від оплати за зазначеними векселями. При цьому, при вирішенні даного спору судом було встановлено дотримання позивачем всіх вимог, передбачених нормами спеціального вексельного законодавства.
Однак, враховуючи, що АКБ „Фінбанк” позовні вимоги заперечуються у повному обсязі і при цьому, правова позиція відповідача повністю збігається з правовою позицією третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору -ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс”, суд вважає за необхідне до остаточного висновку відносно заявлених ТОВ „Юг-Пакинг Групп” вимог звернутися до позовних вимог ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” та надати правовий аналіз підставам їх пред'явлення, рівно як і правової позиції відповідача по справі в сукупності.
ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” наголошує на відсутності у векселях всіх обов'язкових реквізитів, а саме: відсутністю найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж, що, в свою чергу, за думкою товариства, тягне за собою необхідність визнання простого векселя серії АА №0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. таким, що не має вексельної сили та не підлягає оплаті. Крім того, третьою особою наголошується на підписанні векселів директором ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” в супереч положенням п.7.8. статуту товариства, тобто не уповноваженою особою, що свідчить про відсутність зобов'язань юридичної особи за даними векселями. З огляду на викладене, третя особа просить визнати недійсними зобов'язання ТОВ „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” за простим векселем серії АА №0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. та простим векселем серії АА №0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн., а також визнати недійсними зобов'язання АКБ „Фінбанк” (аваліста) за простим векселем серії АА №0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. та простим векселем серії АА №0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. у зв'язку із забезпеченням авалем незаконних векселів, які до того ж були авальовані неуповноваженим представником банку.
Розглянувши доводи відповідача та третьої особи, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, простий вексель не має сили, тобто є недійсним, тільки у випадках відсутності у ньому обов'язкових реквізитів. Тобто саме відсутність будь-якого обов'язкового реквізиту за винятком випадків, зазначених в Уніфікованому законі, приводить до дефекту форми векселя. При цьому, жодний нормативний акт, з якого складається вексельне законодавство України, не пов'язує дійсність векселя з порядком заповнення його вільних рядків або з порушенням послідовності розташування в ньому обов'язкових реквізитів.
Як вбачається з оригіналу простого векселя серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. (мається в матеріалах справи (т.2 а.с.155), останній містить всі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 75 Уніфікованого закону. Посилання ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” на те, що розташування назви особи, якій повинен бути здійснений платіж, у вільному рядку над фразою “ми заплатимо проти цього простого векселю наказу” замість її розташування під указаною фразою, є відсутністю цього реквізиту в тексті векселя і приводить до дефекту форми цього векселю, є довільним тлумачення ст. 75 Уніфікованого закону, оскільки розташування назви особи, якій повинен бути здійснений платіж, в іншому вільному рядку є технічною помилкою, яка не може розглядатися як відсутність цього реквізиту в тексті векселя.
Правова позиція суду з цього питання підтверджується також наступним.
В провадженні господарського суду Одеської області знаходилася справа №29-28/177-08-5987 за позовом одного з учасників ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” ОСОБА_4 до АКБ “Фінбанк” про визнання дій ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” по випуску простого векселя серії АА №0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. та простого векселя серії АА №0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. незаконними, визнання недійсними зобов'язань ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” за цими векселями та визнання недійсним простого векселя серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн.
20 березня 2009 року за результатами розгляду справи №29-28/177-08-5987 господарським судом Одеської області було постановлено рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Дане судове рішення було залишено в силі постановою Верховного Суду України від 10 листопада 2009 року. Рішенням господарського суду Одеської області від 20 березня 2009 року у справі №29-28/177-08-5987, залишеним в силі постановою Верховного Суду України від 10.11.2009 року, встановлений факт відсутності дефекту форми простого векселя серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. через наявність в ньому усіх обов'язкових реквізитів, передбачених ст. 75 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі.
Згідно зі статтею 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, оскільки ці факти мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність -обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти звільняються від доказування тому, що їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Підсумовуючи наведене, суд оцінює твердження відповідача та третьої особи про дефект форми простого векселя серії АА №0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн., що свідчить про його недійсність та тягне за собою необхідність визнання простого векселя серії АА №0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. таким, що не має вексельної сили та не підлягає оплаті необґрунтованими, декларативними та такими, що не базуються на законних підставах.
Посилання АКБ “Фінбанк” та третьої особи на те, що оплата за векселями не здійснюється банком з підстав підписання простих векселів директором ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” з перевищенням наданих йому статутом підприємства повноважень, не приймаються судом до уваги з наступних підстав.
В своїй позовній заяві третя особа посилається на порушення директором п. 7.8. статуту підприємства, яким прийняття рішення про випуск цінних паперів відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність повноважень директора на підписання спірних векселів.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України” №1906-IV, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічні положення визначені і в ч. 3 ст. 4 ГПК України.
Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Законом України “Про цінні папери і фондовий ринок”, Законом України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі”, Законом України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі”, Законом України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів”, Законом України “Про обіг веселів в Україні” від 05.04.2001 року №2374-III та іншими, прийнятими згідно з ними актами законодавства України.
Отже, вексельні правочини (зокрема, по видачі, акцептуванню, індосуванню, авалюванню векселя, його акцептуванню в порядку посередництва й оплаті векселя) регулюються нормами спеціального вексельного законодавства.
Статтею 14 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року N 3480-IV встановлено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.
У цьому Законі термін випуск цінних паперів використовується у такому значенні: випуск цінних паперів - сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку (ст.1 Закону). Приписами статті 3 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року N 3480-IV векселі віднесені до боргових цінних паперів, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.
Наголошуючи на тому, що згідно вище приведених законодавчих положень вексель відноситься до цінних паперів, ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” наполягає на порушенні колишнім директором товариства положень статутних документів, якими випуск цінних паперів відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства, які з питання видачі спірних векселів не проводилися. Однак, за переконанням суду, віднесення векселю Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року N 3480-IV до цінних паперів ніяким чином не обумовлює застосування всіх без виключення положень цього Закону до порядку видачі та обігу даного різновиду цінних паперів. Виходячи з приписів статті 1 названого Закону, випуск цінних паперів передбачає собою не сам процес реалізації, а масив однорідних цінних паперів, незалежно від характеру угод з ними. Під випуском можна розуміти і перепродажні операції емітента. Враховуючи викладене, суд зазначає, що застосування законодавцем загального терміну випуск цінних паперів ніяким чином не застосовується до векселю як різновиду цінних паперів з огляду на неможливість масового випуску даних цінних паперів та враховуючи, що даний документ видається виключно на підтвердження певних зобов'язань емітента перед кредитором. На підтвердження кожного окремого зобов'язання може бути виданий вексель або декілька векселів виключно на суму зобов'язання.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що в цивільному обігу та згідно вимог діючого законодавства випуск векселів взагалі не проводиться так як термін випуск не застосовується до даного різновиду цінних паперів, вексель лише може бути виданий емітентом в якості розрахункового документу на підтвердження заборгованості за певними зобов'язаннями. Наведене спростовує доводи ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” щодо порушення колишнім директором товариства статутних документів, так як до компетенції загальних зборів товариства питання видачі векселів не віднесено. З огляду на викладене, суд доходить висновку про видачу та підписання простого векселя серії АА №0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. та простого векселя серії АА №0352018 номінальною вартістю 939302,79 директором товариства як уповноваженою на той час особою.
Правова позиція суду з цього питання в тому числі підтверджується і безпосередньо приписами Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, та Закону України “Про обіг веселів в Україні” від 05.04.2001 року №2374-III, якими до векселів застосовується виключно термін “видача”.
Доводи ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” стосовно відсутності повноважень заступника голови правління АКБ „Фінбанк” на вчинення авалю на простому векселі серії АА №0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. та простому векселі серії АА №0352018 номінальною вартістю 939302,79 судом також оцінюються критично з огляду на наступне.
По-перше: аналізуючи вимоги про визнання недійсними зобов'язання АКБ „Фінбанк” (аваліста) за простим векселем серії АА №0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. та простим векселем серії АА №0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн., суд звертається до приписів ст. 1 ГПК України, якими встановлено, що юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” жодним чином не було доведено порушення його прав при вчиненні АКБ „Фінбанк” авалю.
По-друге: як вбачається з п. 2.4. довіреності №01-25/08 від 03.01.2008р., яка була видана головою правління АКБ „Фінбанк” заступнику голови правління Кравцову К.Е. (т.2 а.с.159), останньому були надані всі повноваження щодо здійснення банком операцій з векселями у тому числі і на здійснення гарантійних надписів (авалів) на векселях. Легітимність даної довіреності додатково підтверджується листом управління Національного банку України за №15-34/654 від 27.01.2010р. (т.2 а.с. 153).
З огляду на викладене, суду взагалі не зрозумілі підстави звернення ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” в суд з позовними вимогами про визнання недійсними зобов'язання АКБ „Фінбанк” (аваліста) за простим векселем серії АА №0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. та простим векселем серії АА №0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн.
Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Підсумовуючи все вищенаведене, суд оцінює позовні вимоги ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” недоведеними, декларативними та такими, що не базуються на законних підставах, у зв'язку з чим, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору не підлягає задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням того, що, як зазначалося по тексту рішення вище, правова позиція АКБ „Фінбанк” повністю збігається з правовою позицією ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс”, суду не вбачається за доцільне окремо зупинятись на доводах відповідача, які як не мають жодного правового обґрунтування, так і позбавлені будь-якої доказової бази.
По тексту рішення вище судом були зроблені висновки про підтвердження матеріалами справи наявності заборгованості ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” перед ТОВ „Юг-Пакинг Групп” на загальну суму 3200000 грн. за договорами поставки №01 від 14.02.2006р. та №18/12-С від 26.12.2007р., домовленості сторін про проведення розрахунків шляхом видачі простих векселів серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року та серії АА 0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року, авальованих АКБ „Фінбанк” та дотримання позивачем всіх вимог, передбачених нормами спеціального вексельного законодавства.
Відповідно до ст. 32 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив. Його зобов'язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов'язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми.
Враховуючи, що дефект форми простих векселів серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року та серії АА 0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року, авальованих АКБ „Фінбанк” судом при вирішенні даного спору не встановлено, та також приймаючи до уваги, що дане питання вже було предметом судового дослідження по справі №29-28/177-08-5987, суд доходить висновку про правомірність задоволення позову ТОВ „Юг-Пакинг Групп” в частині стягнення з АКБ “Фінбанк” заборгованості за авальованими АКБ “Фінбанк” простими векселями в сумі 3200000 грн., а саме за простим векселем серії АА 0352016 номінальною вартістю 3060697,21 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року та простим векселем серії АА 0352018 номінальною вартістю 939302,79 грн. зі строком пред'явлення до платежу 22.12.2008 року, виданими ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” відповідно до ст. 32 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків в сумі 445114,76 грн., нарахованих на суму авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 за період з 22 грудня 2008 року по 17 березня 2010 року, збитків внаслідок інфляції за період прострочення оплати авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 з січня 2009 року по червень 2009 року та з вересня 2009 року по лютий 2010 року в сумі 539329,33 грн., витрат в сумі 40000 грн., пов'язаних з опротестуванням авальованих АКБ “Фінбанк” простих векселів серії АА 0352016 та серії АА 0352018, реальних збитків в сумі 220000 грн., понесених внаслідок невиконання з боку АКБ “Фінбанк” зобов'язань за авальованими ним векселями, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 48, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, ст. 2 Закону України “Про обіг векселів в Україні” №2374-III від 05.04.2001 року держатель векселів може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, суму неоплаченого простого векселю, відсотки на суму векселів, які нараховуються виходячи з розміру облікової ставки НБУ на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову, витрати, повязані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.
Як вбачається з розрахунку позивача, відсотки в сумі 445114,76 грн. нараховані останнім виходячи з облікової ставки НБУ за період з 22 грудня 2008 року по 17 березня 2010 року відповідно до приведених законодавчих положень. При цьому, судом не приймаються до уваги доводи ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” щодо неправомірності нарахування відсотків з огляду на відсутність їх обумовлення у векселях, так як приведеними вище законодавчими нормами чітко встановлено право векселедержателя вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, відсотки на суму векселів, які нараховуються виходячи з розміру облікової ставки НБУ.
Витрати, пов'язані з протестом у сумі 40000 грн. підтверджуються довідкою від 24.12.2008р., виданою ТОВ „Юг-Пакинг Групп” приватним нотаріусом Іллічовою Н.А. (т.1 а.с. 41).
Що стосується вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції за період прострочення оплати авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 з січня 2009 року по червень 2009 року та з вересня 2009 року по лютий 2010 року в сумі 539329,33 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вже зазначалося по тексту рішення вище, відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Законом України “Про цінні папери і фондовий ринок”, Законом України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі”, Законом України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі”, Законом України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів”, Законом України “Про обіг веселів в Україні” від 05.04.2001 року №2374-III та іншими прийнятими згідно з ними актів законодавства України.
В той же час, постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 08.06.2007 року чітко зазначено, що вексельні правочини, зокрема, щодо оплати векселя, регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання. Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми цивільного законодавства з урахуванням їх особливостей.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Оскільки у вексельному законодавстві України відсутні спеціальні норми, які б регулювали питання сплати вексельного боргу з урахуванням індексу інфляції, як і відсутні спеціальні норми, які б забороняли стягнення з осіб, зобов'язаних за векселем, вексельного боргу з урахуванням індексу інфляції, суд вважає правомірним застосувати до вексельного правочину щодо оплати простих векселів, держателем яких є позивач, правила статті 625 ЦК України. Така позиція суду цілком відповідає позиції Вищого господарського суду України з цього питання, викладеної в постановах від 26.04.2006 року у справі №13/553-05 та від 10.02.2005 року у справі №13/185-04.
Підсумовуючи все вищенаведене, суд оцінює позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків в сумі 445114,76 грн., нарахованих на суму авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 за період з 22 грудня 2008 року по 17 березня 2010 року, збитків від інфляції за період прострочення оплати авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 з січня 2009 року по червень 2009 року та з вересня 2009 року по лютий 2010 року в сумі 539329,33 грн., витрат в сумі 40000 грн., пов'язаних з опротестуванням авальованих АКБ “Фінбанк” простих векселів серії АА 0352016 та серії АА 0352018, обґрунтованими та такими, що базуються на законних підставах у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню. При цьому, правова позиція суд з наведених питань повністю відповідає позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові Пленуму №5 від 08.06.2007 року.
Розглянувши вимоги в частині стягнення реальних збитків в сумі 220000 грн., понесених внаслідок невиконання з боку АКБ “Фінбанк” зобов'язань за авальованими ним векселями, суд зазначає наступне.
Як вбачається із змісту позову в цій частині вимог позивач посилається на фактичні витрати у розмірі 220000 грн., які були понесені останнім на оплату послуг фахівця в галузі права, у зв'язку з необхідністю звернення до судових установ за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. На підтвердження понесених збитків позивачем були надані суду договір про надання інформаційно-правових послуг, укладений між ТОВ „Юг-Пакинг Групп” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 від 25.12.2009р. на загальну суму 220000 грн., а також виписки з рахунку позивача про перерахування СПД ОСОБА_5 грошових коштів на загальну суму 59000грн. Жодного правового обґрунтування позову в цій частині вимог позивачем наведено не було. Виходячи з наведеного, позивачем заявлені до стягнення збитки представляють собою суму, сплачену останнім за правову допомогу фахівцем в галузі права.
Звертаючись до кваліфікації здійсненої позивачем заявленої до стягнення суми як збитків, суд наголошує, що згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне дослідити обставини, що пов'язані із встановленням наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення. Як вбачається з наданих позивачем документів, договір про надання інформаційно-правових послуг, укладений між ТОВ „Юг-Пакинг Групп” та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 25.12.2009р., тобто значно пізніше звернення позивача з даним позовом до суду. При цьому, доказів про виправлення помилки в даному договорі або будь-які інші документи, якими б були врегульовані між сторонами взаємовідносини щодо розрахунків за надання правової допомоги суду надано не було. Крім того, в матеріалах справи маються виписки з рахунків ТОВ „Юг-Пакинг Групп” лише на суму 59000 грн., до того ж не завірених банківською установою. Платіжних документів, оформлених належним чином про перерахування заявленої до стягнення суми у розмірі 220000 грн. суду також надано не було. Все зазначене дозволяє зробити висновок про відсутність належних доказів на підтвердження понесених позивачем витрат у сумі 220000 грн., що, в свою чергу, свідчить про відсутність безпосередньо об'єкту як складової частини цивільного правопорушення.
Однак, незважаючи на відсутність доведеного факту понесення позивачем збитків, суд вважає на необхідне звернути увагу останнього на наступне. Згідно приписів п.29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. N 01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”, якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків. Тобто, будь-які витрати на правову допомогу не можуть кваліфікуватися як збитки виходячи як з правової природи збитків так і з підстав виникнення даних витрат.
Виходячи з юридичної природи збитків, заявлена до стягнення сума у розмірі 220000 грн. ніяким чином не є збитками у розумінні приписів цивільного законодавства, у зв'язку з чим позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Підсумовуючи все вищенаведене, суд доходить висновку про законність та правомірність задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Пакинг Групп” в частині вимог про стягнення з акціонерного комерційного банку “Фінбанк” заборгованості за авальованими АКБ “Фінбанк” простими векселями на загальну суму 3200000,00 грн., відсотків в сумі 445114,76 грн., нарахованих на суму авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 за період з 22 грудня 2008 року по 17 березня 2010 року, збитків від інфляції в сумі 539329,33 грн., витрат в сумі 40000 грн., пов'язаних з опротестуванням авальованих АКБ “Фінбанк” векселів. В іншій частині позов товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Пакинг Групп” задоволенню не підлягає. Позов ТОВ “Торгівельний дім “Вуітонторгсервіс” суд вважає недоведеним та таким, що не базується на законних підставах, у зв'язку з чим у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, враховуючи ті обставини, що господарський спір у даній справі виник внаслідок невиконання з боку АКБ “Фінбанк” зобов'язань за авальованими ним векселями, суд вважає за необхідне витрати, пов'язані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести на рахунок відповідача у повному обсязі згідно із ст. 44, ч. ІІ ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. 22 ЦК України, ст. ст. 30-32, 38, 43, 44, 47 48, 75 - 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, ст. 2 Закону України “Про обіг векселів в Україні” №2374-III від 05.04.2001 року, ст. ст. 1, 3, 14 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року N 3480-IV, ст. ст. 1, 32, 33, 35, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Пакинг Групп” задовольнити частково.
2. Стягнути з акціонерного комерційного банку “Фінбанк” / 65044, м. Одеса, пр-кт Шевченка, 4а, ідентифікаційний код 20041917/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Пакинг Групп” /65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2б, ідентифікаційний код 32679177/ заборгованість за авальованими АКБ “Фінбанк” простими векселями на загальну суму 3200000 грн. 00 коп. / три мільйони двісті тисяч грн.. 00 коп./; відсотки в сумі 445114 грн. 76 коп. /чотириста сорок п'ять тисяч сто чотирнадцять грн.. 76 коп./, нараховані на суму авальованих простих векселів серії АА 0352016 і серії АА 0352018 за період з 22 грудня 2008 року по 17 березня 2010 року; збитки від інфляції в сумі 539329 грн. 33 коп. / п'ятсот тридцять дев'ять тисяч триста двадцять дев'ять грн.. 33 коп./; витрати в сумі 40000 грн. /сорок тисяч грн.. 00 коп./, пов'язані з опротестуванням авальованих АКБ “Фінбанк” векселів; держмито в сумі 25500 грн. 00 коп. /двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн.. 00 коп. /; витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн.. 00 коп. / Наказ видати.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. У задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім Вуітонторгсервіс” відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписане 07.04.2010р.
Головуючий суддя С.П. Желєзна
Суддя Л.В. Степанова
Суддя О.Л. Панченко
Суддя